Рішення № 77695093, 08.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 р. 08 год. 56 хв. м. ХерсонСправа № 540/2128/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників

позивача - Ткачук Л.О.

відповідача - Лепської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (надалі - позивач, ГУ ПФУ в Херсонській області) звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (надалі - відповідач, Управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Лепської А.В. від 19.09.2018 року по виконавчому провадженню №57241666 про стягнення з ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепської А.В. не було підстав для винесення постанови від 19.09.2018 р. по виконавчому провадженню № 57241666 про стягнення виконавчого збору, оскільки рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 р. виконано позивачем у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. При цьому, позивач вказує, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на його примусове виконання, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 28.01.2015 р. у справі № 924/205/13-г.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання на 07.11.2018 року.

07 листопада 2018 р. відповідачем в електронній формі подано до суду відзив на позовну заяву, яким вважає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, відповідач вказує, що 18.09.2018 р. до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Херсонській області надійшла від стягувача ОСОБА_3 заява про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Херсонським окружним адміністративним судом від 17.05.2018 р. На підставі ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 28 Закону України " Про виконавче провадження " державним виконавцем 19.09.2018 р. одночасно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору, які направлені та отримані позивачем 03.10.2018 р. згідно поштового повідомлення про вручення. При цьому, відповідач повідомив, що 11.10.2018 р. та 22.10.2018 р. на адресу відповідача надійшли листи від ГУ ПФУ в Херсонській області, якими позивач повідомив про виконання рішення суду в добровільному порядку. Проте, 02.11.2018 р. представником стягувача ОСОБА_4 подано до ВДВС повідомлення про те, що рішення суду залишається невиконаним. З огляду на вказані обставини, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини суд вказує наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 р. у справі № 821/309/18, яке набрало законної сили 15.05.2018 р., зобов'язано Управління ПФУ в м. Нова Каховка Херсонської області (Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Героїв України, 14, код ЄДРПУ 21294951) здійснити розрахунок та призначення належної ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії за віком з урахуванням періоду роботи в районі Крайньої Півночі з 13.10.1982 р. по 06.08.1990 р. на підставі довідки про заробітну плату від 15.06.1996 року, виданої Трестом "Укртюменьдорогстрой".

17 травня 2018 р. Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 255 у справі № 821/309/18.

13 вересня 2019 р. стягувач ОСОБА_3 звернулась до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Херсонській області з заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

19.09.2018 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепською А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57241666 з виконання виконавчого листа № 821/309/18, виданого 17.05.2018 р. Херсонським окружним адміністративним судом.

Одночасно, 19 вересня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепською А.В. винесено постанову ВП № 57241666 про стягнення з ГУ ПФУ в Херсонській області виконавчого збору в сумі 14892,00 грн.

Вважаючи, що внаслідок прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору, порушені права та законні інтереси ГУ ПФУ в Херсонській області, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII, в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, зі змісту вказаних норм закону вбачається, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника під час відкриття виконавчого провадження є не правом, а обов`язком державного виконавця.

Крім того, діючими нормами Закону № 1404-VIII не передбачено вчинення державним виконавцем будь - яких дій по отриманню від боржника інформації щодо виконання ним судового рішення до відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. (ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII).

Щодо розміру виконавчого збору 14 892,00 гривень, який підлягає стягненню з позивача за оскаржуваною постановою, то він відповідає вимогам частини третьої статті 27 Закону № 1404-VIII, якою визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Щодо доводу позивача про відсутність у відповідача підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку з добровільним виконанням судового рішення до відкриття виконавчого провадження з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 р. у справі № 924/205/13-г, то суд вважає його помилковим, оскільки ухвалюючи вказане рішення Верховний Суд України надав правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли під час дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV, який втратив чинність 05.01.2017 р.

Натомість, спірні правовідносини, які є предметом розгляду даної адміністративної справи, врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, положення якого чітко визначають обов'язок державного виконавця при відкритті виконавчого провадження стягнути з боржника виконавчий збір, не пов'язуючи такі дії з фактом виконання боржником судового рішення.

Одночасно, суд відмічає, що частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно приписів п.9 ч. 1, ч.2 ст. 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Тобто підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є саме факт виконання рішення суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин, суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлений у постанові від 07 березня 2018 року по справі №750/7624/17, згідно якому " ... суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції здійсненим з аналізу вказаних норм, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТ УЮ у Херсонській області Лепська А.В. діяв у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (місцезнаходження 73003, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 42/14, код ЄДРПОУ 34906897) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення проголошено 08 листопада 2018 року.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 11.5