Постанова № 77697956, 08.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4511/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Сіренко О.І. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

представника позивача: Щербини А.Ю.

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року (суддя Панченко О.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004) по справі № 820/4511/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до ОСОБА_3

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (код НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом у розмірі 523 477,55 грн. з орендної плати з фізичних осіб та транспортного податку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2017р. адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (код - НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом у розмірі 523477 (п'ятсот двадцять три тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 55 коп., з орендної плати з фізичних осіб та транспортного податку.

Постанову звернуто до негайного виконання.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на податковому обліку в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДШ, позивач) перебуває фізична особа ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, відповідач), яка станом на дату звернення до суду Центральної ОДПІ має податковий борг у загальному розмірі 523 477,55 грн., який виник:

1) на підставі орендної плати з фізичних осіб (18010900) у сумі 423 477.55 грн., з яких донараховано основного платежу за податковим повідомленням-рішенням №132-1303 від 30.05.2016 року (терм. спл. 29.07.2016 р.) у сумі 296 608,41 грн.; нараховано пені у сумі 126 869,14 грн.;

2) та з транспортного податку (18011001) у сумі 100 000.00 гри., з яких нараховано по податковому повідомленню-рішенню №803-17 від 19.06.2015 року у сумі 25 000,00 грн. (терм. спл. 27.06.2017 р.); нараховано по податковому повідомленню-рішенню №272-1704 від 07.04.2015року у сумі 25 000,00 грн. (терм. спл. 01.10.2015 р.); нараховано по податковому повідомленню-рішенню №142-1303 від 04.04.2016 року у сумі 25 000,00 грн. (терм. спл. 09.01.2017 р.); нараховано по податковому повідомленню-рішенню №159-1303 від 04.04.2016 року у сумі 25 000,00 грн, (терм. спл. 09.01.2017 р.).

Оскільки вказана заборгованість не була погашена ФОП ОСОБА_3, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки на час розгляду справи податковий борг в сумі 523477,55 грн. у добровільному порядку не сплачений, доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до адміністративного суду із позовом позивач посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 523 477 грн. 55 коп., у тому числі з орендної плати у сумі 423 477 грн. 55 коп. і транспортного податку у сумі 100 000 грн.

До такого висновку податковий орган прийшов через віднесення зазначених вище сум до узгоджених податкових зобов'язань відповідача.

Зазначені доводи податкового органу, які у підсумку підтримав суд першої інстанції, колегія суддів оцінює критично та зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

При цьому податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги, через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження наявності у відповідача узгодженого податкового зобов'язання позивачем до позовної заяви було долучено податкові повідомлення-рішення №272-1704 від 07.04.2015 року, №803-17 від 19.06.2015 року, №142-1303 від 04.04.2016 року, №159-1303 від 04.04.2016 року (транспортний податок) №132-1303 від 11.04.2016 року, №121-15 від 11.04.2015 року, №1083-15 від 03.06.2014 року (орендна плата за землю).

При цьому на підтвердження надіслання (вручення) позивачу вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом були надані конверти, які були відправлені на адресу АДРЕСА_1 та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень до цих листів, де адресатом дійсно зазначено ОСОБА_3.

Проте, судова колегія зауважує, що вказані листи та повідомлення про вручення не можуть вважатися належними та допустимими доказами вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень у розумінні п. 58.3 статті 58 ПК України, оскільки у повідомленнях про вручення листів наданих позивачем не стоїть підпис ОСОБА_3 про вручення йому цих листів і при цьому не зазначено дати їх вручення/невручення та причини невручення, що в свою чергу, унеможливлює встановлення строку, після якого грошові зобов'язання набувають статусу узгоджених та протягом якого платник податків зобов'язаний сплатити грошові зобов'язання, що визначені контролюючим органом.

Таким чином, зважаючи на істотне порушення порядку вручення податкових-повідомлень рішень, податкові зобов'язання за ними не можна вважати узгодженими. Отже, податковий борг у відповідача не виник.

Вказана правова позиція узгоджуються з практикою Верховного суду, яка знайшла своє відображення у постанові від 04.04.2018 року по справі № 812/17/17.

Крім того, судом першої інстанції було залишено поза увагою порушення податковим органом процедури стягнення податкового боргу, а саме стягнення податкового боргу без попереднього надіслання відповідної податкової вимоги.

Так, відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У відповідності до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У відповідності до п.95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

З аналізу вищевикладеного слідує, що обов'язковою передумовою звернення до суду з вимогою про стягнення податкових зобов'язань є надіслання платнику податків податкової вимоги.

Всупереч наведеним вище вимогам закону податковим органом було подано позов про стягнення податкового боргу без попереднього вручення відповідачу податкової вимоги.

В матеріалах справи наявна лише перша податкова вимога до відповідача, датована 18 листопада 2010 року.

Однак вказана податкова вимога не може вважатися належним чином врученою податковою вимогою, оскільки у 2010 році порядок вручення податкових вимог було врегульовано положеннями ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності до п. 6.2.4. ст. 6 цього Закону, податкова вимога вважалась надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Разом з тим, податковим органом не надано жодного доказу на підтвердження вручення першої податкової вимоги особисто ОСОБА_3, або направлення її йому поштою із повідомленням про вручення.

При цьому не може вважатися доказом вручення податкової вимоги акт про неможливість її вручення, складений працівниками контролюючого органу.

Таким чином судова колегія вважає, що позивачем було істотно порушено процедуру стягнення податкового боргу, внаслідок чого суттєво звужені та порушені законні права відповідача як платника податків.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, які викладені в ухвалі від 24 лютого 2016 року по справі № К/800/2565/15.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Згідно з ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 283, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2017р. по справі № 820/4511/17 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2017р. по справі № 820/4511/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Головного управління ДФС у Харківській області до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.А. СпаскінСудді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко О.М. Калитка