Постанова № 77692026, 05.11.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/1561/17

Провадження № 22-ц/772/1523/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 рокуСправа № 134/1561/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Медвецького С.К.

при секретарі : Богацькій О.М.

за участю представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

учасники справи:

позивач: ОСОБА_5

відповідач:ФГ «Красножон»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційними скаргами ОСОБА_5на рішення Крижопільського районного суду від 11.05.2018 року, ухваленого о 14 год. 17 хвилин в приміщенні Крижопільського районного суду суддею Зарічанським В.Г., повний текст якого складено 18.05.2018 року, та на додаткове рішення Крижопільського районного суду від 29.08.2018 року ухваленого о 14 год. 14 хвилин в приміщенні Крижопільського районного суду суддею Зарічанським В.Г., у справі за позовом ОСОБА_5до фермерського господарства «Красножон» про визнання договорів оренди недійсними та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками,-

В с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ФГ «Красножон» про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками на території Жабокрицької сільської ради Крижопільського району площами 1,9571 га ,кадастровий номер 0521982400:02:001:0766 та 1,956 га, кадастровий номер №0521982400:02:001:0768 для ведення товарного с/г виробництва, право власності її на які підтверджені відповідними Державними актами на право приватної власності на землю від 16.01.2002 року .

Зазначила ,що договори оренди вказаних ділянок, укладені нею 02.04.2007 року на 10 років з ФГ «Красножон» та зареєстровані 23.07.2007 року, закінчили свою дію з 24 07.2017 року і з цього часу вона повідомляла господарство про небажання продовжувати їх дію. Посилаючись на незвільнення земельних ділянок відповідачем та продовження ним обробітку землі ,просила задовольнити її вимоги. Дізнавшись в ході розгляду справи про існування між нею і відповідачем договорів оренди вказаних земельних ділянок від 15.12.2016 року ,зареєстрованих 19.12.2016 року, змінила підстави позову про усунення перешкод ,доповнивши позовні вимоги вимогою визнати вказані договори оренди недійсними через відсутність в договорах об’єкту оренди, наявність виправлень та доповнень, на які відсутнє її волевиявлення та тим, що на їх дату були чинними попередні договори оренди ,строк дії яких закінчувався 23.07.2017 року.

Рішенням Крижопільського районного суду від 11.05.2018 року у задоволенні вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20.08.2018 року справа була направлена до Крижопільського районного суду для ухвалення додаткового рішення щодо вимог про визнання недійсними договорів оренди.

Додатковим рішенням від 29.08.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання договорів оренди земельних ділянок - відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_5 просить рішення та додаткове рішення суду по справі скасувати, а її вимоги задовольнити в повному обсязі , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначила, що додаткове рішення суду щодо відмови у визнанні договорів недійсними є невмотивованим. Суд не взяв до уваги, що нові договори оренди від 15.12.2016 року нею не укладались, про їх існування вона дізналась під час звернення до суду з первісними вимогами, оспорювані договори укладені в період дії договорів від 02.04.2007 року ,що не відповідає п.1 ст.203 ЦК України ,оскільки зміст правочину не може суперечити Цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та ст.15ЗУ «Про оренду землі»- відсутні кадастрові номери ділянок, її місце розташування та невірно зазначений їх розмір.

У відзивах ФГ «Красножон» посилалось на те, що оспорювані договори укладались щодо земельних ділянок, як об’єктів оренди на підставі Державних актів, без зазначення кадастрових номерів, реєструвались в центі ДЗК і щодо них в Державний реєстр речових прав дані не вносились, тому виникла необхідність в їх переукладенні та реєстрації речових прав в Державному реєстрі, що і було здійснено. За кошти ФГ була виготовлена технічна документація і фактично площа земельних ділянок позивачки склала 1,9571 га та 1,956 га ,а в договорах зазначена більша-1,96 га ,що не порушує прав позивачки. Просили апеляційну скаргу Ремез залишити без задоволення, а судові рішеннябез змін.

Відповідно до п.п.8,9 Розділу Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону № №2147 від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ,позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги , заявлених позовних вимог та підстав позову ,суд апеляційної інстанції вважає що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказане рішення зазначеним вимогам відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6С.» 02.04.2007 року укладено договори оренди земельних ділянок б/н, згідно з якими вона передала, а ФГ «ОСОБА_6С.» прийняв в оренду, строком на 10 років, земельні ділянки, що за державними актами на право приватної власності на землю ІІ-ВН № 013088 і ІІ-ВН № 013091 належали позивачці площею 1,96 га. кожна з оплатою орендної плати по 314,50 гр., щорічно за кожну земельну ділянку.

Вказані договори оренди було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 23.07.2007 року, про що у Державному реєстрі було вчинено записи № 040782400973 та 040782400975.

Сторони не заперечують, що за наведеними договорами оренди орендар виплачував, а орендодавець отримувала щорічну орендну плату в розмірі 1 тони зерна.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.11.2016 та 01.12.2016 року виданих ОСОБА_5, на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.11.2016 року визначено місце розташування земельних ділянок на місцевості, земельним ділянкам присвоєно та зареєстровано кадастрові номери і визначено дійсну їх площу, а саме: кадастровий номер 0521982400:02:001:0766 - 1,9571 га, кадастровий номер 0521982400:02:001:0768 - 1.9560 га. (а.с. 6-9).

19.12.2016 року між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6С.» укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку площею 1,96 га строком на 10 років виплатою щорічної орендної плати 2144,41 гр. в грошовому виразі, або в натуральному - 10 цнт. пшениці. Договір підписано сторонами та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18172513 від 19.12.2016 року, кадастровий номер 0521982400:02:001:0766. Земельна ділянка передана в оренду згідно акта про передачу та прийом земельної ділянки в оренду від 19.12.2016 року підписаного сторонами договору (а.с. 44-47).

19.12.2016 року між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6С.» укладено договір оренди землі б/н на земельну ділянку площею 1,96 га строком на 10 років виплатою щорічної орендної плати 2144,41 гр. в грошовому виразі, або в натуральному - 10 цнт. пшениці. Договір підписано сторонами та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 18171996 від 19.12.2016 року, кадастровий номер 0521982400:02:001:0768. Земельна ділянка передана в оренду згідно акта про передачу та прийом земельної ділянки в оренду від 19.12.2016 року підписаного сторонами договору (а.с. 48-51).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не оспорюються належність їй підписів вчинених у договорах оренди землі від 19.12.2016 року, при укладенні договорів оренди землі сторонами дотримано вимог ЗУ «Про оренду землі», розбіжності у визначенні площі земельної ділянки зазначені в договорах оренди землі та Витягах із Державного земельного кадастру являються не суттєві та не звужують прав орендодавця щодо отриманої ним розміру орендної плати, тому не можуть бути правовою підставою для прийняття рішення про недійсність договорів оренди землі.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЗК України, Законом України «Про оренду землі», нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки. Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність договору без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-643 цс від 13 червня 2016 року, яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом при винесенні рішення.

Відповідно до положень ст. 17 ЗУ «Про оренду землі», об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6С.» 02.04.2007 року укладено договори оренди земельних ділянок б/н, згідно з якими вона передала, а ФГ «ОСОБА_6С.» прийняв в оренду, строком на 10 років, земельні ділянки, що за державними актами на право приватної власності на землю ІІ-ВН № 013088 і ІІ-ВН № 013091 належали позивачці площею 1,96 га. кожна з оплатою орендної плати по 314,50 гр., щорічно за кожну земельну ділянку.

Вказані договори оренди було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 23.07.2007 року, про що у Державному реєстрі було вчинено записи № 040782400973 та 040782400975.

Сторони не заперечують, що за наведеними договорами оренди орендар виплачував, а орендодавець отримувала щорічну орендну плату в розмірі 1 тони зерна.

Відповідно до договорів оренди землі від 19.12.2016 року укладених між ОСОБА_5 та ФГ «ОСОБА_6С.», зареєстрованих в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 19.12.2016 року за номерами запису 18171878, 18172363, ОСОБА_5 передала, а фермерське господарство прийняло в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жабокрицької сільської ради, Крижопільського району, Вінницької області, площею по 1,96 га., кожна, кадастрові номери 0521982400:02:001:0766, 0521982400:02:001:0768 строком на 10 років.

ОСОБА_5 не заперечує ту обставину, що договори оренди земельних ділянок укладені, 19.12.2016 року стосуються саме тих земельних ділянок, які перебувають у її власності, інших земельних ділянок у неї немає.

Складання актів про передачу та приймання земельної ділянки засвідчує фактичну передачу земельних ділянок в оренду 19.12.2016 року, а належна державна реєстрація договорів оренди закріплює відносини між сторонами щодо оренди землі.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги про те, що про наявність договорів позивачці не було відомо не обґрунтовані. Посилання позивачки на те, що другі екземпляри договорів їй вручено тільки під час судового засідання, відповідач визнає.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не звернув увагу на невідповідність розмірів земельних ділянок є безпідставними, оскільки договори оренди землі від 02·.04.2007 року, укладались за державними актами на право приватної власності на землю, у яких були відсутні кадастрові номери. Ці договори було зареєстровано в Центрі ДЗК. За цими договорами оренди землі орендна плата складала 1,5% від вартості земельної ділянки в грошовій формі 314,5 грн., і підлягала перегляду щорічно за визначених в договорах умовах. Фактично ОСОБА_5, отримувала орендну плату по 1,0 тоні зерна або її еквівалент у грошовому виразі.

Як встановлено у судовому засіданні, на прохання ОСОБА_5, відповідач виготовив технічну документацію із землеустрою та кадастрову документацію. було встановлено дійсну їх площу, яка склала 1,9572 і 1,956 гектарів, договори оренди землі, укладені 19.12.2016 року на земельні ділянки площею 1,96 га кожна, за площею більші від фактичної і за цю площу відповідач сплачує орендну плату.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові № 6- 849цс15 від 09 грудня 2015 року , яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом при винесенні рішення, вбачається, при розгляді справ про визнання договорів оренди землі з підстав незазначення в договорах істотних умов визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» суд повинен установити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених ст. 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення його законних прав.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що права орендодавця не були порушені, оскільки будь- яких негативних наслідків для неї настало.

Доказів, які б спростовували вказані обставини, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачкою не доведено обставин порушення її прав зазначеними нею недоліками, і чи дійсно були порушені її права, як орендодавця, негативні наслідки для нього наступили в результаті порушення її прав.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення – без змін.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_5залишити без задоволення.

Рішення Крижопільського районного суду від 11.05.2018 року та додаткове рішення Крижопільського районного суду від 29.08.2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Оніщук В.В.

ОСОБА_7

Згідно з оригіналом:

Суддя: Копаничук С.Г.