Рішення № 77698996, 07.11.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

07.11.2018 Провадження № 2/337/1916/2018

ЄУН 337/3862/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 листопада 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Гальцевій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2)0 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926), про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

31.08.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго», в якому просить стягнути з відповідача на її користь не виплачену

заробітну плату за вересень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018

року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року що не

була виплачена у розмірі 74768,67 грн, грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1510,98 грн, вихідну допомогу у розмірі 28246, 80 грн., компенсацію за не

використану щорічну відпустку у розмірі 1510,98 грн., вихідну допомогу у розмірі

28246,80 грн., за сумісництво 4811,31 грн, а також середній

заробіток за весь період затримки розрахунку, з дня звільнення по день постановлення

рішення, тобто по 380,51 грн. за кожний робочий день, моральну

шкоду у розмірі 5 000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 грн. посилаючись на невиконання зобов’язання відповідачем, вобґрунтування зазначила, що з 13.03.2017 року по 08 червня 2018 року вона працювала на посаді електромонтера з обслуговування підстанції 5 групи кваліфікації. 8 червня 2018 року згідно з наказом № 2478-к у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю її було звільнено з підприємства на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України. В день звільнення розрахунок та на час звернення до суду у повному обсязі з нею не проведений, що привело її до моральних страждань, пов’язаних з порушенням її конституційних прав.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за наявними матеріалами у справі, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше, визначено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

24.10.2018 року позивач надала уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути на її користь заборгованість з невиплаченої заробітної плати у розмірі 113791,55 грн, середній заробіток за 79 робочих днів - з дня звільнення по 02.10.2018 року у розмірі 113791,55 грн у розмірі 30060,29 грн, 5000 грн. моральної шкоди та 500 грн. судових витрат

10.09.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов,в якому просить суд у задоволенні позову відмовити у зв’язку із тим, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться в складному фінансовому становищі, на рахунках відповідача, призначених для розрахунків із заробітної плати, були відсутні кошти, крім того, станом на 24.10.2018 року заборгованість з заробітної плати становить 75039,78 грн, крім того сума, яку просить стягнути позивач зазначена без утримання необхідних податків та зборів.

В судовому засіданні позивачка суду пояснила, що дійсно, сума заборгованості з заробітної плати частково погашена відповідачем та на теперішній час та становить 75039,78 та не заперечує , щоб з стягнутої суми були вирахувані податки, в іншій частині заявлені позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву щодо розгляду справи у його відсутність .

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено:

Позивачка з 13.03.2017 року по 08 червня 2018 року працювала на посаді електромонтера з обслуговування підстанції 5 групи кваліфікації ПАТ «Запоріжжяобленерго».

8 червня 2018 року згідно з наказом № 2478-к у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю її було звільнено з підприємства на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України.

Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 у день звільнення у повному обсязі не проведено, згідно довідки № 611 від 8 червня 2018 року наявна заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 79579,98 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду, під час судового провадження, заборгованість з заробітної плати частково погашена та станом на 24.10.2018 року та становить 75039,78 грн, що підтверджено довідкою ПАТ «Запоріжжяобленерго», доданою до відзиву на позов.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденний заробіток позивача становить (з розрахунку заробітку за квітень та травень 2018 року) складає 380,51 грн., при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки день слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки виходячи з кількості робочих днів ,виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно положень Порядку ( висновок ВСУ від 01.03.2018 по справі 6-2807цс16)

Затримка у розрахунку при звільненні до 02.10 2018 року (дата, визначена позивачем) склала 79 днів , таким чином середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 30060,29 грн ( 380,51х79=30060,29грн) .

Відповідач обставини, вказані позивачем не оспорює, так само як суму середнього заробітку за час затримки у розмірі 380,51 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Позивач, обґрунтовуючи завдану йому моральну шкоду, як у позовній заяві, так і у судовому засіданні зазначив, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, оскільки його душевні страждання щодо забезпечення себе та своєї родини грошовими коштами належним чином, глибоко вплинули на стан здоров’я, мали постійні думки як вижити, потребувала додаткових зусиль для організації життя. Крім того, це позначилося нервозністю, постійним пригніченим станом, нездоровим сном. Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України, працівникам надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця), а порядок відшкодування визначається законодавством. При цьому наявність вини як умови відшкодування моральної шкоди зазначена стаття не передбачає.

З аналізу позовних вимог вбачається, що позивачу завдано душевних та моральних страждань, оскільки позивачку незаконно було позбавлено гарантованого Конституцією України права на отримання заробітної плати за виконану працю, змусило її докладати додаткових зусиль для організації свого життя, відновлення нормальних життєвих зв’язків, тощо, що завдавало ОСОБА_1М моральні страждання.

Згідно розділу 6 листа Міністерство юстиції України від 13.05.2004 року № 35-13/797, яким надано «Методичні рекомендації щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає ( і не може бути) точних критеріїв майнового виразу тяжкості фізичного болю, глибини душевних страждань, спокою та моральних переживань особи.

Ні норми цивільного, ні норми трудового законодавства України не встановлюють ні мінімальної, ні максимальної суми моральної шкоди, оскільки неможливо виміряти глибину фізичного болю, тих моральних страждань та душевних переживань, які кожна людина переживає індивідуально.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодую слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи вказані вище обставини справи, суд вважає, що позивні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з Запорізької обласної ради суми в розмірі 2000 грн.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України понесені позивачкою витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 500 грн, підтверджені Актом приймання-передачі виконаних послуг та довідкою про оплату , підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, вимоги позивача є законними та обґрунтованими, та тому підлягають частковому задоволенню.

Позивач на підставі п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі 1053 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117,237-1 КЗпП України, ст.ст. 11,13, 81,.89, 137.144, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Запоріжжяобленерго» код за ЄДРПОУ 00130926, (69035, м.Запоріжжя вул.Сталеварів, буд.14) ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_3) , суму заборгованості з заробітної плати у розмірі 75039,78 грн, середній заробіток за період з 09.06.2018 року по 02.10.2018 року у 30060,29 грн. з утриманням відповідачем з цього розміру податків та зборів, моральну шкоду в розмірі 2000 грн. та витрати на правову допомогу 500 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ПАТ «Запоріжжяобленерго» код за ЄДРПОУ 00130926, (69035, м.Запоріжжя вул.Сталеварів, буд.14) судовий збір на користь держави (Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код ЕДРПОУ отримувача: 37993783; Номер рахунку отримувача: 31211256026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106) за розгляд справи в розмірі 1053 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлений 08.11.2018 року.

Повний текст судового рішення надіслати сторонам.

Суддя: Л.Г. Салтан