Рішення № 77702511, 06.11.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3809/18

Провадження № 2-о/201/100/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, де заінтересованою особою є Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, у якій просив встановити факт його участі у бойових діях та захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з 11 травня 2014 року по квітень 2016 року у населених пунктах Дебальцеве, Гранітне, Лебединське, Нирокіне, Мар'їнка, Красногорівка, Іловайськ, Піски, Авдіївка Донецької області.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилаються на те, що з 01 квітня 2014 року він брав участь в організації учбових навчань, а з 30 квітня 2014 року брав у бойових діях у зоні проведення Антитерористичної операції, як заступник командира групи «Сармат» спецпідрозділу «Січ» Добровольчого українського корпусу, створеного Правим сектором. 11 травня 2014 року він разом з іншими військовослужбовцями брав участь в операції розвідувальний рейд в районі міста Красноармійськ (зараз м. Покровськ) та міста Димитрів (зараз м. Мирноград) Донецької області. У період з 15 травня 2014 року по 17 серпня 2014 року він також приймав участь у ряді розвідувальних операцій в районі населених пунктів: Горлівка, Докучаєвськ, Гранітне, Чермалик, Мар'їнка, Красногорівка, Маріуполь, Сопине, Новоазовськ, Волноваха, Краматорськ, Слов'янськ, Піски Донецької області. У період з 17 серпня по 24 серпня 2014 року він брав участь в Іловайській операції, а у період з 29 серпня по 02 вересня 2014 року в районі населених пунктів Комсомольськ, Тельманове, Сонячне, Староласпа, Гранітне і Анадоль приймав участь у виведенні з оточення військовослужбовців ЗСУ, співробітників МВС та СБУ. За участь в Іловайській операції та вищезазначеному рейді 18 серпня 2015 року заявник був нагороджений нагрудним пам'ятним знаком «Іловайськ-2014» НОМЕР_1. У період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року заявник брав участь у бойових діях в районі населених пунктів Піски, Опитне, Водяне, Авдіївка, Нетайлове, Невельське Донецької області. За успішні дії в районі населеного пункту Піски у період з 12 червня по 12 серпня 2015 року заявник нагороджений почесною грамотою від командування 93 окремої механізованої бригади ЗСУ. Після повернення додому, заявник звернувся до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО щодо надання йому статусу учасника бойових дій, як такому, що брав безпосередню участь в антитерористичній операції, а також до комісії з питань надання статусу учасника бойових дій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, на що отримав письмову відмову з посиланням на п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичної операції, забезпеченні її проведення» (а.с.2-4).

Заявник надав до суду заяву, у якій просив заяву про встановлення факту, що має юридичне значення проводити без його участі за наданими документами (а.с.60).

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. У матеріалах справи містяться письмові пояснення представника заінтересованої особи, у яких останній просить розгляд справи проводити без його участі. Крім того, у поясненнях зазначено, що служба відповідно до покладених на неї завдань організовує та координує роботу з надання статусу учасника бойових дій, зокрема проводить засідання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Питання щодо надання статусу учасника бойових дій заявнику повинно вирішуватися відомчою комісією того відомства, до якого увійшло добровольче формування, у складі якого ОСОБА_1 брав участь у антитерористичній операції. І у разі якщо при розгляді відомчою комісією документів ОСОБА_1 виникне спір, що потребує міжвідомчого врегулювання, тільки ця відомча комісія може винести на розгляд міжвідомчої комісії питання надання статусу учасника бойових дій. Таким чином, Служба не бере участь у правовідносинах у яких заявник просить встановити юридичний факт (а.с.34-38).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши подані заявником матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Конвенції кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ч. 1, 2 ЦПК України).

Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, договором, за відповідних умов може бути застосований інший спосіб, який забезпечує ефективний захист порушеного права та не суперечить закону; правомірній вимозі належного позивача відповідає обов'язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права. Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної особи, поданим відповідно до ЦПК України (ст. 11 ч. 1 і ст. 13 ч. 1 відповідних редакцій ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно із ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В даній справі судом встановлені такі факти та визначені відповідні до них правовідносини.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій як учаснику антитерористичної операції, за результатами розгляду якої отримав відповідь про відсутність повноважень для їх розгляду (а.с.20-22).

Також на звернення ОСОБА_1 до Департаменту кадрової політки Міністерства оборони України стосовно надання статусу учасника бойових дій, заявник отримав відповідь про те, що на даний час питання про надання статусу учасника бойових дій добровольцям та волонтерам законодавчо не врегульовано (а.с.23).

Листом начальника Управління у справах учасників антитерористичної операції МВС України від 09 листопада 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що надання статусу учасника бойових дій виходить за межі компетенції комісії МВС (а.с.24-25).

Згідно із ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) об'єктами національної безпеки, між іншим, є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є громадяни України, об'єднання громадян (ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»)

Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Абзацом другим пункту 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпечення її проведення, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом другим, третім пункту 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 року № 413 (далі Порядок), передбачено, що статус учасника бойових дій надається особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром про СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Відповідно до абз. 4 п. 4 Порядку підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідченні не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб'єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів, які визначені п. 11 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200, та п. 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 року № 413.

Крім того, у п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визначено, що у разі звернення особо до суду стосовно встановлення факту участі у бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.

Таким чином, до переліку документів, що підтверджують право громадянина на визнання його учасником бойових дій, входить рішення суду про встановлення факту участі особи в бойових діях.

Факт участі ОСОБА_1 у бойових діях під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та безпосередньої участі у антитерористичній операції у період з 11 травня 2014 року по квітень 2016 року у населених пунктах Дебальцеве, Гранітне, Лебединське, Нирокіне, Мар'їнка, Красногорівка, Іловайськ, Піски, Авдіївка Донецької області підтверджується таким.

Так, згідно із довідкою, виданою 29 серпня 2014 року керівником Штабу національного захисту Дніпропетровської області ОСОБА_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 червня 2014 року приймав участь у бойових діях, захищаючи незалежність та територіальну цілісність країни в зоні проведення АТО (а.с.7).

Відповідно до довідки від 27 лютого 2015 року № 210, видану командиром полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУМВС України в Дніпропетровській області полковником міліції ОСОБА_3, ОСОБА_1 у період з 20 червня 2014 року брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у населеному пункті Піски Донецької області (а.с.8).

25 грудня 2015 року за вих. № 2512-05 головою Громадської організації «Правий сектор «Центр» ОСОБА_4 ОСОБА_1 була видана довідка про участь останнього у період з квітня 2014 року по лютий 2015 року у бойових діях в зоні проведення АТО на території Донецької області (а.с.9). Крім того, у матеріалах справи міститься довідка від 28 грудня 2015 року за вих. № 2812-02, видана головою Дніпропетровської міської організації політичної партії «Правий сектор» ОСОБА_6, про те, що ОСОБА_1 у період з квітня 2014 року по лютий 2015 року приймав участь у бойових діях в зоні проведення АТО на території Донецької області (а.с.10).

За сумлінне виконання службових обов'язків під час виконання завдань в АТО, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України 23 серпня 2015 року ОСОБА_1 був нагороджений грамотою (а.с.11). Крім того у матеріалах справи містяться копії посвідчень до пам'ятного нагрудного знаку «Захиснику вітчизни», до медалі «Захиснику Дніпропетровська від сепаратизму», до пам'ятного нагрудного знаку «За Україну, за її волю», до пам'ятного нагрудного знаку «Іловайськ-2014», до ордену «Лицарський хрест добровольця» (а.с.12-17).

Крім того, факт участі ОСОБА_1 у бойових діях підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які посвідчені приватним нотаріусом ДМНО Якуба Ю.А. 08 грудня 2017 року (а.с.18-19).

Так, ОСОБА_7 пояснив, що у період часу з 05 серпня 2014 року по 09 квітня 2016 року він брав участь в антитерористичній операції та спільно з ним на території Донецької області допомагав виконувати бойові завдання доброволець-волонтер добровольчого підрозділу «Сармат», підпорядкованого ППСОП «Дніпро-1» ОСОБА_1 У період з 12 червня 2015 року по 12 серпня 2015 року ОСОБА_1 брав участь у бойових діях в районі населеного пункту Піски Донецької області.

ОСОБА_8 пояснив, що у період з 15 травня 2015 року по 20 січня 2016 року він брав участь в антитерористичній операції та спільно з ним на території Донецької області допомагав виконувати бойові завдання доброволець-волонтер добровольчого підрозділу «Сармат», підпорядкованого ППСОП «Дніпро-1» ОСОБА_1 У період з 12 червня 2015 року по 12 серпня 2015 року ОСОБА_1 брав участь у бойових діях в районі населеного пункту Піски Донецької області.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За таких умов, співставляючи встановлені обставини між собою та аналізуючи їх у системному зв'язку між ними та нормами законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд доходить до висновку про доведеність вимог заявника та наявність підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, який просить встановити заявник. Від встановлення такого факту залежить виникнення майнових і немайнових прав заявника. Тому суд визнає вимоги заявника обґрунтованими, такими що відповідають закону, підтверджуються доказами у справі та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 293, 294 315 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт участі ОСОБА_1 у бойових діях під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та безпосередньої участі у антитерористичній операції у період з 11 травня 2014 року по квітень 2016 року у населених пунктах Дебальцеве, Гранітне, Лебединське, Нирокіне, Мар'їнка, Красногорівка, Іловайськ, Піски, Авдіївка Донецької області

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев