Рішення № 77691939, 07.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

07 листопада 2018 р. Справа № 643/10951/18

Харківський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61146) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова ( код ЄДРПОУ 22682655, вул. Блюхера б. 22-б, м. Харків, 61170) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова від 01.05.2018 року, що полягають у призупиненні виплати пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 травня 2018 року,

- скасувати рішення від 06.06.2018 року про скасування довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером, та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивач отримує страхові виплати згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку із настанням страхового випадку. Раніше позивач був зареєстрований та постійно проживав у м.Луганськ, де перебував на обліку у пенсійному фонді та отримував пенсію. Позивач, у зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції у м. Луганськ, був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Харкова. На даний час позивач проживає у Московському районі м. Харкова, де і став на облік, як внутрішньо переміщена особа. Крім того, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, УПФУ в Московському районі м. Харкова з 01.05.2018 зупинив позивачу нарахування та виплату пенсії. Також позивачу скасовано довідку внутрішньо переміщеної особи на підставі інформації, яка надійшла з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова. Позивач, не погоджуючись з діями відповідачів, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Московського районного суду від 14.08.2018 справу за вищевказаним позовом передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

На виконання ухвали суду відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, 31.10.2018 надано відзив на позов, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що позивачу призупинено нарахування та виплату пенсії позивачу у зв'язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що за перевіркою уповноважених органів відповідно до п.2 п.4 Порядку № 365 Вважає, що позивач порушив норми чинного законодавства, що і дало підстави для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зазначає також, що позивач у позовній заяві жодним чином не торкається теми щодо підстав, на яких було скасовано його довідку: не заперечує проти інформації уповноважених органів, проведеної перевірки, не спростовує факту повернення на тимчасову окуповану територію України тощо. Те, що Позивач звернувся до суду, а не скористався законним правом у визначеному порядку на поновлення довідки про взяття на облік, та як наслідок поновлення виплати пенсії (не звертався із зазначеним питанням до структурного підрозділу соціального захисту населення, відповідної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, органу Пенсійного фонду, не оскаржував рішення про скасування довідки тощо) свідчить про обізнаність Позивача щодо порушення з його боку норм чинного законодавства і відсутність законних підстав для поновлення довідки про взяття на Облік внутрішньо переміщеної особи та, як наслідок, соціальних виплат.

Суд, вивчивши доводи позову та відзивів проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, попереднім місцем проживання позивача є м. Луганськ. Внаслідок проведення АТО позивач був зареєстрований у АДРЕСА_1. ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції у м. Луганськ позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до Московського району м.Харкова, де і став на облік, як внутрішньо переміщена особа, про що Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради було видано відповідну довідку №0000395561 від 07.11.2017.

Позивач перебуває на обліку УПФУ в Московському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, з 01.05.2018 УПФУ в Московському районі м. Харкова призупинило нарахування та виплату пенсії згідно підпунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року №365, у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби. МВС, СБУ. Мінфіну, Національної поліції. ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а саме: на підставі Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» та понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України (довідку внутрішньо переміщеної особи скасовано Протоколом засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №83 від 06.06.2018 року).

На думку позивача відповідач УПФУ в Московському районі м. Харкова з 01.05.2018 протиправно припинив виплату пенсії позивачу з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим порушують конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.

Зазначені обставини зумовили позивача звернутись із означеним позовом до суду.

З'ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про те, що підставою для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, припинення пенсійних виплат для відповідача, є відсутність позивача за фактичним місцем проживання внутрішньо-переміщеної особи.

У зв'язку із встановленими обставинами справи, по суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб унормовані приписами Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (Закон №1706-VII) та Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (затверджено постановою КМУ від 01.10.2014р. №509).

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014р. №1706-VII врегульований статус внутрішньо переміщених осіб, відповідно ст.7 Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4)виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Пунктом 3 Порядку №365 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідно до положень п.6 Порядку №365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Статтею 14 Закону №1706-УІІ встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV, передбачено: громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Окрім того суд зазначає, що згідно з абз.8 ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону, рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

У силу абз.9 ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

У матеріалах справи міститься протокол № 50 засідання робочої групи щодо приймання рішення про скасування довідок внутрішньо переміщених осіб Московського району м. Харкова від 06.06.2018, додатки до якого містять список осіб, які понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України.

Як вбачається з матеріалів справи Протоколом № 50 засідання робочої групи щодо приймання рішення про скасування довідок внутрішньо переміщених осіб Московського району м. Харкова від 06.06.2018 погоджено, що довідки підлягають скасуванню відповідно до п. 2 абз. 2, п. 4, п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, п.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Однак, з інформації, яка міститься в даному списку, неможливо достеменно встановити момент в'їзду та виїзду з непідконтрольної території позивача.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI.

Частиною 1 статті 47 вказаного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-VI встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI та включають таки випадки для припинення пенсії:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Будь-яких інших підстав для припинення виплати пенсії не передбачено, а тому посилання відповідача, на те, що довідку позивача як внутрішньо переміщеній особі скасовано у зв'язку з перебуванням понад 60 днів на непідконтрольній території України, є не законним та таким, що суперечить чинному законодавству України.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстави припинення виплати пенсії та визначено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 р. №405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Луганськ (Луганська обл.).

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.05.2018 Управлінням призупинено нарахування та виплату пенсії позивачу у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст.1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

Отже, з урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018, такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, в матеріалах справи суд не знаходить доказів для висновку про тривалу у розумінні закону (тобто понад 60 днів) відсутність позивача за місцем реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка неодноразово викладалась у судових рішеннях, як приклад від 30.01.2018 у справі №428/6579/17, від 13.02.2018 у справі №219/9003/17, від 20.02.2018 у справі №234/10770/17, тощо.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211, ч.4 ст.242 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владні суб'єкти не забезпечили реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у сфері державної справи з соціального захисту внутрішньо переміщених осіб знайшов підтвердження судовим розглядом.

Пунктом 1 ч.1 ст.371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України. Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору, позивачем при зверненні до суду не понесено судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позову до суду, тому, суд не вирішує питання щодо їх повернення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61146) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 22682655, вул. Блюхера б. 22-б, м. Харків, 61170) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова від 01.05.2018, що полягають у призупиненні виплати пенсії ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61146).

Зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61146)з 1 травня 2018 року.

Скасувати рішення від 06.06.2018 про скасування довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61146).

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 07 листопада 2018 року.

Суддя О.М. Шляхова