Рішення № 77698598, 29.10.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7775/17 2/335/172/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Хома Д.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного вищого навчального закладу «Запорізький будівельний коледж», ОСОБА_3, про встановлення фактів дискримінації у сфері праці з політичних та інших переконань та усунення дискримінації шляхом визнання дій та рішень відповідачів при обмеженні та порушенні конституційних прав – права на рівність всіх перед законом, права на інформацію, права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права на звернення із скаргами та заявами стосовно посадових осіб державних органів та установ, право на працю при притягненні до дисциплінарної відповідальності неправомірними, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного вищого навчального закладу «Запорізький будівельний коледж» (далі – ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж»), ОСОБА_3 про встановлення фактів дискримінації у сфері праці з політичних та інших переконань та усунення дискримінації шляхом визнання дій та рішень відповідачів при обмеженні та порушенні конституційних прав – права на рівність всіх перед законом, права на інформацію, права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права на звернення із скаргами та заявами стосовно посадових осіб державних органів та установ, право на працю при притягненні до дисциплінарної відповідальності неправомірними, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди, який в процесі розгляду справи неодноразово уточнював.

В обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві, що надійшла до суду 13.06.2018, зазначав, що більше 35 років він працює викладачем загальних дисциплін в ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж». З червня 2013 р. директором вказаного закладу призначено ОСОБА_3, який після перерви в роботі, знов прийняв його до коледжу на посаду викладача соціально-економічних дисциплін «Соціологія», «Основи філософських знань», «Основи економічної теорії». Починаючи з жовтня 2015 р. коли на зборах колективу та на педагогічній раді позивач висловив недовіру ОСОБА_3 та почав демонструвати нездатність останнього керувати навчальним закладом, вказувати на неправомірність його дій. Після цього відповідач ОСОБА_3 почав дискримінувати позивача за ознаками його політичних та інших переконань, внаслідок чого він зазнав обмежень у реалізації своїх прав і свобод, створюючи позивачеві менш сприятливі умови порівняно із іншими викладачами.

В якості фактів дискримінації у сфері праці позивач зазначає: необґрунтоване зменшення педагогічного навантаження в період 2015–2016, 2016–2017, 2017–2018 навчальних років, що призвело до зменшення заробітної плати; встановлення йому для читання інших предметів, ніж ті, що встановлювались при укладанні трудового договору; приниження людської гідності позивача, створення в трудовому колективі та серед колег інших закладів міста напруженої, ворожої, образливої та зневажливої атмосфери, особливо після звернення у грудні 2016 р. позивача разом із іншими викладачами до Державної інспекції навчальних закладів України, яка з 11.05.2017 по 15.05.2017 проводила перевірку наведених ним фактів; безпідставне видання наказу № 116-ОД (д) про зобов’язання позивача ті інших осіб надати ОСОБА_3 письмові пояснення щодо порушень трудової дисципліни; безпідставна відмова у наданні позивачеві копії акту перевірки вказаної інспекції на його інформаційний запит; видання наказу від 07.06.2017 № 19-ОД (д) про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани; зменшення розміру премії позивачу за результатами роботи у 2016 році; не надання відповіді на заяву позивача від 29.09.2017 та інші звернення впродовж 2015–2017 рр.; не надання класного керівництва групою впродовж 2016–2017, 2017–2018 навчальних років, внаслідок чого погіршено матеріальне становище; складання розкладу занять в групах впродовж 2015–2017 рр. із наявністю великих проміжків часу між заняттями т.з. «вікон»; складання впродовж 2015–2017 рр. розкладу занять, за якого позивача позбавлено «методичного дня»; створення обстановки нетерпимості відносно позивача; втягування студентів до з’ясування стосунків між позивачем та відповідачами у травні та жовтні 2017 р.; демонстративне з’ясування 30.11.2017 відповідачем ОСОБА_3 та іншими працівниками коледжу (мобінг) причин знаходження позивача на робочому місці разом із його представником ОСОБА_2 після закінчення робочого часу, вимоги покинути приміщення, виклику наряду патрульної поліції, працівники якої після приїзду почали шукати в приміщенні бомбу, відбирати пояснення.

Щодо незаконності наказу від 07.06.2017 № 19-ОД (д) про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності позивач зазначав, що графік установчої лабораторно-екзаменаційної сесії, порушення якого ставиться в вину позивачеві, йому ніхто для ознайомлення не надавав. Також із позивачем не узгоджувався графік проведення навчань. Враховуючи відношення до позивача та погіршення його стану здоров’я таким відношенням, в зазначений в наказі день та час він був змушений проходити медичні обстеження та лікування в медичних закладах, про що надав письмові пояснення.

Позивач стверджує, що вищевказані протиправні дії призвели до моральних переживань, він втратив душевний спокій, постійно перебуває в роздратованому та стресовому стані, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок неправомірних дій відповідачів погіршився стан його здоров’я. Після події 30.11.2017 в позивача підвищився тиск, він знервувався та, в підсумку, був змушений проходити лікування в стаціонарі медичного закладу.

З наведених підстав позивач просив: визнати вищевказані факти його дискримінацією у сфері праці та усунути цю дискримінацію шляхом визнання дій та рішення ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» та ОСОБА_3 при обмеженні та порушенні його конституційних прав – права на рівність всіх перед законом, права на інформацію, права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права на звернення зі скаргами та заявами стосовно посадових осіб державних органів та установ, а так само права на працю при притягненні його до дисциплінарної відповідальності неправомірними; скасувати наказ від 07.06.2017 № 19-ОД (д) про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; стягнути солідарно з відповідачів на його користь завдану ними моральну шкоду в сумі 50 000 грн.; судові витрати покласти на відповідачів солідарно (т. 2 а.с. 64–75).

Відповідач ОСОБА_3, який водночас є законним представником відповідача ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» (директором), не погоджуючись із позовними вимогами надав суду письмові заперечення проти позову та відзиви, в яких зазначав, що ОСОБА_1 був знов прийнятий на роботу до коледжу після його звільнення за вчинення аморального проступку. Зменшення педагогічного навантаження в 2014–2015, 2015–2016, 2016–2017 навчальних роках викликано зменшенням контингенту студентів, що навчаються в коледжі. При цьому, ОСОБА_1 завчасно при виході в щорічну відпустку було попереджено про можливість скорочення педагогічного навантаження. ОСОБА_1 за базовою освітою історик, але протягом 2014–2015 навчального року викладав дисципліни не за базовою освітою. Після перевірки Державної інспекції навчальних закладів України позивачу надано педнавантаження відповідно до ст. 64 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України № 102 від 15.04.1993 в кількості 741 година та з предметів за базовою освітою. Відсутність права на викладання ОСОБА_1 предметів «Економіка», «Основи економічної теорії», «Соціологія» підтверджується актом перевірки Інспекції № 01-13/9-03-06/1 та додатком до нього.

Протягом 2015–2017 рр. від ОСОБА_1 надійшло 14 заяв з різних питань, в т.ч. про надання йому вищенаведеного акту перевірки. Акт перевірки був доведений до відома всіх працівників коледжу на педагогічній раді 18.05.2017, на якій був присутній і позивач. У зв’язку із необхідністю усунення недоліків в роботі кожного викладача було запропоновано всім працівникам надати пояснення, однак позивач це рішення педагогічної ради не виконав. Тому наказом № 116-ОД від 19.05.2017 його було зобов’язано надати такі пояснення. Наказ виконано не було, про що складено акт.

Премія в 2016 р. виплачувалась відповідно до Положення про преміювання (Додаток № 8 до Колективного договору). Премія видається за рахунок економії фонду заробітної плати в межах коштів, передбачених кошторисом. Ненадання ОСОБА_1 керівництва групами пояснюється зверненнями батьків та студентів до адміністрації коледжу, які не бажають, щоб ОСОБА_1 брав в ньому участь. Крім того, ОСОБА_1 за 2017–2018 навчальний рік перебував на лікарняному 80 календарних днів, що свідчить про стан здоров’я, який унеможливлює керівництво групами. «Вікна» у розкладі існують також і в інших викладачів. В ОСОБА_1 відсутній індивідуальний робочий план. Відсутність дискримінації щодо подання заяв та звернень підтверджуються заявами та скаргами позивача, на які йому надаються відповіді.

22.05.2017 викладач ОСОБА_1 без поважних причин зірвав заняття в групі ЗОА-31, у зв’язку із чим йому було оголошено догану. Порушення трудової дисципліни з боку позивача носить систематичний характер, що підтверджується наказом № 01-ОД (д) від 04.01.2018. Також позивач допускає порушення етичної поведінки при спілкуванні із іншими працівниками коледжу, що підтверджено їх доповідними.

Зазначив, що факт виклику поліції дійсно мав місце у зв’язку із порушенням ОСОБА_1 Правил внутрішнього трудового розпорядку та відмовою позивача та його представника покинути приміщення коледжу після 17:00 год.

Вважав недоведеними вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони не підтверджені доказами, а вина відповідачів у її завданні та причинний зв’язок між перенесеними позивачем душевними стражданнями та діями відповідачів відсутні. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т. 2 а.с. 14–17, 55–58, 79–85).

Під час судового розгляду судом були вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2017 відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 76).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2017 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про посвідчення довіреності на право ведення справи та допуск до участі у справі представника ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 158).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.08.2017 дану цивільну справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні та задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 про виклик свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 153).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2017 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, внаслідок чого витребувано у ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» такі докази: статут ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж»; колективний договір ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж»; Правила внутрішнього трудового розпорядку ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж»; положення про організацію освітнього процесу на денному та заочному відділенні; список студентів групи ЗОА-31; навчальний план студентів групи ЗОА-31; робочий навчальний план студентів групи ЗОА-31 на 2016-2017 навчальні роки (т. 1 а.с. 175).

Витребувані докази надійшли до суду 06.10.2017 (т. 1 а.с. 177–236).

15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким ЦПК України викладено у новій редакції.

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням вказаних обставин, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2018 вирішено продовжити розгляд даної цивільної справи за правилами ЦПК України в новій редакції в порядку загального позовного провадження, вважати письмові заперечення відповідача ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» від 28.08.2017 за вх. № 28975 відзивом на позовну заяву, роз’яснивши відповідачу обов’язок надіслання копії відзиву позивачеві, встановлено іншим учасникам процесу строки для подання заяв по суті справи (т. 2 а.с. 49–50).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2018 заяву представника позивача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді від участі в розгляді цивільної справи передано до канцелярії суду для визначення судді в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України, зупинено провадження у цивільній справі до вирішення питання про відвід.

08.10.2018 надійшла ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2018 (с. Ходько В.М.) про залишення без задоволення заяви представника позивача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді, розгляд справи продовжено.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2018 клопотання позивача про залучення до участі в даній справі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини залишено без задоволення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Відповідач ОСОБА_3, який водночас є законним представником відповідача ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж», представники відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у письмових заявах по суті справи (запереченнях, відзивах). Просили позов залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 1982 року працював в ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» на посаді викладача. Наказом ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» від 03.06.2011 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за п. 3 ст. 41 КЗпП України. 02.09.2013 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до цього ж коледжу на посаду викладача суспільно-економічних дисциплін. Зазначені обставини підтверджуються витягом з трудової книжки позивача (т. 1 а.с. 91), рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2012 у цивільній справі № 2-3302/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03.04.2012, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж», директора ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» ОСОБА_10 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (т. 1 а.с. 92–93, 134–137).

Наказом директора ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» ОСОБА_3 від 07.06.2017 № 19-ОД (д) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності викладача ОСОБА_1В.» за допущені порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку та Посадової інструкції викладачу ОСОБА_1 оголошено догану (т. 1 а.с. 73).

ОСОБА_1, не погоджуючись із прийнятим наказом від 7 червня 2017 р. № 19-ОД (д), яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, просить суд цей наказ скасувати.

При цьому, незаконність даного наказу позивач пов’язує саме із дискримінацією його прав у сфері праці, допущеної з боку відповідачів.

Крім цього наказу, позивач вважає фактами його дискримінації такі, на його думку неправомірні, дії та рішення відповідачів:

зменшення педагогічного навантаження в період 2015–2016, 2016–2017 та 2017–2018 навчальних років;

встановлення йому для читання інших предметів, ніж ті, що встановлювались при укладанні трудового договору;

створення в трудовому колективі та серед колег інших закладів міста напруженої, ворожої, образливої та зневажливої атмосфери після звернення у грудні 2016 р. позивача разом із іншими викладачами із заявою до Державної інспекції навчальних закладів України МОН України про неправомірні дії ОСОБА_3 і про допущені ним порушення, та безпідставне зобов’язання наказом № 116-ОД (д) про зобов’язання надати письмові пояснення щодо порушень трудової дисципліни та вимагання надати пояснення по Акту перевірки адміністрації коледжу, що проводилась спеціалістами інспекції № 01-13/9-03-06/1 від 15.05.2017, а так само ненадання належної відповіді на його інформаційний запит з цього приводу;

безпідставного і значного зменшення розміру премії позивачу за результатами роботи у 2016 році в порівнянні із іншими працівниками;

не надання або неналежне надання відповідей на заяви, звернення та інформаційні запити, в т.ч. на заяву від 29.09.2017, та продовж 2015–2017 рр.;

не надання класного керівництва групою впродовж 2016–2017, 2017–2018 навчальних років;

складання розкладу занять в групах впродовж 2015–2017 р.р. із наявністю великих проміжків часу між заняттями т.з. «вікон»;

складання впродовж 2015–2017 р.р. розкладу занять, за якого позивача позбавлено «методичного дня»;

створення обстановки нетерпимості відносно позивача, перетворення його в «токсичного», «лишенця», ізгоя з метою ізоляції від оточуючих працівників коледжу та неможливості довести неправоту адміністрації коледжу;

«втягування» студентів до з’ясування стосунків між позивачем та відповідачами у травні та жовтні 2017 р.;

мобінг шляхом третирування та приниження 30.11.2017, коли демонстративно, з приниженням його гідності і на підвищених тонах та безпідставний виклик по номеру 102 патрульної поліції, – які просить суд визнати фактами його дискримінації у сфері праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами чч. 1–3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, ч. 2 ст. 81 ЦПК України передбачено, що у справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Отже, в даному випадку саме на позивача покладено процесуальний обов’язок наведення фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце.

В даному випадку, позивач, зазначаючи про вчинення по відношенню до нього дій та прийняття рішень (наказів) відповідачами, просить визнати такі дії та рішення дискримінаційними, і при цьому, вказує що дискримінація допущена відповідачами за політичними та іншими переконаннями позивача.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Заборона дискримінації гарантується Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція), ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, відповідно до ст. 14 якої «користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

При цьому Протокол №12 до Конвенції, ратифікований Україною 09.02.2006, розширює сферу дії заборони дискримінації на будь-яке право, що гарантується національним законодавством, навіть якщо таке право не передбачене Конвенцією. Статтею 1 цього Протоколу передбачено, що «здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

Частиною 1 ст. 21 Хартії основних прав Європейського Союзу від 07.12.2000 встановлено заборону дискримінації будь-якого виду, зокрема, за ознаками статі, раси, кольору шкіри, етнічного чи соціального походження, генетичних характеристик, мови, релігії, політичних або інших поглядів, приналежності до національної меншини, майнового стану, походження, обмеженої працездатності, віку або сексуальної орієнтації.

Пунктом 12 Директиви Європейського Союзу від 27.11.2000 № 2000/78/ЄС щодо встановлення загальних рамок для рівного поводження у сфері трудових відносин та зайнятості передбачено заборону прямої або непрямої дискримінації на основі релігії або віросповідання, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації в сферах, охоплених цією Директивою.

Відповідні гарантії рівності закріплено також в ст. 2-1 КЗпП України, якою встановлено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Поняття дискримінації міститься у пункті другому статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Так, під дискримінацією слід розуміти ситуацію, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, у ч. 1 ст. 5 вказаного Закону визначено такі форми дискримінації: пряма дискримінація; непряма дискримінація; підбурювання до дискримінації; пособництво у дискримінації; утиск.

Позивач в позовній заяві вказав, що по відношенню до нього мають місце дві різні форми дискримінації – пряма і непряма. При цьому, позивач не конкретизує які саме дії та рішення відповідача вчинені у формі прямої, а які у формі непрямої дискримінації. Також, позивач стверджує, що дискримінація має місце за ознаками його політичних та інших переконань, однак, не вказує своїх політичних переконань, не конкретизує, що має на увазі під іншими переконаннями, а також, чим саме його переконання відрізняються від переконань адміністрації коледжу чи інших викладачів.

Наведені позивачем дії та рішення відповідача, за відсутності фактичних даних про невідповідність політичних чи інших переконань позивача таким з боку відповідачів, самі по собі (тобто, їх існування) не можуть вважатися дискримінаційними, оскільки виходячи із наведеного визначення для віднесення тих чи інших дій до дискримінаційних необхідна наявність певної ознаки (тобто, конкретного переконання), внаслідок якої позивач зазнає обмеження у своїх правах, зокрема в сфері праці, у порівнянні із іншими співробітниками.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є працівниками ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» пояснювали, що ОСОБА_3 як директор коледжу однаково ставиться до всіх працівників, всі працюють в рівних умовах. Натомість, з боку позивача має місце неетична поведінка, агресія, створення напруженої обстановки в колективі.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 – син та дружина позивача, надали пояснення про обставини тиску на позивача з боку директора коледжу, які їм відомі зі слів самого позивача, а тому до їх показань суд відноситься критично.

Свідок ОСОБА_13, хоча і стверджував про неправомірні дії директора коледжу ОСОБА_3 та порушення ним вимог трудового законодавства, однак не навів фактів дискримінації ОСОБА_1 за будь-якими ознаками.

Натомість, наданими відповідачами доказами спростовуються, як доводи позивача про неправомірність вищезазначених дій та рішень, так і твердження позивача про їх дискримінаційний характер.

Зокрема, зменшення педагогічного навантаження в період 2015–2016, 2016–2017 та 2017–2018 навчальних років мало місце не лише щодо позивача, а й щодо інших викладачів через зменшення кількості студентів навчального закладу, що підтверджується довідкою ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» від 11.12.2017 № 01-8/787 (т. 2 а.с. 18), плановими навантаженнями на викладача ОСОБА_1 на 2014–2015, 2015–2016, 2016–2017 навчальні роки (т. 2 а.с. 19–22, 89–90). Крім того, наказом ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» від 24.05.2017 № 117-ОД «Про порядок розподілу попереднього педагогічного навантаження на 2017–2018 навчальний рік» було створено робочу групу, вирішено провести засідання із письмовим запрошенням викладачів, провести перевірку попереднього розподілу педагогічного навантаження та попередити всіх викладачів про можливість зменшення педагогічного навантаження у відповідності до кількості набраного контингенту студентів, наказів та розпоряджень МОН України, що впливають на педнавантаження викладачів (т. 2 а.с. 56–57).

Встановлення ОСОБА_1 для читання інших предметів, ніж ті, що встановлювались при укладанні трудового договору обумовлене висновками акту перевірки Державної інспекції навчальних закладів України МОН України № 01-13/9-03-06/1 від 15.05.2017, що проводилася за зверненням, зокрема і позивача, яким виявлено невідповідність базової освіти ОСОБА_1 дисциплінам, які він викладає, що є порушенням Постанови КМУ від 30.12.2015 № 1187 (т. 2 а.с. 23, 91–92).

Згідно із наказом ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» від 19.05.2017 № 116-ОД «Про надання пояснень викладачами за результатами перевірки ДІНЗ України», актом перевірки додержання суб’єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту № 01-13/9-03-06/1 від 15.05.2017, проведеної Державною інспекцією навчальних закладів України з 11.05.2017 по 15.05.2017 встановлено ряд недоліків в роботі працівників коледжу. Рішенням педагогічної ради (протокол № 4 від 18.05.2017) зобов’язано осіб, недоліки в роботі яких зазначено в акті перевірки, надати пояснення з оголошених питань, та оголошено термін надання пояснень. Рішення педагогічної ради не виконано трьома викладачами, в т.ч. ОСОБА_1 Отже, цим наказом зобов’язано не тільки ОСОБА_1, а й інших двох викладачів надати пояснення з питань виявлених недоліків в роботі (т. 2 а.с. 26).

Факти створення саме відповідачами в трудовому колективі та серед колег інших закладів міста напруженої, ворожої, образливої та зневажливої атмосфери після звернення у грудні 2016 р. позивача разом із іншими викладачами із заявою до Державної інспекції навчальних закладів України МОН України про неправомірні дії ОСОБА_3 і про допущені ним порушення, а також створення обстановки нетерпимості відносно позивача, перетворення його в «токсичного», «лишенця», ізгоя з метою ізоляції від оточуючих працівників коледжу та неможливості довести неправоту адміністрації коледжу, «втягування» студентів до з’ясування стосунків між позивачем та відповідачами у травні та жовтні 2017 р. об’єктивно жодними доказами не підтверджені. Натомість довідкою, що є додатком до акту перевірки Державної інспекції навчальних закладів України МОН України № 01-13/9-03-06/1 від 15.05.2017 підтверджено саме факт агресивної поведінки позивача у колективі, з приводу чого надійшло відповідне звернення інших працівників (т. 2 а.с. 24-25).

Факти ненадання та неналежного надання відповідей на заяви, звернення та інформаційні запити позивача впродовж 2015–2017 рр. не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки відповідачами відповіді на звернення ОСОБА_1 були надані (т. 1 а.с. 113, т. 2 а.с. 161, 165–169), і ці відповіді позивач в установленому законом порядку, в тому числі і до суду, не оскаржував. Відповідачем ОСОБА_3 визнається факт ненадання відповіді на одне звернення ОСОБА_1 від 29.09.2017, яке стосувалось малюнку, віднайденого ОСОБА_1 в аудиторії, з негативними висловлюваннями щодо нього, та пояснюється відповідачем тим, що осіб, які його намалювали, встановити не вдалося. Проте, відсутність відповіді на це звернення не підтверджує саме дискримінацію по відношенню до позивача, а свідчить про бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді.

Слід також зауважити, що Державною інспекцією навчальних закладів України було проведено перевірку додержання суб’єктами господарювання, що надають послуги у сфері вищої освіти, вимог законодавства про вищу освіту, у період з 25.09.2018 по 28.09.2018, за наслідками якої складено акт № 01-13/29-03-06/1 (т. 2 а.с. 172–173). У Довідці від 28.09.2018, що є додатком до цього акту, викладені результати перевірки стосовно питань, зазначених у зверненні ОСОБА_1 щодо порушення його законних прав (т. 2 а.с. 174–185), та встановлено надання відповідей на звернення викладачів, а також висвітлені інші питання, порушені ОСОБА_1 Будь-яких ознак, які б свідчили про наявність з боку адміністрації коледжу його дискримінації вказана довідка не містить.

Також відсутні фактичні дані щодо зменшення розміру премії позивачу за результатами роботи у 2016 році в порівнянні із іншими працівниками, оскільки премія виплачувалася відповідно до Положення про преміювання, що є додатком до Колективного договору. Будь-які накази ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» про позбавлення чи зменшення позивачеві премії відсутні. Згідно із довідкою ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» від 23.08.2017 № 01-8/480, викладачу ОСОБА_1 в грудні 2016 року згідно з наказом № 267-ОД від 02.12.2016, як і всім викладачам коледжу за результатами роботи за рік видано премію в розмірі 1 300 грн. (т. 1 а.с. 114).

Факт не надання класного керівництва групою позивачеві впродовж 2016–2017, 2017–2018 навчальних років відповідачі обґрунтовують наявністю звернень студентів та їх батьків до адміністрації коледжу (т. 2 а.с. 28–30), а також тим, що позивач ОСОБА_1 перебував тривалий час на лікарняних, що позивачем не спростовано під час розгляду справи.

Складання розкладу занять в групах впродовж 2015–2017 рр. із наявністю великих проміжків часу між заняттями т.з. «вікон» має місце по відношенню і до інших викладачів коледжу, а не тільки ОСОБА_1, а тому не підтверджує наявність в таких діях дискримінації.

Складання впродовж 2015–2017 рр. розкладу занять, за якого позивача позбавлено «методичного дня», відповідач пояснює відсутністю складеного саме позивачем індивідуального робочого плану, який мав подаватися голові предметно-циклової комісії. Згідно зі Звітом голови цієї комісії про огляд ПЦК гуманітарних та соціально-економічних дисциплін від 26.06.2018, викладач ОСОБА_14, незважаючи на систематичне нагадування голови Комісії, так і не склав індивідуальний план роботи за 2017-2018 навчальний рік (т. 2 а.с. 96).

Також відсутні докази вчинення з боку відповідачів мобінгу шляхом третирування та приниження позивача 30.11.2017, коли демонстративно, з приниженням його гідності і на підвищених тонах та безпідставний виклик по номеру 102 патрульної поліції. Слід зазначити, що відповідач ОСОБА_3 вказав, що дійсно мав місце виклик патрульної поліції, оскільки позивач порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку та перебував у приміщенні коледжу після 17:00 год. з іншою особою – його представником у даній справі. Так, наказом ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» від 04.01.2018 № 01-ОД (д) «Про порушення освітньо-виховного процесу викладачем ОСОБА_1В.» встановлено систематичні порушення протягом першого семестру 2017-2018 навчального року позивачем вимог Посадової інструкції викладача, Положення про організацію освітнього процесу, Правил внутрішнього трудового розпорядку, умов Колективного договору, зокрема, і те, що 30.11.2017 викладач ОСОБА_1 знаходився в аудиторії № 12 в позаробочий час зі сторонньою особою, чим порушив пп. 3.4.3, 3.4.4 Колективного договору, п. 6.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку, пп. 2.27, 2.29 Посадової інструкції (т. 2 а.с. 59–62).

Стосовно прийняття наказу ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» від 07.06.2017 № 19-ОД (д) про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани суд зазначає таке.

Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана. Відтак, законодавчою підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни.

Згідно зі ст.ст. 148, 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Тобто, виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу є видача наказів, визначення підстав, мотивів, обґрунтування та виду дисциплінарного стягнення. Своєю чергою, до компетенції суду належить перевірка додержання передбачених законом підстав та порядку застосування до працівників дисциплінарного стягнення, тобто законність наказу.

Відповідно до змісту спірного наказу, підставою для оголошення ОСОБА_1 догани стало те, що він самовільно без узгодження з адміністрацією коледжу про заміну на викладання предмету «Економіка, основи економічної теорії» на заняття в групу ЗАО-31 не з’явився, та зірвав виконання графіку установчої лабораторно-екзаменаційної сесії, чим порушив пп. 6.10, 6.13 Правил внутрішнього трудового розпорядку, пп. 2.2, 2.4 Посадової інструкції викладача, п. 3.4.7 Статуту ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж», ст.ст. 21, 139 КЗпП України.

Порушення встановлено актом від 22.05.2017 у складі комісії: лаборанта ОСОБА_15, інспектора відділу кадрів ОСОБА_16, секретаря-друкарки ОСОБА_17 в присутності свідків (студентів), згідно із яким згідно з розкладом навчальних занять в групі ЗОА-31 з 14:00 до 15:20 повинні проходити заняття з предмета «Економіка, основи економічної теорії», викладач ОСОБА_1 О 14:20 год. викладач ОСОБА_1 заняття у цій групі не проводив та був відсутній в аудиторії № 12 (т. 1 а.с. 116).

Службовою запискою зав. відділення «Механік» ОСОБА_7 від 22.05.2017 повідомлено директора коледжу ОСОБА_3 про нез’явлення викладача ОСОБА_1 22.05.2017 у період часу 13:50 – 14:00 год. за навчальним журналом групи ЗОА-31 (т. 1 а.с. 117).

Також директора коледжу ОСОБА_3 було повідомлено про факт не проведення заняття 22.05.2017 ОСОБА_1 згідно із доповідною запискою заступника директора з НР ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 118).

З письмового пояснення ОСОБА_1 на ім’я заступника директора з НГР ОСОБА_5 від 26.05.2017 випливає, що ним підтверджується його неявка на заняття у групі ЗОА-31 22.05.2017. Причину неявки позивач визначив, як не узгодження із ним розкладу занять, з огляду на що відбулась накладка учбових пар із його особистими планами – відвідування лікарні (т. 1 а.с. 119–120).

Отже, факт не проведення ОСОБА_1 заняття 22.05.2017 в групі ЗОА-31 сторонами не оспорюється.

Відповідно до пп. 6.10, 6.13 Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених в.о. директора ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» 30.01.2014 та погоджених Головою об’єднаної профспілки 30.01.2014, навчальні заняття в коледжі проводяться за розкладом, який затверджується директором. Навчальний розклад складається згідно з навчальним планом на семестр і вивішується до початку кожного семестру. Для проведення консультативних занять складається окремий розклад. Робочий час викладача (не враховуючи час на підготовку до занять і перевірку письмових робіт студентів) визначається розкладом навчальних занять, а також планами виховної і методичної роботи коледжу (т. 1 а.с. 129).

Також, як передбачено п. 3.4.7 Статуту ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж», затвердженого Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України 09.11.2011, робочий час педагогічного працівника визначається Кодексом законів про працю України. Графік робочого часу викладача визначається розкладом аудиторних навчальних занять і консультацій, розкладом (графіком) методичних, виховних та контрольних закладів та іншими видами робіт, передбачених індивідуальним робочим планом викладача. Викладач зобов’язаний дотримуватися встановленого йому графіка робочого часу.

Відповідно до пп. 2.2, 2.4 Посадової інструкції викладача, затвердженої директором ДВНЗ «Запорізький будівельний коледж» 01.09.2010, до посадових обов’язків викладача належить навчання і виховання студентів із урахуванням специфіки навчального предмета, проведення навчальних занять в закріплених за ним аудиторіях згідно з розподілом навчального навантаження, забезпечення під час занять належного порядку і дисципліни, а також реалізація прийнятих у коледжі освітніх програм відповідно до навчального плану, власного поурочного плану і розкладу занять. З цією Посадовою інструкцією ОСОБА_1 був ознайомлений 27.01.2011, про що свідчить його підпис (т. 1 а.с. 124-126).

Пояснення ОСОБА_1 про те, що його не було повідомлено про розгляд занять спростовуються службовою запискою зав. відділення «Механік» ОСОБА_7 від 24.05.2017 про те, що розклад занять на сесію заочного відділення 3-го курсу був складений та доведений до загального відома 15.05.2017 (роздрукований та розміщений на інформаційному стенді) (т. 1 а.с. 117 – зворот), а також суперечать вимогам п. 6.10 Правил внутрішнього трудового розпорядку, яким передбачено порядок складання та оприлюднення розкладу занять викладачів.

Та обставина, що 22.05.2017 ОСОБА_1 перебував у лікарні, на підтвердження чого надав суду медичні довідки (т. 1 а.с. 140–143) не спростовує факту порушення ним трудової дисципліни при обставинах, викладених в оскаржуваному наказі. До того ж, відповідно до цих довідок, ОСОБА_1 22.05.2017 о 14:00 та 14:30 год. проходив обстеження, а не звертався за екстреною медичною допомогою.

Таким чином, в даному випадку були передбачені КЗпП України та вищевказаними локальними нормативними актами підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а будь-які ознаки видання цього наказу внаслідок дискримінації позивача відсутні.

Проаналізувавши всі викладені позивачем факти, які він пов’язує із його дискримінацією, суд дійшов висновку, що вони ґрунтуються саме на його не погодженні із діями та рішеннями адміністрації коледжу, зокрема, щодо оцінки поведінки позивача в контексті не дотримання останнім вимог законодавства, локальних нормативних актів, що діють в коледжі, та трудової дисципліни, проте не свідчать про обмеження прав і свобод позивача за ознаками його політичних чи інших переконань.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання фактів його дискримінації з боку відповідачів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є законним та обґрунтованим, а тому в задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. суд зауважує, що вони є похідними від вищенаведених вимог. Відмова у задоволенні таких вимог обумовлює й відмову в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд також знаходить слушними посилання відповідачів на те, що завдання моральної шкоди позивачеві не підтверджено належними та допустимими доказами, вина відповідачів у її заподіянні не встановлена, причинно-наслідковий зв’язок між завданою шкодою та поведінкою відповідачів відсутній.

З огляду на викладене, законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв’язку із чим позов слід залишити без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76–80, 89, 141, 259, 265, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного вищого навчального закладу «Запорізький будівельний коледж», ОСОБА_3, про встановлення фактів дискримінації у сфері праці з політичних та інших переконань та усунення дискримінації шляхом визнання дій та рішень відповідачів при обмеженні та порушенні конституційних прав – права на рівність всіх перед законом, права на інформацію, права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права на звернення із скаргами та заявами стосовно посадових осіб державних органів та установ, право на працю при притягненні до дисциплінарної відповідальності неправомірними, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частин – протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 29 жовтня 2018 р. Повне рішення складене 8 листопада 2018 р.

Суддя І.П. Соболєва