Ухвала суду № 77699890, 08.11.2018, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/6210/18

Провадження № 2/463/1981/18

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

08 листопада 2018 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Жовнір Г.Б., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банкк», ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору,

в с т а н о в и в:

позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 13 червня 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк».

В порядку забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам відчужувати квартиру № 11, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 31, у тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, вносити зазначене майно до статутного (складеного) капіталу товариств (юридичних осіб) чи відчужувати його у будь-який інший спосіб; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження чи реєстрації права власності об’єкту нерухомого майна – квартири № 11, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 31 до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Дану заяву мотивує тим, що між відповідачами було укладено іпотечний договір в якості забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором від 13 червня 2008 року та було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 31/11. Вказана квартира є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, однак згоди усіх співвласників на укладання договору не було, тому звернулась до суду із позовом про визнання договору іпотеки недійсним. Крім цього, зазначає, що її стало відомо про те, що 25 жовтня 2018 року відбулися прилюдні торги на одному із електронних майданчиків щодо продажу права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним та іпотечним договорами. Зважаючи на викладені обставини існує ймовірність того, що окремими особами можуть вчинятися негайні дії щодо зміни власника квартири, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 31/11. А тому просить вжити заходи забезпечення позову, що викладені у поданій нею заяві.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Виходячи із змісту ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Вивчивши матеріали справи, суд не погоджується з доводами позивача про необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову з наступних мотивів.

Позивачем не наведено фактів та не долучено жодних доказів, які б давали підстави стверджувати про можливі недобросовісні дії з боку відповідача чи інших осіб щодо порушення матеріально-правовових інтересів позивача, зокрема у матеріалах заяви відсутнє документальне підтвердження інформації про проведення прилюдних торгів щодо продажу права вимоги до ОСОБА_2 Крім цього, суд вважає, що позивач не надав належних доказів реальності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином суд приходить до висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду у відповідності до ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду згідно ст.354 ЦПК України.

Суддя Жовнір Г.Б.