Рішення № 77699020, 29.10.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/851/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне )

“22“ жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

секретар КЛИМКО С.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 21.07.2016р.,-

в с т а н о в и в :

05.02.2018року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 8 249 342 (вісім мільйонів двісті сорок дев’ять тисяч триста сорок дві) гривні 40 копійок та судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 21.07.2016 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2, як позикодавець, передав у власність ОСОБА_3, як позичальникові, грошові кошти в розмірі 7 343 760 (сім мільйонів триста сорок три тисячі сімсот шістдесят) гривень 00 копійок, що в еквіваленті на момент отримання грошових коштів за офіційним курсом НБУ становили 296 000 (двісті дев’яносто шість тисяч) доларів США, які останній зобов’язався повернути до 21.07.2017 року включно. Суму позики відповідач не повернув ні у визначений договором термін, ні на даний час. Тому змушений звернутись до суду та просить стягнути з відповідача суму боргу і судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Справа неодноразово призначалась до розгляду, проте відповідач жодного разу в судове засідання не з’явився, хоча повідомлявся про час та місце його проведення. Відомостей про причину його неявки немає.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судові засідання не з’явився повторно. 22.10.2018р. подав через канцелярію суду заяву, в якій просить вважати його повноваження в матеріалах даної справи недійсними.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя. Між тим, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Зі згоди позивача, суд у відповідності до вимог ст.ст. 223,280 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 21.07.2016 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей, за умовами якого відповідач отримав кошти в розмірі 7 343 760 (сім мільйонів триста сорок три тисячі сімсот шістдесят) гривень 00 копійок, що в еквіваленті на момент отримання грошових коштів за офіційним курсом НБУ становили 296 000 (двісті дев’яносто шість тисяч) доларів США, які ОСОБА_3 зобов’язався повернути до 21.07.2017 року включно.

Факт укладення договору позики та передачі коштів стверджується наданим представником позивача письмовим договором позики від 21.07.2016 року, підписаним сторонами, оригінал якого оглянутий судом у судовому засіданні та знаходиться в матеріалах справи.

З пояснень представника позивача відповідач свої зобов’язання за договором позики не виконав ні у визначений договором термін, ні на даний час. Доказів виконання зобов’язання не подано ї відповідачем чи його представниками.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5 Договору позики від 21 липня 2016 року, в разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України позичальник зобов’язується повернути суму грошей в гривнях еквівалентну 296 000 (двісті дев’яносто шести тисяч) доларів США зо офіційним курсом НБУ на день платежу, тобто на момент подання позову.

Станом на момент подання позовної заяви 02 лютого 2018 року офіційний курс гривні за 100 доларів США становив 2786.94 гривень, отже 296 000 доларів США еквівалентно сумі в 8 249 342 (вісім мільйонів двісті сорок дев’ять тисяч триста сорок дві) гривні 40 копійок.

Представник позивача, незважаючи на незначне підвищення курсу долара відносно гривні на даний час, просив суд при вирішенні справи керуватися саме цією сумою.

Отже, сума заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 за договором позики від 21.07.2017р. складає 8 249 342 (вісім мільйонів двісті сорок дев'ять тисяч триста сорок дві) гривні 40 копійок. Ця сума боргу підлягає стягненню з відповідача в користь позивача в примусовому порядку.

Крім цього, з відповідача в користь позивача суд стягає 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень судового збору.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265,280,282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( 28.02.1980р.н., ІНПП НОМЕР_1, м.Львів, вул.Плугова,2кв.25) в користь ОСОБА_2 (ІНПП НОМЕР_2, Львівська область, смт.Брюховичі, вул.Смолиста,48) заборгованість за договором позики від 21.07.2016 року в сумі 8 249 342 (вісім мільйонів двісті сорок дев’ять тисяч триста сорок дві) гривні 40 копійок та 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.10.2018р.

Суддя ОСОБА_5