Рішення № 77699118, 01.11.2018, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/6670/15-ц

Провадження № 2/552/1247/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Васильєвої Л.М.

при секретарі Орламенко А.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3 товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі також АТ КБ «ПриватБанк»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентами за користування кредитними коштами, заборгованості зі сплати комісії за користування кредитом, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору від 22.12.2006 року №PLSHGK00000005 у розмірі, станом на 02.11.2015 - 80375.76 доларів США, із яких заборгованість за кредитом 20775.83 долари, 18623.21 долар заборгованість по процентам, 3318.00 доларів заборгованість по комісії, 37658.72 доларів пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Провадження у справі відкрите 03.12.2015 року відповідно до положень ЦПК України, які були чинними на час відкриття провадження у справі.

02.02.2016 року Київським районним судом м. Полтави у справі було постановлено заочне судове рішення, яким задоволений позов ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № PLSHGK00000005 від 22.12.2006 року у розмірі 80375,76 доларів США, що на день винесення рішення за курсом Національного банку України є еквівалентними 2044759 грн. 33 коп. та 27 717 грн. 58 коп. судових витрат, а всього 2072476 грн. 91 коп.

19.03.2018 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення /а.с. 62-63/. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_5 заочне рішення скасоване судом 02.04.2018, а справа призначена до розгляду Київським районним судом м. Полтави за правилами загального позовного провадження /а.с. 74/.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року задоволене клопотання ОСОБА_4 щодо зміни підсудності справи, матеріали справи направлені для подальшого розгляду до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області, за місцем проживання ОСОБА_4

03.05.2018 року ухвалою судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області Гарбуз О.О. матеріали цивільної справи №552/6670/15-ц повернуто до Київського районного суду м. Полтави для подальшого судового розгляду.

Ухвалою суду від 03.07.2018 року справа прийнята до провадження Київського районного суду м. Полтави за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 03.08.2018 року вирішене питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження

Відповідач ОСОБА_4 (надалі ОСОБА_4В.) через свого представника ОСОБА_2 у відзиві на позов заперечував проти його задоволення, вказував, що заборгованість за кредитом 20775.83 долари та заборгованість по процентам у сумі 18623.21 долар за договором №PLSHGK00000005 погашено шляхом стягнення на предмет іпотеки — квартиру, яка належала ОСОБА_4 за адресою: м.Полтава, Проспект 2, №14. Заявив про застосування наслідків пропуску строків позовної давності передбачених ст.ст. 257, 258, 264 ЦК України (один рік) до вимоги про стягнення пені у розмірі 37658.72 доларів США. Нарахування коштів в сумі 3318.00 доларів США, як заборгованості з комісії за надання кредиту вважає незаконним та таким, що суперечить вимогам пункту 3.6 постанови правління Національного Банку України від 10.05.2007 №168.

Одночасно, 14.09.2018 року відповідачем подано окрему письмову заяву про застосування строку позовної даності до вимог позивача, з цих підстав просив відмовити у позові.

У відповіді на відзив та заяву про застосування строків позовної давності від 28.09.2018 року позивач вказав, що у зв'язку із зміною типу Банку та найменування, свої позовні вимоги повністю підтримує у первісному обсязі. Також позивач вказував що відповідно для вимог статті 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки припиняє основне зобов'язання, тільки у разі його повного виконання, тобто погашення усієї заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, а отже право вимоги позивача до їх погашення підлягає судовому захисту. Строки давності звернення за судовим захистом за жодною з вимог позивачем на порушено, а норми п. 1.1 кредитного договору, в частині (винагороди) комісії не суперечать вимогам законодавства, зокрема статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”. Позивач у задоволенні заяви про застосування строків давності просив відмовити. Водночас позивачем інформовано суд про затвердження Міністром фінансів України (наказ №519 від 21.05.2018) зміни типу Банку з публічного акціонерного товариства на приватне та затвердження нового найменування банк позивача ОСОБА_3 товариство комерційний банк “Приватбанк”. Відповідно до пункту 1.7 статуту АТ КБ “Приватбанк” є правонаступником всіх прав і обов'язків ПАТ КБ “Приватбанк”.

У підготовчому судовому засіданні судом, за клопотанням представника відповідача, витребувано від АТ КБ “Приватбанк” докази , які підтверджують продаж предмета іпотеки, жилого будинку в м. Полтава , проспект 2 кв. 14 ( із зазначенням дати продажу, ціни продажу, підстави продажу). Докази, які підтверджують ту обставину, що кошти отримані від продажу предмета іпотеки зараховані в рахунок погашення спірного кредитного договору із зазначенням позицій зарахування коштів в рахунок заборгованості за кредитом, за процентами, комісією, пенею. Виписку з рахунку позичальника, в якому відображені щомісячні платежі здійснені особисто позичальником з часу отримання кредиту по 02.11.2015 року, а також іх архіву суду матеріали цивільної справи №2-354 /09.

У судовому засіданні представник позивача АТ КБ “Приватбанк” ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору від 22.12.2006 року №PLSHGK00000005 у розмірі, станом на 02.11.2015 року, 80375.76 доларів США, із яких заборгованість за кредитом 20775.83 долари, 18623.21 долар заборгованість по процентам, 3318.00 доларів заборгованість по комісії, 37658.72 доларів пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Підтвердив, що останній платіж по спірному кредитному договору відповідач здійснив 29.04.2009 року, після вказаної дати відповідач не сплачував кошти в рахунок погашення заборгованості. Також пояснив суду, що кошти від продажу іпотеки повинні бути зараховані як сплата боргу по тілу кредиту.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, вказував, що заборгованість за кредитом 20775.83 долари та заборгованість по процентам у сумі 18623.21 долар за договором №PLSHGK00000005 погашено шляхом стягнення на предмет іпотеки — квартиру, яка належала ОСОБА_4 за адресою: м.Полтава, Проспект 2, №14. Посилався на інформаційну довідку про виконавче провадження від 11 вересня 2018 року та постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 квітня 2009 року, виданої на підставі виконавчого листа №2-354 від 10.04.2009 року Київського районного суду м. Полтави про накладення такого стягнення на предмет іпотеки.

Заявив про застосування пропуску строків позовної давності передбачених ст.ст. 257, 258, 264 ЦК України (один рік) до вимог про стягнення пені у розмірі 37658.72 доларів США. При цьому вказував, що позивачем звернуто стягнення на предмет іпотеки у квітні 2009 року та відповідача з цієї дати було виселено із займаного приміщення. Тобто з цієї дати позивачу було відомо про порушення його прав за кредитним договором №PLSHGK00000005 від 22.12.2006 року , необхідність їх судового захисту, оскільки саме з метою забезпечення вказаного кредитного зобов'язання відповідача сторонами 22.12.2006року року укладено договір іпотеки.

Нарахування коштів в сумі 3318.00 доларів США, як заборгованості з комісії за надання кредиту вважає не законним та таким, що суперечить вимогам пункту 3.6 постанови правління Національного Банку України від 10.05.2007 №168, яка діяла на час укладення кредитного договору №PLSHGK00000005 від 22.12.2006.

Одночасно, 14.09.2018 року відповідачем подано письмову заяву про застосування строку позовної даності до вимог позивача, у якій просив відмовити у позові.

Дослідивши матеріали цивільної справи та заслухавши пояснення представників сторін, матеріали цивільної № 2-354/09 за позовом ЗАТ КБ « Приватбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення, виселення, зняття з реєстраційного обліку , оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги АТ КБ “Приватбанк” не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 22 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір №PLSHGK00000005 /а.с. 9/.

За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу споживчий кредит у розмірі 25219 доларів США терміном до 22 грудня 2026 року з процентною ставкою за користування кредитом 1% на місяць, зі сплатою винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту та 0,20% від суми виданого кредиту щомісячно.

Відповідач зобов'язувався забезпечити повернення кредиту, сплатити відсотки та комісійні за користування кредитом. Пунктом 4.1 договору передбачено сплату пені за порушення строків повернення кредиту та відсотків за кредит у розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості по процентах за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до матеріалів цивільної справи №2-354/09,яка була досліджена судом, 22 грудня 2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_4 укладено також договір іпотеки. Згідно вказаного договору іпотекодавець (позичальник ОСОБА_4В.) надав в іпотеку іпотекодержателю (ЗАТ КБ «ПриватБанк») нерухоме майно в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №PLSHGK00000005 від 22 грудня 2006 року, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Предметом іпотеки сторони визначили жилий будинок з господарськими спорудами, який розташований за адресою: м. Полтава, Проспект,2 кв. 14.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання по кредитному договору №PLSHGK00000005 ЗАТ КБ «ПриватБанк» 29.10.2008 року позивач звертався до суду із позовом до відповідача про стягнення боргу за вказаним кредитним договором за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки. Загальний розмір заборгованості становив 21887,77 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ №417/388 від 20.10.2008 року становило на час звернення до суду 108563 грн. 34 коп. за курсом 4, 96.

До загального розміру заборгованості позивачем АТ КБ “Приватбанк” за кредитним договором №PLSHGK00000005 включено вимоги: про стягнення заборгованості по одержаному кредиту (основний борг) - 21182,66 доларів США, заборгованості по процентах за користування кредитом 598,63 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 84,00 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту 22.48 доларів США.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18 березня 2009 року, яке набрало законної сили 30.03.2009 року ( справа №2-354/09) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLSHGK00000005 від 22.12.2006 року у розмірі 108563 грн. 34 коп. (що становить 21182.66 доларів США ) звернуто стягнення на предмет іпотеки, жилий будинок в м. Полтава, Проспект 2 кв. 14, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем, з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та виселено відповідача із вказаного предмету іпотеки /а.с. 193-194/.

Отже, з часу набрання рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 березня 2009 року у справі №2-354/09, тобто з 30.03.2009 року, зобов'язання по кредитному договору №PLSHGK00000005 від 22.12.2006 припинились у зв'язку із достроковим стягненням позивачем наданого відповідачу кредиту та нарахованих штрафних санкцій.

Із інформації про виконавче провадження № 12395171 убачається, що рішення у справі №2-354/09 про виселення відповідача виконане 27 травня 2009 року /а.с. 154-155/.

За договором купівлі-продажу житлового будинку від 19.12.2016 року, який зареєстрований в реєстрі за №4188 приватним нотаріусом ОСОБА_6, ПАТ КБ “Приватбанк” продало ТОВ “Естейт Селлінг” предмет іпотеки, житловий будинок за адресою: м. Полтава, Проспект 2, буд. 14. Продаж здійснено відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 березня 2009 року у справі №2-354/09 за ціною 185 794,00 грн.

Пунктом 22 вищевказаного договору купівлі-продажу передбачено, що продавець ПАТ КБ “Приватбанк” гарантує, що станом на дату укладення договору не відкрито жодного виконавчого провадження, про стягнення заборгованості за кредитним договором між ЗАТ КБ “Приватбанк” і фізичною особою ОСОБА_4 /а.с. 187-188/.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником житлового будинку за адресою: м. Полтава, Проспект 2, буд. 14, є ТОВ “Естейт Селлінг” /а.с. 189/.

Згідно з випискою від 16.08.2018 року з банківського рахунку 29096054581503 грошові кошти від продажу предмета іпотеки зараховано в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №PLSHGK00000005 від 22.12.2006 в сумі 6714.15 доларів США /а.с. 190-192/.

У справі, що розглядається заборгованість за кредитом зазначена 80375.76 доларів США, із яких заборгованість за кредитом 20775.83 долари, 18623.21 долар заборгованість по процентам, 3318.00 доларів заборгованість по комісії, 37658.72 доларів пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж по кредитному договору, як на погашення суми основного боргу так і процентів, пені, комісії, було здійснено 29.04.2009 /а.с. 4-5/.

Згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У постанові Верховного суду від 14 лютого 2018 року справа №564/2199/15-ц, яка відповідно до статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” враховується іншими судами при застосуванні аналогічних норм права, зроблено висновок, що кредитний договір припиняє свою дію з дати направлення боржнику вимоги про дострокове погашення усієї суми боргу, а позивач (кредитор) втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідача (боржника) відсотків за таким припиненим кредитним договором.

Отже дії позивача, які полягають у зверненні до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, в односторонньому порядку, змінюють передбачені строки виконання основного кредитного зобов'язання.

Враховуючи, що на час розгляду справи позивачем з відповідача ОСОБА_7 на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави у справі №2-354/09 суду, стягнуто з відповідача основну заборгованість за кредитним договором та штрафні санкції, суд приходить до висновку про неможливість повторного стягнення основної заборгованості по кредитному договору від 22.12.2006 року №PLSHGK00000005, заборгованості по процентам, заборгованості з оплати комісії. Таке повторне стягнення явно суперечило б конституційним засадам неможливості покладення на будь-яких осіб повторної юридичної відповідальності за одне і те ж саме юридичне правопорушення.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 258, 266 зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи ( ст.. 261 ЦК України).

Як раніше вказувалось судом, з часу набрання рішення Київського районного судом. Полтави від 18 березня 2009 року у справі №2-354/09, тобто з 30.03.2009 року, зобов'язання по кредитному договору №PLSHGK00000005 від 22.12.2006 року припинилось у зв'язку із достроковим стягненням позивачем наданого відповідачу суми основного кредиту та нарахованих штрафних санкцій, а тому, на час розгляду вказаної справи, передбачений статтею 258 спеціальний річний строк позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплив.

Доводи представника позивача про можливість стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій до закінчення строку дії кредитного договору №PLSHGK00000005 тобто до 22 грудня 2026 року є неспроможними, оскільки не відповідають обставинам справи, встановленим судом та нормам матеріального і процесуального права.

У зв'язку із заявленням відповідачем, у передбачений Цивільним кодексом України строк, вимоги про застосовування наслідків пропуску строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність її задоволення, та відповідно відмову позивачеві у стягненні 37658.72 доларів пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Суд також вважає за необхідне вказати, що незважаючи, що на час розгляду справи, сплив строк позовної давності до усіх заявлених позовних вимог позивача, судом не застосовується давність до вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору від 22.12.2006 року №PLSHGK00000005 від 22.12.2006 року за основним кредитом 20775.83 долари, 18623.21 долар заборгованість по процентам, 3318.00 доларів заборгованість по комісії, у зв'язку із їх безпідставністю, неможливістю їх повторного стягнення та відповідно нарахування на такі вимоги штрафних санкцій поза межами дії договору, з підстав викладених вище.

Окрім того 28.03.2018 року Великою Палатою Верховного Суду було розглянуто справу № 444/9519/12 в якій суд зазначає, що «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У справі , що розглядається така вимога була пред»явлена банком 29.10.2008 року.

Таким чином, суд лійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” про стягнення з відповідача ОСОБА_7 заборгованості по кредитному договору від 22.12.2006 року №PLSHGK00000005 від 22.12.2006 у розмірі, станом на 02.11.2015 року, 80375.76 доларів США, із яких заборгованість за кредитом 20775.83 долари, 18623.21 долар заборгованість по процентам, 3318.00 доларів заборгованість по комісії, 37658.72 доларів пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентами за користування кредитними коштами, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 товариство комерційний банк “Приватбанк”, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, Україна, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ЕА №838657, виданий Новоукраїнським РВ УМВС України в Кіровоградській області 06.07.2001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст рішення суду виготовлений 8 листопада 2018 року

Суддя Л.М. Васильєва