Ухвала суду № 77703114, 06.11.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/1745/18

Провадження № 1-кп/210/422/18

"06" листопада 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Сільченко В. Є.

секретаря судового засідання Семко Н. А.

за участю:

прокурора Козюк Л. В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040710000380 від 19.02.2018 року, суд –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Сільченко В. Є. перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні, призначеному на 06.11.2018 року, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 прокурор наполягав на його продовженні так як, не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім того, прокурором зазначено, що строк перебування обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 12.11.2018 року, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об’єктивних обставин.

Обвинувачений та захисник, кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити вид запобіжного заходу на більш м’який.

Дослідивши матеріали справи, в обсязі, необхідному для вирішення заявленого клопотання, вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого, захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м’який, не пов’язаний з позбавленням волі, у відповідності до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, та вважає наявними підстави для продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризиками, які суд оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, являються об’єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за вчинення якого, відповідно до ч. 3 ст. 185 КК України, передбачається кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, раніше неодноразово судимий, не працює, не одружений, тобто не має міцних соціальних зав’язків, тому враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає доведеними ризики визначені прокурором про те, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв новий злочин під час відбування покарання з випробуванням, тому є підстави вважати, що він схильний до вчинення кримінальних правопорушень і в подальшому може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється. Вказані обставини свідчать про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м’якого запобіжного заходу, оскільки на даний час існують всі обставини вважати неможливим запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України шляхом застосування до обвинуваченого більш м’яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Отже, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, на сьогодні повністю не перестали існувати.

Доводи обвинуваченого стосовно застосування більш м’якого виду запобіжного заходу з посиланням на характеризуючі обставини щодо обвинуваченого заслуговують на увагу та мають місце, проте на даному етапі розгляду кримінального провадження не є підставою для обрання більш м’якого запобіжного заходу. Зокрема, на даному етапі розгляду справи не допитані у повному обсязі потерпілі та свідки, не надано свідчень обвинуваченим, письмові матеріали справи досліджені частково.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов’язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченою покладених на нього процесуальних обов’язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також, враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_2 злочинів та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінальних правопорушень та дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 05.01.2019 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.

Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко