Вирок № 77692569, 30.10.2018, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження

№1-м/229/2/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Донецька область

Дружківський міський суд

в складі: головуючого судді - Грубника О.М.

при секретарі - Варламовій О.Д.

за участю: прокурора - Кошевого С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дружківка Донецької області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, винесеного відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ясинувата, Донецької області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

В С Т А Н О В И В:

До Дружківського міського суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Російської Федерації, яким засуджений громадянин України ОСОБА_1

Відповідно до клопотання, 19 березня 2018 року наказом №803/5 Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючись ст.606 КПК України, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 10 листопада 2017 року за №06-140058/17.

ОСОБА_1 засуджено вироком Тверського районного суду м.Москва, від 12 травня 2015 року, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 07 вересня 2015 року та постановою призидіуму Московського міського суду від 25 березня 2016 року, до покарання у вигляді 11 років 9 місяців позбавлення волі (копія вироку, ухвали та постанови додається) за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (незаконний збут наркотичних засобів групою осіб, у великому розмірі), ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228-1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, у діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія №5 УФСВП Росії у Івановській області»; кінець відбуття строку покарання - 24 серпня 2026 року.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1

Відповідно до вимог частини третьої ст.609 КПК України Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідності із законодавством України.

Відповідно до частини першої ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Ясинуватському міськрайонному суду Донецької області, здійснюється Дружківським міським судом Донецької області.

Міністерство юстиції України просить суд визначити статті (частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним вироком суду Тверського районного суду м.Москви, від 13 травня 2015року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 07 вересня 2015 року та постановою призидіуму Московського міського суду від 25 березня 2016 року.

Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Тверського районного суду м.Москви, від 13 травня 2015року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 07 вересня 2015 року та постановою призидіуму Московського міського суду від 25 березня 2016 року.

У судове засідання представник Міністерства юстиції не з'явився, про час та місце розгляду клопотання сповіщений належним чином, просить суд розглянути дане клопотання без його участі.

У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення клопотання Міністерства юстиції України та приведення у відповідність із законодавством України вироку суду Тверського районного суду м.Москви, від 13 травня 2015року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 07 вереснгя 2015 року та постановою призидіуму Московського міського суду від 25 березня 2016 року.

Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність із законодавством України вироку іноземного суду, винесеного відносно громадянина України ОСОБА_1, підлягає задоволенню. Вважає необхідним привести вирок суду Російської Федерації у відповідність з законодавством України на підставі наступного.

19 березня 2018 року наказом № 803/5 Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючись ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції РФ від 10 листопада 2017 року за №06-140058/17.

Оскільки ст.607 КПК України передбачено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України та згідно ст.606 ч.4 КПК України у разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України, право вивчати та перевіряти матеріали, необхідні для передачі засуджених осіб, надано Міністерству Юстиції, йому ж надається і право відмовити у передачі або прийнятті засудженого.

Тому на підставі ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а)повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Виходячи з положень ст. 10 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, в разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання,призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4 ст. 610 КПК України. При цьому суд, як це зазначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Так, засуджений висловив бажання бути переведеним в Україну, для подальшого відбування покарання, що підтверджується його письмовою заявою від 26 листопада 2015 року.

Згідно довідки від 11 вересня 2017 року виданої начальником відділу спеціального обліку та врио начальника ВК -5, засуджений ОСОБА_1, 1986 року народження - відбув 02 роки 09 місяців 17 днів, не відбута частина призначеного покарання - 08 років 11 місяців 13 днів, початок строку: 25 листопада 2014 року, кінець строку: 24 серпня 2026 року.

Згідно довідки медичної частини №4 ФКУЗ МСЧ - 32 ФСИН Росії від 211 вересня 2017 року, ОСОБА_1 не має хронічних захворювань.

Згідно копії паспорту засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ясинувата, Донецької області, місце реєстрації, АДРЕСА_1

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Визначаючи статтю закону України про кримінальну відповідальність, якою передбачена відповідальність за кримінальний злочин, вчинений засудженим, суд виходить з того, що ОСОБА_1, як встановлено вироком суду Тверського районного суду м.Москви від 12 травня 2015 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 07 вересня 2015 року та постановою президіуму Московського міського суду від 25 березня 2016 року призначено покарання за:

Ч.1 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228-1 КК РФ до 9 років 10 місяців позбавлення волі;

Ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228-1 КК РФ до 9 років 10 місяців позбавлення волі;

На підставі ст.69 ч.3 КК РФ шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 років 9 місяців з відбування покарання в виправній колонії суворого режиму.

Санкція ст.30 ч.1 КК РФ, приготування к злочину визнаються пошук, виготовлення або пристосування особою засобів або знарядь скоєння злочину, пошук співучасників злочину, змова на скоєння злочину або інше умисне створення умов для скоєння злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця по не обставинам які не залежать від цієї особи.

Санкція ст.30 ч.3 КК РФ передбачає замах на вчинення злочину визнаються умисні дії (бездіяльнгість) особи, безпосередньо направлені на скоєння злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця по незалежним від цього особи обставинам.

Санкція ст.228.1 ч.4 п. "г" КК РФ карається позбавленням свободи на строк від 10 до 20 років з позбавленням права займатись визначені посади або займатися визначеною діяльністю на строк до 20 років або без такого та з штрафом в розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 5 років або без такого.

Відповідно до Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за:

ст.14 ч.1, 307 ч.2 КК України готуваня до незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб.

ст.15 ч.3, 307 ч.2 КК України замах на незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України ОСОБА_1 судом Російської Федерації, керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст.606-610 КПК України, суд повинен розглянути клопотання з визначенням строку покарання для засудженого на території України з дотриманням тривалості призначеного таким вироком покарання, у разі якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.9-11 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, ст.ст. 602,606,609,610 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Привести у відповідність із законодавством України вирок суду Тверського районного суду м.Москва від 12 травня 2015 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 07 вересня 2015 року та постановою президіуму Московського міського суду від 25 березня 2016 року винесеного відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ясинувата, Донецької області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, засудженого вироком суду Тверського районного суду м.Москва від 12 травня 2015 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 07 вересня 2015 року та постановою президіуму Московського міського суду від 25 березня 2016 року, за ст.30 ч.1, п.«г» ч.4 ст.228-1, ст.30 ч.3, п.«г» ч.4 ст.225-1, ст.69 ч.2 КК Російської Федерації до 11 років 9 місяців позбавлення волі, з відбуттям покарання в виправній колонії суворого режиму.

ОСОБА_1, вважати засудженим за:

ст.14 ч.1, ст.307 ч.2 КК України та на підставі ст.68 КК України призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

ст.15 ч.3, 307 ч.2 КК України та на підставі ст.68 КК України призначити йому покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.70 ч.1 шляхом часткового складання призначених покарнь, остаточне покарання ОСОБА_1 призначити у вигляді позбавлення волі строком на 10 років без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1, відповідно до вироку Тверського районного суду м.Москва від 12 травня 2015 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 07 вересня 2015 року та постановою президіуму Московського міського суду від 25 березня 2016 року, рахувати з 25 листопада 2014 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (редакції Закону №838-VІІІ від 26.11.2015р.) засудженому ОСОБА_1 в строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, з 25 листопада 2014 року по 07 вересня 2015 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, остання набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд, органом, що подав клопотання, особою щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором протягом семи діб з моменту її проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя: