Рішення № 77695974, 02.11.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11167/18

2-а/357/356/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 листопада 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - суддя Орєхов О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кашиної С.В.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання постанови протиправною та її скасування, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до Чернігівської митниці ДФС про визнання постанови протиправною та її скасування, посилаючись на наступні обставини.

22.08.2018 року головним державним інспектором митного поста «Нові Яриловичи» Чернігівської ДФСУ Гетьмановим Юрієм Олеговичем щодо нього складено протокол про порушення митних правил № 1319/10200/18.

Як вбачається зі змісту цього протоколу, 26.07.2017 року, через митний пост «Нові Яриловичи» Чернігівської митниці ДФС позивач заїхав в якості водія автомобіля марки «МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 «країна реєстрації Республіка Естонія», кузов номер НОМЕР_4. Відтак, інспектором було встановлено, що станом на 22.08.2018 р. вищезазначений автомобіль перевищив 10 денний термін перебування на митній території України день, тому що термін його вивезення, на думку інспектора, закінчився 05.08.2017 року. При цьому, в протоколі не зазначено про розгляд заяви-повідомлення від 17.07.2017, якою Позивач на виконаня вимоги встановленою статею 192 Митного кодексу України повідомив начальника Волинської митниці ДФС про поломку транспортного засобу та неможливість вивезення за межі митної території України у встановлений статтею 95 МК України строк автомобіля марки «МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 «країна реєстрації Республіка Естонія», кузов номер НОМЕР_4, через його несправність. Відтак вбачається, що дані обставини не буди взяті до уваги при винесені оскаржуваної Постанови.

Саме тому, 03.06.2018 р. Чернігівською митницею Державної Фіскальної служби України було винесено Постанову у справі про порушення митних правил № 1319/10200/18 відповідно до змісту якої Позивача було притягнуто до відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500, 00 грн.

Однак обставини викладені в протоколі не відповідають дійсності, так як він заїхав не 26.07.2017 року, а 15.07.2017 року, а 17.07.2017 року відбулась поломка транспортного засобу МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 «країна реєстрації Республіка Естонія», кузов номер НОМЕР_4, через його несправність.

Відтак, всі дії позивача, щодо повідомлення митного органу у встановлений термін та своєчасне вивезення вказаного транспортного засобу (без урахування періоду ремонту) були спрямовані на запобігання порушень митних правил та з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини третьої статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1 частини першої статті 95 МК України визначено, що для автомобільного транспорту строк транзитних перевезень становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

При цьому, згідно з частиною другою цієї статті, до цього строку не включаються: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Відповідно до частини першої статті 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

За змістом частини першої статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених, зокрема, статтею 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Аналіз змісту вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що перевізник звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавством чітко визначено умови неможливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Таким чином, відповідачем жодним чином не доведено, що позивач як передбачено ст. 458 Митного кодексу України вчинив протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, не довів, що дії позивача були спрямовані на досягнення мети у вигляді неправомірного перевищення строку доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем.

Просив суд відкрити провадження по справі, зобов'язати відповідача надати належним чином засвідчену постанову про порушення митних правил від 03.06.2018 р., яка винесена відносно позивача, визнати постанову від 05.09.2018 р. №1319/10200/18 винесену Чернігівською митницею Державної Фіскальної служби України у справі про порушення митних правил протиправною та скасувати її ( а.с. 2-6 ).

Ухвалою судді від 27 вересня 2018 року було прийнято зазначений адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 15 ).

12 жовтня 2018 року з боку відповідача на адресу суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції ( а. с. 20 ).

Разом з вказаним клопотанням на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про визнання постанови протиправною та її скасування, в якій відповідач посилається на наступні обставини.

22.08.2018 року о 01 год. 30 хв. у зону митного контролю митного посту «Нові Яриловичі» митниці у напрямку в'їзд на митну територію України заїхав автобус марки «МЕRCEDES BENZ TOURISMO RHD-L», реєстраційний номер НОМЕР_1, у якому у якості пасажира кордон перетинав громадянин України ОСОБА_1.

Під час виконання митних формальностей здійсненою перевіркою згідно центральної бази даних ЄАІС ДФСУ встановлено, що 26.07.2017 року у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС позивачем ввезено на митну територію України у митному режимі транзиту транспортний засіб особистого користування марки МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Естонія), номер кузова НОМЕР_2.

Отже, Позивач повинен був доставити товар «транспортний засіб особистого користування марки МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, оформлений 26.07.2017 року в митному режимі транзиту, до органу доходів і зборів призначення в строк до 05.08.2017 року. Фактично вказаний транспортний засіб не доставлений до органу доходів і зборів призначення й на даний час.

Оскільки Позивач в порушення п. 1 ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України (далі - МКУ) не доставив у встановлені Митним кодексом України строки товар «транспортний засіб особистого користування марки МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Естонія), номер кузова НОМЕР_2 до органу доходів і зборів призначення, перевищивши строк доставки більше ніж на десять діб, а також вчасно не помістив зазначений товар в інший митний режим, дозволений цим Кодексом, то зазначені обставини вказували на наявність в його діях ознак порушення митних правил (далі - ПМП), передбачених ч. 3 ст. 470 МКУ.

У своїх письмових поясненнях від 22.08.2018 року ОСОБА_1 повідомив, що дійсно 26.07.2017 року ввіз на митну територію України спірний транспортний засіб в митному режимі транзиту. Не вивіз вказаний автомобіль за межі митної території України в строк, встановлений ст. 95 МКУ, у зв'язку з поломкою транспортного засобу.

Але жодних доказів, які б підтверджували настання аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб до митниці не надав.

Обставин, які б згідно ст. ст. 17, 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та ст. 460 МКУ виключали адміністративну відповідальність Позивача або виключали провадження у справі про ПМП № 1319/10200/18, не встановлено.

Тому постановою заступника начальника Чернігівської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_6 від 05.09.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ПМП, передбаченого ч. 3 ст. 470 МКУ, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 МКУ вчинення ПМП, передбачених ч. 3 ст. 469, ст. 470, ч. 3 ст. 478, ст. 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, обов'язковою умовою для звільнення особи від адміністративної відповідальності за ПМП, передбачене ст. 470 МКУ, є документальне підтвердження того, що вчинення ПМП сталося внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб.

Позивач ні під час складання протоколу про ПМП, ні під час провадження у справі, ні під час розгляду справи про ПМП документально не підтвердив наявність обставин, які б виключали його адміністративну відповідальність або виключали провадження у справі про ПМП.

В той же час недоставлення товарів до митниці призначення у встановлені законодавством строки є підставою для розгляду питання щодо наявності в діях особи ознак правопорушення, передбаченого ст. 470 МКУ. Коли позивач ввозив автомобіль на митну територію України, він повинен був розуміти і передбачати всі пов'язані з цим ризики.

З аналізу зазначених вище норм випливає, що законодавством чітко визначені умови можливості не включення до строку транзиту часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Тобто у даному випадку ОСОБА_1 повинен був до закінчення строку транзиту спірного автомобіля звернутися до митниці із письмовою заявою, до якої долучити докази настання обставин непереборної сили.

Крім того, додана до позову копія заяви до Київської міської митниці датована 17.07.2017 року, тобто датою раніше, ніж спірний транспортний засіб було ввезено на митну територію України - 26.07.2017 року.

Тому вважають, що постанова у справі про ПМП відносно ОСОБА_1 прийнята правомірно і є обгрунтованою, а тому відсутні підстави для скасування або зміни цієї постанови.

Просили суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_7 до Чернігівсьої митниці ДФС про визнання постанови протиправною та її скасування у повному обсязі ( а. с. 46-51 ).

Ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року клопотання представника відповідача Чернігівської митниці ДФС про участь в судовому зсіданні в режимі відео конференції задоволено та призначено судове засідання у режимі відоконференції на 10 годину 00 хвилин 02 листопада 2018 року ( а. с. 56-57 ).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позову та просив його задовольнити.

Представник відповідача Кашина С.В., яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача, просила відмовити в задоволенні. Посилалася на те, що позивач був правомірно притягнутий до відповідальності за порушення митних правил. Вважає, що здійснене позивачем правопорушення є триваючим, а тому лише через рік останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, надалі перебуває у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Такі дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває значний час, протягом якого винний безперервно здійснює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Отже, 22.08.2018 року о 01 год. 30 хв. у зону митного контролю митного посту «Нові Яриловичі» митниці у напрямку в'їзд на митну територію України заїхав автобус марки «МЕRCEDES BENZ TOURISMO RHD-L», реєстраційний номер НОМЕР_1, у якому у якості пасажира кордон перетинав громадянин України ОСОБА_1, а тому, під час виконання митних формальностей здійсненою перевіркою згідно центральної бази даних ЄАІС ДФСУ встановлено, що 26.07.2017 року у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС позивачем ввезено на митну територію України у митному режимі транзиту транспортний засіб особистого користування марки МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Естонія), номер кузова НОМЕР_2, який до теперішнього часу не вивезено. Позивач по теперішній час продовжує порушувати закон.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, докази, які були надані сторонами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 17.09.2018 р., що підтверджується поштовим конвертом ( а. с. 14 ), щодо оскарження постанови від 05.09.2018 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 22.08.2018 роу о 01 годині 30 хвилин у зону митного контролю митного посту «Нові Яриловичі» митниці у напрямку в'їзд на митну територію України заїхав автобус марки «МЕRCEDES BENZ TOURISMO RHD-L», реєстраційний номер НОМЕР_1, у якому у якості пасажира кордон перетинав громадянин України ОСОБА_1.

Під час виконання митних формальностей здійсненою перевіркою згідно центральної бази даних ЄАІС ДФСУ встановлено, що 26.07.2017 року у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС позивачем ввезено на митну територію України у митному режимі транзиту транспортний засіб особистого користування марки МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Естонія), номер кузова НОМЕР_2.

Отже, позивач повинен був доставити товар «транспортний засіб особистого користування марки МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2, оформлений 26.07.2017 року в митному режимі транзиту, до органу доходів і зборів призначення в строк до 05.08.2017.

Фактично вказаний транспортний засіб не доставлений до органу доходів і зборів призначення й на даний час.

Оскільки, позивач в порушення п. 1 ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України (далі - МКУ) не доставив у встановлені Митним кодексом України строки товар «транспортний засіб особистого користування марки МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Естонія), номер кузова НОМЕР_2 до органу доходів і зборів призначення, перевищивши строк доставки більше ніж на десять діб, а також вчасно не помістив зазначений товар в інший митний режим, дозволений цим Кодексом, то зазначені обставини вказували на наявність в його діях ознак порушення митних правил (далі - ПМП), передбачених ч. 3 ст. 470 МКУ.

Тому, постановою заступника начальника Чернігівської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ОСОБА_6 від 05.09.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ПМП, передбаченого ч. 3 ст. 470 МКУ, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обовязковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем безпідставно було його притягнуто до адміністративної відповідальності, так як Митний кодекс України не був ним порушений. Крім того, сплинув строк для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами 4, 5 статті 77 КАС України передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ст. 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

У відповідності до ст. 95 МК України, для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб. Згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України, до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов»язаний: вжити всіх необхідних заходів длязабезпечення збереження товарів та недопущення будь-яого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до п. 2 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року N 657, факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Відповідно до ч.3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично ( стаття 268 цього Кодексу ), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин не переробної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Тому, згідно норм діючого законодавства перевізник звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереробної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасно ( до закінчення встановленого строку транзитного перевезення ) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

З наявною в матеріалах справи заяви від 17.09.2017 року ОСОБА_1, яка спрямована начальниу Київської митниці ДФС, останній повідомив, що він перетнув митну територію України 15 липня 2017 року на автомобілі МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Естонія), номер кузова НОМЕР_2, але 17 липня 2017 року в ході руху по м. Київ сталася поломка автомобіля і йог обуло доставлено на СТО, де були виявлені проблеми в роботі двигуна та ходової частини, і на даний момент вирішується питання про пошук запасних частин та проведення ремонту, дане авто знаходиться на станції технічного обслуговування в м. Київ. Просив врахувати вищезазначене та продовжити режим транзиту. Зазначена заява позивача була отримана Київсьою міської митницею ДФС, про що свідчить наявна відмітка ( а. с. 7 ).

Отже, на виконання вимог частини першої статті 192 МК України позивач ОСОБА_1 повідомив митницю ДФС про неможливість вивезення за межі митної території України у становлений статтею 95 МК України строк автомобіля марки МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Естонія), номер кузова НОМЕР_2 через його несправність.

Одак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем перетин митної території України було вчинено 26.09.2017 року, про що в матеріалах справи свідчить роздруківка даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску ( а. с. 28 ).

Зазначене свідчить про те, що позивач раніше звернувся з заявою до начальниу Київської митниці ДФС з заявою про поломку автомобіля ніж перетнув межі митної території України.

Крім того, в адміністративному позові, а саме в прохальній його частині позивач зазначив, що докази: Довідка з СТО про поломку транспортного засобу, Акт виконаних робіт, квитанція про сплату, заява-наряд на виконання роботи будуть надані пізніше, оскільки знаходяться у виконавця даних робіт.

Однак, зазначені докази з боку позивача не були надані ні разом з позовною заявою, ні в судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи.

Отже, з боку позивача не надано жодного належного та допустимого доказу того, що автомобіль знаходиться чи знаходився на ремонті та які ремонтні роботи були зроблені чи будуть зроблені.

Посилання позивача на судову практику та позицію Верховного Суду викладених у постановах від 28.08.2018 року по справі № 444/1574/16-а, від 14.08.2018 року у справі № 465/2521/16-а, від 10.04.2018 року у справі № 357/2754/17-а, якими було враховано наявність обставни непереробної сили, за яких позивач був позбавлений можливості у визначений МК України строк доставити транспортний засіб за межі митної території України, належне та вчасне повідомлення митного органу про такі обставини, що документально підтверджені не можуть бути враховані судом з урахуванням вищевстановленого.

Стосовно посилань позивача в судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності лише через рік після подій, які мали місце у липні 2017 року, суд приходить до наступного.

Частиною 3 ст. 470 Митного кодексу України передбачено відповідальність за перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів.

Враховуючи, що ст. 467 Митного кодексу України не містить вичерпного переліку триваючих правопорушень, а лише констатує приналежність до таких порушень, у тому числі тих, що передбачені ст. 469, 477-485 Митного кодексу України, на думку ВАСУ, обґрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, за наявності підстав віднесення його до категорії триваючих (наприклад, у разі втрати товарів, не доставлених до митниці у встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк) не пізніше ніж через 6 місяців з дня виявлення.

Отже, триваючими правопорушеннями є проступки, пов'язані з тривалим, безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний не виконує конкретний покладений на нього обов'язок або виконує його неповністю чи неналежним чином.

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адмiнiстративнi правопорушення» вiд 24.06.1988 р. №6 встановлено, що під час перевiрки дотримання органом (посадовою особою) встановленого ст. 38 КпАП України 2-мiсячного строку застосування адмiнiстративного стягнення судам слiд мати на увазi, що при триваючому правопорушеннi (самоправне зайняття жилого приміщення - ст. 151 КпАП України; порушення або невиконання встановлених правил пожежної безпеки - ст. 175; невиконання обов'язкiв з виховання та навчання дітей - ст. 184 та iнше) зазначений строк обчислюється з дня виявлення правопорушення.

Триваючі правопорушення припиняються виконанням установлених обов'язків або притягненням винної особи до відповідальності. Проте триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, надалі перебуває у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Такі дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан триває значний час, протягом якого винний безперервно здійснює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, позивачем ОСОБА_1 не були виконані вимоги Закону, порушення продовжується до теперішнього часу, тобто є триваючим, яке було зафіксоване відповідачем на виконання митних формальностей здійсненою перевіркою згідно центральної бази даних ЄАІС ДФСУ та встановлено, що 26.07.2017 року у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС позивачем ввезено на митну територію України у митному режимі транзиту транспортний засіб особистого користування марки МЕRCEDES BENZ VIANO», реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації - Республіка Естонія), номер кузова НОМЕР_2, оформлений 26.07.2017 року в митному режимі транзиту, до органу доходів і зборів призначення в строк до 05.08.2017 року, але фактично вказаний транспортний засіб не доставлений до органу доходів і зборів призначення й на даний час у зв»язку з чим складено відповідний протокол із зазначенням обставин та в подальшому відносно позивача було складено оскаржувальна постанова.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.11.2018 року, справа № 442/400/16-а.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання постанови протиправною та її скасування є не доведенними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 95, 192, 460, 470 МК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні адміністративого позову ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання постанови протиправною та її скасування, - відмовити.

Відповідно ч.2 ст. 271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 листопада 2018 року.

СуддяО. І. Орєхов