Рішення № 77693281, 08.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року справа № 2340/2721/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тараненко М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1 - за ордером, представника відповідача: не з'явився;

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВЕКТОР БАНК» Савельєвої A.M. про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВЕКТОР БАНК» Савельєвої А.М., в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення, що викладене уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВЕКТОР БАНК» Савельєвою А.М. у повідомленні про нікчемність правочину за вих. 1461 від 28.07.2017, зміст якого було доведено листом за вих. №271 від 18.06.2018;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВЕКТОР БАНК» Савельєву А.М. визнати кредитором ПАТ «ВЕКТОР БАНК» та внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВЕКТОР БАНК», а саме включити позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВЕКТОР БАНК».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на її банківському рахунку НОМЕР_2 відкритому в ПАТ «ВЕКТОР БАНК» знаходяться грошові кошти, які є вкладом, проте всупереч норм чинного законодавства України, позивача не включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВЕКТОР БАНК».

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

У відзиві на адміністративний позов просив відмовити в його задоволенні повністю, оскільки за підсумками руху коштів у касі ПАТ «ВЕКТОР БАНК» уповноваженою особою зроблено висновки про відсутність фактичного зарахування коштів на рахунок ОСОБА_2 Крім того внесення коштів на рахунок ОСОБА_2 відбулось 01.02.2017 у позаопераційний час банку.

Наведене на думку представника відповідача вказує на нікчемність правочину щодо зарахування коштів на рахунок позивача на підставі п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Усною ухвалою суду від 09.10.2018 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з тих міркувань, що відповідач не надав належних доказів пропуску шестимісячного строку звернення до суду. При цьому, твердження представника відповідача про одержання позивачем повідомлення уповноваженої особи №1461 від 28.07.2017 суд відхилив, оскільки надана відповідачем роздруківка із сайту Укрпошти містить суперечливі дані про невручення поштового відправлення 31.07.2017 та про його вручення особисто 02.08.2017.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 23.12.2016 між ПАТ «Вектор Банк» та позивачем укладено договір про відкриття та обслуговування банківських рахунків фізичної особи №ПФ-23-1-1759/3093, відповідно до умов якого позивачу відкрито поточний рахунок в національній валюті НОМЕР_2.

Відповідно до умов вищевказаного договору, для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, Банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 в національній валюті згідно заяви клієнта.

Сторонами погоджено, що цей договір укладений на невизначений строк та набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками.

Як вбачається з виписки по поточному рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2:

- 27.12.2016 внесла в касу ПАТ «Вектор Банк» готівкові грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.;

- 29.12.2016 зняла з рахунку кошти в сумі 73639,19 грн.;

- 30.12.2016 внесла кошти на рахунок в сумі 1000 грн.;

- 04.01.2017 внесла кошти на рахунок в сумі 75000 грн.;

- 05.01.2017 зняла з рахунку кошти в сумі 3000 грн.;

- 10.01.2017 зняла з рахунку кошти в сумі 99360,81 грн.;

- 13.01.2017 надійшла на рахунок заробітна плата в сумі 1094,80 грн.;

- 16.01.2017 зняла з рахунку кошти в сумі 1094,80 грн.

Наведені транзакції не заперечуються відповідачем, оскільки рішення про визнання їх нікчемними не прийнято. Тобто, позивач станом на 16.01.2017 мала в наявності готівкові кошти в сумі 100000 грн.

В подальшому 01.02.2017 позивач внесла кошти в сумі 150000 грн. на свій поточний рахунок через касу ПАТ «Вектор Банк». Згідно облікових записів в автоматичній банківській системі ПАТ «Вектор Банк» зазначена операція зареєстрована о 17:38:17 год.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на підставі рішення Правління Національного банку України № 112-рш/БТ від 02.03.2017 «Про віднесення ПАТ «Вектор Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №853 від 02.03.2017 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Вектор Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Вектор Банк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 03.03.2017 до 02.04.2017 включно.

На підставі рішення Правління Національного банку України № 163-рш від 21.03.2017 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Вектор Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1104 від 22.03.2017 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Вектор Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Вектор Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Вектор Банк» Савельєвій Анні Миколаївні строком на 2 роки з 22.03.2017 по 21.03.2019 включно.

Відповідно до оголошення в газеті «Голос України» № 55 (6560) від 25 березня 2017 року вимоги кредиторів ПАТ «ВЕКТОР БАНК» прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування оголошення про ліквідацію ПАТ «ВЕКТОР БАНК».

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВЕКТОР БАНК» Савельєвої A.M. №84 від 27.07.2017 встановлено факт нікчемності правочинів згідно з переліком та з підстав, зазначених у Додатку №1 до цього наказу.

Відповідно до вказаного додатку визнано, зокрема, нікчемним правочин внесення готівки 01.02.2018 на поточний рахунок ОСОБА_2 в сумі 150000 грн. з підстав збільшення внаслідок правочину загальної гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Такий висновок здійснений на підстав пунктів 1, 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно відомостей, які містяться в повідомленні уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВЕКТОР БАНК» Савельєвої A.M. №1461 від 28.07.2017, відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є нікчемним правочин, що був вчинений (укладений) Банком з ОСОБА_2, а саме:

транзакція ПАТ «ВЕКТОР БАНК» щодо перерахування на користь ОСОБА_2 грошових сум з призначенням платежу «Внесення готівки на поточний рахунок ОСОБА_2» на суму 150 000,00 грн., дата вчинення транзакції 01.02.2017, час вчинення транзакції 17:38.

На звернення представника позивача уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВЕКТОР БАНК» Савельєва A.M. листом №271 від 18.06.2018 повідомила про невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «ВЕКТОР БАНК», які мають право на одержання виплат гарантованої суми за ранок коштів Фонду.

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту - Закон № 4452-VI) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 26 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону №4452-VI, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.

Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Положеннями ст. 38 Закону № 4452-VI визначено ряд заходів, які повинна вживати уповноважена особа Фонду, щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Суд вважає, що право відносити правочини до нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Суд зазначає, що жодна з підстав, вказаних у статті 38 Закону № 4452-VI, не має відношення до правочинів, вчинених ПАТ «Вектор Банк» у правовідносинах з позивачем (зокрема, й стосовно зарахування коштів на його рахунок у банку).

За ст. 38 Закону № 4452-VI перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється уповноваженою особою Фонду відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки, при цьому зазначені види рахунків відкриваються на договірній основі, що укладаються між клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником чи для вкладника. Ключовим є сам факт знаходження на рахунку вкладника грошових коштів.

Така правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України (постанова від 12.01.2016 № К/800/46158/15), який наголошує, що для вирішення питання про відшкодування Фондом коштів за вкладами немає правового значення походження коштів вкладу.

Також суттєвим для вирішення справи є те, що укладення договору з Банком та зарахування коштів на поточний рахунок позивача здійснено 1 лютого 2017 року, тобто до прийняття рішення Правлінням Національного банку України №112-рш/БТ від 02.03.2017 «Про віднесення ПАТ «Вектор Банк» до категорії неплатоспроможних».

Суд приймає до уваги, що відповідач не визнала нікчемними транзакції від 29.12.2016, 30.12.2016, 04.01.2017, 05.01.2017, 10.01.2017, 13.01.2017 за результатами яких позивач здійснила вклад та отримала готівкові кошти в сумі 100000грн., натомість із власного бачення та аналізу обставин, робить висновок про нікчемність транзакції внесення коштів 01.02.2017 на поточний рахунок у ПАТ «Вектор Банк».

В цьому контексті, суд відхиляє доводи відповідача щодо пов'язаності операції зарахування коштів на рахунок позивача з операцією зняття коштів іншим клієнтом банку ТОВ «Урожай Центр», оскільки ці обставини підлягають доведенню.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, якщо відповідач заперечує дійсність правочину, виходячи з власних міркувань, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), однак він не може відноситись до нікчемних правочинів, оскільки чіткої вказівки про його нікчемність, за обставин, які мали місце у даній справі, не встановлено.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини принцип «правової визначеності» передбачає, що закон має бути доступним і передбачуваним, тобто сформульованим достатньо чітко, щоб забезпечити особі можливість - за необхідності шляхом надання відповідної поради - регулювати свою поведінку. Щоб національне законодавство відповідало цим вимогам, воно повинно надавати адекватний юридичний захист від свавілля та, відповідно, із достатньою чіткістю зазначати межі повноважень, наданих компетентним органам влади, та спосіб їхнього здійснення (див. рішення у справі «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 30562/04 і №30566/04, п. 95, ECHR 2008, з подальшими посиланнями).

На переконання суду в даному випадку положення п. 1, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, на які посилається відповідач у додатку до наказу №84 від 27.07.2017, не сформульовані з достатньою чіткістю та надають уповноваженому органу певну свободу розсуду у віднесенні правочинів до нікчемних, що суперечить вимогам ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, тому тлумачиться на користь позивача та є свідченням протиправності даного наказу в частині, що стосується позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням наведених вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки основою для викладених у повідомленні про нікчемність правочину за вих. 1461 від 28.07.2017 висновків, став саме вищевказаний наказ, тому для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати даний наказ, в частині, що стосується позивача.

Щодо включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, суд зазначає, що за ч. 1 ст. 52 Закону № 4452-VI кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

8) вимоги за субординованим боргом.

Відповідно до ч 5. ст. 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Пунктом 4 ч.1 ст. 48 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч.2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Згідно із ч. 5 ст. 49 Закону № 4452-VI протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Виходячи з наведених норм Закону № 4452-VI у разі делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку остання, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та вносить зміни до нього.

Суд вважає непереконливими посилання відповідача на погашеність вимог позивача в силу ч. 8 ст. 49 Закону № 4452-VI, оскільки частина 1 ст. 49 Закону № 4452-VI містить виключення з цього правила щодо вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Отже, у разі наявності підстав для включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Вектор Банк», які раніше не включені до цього реєстру, уповноважена особа має внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Вектор Банк».

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Оскільки, відповідач - уповноважена особа Фонду, згідно п. 17 ст. 2 Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, тому на переконання суду судові витрати у справі зі сплати судового збору щодо яких не вирішено питання при відкритті провадження у справі в сумі 1409 грн. 60 коп., належить стягнути відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на спеціальний бюджетний рахунок суду.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВЕКТОР БАНК» Савельєвої A.M. №84 від 27.07.2017 «Про встановлення факту нікчемності правочинів» в частині визнання нікчемним правочину щодо ОСОБА_2.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВЕКТОР БАНК» Савельеву A.M. (01033 м. Київ, вул. Тарасівська, 9) внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВЕКТОР БАНК» шляхом включення вимог ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «ВЕКТОР БАНК».

В задоволенні решти позовним вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 код ЄДРОПУ 21708016) на користь Черкаського окружного адміністративного суду (отримувач платежу: УК у м. Черкасах/Черкаси, код ЄДРПОУ: 38031150, розрахунковий рахунок: 34313206084028, код банку отримувача МФО 899998, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходу бюджету: 22030101) судовий збір в розмірі 1409 грн. (одну тисячу чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 5 листопада 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко