Постанова № 77696035, 31.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

31 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3523/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

за участю:

представника позивача - Ткаченко С.В.

представника відповідача - Михайлової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Борівського комунального підприємства теплових мереж на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Мороко А.С.) від 17.07.2018 р. (повний текст рішення складений 19.07.2018 р.) по справі № 820/3523/18

за позовом Борівського комунального підприємства теплових мереж

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Борівське комунальне підприємство теплових мереж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Харківській області № 69421-17 від 07.05.2018 р. на суму 103246,23 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 р. по справі № 820/3523/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на адресу позивача податковим органом надсилалася податкова вимога № 69421-17 від 07.05.2018 р. на суму 103246,23 грн., у зв'язку з наявністю у підприємства позивача заборгованості, що підтверджується витягом з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок».

Не погодившись з вимогою контролюючого органу про сплату податкового боргу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що на час розгляду цієї справи сума податкового боргу в розмірі 103246,23 грн. платником податків не сплачена, а тому винесена податкова вимога № 69421-17 від 07.05.2018 р. є правомірною.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що фактично підприємством позивача наявність вказаної вище заборгованості не заперечується.

В той же час, при зверненні до суду першої інстанції та в доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що згідно Статуту Борівського комунального підприємства теплових мереж, підприємство позивача є комунальним унітарним підприємством, безпосередньо підпорядковується у своїй діяльності уповноваженому Власником органу -Виконавчому комітету Борівської селищної ради. Відповідно до Статуту майно позивача становлять основні засоби, що є цілісним майновим комплексом. Майно, що знаходиться на балансі позивача, перебуває у комунальній власності і закріплене за позивачем на праві господарського відання з обмеженнями, встановленими чинним законодавством України та органом місцевого самоврядування. Позивач не є власником комунального майна і не є розпорядником цього майна.

На підставі наведеного, апелянт зазначив, що відповідачем сформовано та направлено податкову вимогу, зміст якої щодо предмету застави та інформації про публічні торги майна не відповідає нормам, встановленим ПК України та порушує права комунального підприємства.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зі змісту п. 54.1. ст. 54 ПК України вбачається, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За вимогами п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що податкова вимога є документом, яким платнику податків, що має податковий борг, повідомляється про факт появи у нього податкового боргу і виникнення права податкової застави, обов'язок щодо погашення такого боргу, наслідки невиконання такої вимоги, попередження про опис майна у податкову заставу та можливість продажу на публічних торгах заставного майна.

Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків затверджений наказом Міністерства юстиції України № 610 від 30.06.2017 р. (далі - Порядок № 610), відповідно до розділу ІІ якого, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Згідно з розділом ІІІ Порядку № 610 податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками. Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи - у додатку 2 до цього Порядку. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Наведене свідчить про те, що податкова вимога формується контролюючим органом у відповідності до Порядку № 610, яким визначена її форма та зміст. Внесення змін до сформованої податкової вимоги Порядком № 610 не передбачено.

Судовим розглядом встановлено, що єдиною підставою, з якою позивач пов'язує неправомірність сформованої та направленої на його адресу податкової вимоги є те, що підприємство є комунальним та безпосередньо підпорядковується у своїй діяльності виконавчому комітету Борівської селищної ради, Борівське комунальне підприємство теплових мереж не є власником комунального майна і не є розпорядником цього майна, а тому, до нього не можуть застосовуватися податковим органом заходи щодо податкової застави майна такого платника.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Згідно із п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, а в силу ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Положення ст. 89 ПК України регулюють питання виникнення права податкової застави, де п. 89.1 цієї статті визначено підстави виникнення права на податкову заставу, зокрема абзацом 1 підпункту 89.1.1 вказаної статті передбачено, що право податкової застави виникає в разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Отже, податкова застава є способом забезпечення виконання обов'язку зі сплати грошових зобов'язань, при її застосуванні обмежуються права платника податків щодо розпорядження власним майном.

Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що у разі наявності у платника непогашеного податкового боргу податковий орган вправі поширити на майно такого платника в межах суми боргу податкову заставу на підставі відповідного рішення керівника податкового органу.

В той же час, судовим розглядом встановлено, що відповідачем не надавались ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції докази з приводу вчинення податковим органом будь-яких дій щодо взяття майна платника податків у податкову заставу.

Враховуючи те, що на момент звернення до суду першої інстанції сума податкового боргу в розмірі 103246,23 грн. платником податків не сплачена, а наявність цього боргу позивачем фактично не заперечувалася, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова вимоги № 69421-17 від 07.05.2018 р. сформована контролюючим органом правомірно. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 р. по справі № 820/3523/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 р. по справі № 820/3523/18 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 р. по справі № 820/3523/18 за позовом Борівського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування податкової вимоги - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складений 08.11.2018 року.