Рішення № 77704225, 04.10.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/796/18

2/214/1425/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 жовтня 2018 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Чернової Н.В.,

за участю

секретаря судового засідання – Звади Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №214/796/18 за позовною заявою ОСОБА_1 (50011, вул. Пічугіна, 69, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) до ОСОБА_2 (50011, вул. Пічугіна, 5а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) про стягнення моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 07 лютого 2018 року, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 тетяни Андріївни на користь позивача 3 200 гривень моральної шкоди.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що 13.10.2017 року відповідач склав чергову позовну заявупрти позивача. 01.11.2017 року суддя Саксаганського районного суду міста ОСОБА_3 ОСОБА_4 ухвалив про відкриття провадження у цивільній справі №214/4210/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. 13.10.2017 року та 31.10.2017 року відповідач склала позовні заяви проти позивача, в яких поширила недостовірну інформацію відносно позивача, а саме про те що позивач ОСОБА_1 проти волі дружини і її фізичних можливостей примушував останню кожного дня пасти козу; облає плюне в лице, погрожував розправою вбити сина, а ОСОБА_2 вирвати два метри «матки», ОСОБА_5 жалілась відповідачу, що вона боїться позивача, тому вимушена понад своїх сил пасти козу, щоб її не бив ОСОБА_1; один рік позивач вивалив відповідачу перед калиткою декілька відер собачих відходів, на зауваження відповідача відповідає агресивно та лає нецензурно. Також недостовірно відповідач поширила інформацію відносно позивача про те що він їздив по морям та курортам, а його дружина, ізнурена, втомлена, замучена тяжкою хворобою, його тиранією померла з групою інвалідності, була битою. Також недостовірною інформацією є те , що коли ОСОБА_1 їхав на море, дав жінці такий наряд робіт, що вона заплакала. Через розповсюдження вказаної інформації позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що обурення від подібного приниження, душевні страждання через те, що вказана інформація стане відомою працівникам суду, необхідність змінювати життєві плани з метою спростування цієї інформації, витрачати грошові кошти не за первісним планом, а на оплату судового збору за подання цієї позовної заяви та на правову допомогу. Вказана інформація не є підставою пред’явленого первісного позову, не стосується його предмету. Справедливий розмір грошового відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача складає 3200 гривень, так як було проявлено неповагу до приватного і сімейного життя позивача, коли розповсюдили таку інформацію. У зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

В судове засідання позивач не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача адвокат ОСОБА_6, в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву, в якій просить розглядати справу без його та позивача участі.

Відповідач в судове засідання не з’явилась про час і місце слухання справи повідомлена належним чином, просить справу розглядати за її відсутності.

19 квітня 2018 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

21 травня 2018 року до суду відповідачем ОСОБА_2 подано письмову заяву по даній справі та розрахунок про судові витрати, в якій просить суд стягнути на її користь судові витрати за відрив від звичайних занять, та витрати на роздрук і розсилку документів.

Крім того, 24 липня 2018 відповідачем ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить справу розглядати за її відсутності. Також відповідно до якого остання не визнає позовні вимоги, просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрат за відрив від звичайних занять, які обґрунтувала в своїй заяві та витрат за роздрук відповіді і додатки до неї.

05 вересня 2018 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про судові витрати і пояснення, в якому підтримує свою позицію викладену у заяві.

Визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами та виходячи з дійсних обставин справи, наявних доказів, суд приходить до висновку, що фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини.

Відповідно до наданої характеристики ОСОБА_2 вбачається, що остання характеризує позивача ОСОБА_1 з негативної сторони з власних поглядів і переконань. (а.с.31)

Згідно рішення Саксаганського районного суду міста ОСОБА_3 від 05 квітня 2018 року по цивільній справі №214/4210/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому в задоволенні позовних вимог відмовлено. (а.с.79-82)

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст. 3, 28).

Також, згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосібна свій вибір.

Частиною 1 статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право на вільне вираження своїх поглядів.

Разом з тим,ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституціїта законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

За правилами статей 297,299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Зміст права на ділову репутацію полягає в можливості правомочної особи претендувати на те, щоб репутація про неї складалась на підставі достовірного сприйняття третіми особами її поведінки і щоб суспільна моральна оцінка відповідала дійсності виконуваних нею вимог закону, моралі, ділових звичаїв, ділової етики.

Відповідно до вимог частин третьої і четвертої статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно з роз’ясненнями, наданими у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування їх у пресі, передання по радіо, телебаченню, використання інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших телекомунікаційних засобів зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принцип і в моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Судом встановлено, що поширена інформація стосується саме позивача ОСОБА_1 і мало місце доведення такої інформації до відома інших осіб.

З досліджених судом матеріалів справи слідує, що ухвалено рішення Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 05 квітня 2018 року по цивільній справі №214/4210/17 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому в задоволені позовних вимог відмовлено. При цьому відповідно до вищевказаного рішення встановлено, що при розгляді справи, суд аргументи ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_7 на наявність доказів вини ОСОБА_1 у спричинені їм шкоди відхилив, оскільки не доводять вини останнього в спричинені шкоди, а лише демонструють особисті відносини між сторонами.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1передбачено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Відповідачем ОСОБА_2 не було представлено жодного доказу в підтвердження достовірності поширеної щодо позивача інформації, на підставі чого суд вважає, що зазначена вище інформація про позивача, що викладена у поясненнях та заявах відповідача, не відповідає дійсності.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї статті закону моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі.

Як роз’яснено у п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я. При визначенні моральної шкоди суд з’ясовує чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, чи знаходяться дії відповідача в причинному зв’язку з наслідками, що настали.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер, ступінь і тривалість моральних страждань та переживань позивача, негативні наслідки, які настали для нього в результаті дій відповідача. Тому, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, встановлених обставин у справі, а також заявлений позивачем розмір грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000 ( одну тисячу) гривень заподіяної моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в силу того, що позивачеві ОСОБА_1 було задоволено 31% позовних вимог згідно розрахунку (100%*1000/3200), таким чином підлягає стягненню судовий збір в сумі 218 (двісті вісімнадцять) гривень 50 копійок, згідно розрахунку (704,80*31%/100%). Що стосується вирішення питання про судові витрати відповідача пов’язаних з правовою допомогою, то суд після надання останнім додаткових доказів, заявлених до судових дебатів, вирішить вказане питання шляхом ухвалення судового рішення в порядку визначеному ст.246 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3,28,32,34,68 Конституції України, ст.ст.12,76,81,89,141,259,263-265,268,352 ЦПК України, ст.ст.23,277,297,299 ЦК України,постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1,постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (вул. Пічугіна, 69, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) до ОСОБА_2 (вул. Пічугіна, 5а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) про стягнення моральної шкоди задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (вул. Пічугіна, 5а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) на користь ОСОБА_1 (вул. Пічугіна, 69, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області) моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В.Чернова

Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2018 року.