Рішення № 77692796, 06.11.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8048/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гайданки Г.В.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ужгородська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ужгородська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що вона є спадкоємцем померлої 24.01.2012 року баби з боку матері – ОСОБА_4, яка на випадок смерті залишила заповіт від 19.04.2011 року, посвідчений секретарем Кам’яницької сільської ради Ужгородського району за реєстровим № 84, згідно з яким все своє майно заповіла їй (позивачу). Даний заповіт не змінено та не відмінено. При посвідченні вказаного заповіту були присутні: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, справжність підписів яких засвідчено секретарем Кам’яницької сільської ради, що підтверджується заявами, посвідченими Кам’яницькою сільською радою.

Позивач зазначає, що її дід ОСОБА_7 помер 30.07.1996 року, а 31.08.2014 року померла її мати ОСОБА_8. Згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.08.2013 року (справа № 308/7018/13-ц) її прізвище ОСОБА_8 було змінено на ОСОБА_1 у зв’язку з одруженням.

Спадкове майно, що залишилося після смерті баби, складається з житлового будинку, який знаходиться в с. Кам’яниця, вул. Гагаріна, 44, Ужгородського району Закарпатської області, що належав померлій.

Зауважує, що згідно із записами погосподарських книг Кам’яницької сільської ради за 1996-2000 роки в житловому будинку в с. Кам’яниця, вул. Гагаріна 44, Ужгородського району, на день смерті ОСОБА_7, який помер 30.07.1996 року, проживала і була зареєстрована ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 Також від імені ОСОБА_7 заповіт протягом 1992-1996 роки у виконкомі Кам’яницької сільської ради не посвідчувався.

Позивач вказує, що в установлений законом шестимісячний термін вона не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з матеріальних та сімейних причин. Звернувшись в Ужгородську районну державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину в усній формі отримала відмову у видачі свідоцтва у зв’язку з пропущенням строку для подання заяви про прийняття спадщини. Однак дізнавшись, що вона на день смерті рідних та по теперішній час фактично проживає у будинку за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам’яниця, вул. Гагаріна, 44, тобто у спадковому будинку, але без реєстрації, нотаріус роз’яснив їй про необхідність звернутися в суд із заявою про встановлення даного факту. Із заявою про відмову від спадщини вона до нотаріуса не зверталася.

За твердженням позивача вищенаведені факти у судовому засіданні можуть підтвердити сусіди: ОСОБА_10 та ОСОБА_11, явку яких вона забезпечить в судове засідання.

Також позивач звертає увагу не те, що зазначений факт не може бути встановлений в порядку окремого провадження, так як з його встановленням виникає спір про право власності на будинок з її братом ОСОБА_3, у зв’язку з чим даний факт слід встановлювати в позовному провадженні.

З посиланням на викладене позивач просить суд встановити факт, що вона – ОСОБА_1 постійно проживала на день смерті з разом з померлою 24.01.2012 року бабою ОСОБА_4 в будинку в с. Кам’яниця, вул. Гагаріна, 44, Ужгородського району Закарпатської області.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Копію ухвали разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків та постановлено викликати для допиту в судовому засіданні у якості свідків: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги позовної заяви підтримали повністю та просили задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом надіслання судової повістки про виклик рекомендованим поштовим відправленням, відзив на позовну заяву не подав, клопотання про відкладення підготовчого засідання до суду не надходило.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ужгородської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом надіслання судової повістки про виклик рекомендованим поштовим відправленням.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, є внучкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка померла 24.01.2012 року, що стверджується свідоцтвом про смерть останньої серії І-ФМ № 130142 від 26.01.2012 року.

Баба позивача – ОСОБА_9 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ФМ № 324646 від 23.02.1974 року.

Дід позивача – ОСОБА_7 помер 30.07.1996 року, а мати позивача – ОСОБА_8 померла 31.08.2014 року, що стверджується свідоцтвами про їх смерть серії І-ФМ № 046146 від 30.07.1996 року та серії І-ФМ № 172803 від 01.09.2014 року відповідно.

Згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.08.2013 року (справа № 308/7018/13-ц) розірвано шлюб, зареєстрований 15.11.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_13.

За життя ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт, який 19.04.2011 року посвідчений виконавчим комітетом Кам’яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за реєстровим № 84, відповідно до якого все своє майно заповіла внучці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10. Згідно із відповідними записами на цьому заповіті такий не скасовано та не відмінено.

З довідки від 11.12.2012 року № 1275/02-13, виданої виконавчим комітетом Кам’яницької сільської ради Ужгородського району, вбачається, що згідно із записами погосподарських книг Кам’яницької сільської ради за 1996-2000 роки в житловому будинку в с. Кам’яниця, вул. Гагаріна, 44, на день смерті ОСОБА_7, який помер 30.07.1996 року, проживали і були зареєстровані ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3

Довідкою від 11.12.2012 року № 1276/02-13, виданою виконавчим комітетом Кам’яницької сільської ради Ужгородського району, стверджується, що на день смерті ОСОБА_7, який помер 30.07.1996 року, згідно із журналом обліку заповітів по Кам’яницькій сільській раді заповіт протягом 1992-1996 роки у виконкомі Кам’яницької сільської ради не посвідчувався.

Відповідно до довідки від 11.05.2017 року № 507/02-10, виданої виконавчим комітетом Кам’яницької сільської ради Ужгородського району, згідно із записами погосподарських книг Кам’яницької сільської ради за 2012 рік в житловому будинку в с. Кам’яниця , вул. Гагаріна, 44, на день смерті ОСОБА_4, яка померла 24.01.2012 року, ніхто не був зареєстрований.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за законом або за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 2, 3, 23 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29 ЦК України, частини другої статті 1221 ЦК України. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Позивач просить суд встановити факт постійного її проживання з бабою ОСОБА_4 в будинку № 44 по вул. Гагаріна в с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області, на день смерті останньої – 24.01.2012 року, посилаючись на необхідність оформлення спадщини.

Згідно із записом у паспорті громадянина України серії ВР 147101, виданого 28.07.2004 року Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області, позивач ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11.

Будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показала, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, з моменту її народження. Позивач ОСОБА_1 проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, із своєю бабою ОСОБА_4 до часу смерті останньої разом з чоловіком та дітьми.

Свідок ОСОБА_12, будучи допитаною у судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7. Позивач ОСОБА_1 проживала разом з бабою ОСОБА_4 задовго до смерті останньої. Зазначила, що ОСОБА_4 потребувала стороннього догляду, оскільки була глухою і з часом її паралізувало. ОСОБА_1 вела господарство, ночувала та робила поточний ремонт у будинку за місцем проживання ОСОБА_4, а саме за адресою: вул. Гагаріна, 44, с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 80, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 не має іншої можливості документально підтвердити факт свого постійного проживання разом із бабою ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, але встановлення даного факту породжує певні юридичні наслідки, оскільки з визначенням місця проживання позивача із спадкодавцем законодавство пов’язує прийняття спадщини.

Разом з тим, як слідує з наявних матеріалів справи, встановлення даного факту не порушує права та інтереси третіх осіб.

З урахуванням наведених обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є підставним, а відтак, слід встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, постійно проживала з бабою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, в будинку № 44 по вул. Гагаріна в с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області, на день її смерті 24.01.2012 року.

У судовому засіданні 06.11.2018 року на підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повний текст якого складено 07.11.2018 року.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76, 80, 81, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1216, 1218, 1220, 1221, 1268 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву – задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, постійно проживала з бабою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, в будинку № 44 по вул. Гагаріна в с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області, на день її смерті 24.01.2012 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_14, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ужгородська районна державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02884032, що знаходиться за адресою: вул. Собранецька, 47, м. Ужгород, Закарпатська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів » від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Повний текст рішення буде складено 07 листопада 2018 року.

Головуюча О.М. Світлик