Постанова № 77696217, 31.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

31 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/458/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

за участю:

представника позивача - Панченко О.О.

представника відповідача - Боровик Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Канигіна Т.С.) від 12.07.2018 р. (повний текст рішення складений 23.07.2018 р.) по справі № 816/458/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест»

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Бест», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 30.01.2018 р. № 0001071401 у частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Бест» за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (роботах, послугах)» у сумі 426635,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 341308,00 грн та штрафними санкціями у сумі 85327,00 грн; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 30.01.2018 р. № 0001061401, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Бест» за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 299250,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 261000,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 38250,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 р. по справі № 816/458/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.12.2017 р. по 02.01.2018 р. фахівцями ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Бест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р., правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р.,

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував акт від 17.01.2018 р. № 55/16-31-14-01-10/30406433 (а.с 48-77, т.1), в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: 1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.12.1999 р. № 318, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 261000,00 грн., у тому числі за 2015 рік на 108000,00 грн., за 2016 рік на 153000,00 грн.; 2) п. п. 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого занижено суму податкового зобов'язання податкової декларації з податку на додану вартість на загальну суму 342228,00 грн., у т.ч. за лютий 2015 року на 134,00 грн., за липень 2015 року на 120000,00 грн., за серпень 2015 року на 45,00 грн., за жовтень 2015 року на 11,00 грн., за листопад 2015 року на 45,00 грн., за лютий 2016 року на 14,00 грн., за березень 2016 року на 18,00 грн., за вересень 2016 року на 192722,00 грн., за жовтень 2016 року на 38088,00 грн., за грудень 2016 року на 39190,00 грн., за лютий 2017 року на 653,00 грн., за травень 2017 року на 51308,00 грн.

У зв'язку з цим, податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2018 р. № 0001071401 підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (роботах, послугах)» у сумі 427785,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 342228,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 85557,00 грн. (а.с. 30-31, т. 1), а податковим повідомленням-рішенням від 30.01.2018 р. № 0001061401 підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 299250,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 261000,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 38250,00 грн. (а.с. 32-33, т.1).

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 30.01.2018 р. № 0001071401 у частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Бест» за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарі (роботах, послугах)» у сумі 426635,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 341308,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 85327,00 грн., а також № 0001061401, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Бест» за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 299250,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 261000,00 грн та штрафними санкціями в сумі 38250,00 грн, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 31.07.2015 р. між ТОВ «Бест» (покупець) та ТОВ «Полтава-Сад» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 31/07-1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти товар, а саме: кмин відповідно до умов договору. Товар є продукцією власного виробництва продавця. Кількість товару: соняшник 72000 кг+/- 5%. Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 720000 грн., у тому числі ПДВ 20% 120000 грн. Перехід права власності на товар відбувається в момент приймання товару покупцем на складі на підставі підписаної сторонами видаткової накладної (а.с. 78, т. 1). При цьому, вказівка на придбання кмину є опискою, допущеною сторонами, оскільки за змістом договору товаром є соняшник.

На підтвердження реальності вчинення вказаного вище правочину позивачем надано видаткову накладну № 249 від 31.07.2015 р., реєстру довіреностей за 2015 рік (а.с. 79-84, т. 1) та податкову накладну від 31.07.2015 р. № 31/2 разом з доказами її належної реєстрації (а.с. 85-86, т. 1). Оплата позивачем вартості придбаного соняшника здійснена частково у розмірі 120000,00 грн., що відповідачем не заперечувалося.

Придбаний товар позивачем не транспортувався, оскільки на виконання умов договору відповідального зберігання від 31.07.2015 р., укладеного між ТОВ «Бест» (поклажодавець) та ТОВ «Полтава-Сад» (зберігач), придбаний товар прийнятий на зберігання (а.с. 92, т. 1) на підтвердження чого позивачем надані акт приймання-передачі сільськогосподарської продукції, витяг з журналу складського обліку 2016 року, а також докази на підтвердження перебування складських приміщень у власності ТОВ «Полтава-Сад» (а.с. 93, 127-133, т. 1).

Також судовим розглядом встановлено, що 01.09.2016 між ТОВ «Бест» (покупець) та ПП «Ісіда-Д» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 01/09/16С, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: соняшник у кількості 100 тонн, за ціною 10200 грн. з ПДВ на суму 1020000 грн., у тому числі ПДВ. Передача/прийом товару за кількістю та якістю між сторонами оформлюється видатковою накладною. Моментом передачі/прийому товару є дата, указана у видатковій накладній, підписаній сторонами або довіреними особами сторін, та є невід'ємною частиною договору. Право власності у покупця на товар виникає з моменту прийняття товару покупцем (а.с. 95-97, т. 1).

На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надані накладна № 7 від 01.09.2016 р., реєстр довіреностей за 2016 рік (а.с. 98-104, т. 1), податкова накладна від 01.09.2016 р. № 1/2 разом з доказами її належної реєстрації (а.с. 105-106, т. 1). Оплата вартості придбаного соняшника здійснена частково у розмірі 170000,00 грн, що відповідачем не заперечувалося.

Придбаний товар позивачем не транспортувався, оскільки на виконання умов договору відповідального зберігання від 01.09.2016 р., укладеного між ТОВ «Бест» (поклажодавець) та ПП «Ісіда-Д» (зберігач), цей товар прийнятий на зберігання (а.с. 115-116, т. 1), на підтвердження чого позивачем надані акт приймання-передачі сільськогосподарської продукції, витяг з журналу складського обліку 2016 року та докази на підтвердження оренди складського приміщення ПП «Ісіда-Д» (а.с. 117-124, т. 1).

У період, що перевірявся, наведені вище договори відповідального зберігання залишалися діючим та оплата таких послуг його сторонами не проведена.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що придбаний у ТОВ «Полтава-Сад» та ПП «Ісіда-Д» соняшник ТОВ «Бест» не використано у власній господарській діяльності у подальшому, а також тим, що позивачем не надано первинних документів, обов'язковість яких передбачена законодавством про зерно та ринок зерна в Україні.

Так, в доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що придбаний товар ТОВ «Бест» не було реалізовано, тобто дохід від реалізації не отримано. Оплата за отримані товари не проведена, за даними бухгалтерського обліку рахується кредиторська заборгованість перед постачальниками соняшника, тобто фактично підприємством не понесено витрат на придбання соняшника.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки відповідач був зроблений запит щодо надання пояснення та копії підтверджуючих документів щодо відображення в бухгалтерському обліку операції з придбання соняшнику як у 2015 році та у 2016 році, на який головним бухгалтером було надано наступні пояснення: 1) придбання соняшнику у 2015 році на суму 720000,00 грн. було відображено наступною кореспонденцією рахунків: Дт рах 281 Кт 631 на суму 600000,00 грн., Дт рах 6415 Кт 631 на суму 120000,00 грн.; 2) придбання соняшнику у 2016 році на суму 1020000,00 грн. було відображено наступною кореспонденцією рахунків: Дт рах 281 Кт 631 на суму 850000,00 грн.; Дт рах 6415 Кт 631 на суму 170000,00 грн.

На рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, а субрахунок 281 - «Товари на складі».

При реалізації соняшнику визнається дохід, а витрати (тобто собівартість) визнаються при визнанні доходу згідно п. 7 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318. При цьому, судовим розглядом встановлено, що при реалізації соняшнику лише у 2018 році було зроблено проводку: Дт 902 Кт 281 - 1405000,00 грн.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідач в акті перевірки сам вказує, що ТОВ «Бест» дохід було визначено за правилами бухгалтерського обліку та за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р. та не встановлено завишення/заниження задекларованих ТОВ «Бест» показників у рядку 01.

Крім того, в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що придбавши соняшник у ТОВ «Полтава-Сад» та ПП «Ісіда-Д», підприємство позивача не мало на меті відразу проводити його реалізацію. В свою чергу, позивачем надані докази на підтвердження реалізації соняшника у 2018 році подальшим контрагентам, а саме: ТОВ «Укролія» та ПП «Ювента» (а.с. 225-259, т. 1). При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що правовідносини з купівлі-продажу та відповідального зберігання між підприємством позивача і ТОВ «Полтава-Сад» та ПП «Ісіда-Д» станом на визначений актом перевірки період (з 01.01.2015 р. по 30.06.2017 р.) не були завершені, а розрахунок за ними здійснено впродовж 2018 році при подальшій реалізації такого товару, на підтвердження чого ТОВ «Бест» надані акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції, рахунки на оплату та докази оплати як послуг, так і за придбаний товар (а.с. 210-224, т. 1).

Що стосується посилання апелянта на ненадання первинних документів, обов'язковість яких передбачена законодавством про зерно та ринок зерна в Україні, колегія суддів зазначає, що відповідно до преамбули Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», цей Закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.

Положеннями п. 24 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

В той же час, приписами п. 15 ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно.

З урахуванням наведених вище норм, судом першої інстанції зроблений висновок, що порядок оформлення товаророзпорядчих документів на зерно розповсюджується на правовідносини зі зберігання зерна на зерновому складі та застосовується у випадку передачі зерна власником на зберігання до зерносховища.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що в межах спірних правовідносин контролюючим органом під сумнів ставляться саме операції щодо купівлі-продажу зернопродуктів, а не факт їх зберігання, що свідчить про те, що приписи Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» щодо складення відповідних товаророзпорядчих документів не поширюються на господарські взаємовідносини між підприємством позивача з «Полтава-Сад» та ПП «Ісіда-Д» за договорами купівлі-продажу.

Що стосується посилання апелянта на ненадання позивачем посвідчень або сертифікатів якості зерна, колегія суддів зазначає, що ст. 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», якою передбачалась обов'язкова сертифікація послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09.04.2014 р. № 1193-VІІ (набрав чинності - 26.04.2014 р.) виключена.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також послався на те, що ТОВ «Бест» в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України завищено суму податкового кредиту податкової декларації з ПДВ на загальну суму 52228,00 грн.

Зокрема, апелянт посилається на те, що твердження позивача про незавдання шкоди державі через те, що сума ПДВ за податковою накладною, виписаною ТОВ «КРЕМОПТТОРГ» № 6 від 25.01.2017 р. на суму ПДВ 51961,30 грн. включена до податкового кредиту декларації за лютий 2017, яка закінчується р. 21 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» є необґрунтованим, з огляду на наступне: вказане вище порушення по 10 податкових накладних, призвело до завищення суми податкового кредиту податкової декларації з ПДВ на загальну суму 52228,00 грн. в т. ч.: за січень 2015 на 11,00 грн., за лютий 2015 на 12,30 грн., за серпень 2015 на 45,00 грн., за жовтень 2015 на 11,00 грн., за листопад 2015 на 45,00 грн., за грудень 2015 на 14,00 грн., за березень 2016 на 18,00 грн., за лютий 2017 на 51961,00 грн. та заниження сплати ПДВ до бюджету на загальну суму 52228,00 грн. в т.ч.: за лютий 2015 на 134,00 грн., за серпень 2015 на 45,00 грн., за жовтень 2015 на 11,00 грн., за листопад 2015 на 45,00 грн., за лютий 2016 на 14,00 грн., за березень 2016 на 18,00 грн., за лютий 2017 на 653,00 грн., за травень 2017 на 51308,00 грн.

На підставі наведених вище обставин контролюючий орган зазначив про не зрозумілість позиції ТОВ «Бест» в частині погодження та сплати 1150,00 грн. з податкових зобов'язань по ПДВ, а саме з якими порушеннями позивач погоджується, так як така сума податкового зобов'язання відсутня.

Судовим розглядом встановлено, що підприємством позивача погоджено та сплачено 1150,00 грн. по донарахованим податковим зобов'язанням по ПДВ, в т.ч. з нарахованими згідно до п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, ч. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення податкового законодавства по ПДВ штрафними санкціями в сумі 230,00 грн.

Так, ТОВ «Бест» погодилося із виявленим заниженням по сплаті ПДВ до бюджету на загальну суму 920,00 грн., а саме: за лютий 2015 на 134,00 грн. (загальна сума фінансових санкцій - 33,50 грн.); за серпень 2015 на 45,00 грн. (загальна сума фінансових санкцій - 11,25 грн.); за жовтень 2015 на 11,00 грн. (загальна сума фінансових санкцій - 2,75 грн.); за листопад 2015 на 45,00 грн. (загальна сума фінансових санкцій - 11,25 грн.); за лютий 2016 на 14,00 грн. (загальна сума фінансових санкцій - 11,25 грн.); за березень 2016 на 18,00 грн. (загальна сума фінансових санкцій - 4,50 грн.); за лютий 2017 на 653,00 грн. (загальна сума фінансових санкцій - 163,25 грн.). Крім того, позивач погодився з нарахуванням штрафних санкцій на суму 920,00 грн. в розмірі 230,00 грн. (штраф 25%), та відповідно сплатив до бюджету 1150,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 06.02.2018 р.

В свою чергу, перевіркою встановлено, що ТОВ «Бест» віднесено до податкового кредиту у лютому 2017 року суми ПДВ у розмірі 51961,30 грн. по податковій накладній № 6 від 25.01.2017 р., зареєстрованій ТОВ «Кремоптторг» в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, а саме 14.03.2017 р.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено, що сума податку в розмірі 51961,00 грн., попередньо включена до податкового кредиту була вже 14.03.2017 р. зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною № 6 від 25.01.2017 р., а перевірка проводилася у 2018 році за період з грудня 2017 року по січень 2018 року, що свідчить про те, що у відповідача були відсутні підстави для притягнення ТОВ «Бест», як платника податку до відповідальності відповідно до цього Кодексу.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018р. по справі № 816/458/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Також колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду справи позивачем заявлене клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: 1) ордер на надання правової допомоги ПТ № 080031; 2) договір про надання правничої допомоги № 01-21/09/18 від 21.09.2018 р., укладений між Адвокатським бюро «Олени Панченко» та ТОВ «Бест», за умовами якого визначений розмір адвокатського гонорару за годину роботи у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, але не більше 8500,00 грн.; 3) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 471; 4) копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 5) копію рахунку № 36/18 від 27.09.2018 р. та платіжного доручення № 669 від 27.09.2018 р. про оплату таких послуг у розмірі 8500,00 грн.; 6) акт виконаних робіт № 1 від 27.09.2018 р. по договору № 01-21/09/18 від 21.09.2018 р.; 7) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на виконання договору про надання правничої допомоги № 01-21/09/18 від 21.09.2018 р. в адміністративній справі № 816/458/18 станом на 27.09.2018 р., згідно якого адвокатом: 1. попередньо опрацьовано апеляційну скаргу відповідача (ГУ ДФС у Полтавській області), підготовлено правову позицію у справі № 816/458/18, на що витрачено 1 годину; 2. підготовлено відзив на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Полтавській області у справі № 816/458/18, обговорено текст відзиву на апеляційну скаргу з клієнтом та внесено виправлення, доповнення за бажанням клієнта, на що витрачено 5 годин; 3. здійснено пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ, на що витрачено 1 годину; 4. усні консультації, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи в суді апеляційної інстанції з клієнтом, на що витрачено 1,5 години; 5. складення клопотання в процесі підготовки до ведення справи в суді, на що витрачено 1,5 години. Всього витрачено 10 годин, у зв'язку з чим загальна сума витрат на професійну правничу допомогу складає 8500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що системний аналіз наведених вище норм КАС України дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Крім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що понесені нею під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що такий розмір витрат на правову допомогу є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018р. по справі № 816/458/18 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018р. по справі № 816/458/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест» до Головного управління ДФС у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест» (вул. Кагамлика, 82-Б, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 30406433) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складений 08.11.2018 року.