Рішення № 77694262, 26.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2018 року № 826/4715/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., суддів : Костенка Д.А., Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" доДержавної фіскальної служби України Одеської митниці Державної фіскальної служби України провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості , В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастімпекс" звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України необґрунтовано використано інший, а ніж основний, метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до збільшення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості підлягає скасуванню. Позовні вимоги до ДФС України обґрунтовані тим, що відповідач 1 неправомірно залишив без розгляду подану скаргу та направив її до Одеської митниці ДФС.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В порядку, встановленому Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року у зв'язку з припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 826/4715/16, справу розподілено між суддями повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2017року справу прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено до колегіального розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за письмовим клопотанням представника позивача від 18.10.2017 року та керуючись вимогами ч.4 ст. 122 КАС України (в редакції чинній станом на жовтень 2017 року) ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «ФАСТІМПЕКС» та SHANGHAI RENZHAO STANDARD PARTS CO., LTD., (KHP) 01.03.12року укладено зовнішньоекономічний контракт №R/F/0312 на поставку засобів кріплення.

У зв'язку із здійсненням SHANGHAI RENZHAO STANDARD PARTS CO., LTD., (KHP) поставки товару, а саме засобів кріплення, позивачем до Одеської митниці ДФС подано вантажно-митні декларації: - від 24.09.2015року № 500060001/2015/017676; - від 01.10.2015року № 500060001/2015/018016.

Декларування митної вартості імпортованих товарів здійснено за ціною договору (контракту) - за основним методом визначення митної вартості.

До декларацій, в підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості за ціною контракту позивач надав, серед іншого, наступні документи:

- міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 15, № 5 та 91 від 30.09.2015 року;

- коносамент MSCUEX738189 від 30.08.2015року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 35491 від 09.09.2015;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №35491 від 09.09.2015року;

- прайс-лист виробника товару №б/н від 18.08.2015року;

- розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 18.08.2015року ;

- рахунок-фактура (інвойс) №LY15067 від 18.08.2015року;

- пакувальний лист №б/н від 18.08.2015року ;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 10.08.2012року, №3 від 20.01.2014року;

- зовнішньоекономічний контракт № R/F/0312 від 01.03.2012 року;

- договір про перевезення №3 від 04.05.2014року;

- Інформація про позитивні результати радіологічного контролю товару № 2761 від 30.08.2015року;

- Інформація про позитивні результати ветеринарно-санітарного контролю всіх харчових продуктів № 2761 від 30.08.2015 року;

- Сертифікат про проходження товару форми А № G 153109600110034 від 27.08.2015 року;

- Копія митної декларації краї відправлення від 26.08.2015 року №223120150810974275;

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Одеської митниці ДФС запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення:

- за митною декларацією № 500060001/2015/017676 від 24.09.2015 року надати виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій виробника товару (з перекладом на українську мову), висновки про якісні характеристики товарів підготовлених спеціальними експертними організаціями;

- за митною декларацією № 500060001/2015/018016 від 01.10.2015 року надати виписки з бухгалтерської документації, каталогів, висновки про якісні характеристики товарів підготовлених спеціальними експертними організаціями.

Крім того, позивача повідомлено про можливість подати інші додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Декларантом 25.09.2015 року та 02.10.2015 року повідомлено про неможливість надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів у 10-й термін.

Рішеннями Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

- від 25.09.15 №500060001/2015/610176 митну вартість імпортованих товарів №2 скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 1,25 доларів США за 1 кг нетто;

- від 02.10.2015року № 500060001/2015/610181/2 митну вартість імпортованих товарів скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 0,98 доларів США за 1 кг нетто.

Користуючись правом, наданим ч. 7 ст. 55 МК України, після прийняття рішення про коригування митної вартості товарів позивачем здійснено заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію за митними деклараціями № 500060001/2015/017676 від 24.09.2015 року (сума фінансової гарантії складала 1.738,73 гривень) та № 500060001/2015/018016 від 01.10.2015 року (сума фінансової гарантії складала 8.721,06гривень).

В подальшому, керуючись положеннями ч. 8 ст. 55 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються згідно вантажно-митних декларацій № 500060001/2015/017676 від 24.09.2015 року та № 500060001/2015/018016 від 01.10.2015 року, листом від 01.12.15 №0112-8/017774 та від 15.12.2015 року № 1512-10/018053 до Одеської митниці ДФС позивачем надано додаткові документи:

- виписка з бухгалтерської документації (реєстри документів, відомості, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти);

- специфікацію від 24.07.15 з перекладом;

- висновки оцінювача про якісні характеристики товару від 27.10.15 №27/10-2015 та від 29.10.2015 року № 29/10-2015.

Листами від 09.12.2015 року №1532/10/15-70-61 та від 23.12.2015 року № 4089/10/15-70-61 Одеською митницею ДФС повідомлено ТОВ «Фастімпекс» про те, що у митниці відсутні підстави для визнання заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (за основним методом визначення митної вартості).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивачем оскаржено рішення Одеської митниці ДФС в адміністративному порядку, до органу вищого рівня - Державної фіскальної служби України (скарги від 15.01.2016року).

Скарги позивача до ДФС України залишено без задоволення, а спірні рішення про коригування митної вартості без змін.

Не погоджуючись з правомірністю рішеннями Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості та правомірністю рішення ДФС України про перенаправлення скарг, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається зі змісту гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, підставою для коригування митної вартості імпортованих товарів стали наступні обставини: 1) відповідно до п. 3.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312 зазначено, що сплата здійснюється як у вигляді передплати, так і можливе відстрочення платежу. Жодних відомостей щодо порядку здійснення розрахунку за товари у документах, поданих до митного оформлення не міститься; 2) у платіжних дорученнях відсутнє посилання на зовнішньоекономічний інвойс, є лише посилання на контракт від 01.03.12 №R/F/0312, що унеможливлює віднесення даної попередньої оплати до даної поставки; 3) відповідно до п. 2.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312 передбачені умови поставки FOB, при цьому ризики за втрату вантажу несе покупець, а в поданих документах відсутні відомості про страхування вантажу; 4) у наданому до митного оформлення прайс-листі відсутнє посилання на контракт або на інвойс, що унеможливлює прив'язання даного прайс-листа до даної партії товару.

Інших обставин коригування митної вартості відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що відповідач 2 звертався до позивача з повідомленнями, в яких зазначено, що документи, надані позивачем до митного оформлення разом з деклараціями, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, що, в свою чергу, і слугувало підставою для витребування додаткових документів, як то: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Водночас витребовувати необхідні документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В графі 33 оскаржуваних рішень відповідачем 2 не обґрунтовано та не доведено з посиланням на належні та допустимі докази того, що надані позивачем документи є недостовірними чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації щодо заявленої декларантом митної вартості.

При цьому, посилання контролюючого органу на те, що відповідно до п. 3.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312 сплата за товари здійснюється як у вигляді передплати, так і можливе відстрочення платежу, а жодних відомостей щодо порядку здійснення розрахунку за товари у документах, поданих до митного оформлення не міститься, судом відхиляються, враховуючи наступне.

Пунктом 1.7 «Умови платежів» Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 № 201 (далі - положення), встановлено, що залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару. Таким чином, законодавець вказує, що в контракті може бути передбачено одночасно як передоплата, так і післяоплата.

Зазначене знайшло своє відображення в п. 3.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312, що повністю відповідає п. 1.7 положення.

Доводи контролюючого органу з приводу того, що в платіжному дорученні від № 35491 від 09.09.2015 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний інвойс, а є посилання лише на контракт від 01.03.12 №R/F/0312, що унеможливлює віднесення даної попередньої оплати до даної поставки, судом відхиляються, оскільки відповідно до п. 2.2 положення «Про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів» від 28.07.08 №216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Таким чином, діюче законодавство не містить обов'язкової вимоги щодо зазначення в платіжному доручення реквізитів інвойсу, а посилання на контракт є цілком достатнім для ідентифікації платежу.

Твердження відповідача 2 про те, що відповідно до п. 2.1 контракту від 01.03.12 №R/F/0312 передбачені умови поставки FOB, при цьому ризики за втрату вантажу несе покупець, а в поданих документах відсутні відомості про страхування вантажу, є безпідставними, оскільки в контракті не зазначено, що відповідальною за страхування товару особою є позивач. До того ж, умови поставки FOB передбачаються відсутність у покупця зобов'язання щодо укладення договору страхування (п. Б.3 «Договори перевезення та страхування» статті Б. «Обов'язки покупця», Інкотермс 2010).

Посилання Одеської митниці на те, що у наданому до митного оформлення прайс-листі відсутнє посилання на контракт інвойс, що унеможливлює прив'язання даного прайс-листа до даної партії товару, є також безпідставними, оскільки національним та міжнародним законодавством, що ратифіковано Україною не передбачено жодних заборон або вимог до форми прайс-листа. За таких умов, зауваження митного органу щодо невірного оформлення прайс-листа є необґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що відповідачем неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 19.02.2016 року № 3737/6/99-99-25-01-04-15 про перенаправлення скарги, задоволенню не підлягають, як такі, що на переконання суду є невірно обраним способом захисту порушеного права, адже в рамках спірних правовідносин безпосередньо рішення про коригування митної вартості порушує майнові права позивача, натомість скасування судом рішення відповідача 2 про перенаправлення скарги до Одеської митниці ДФС жодним чином не може відновити порушених та охоронюваних законом прав суб'єкта господарювання.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 94, 139, 160-163, 243-248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Фастімпекс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості від 25.09.15 №500060001/2015/610176/2.

3. Визнати протиправн им та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості від 02.10.2015року №500060001/2015/610181/2.

4. В решті позову - відмовити.

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фастімпекс" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби України судові витрати у розмірі 2 756,00грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.М. Клименчук

Судді: Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко