Ухвала суду № 77691753, 08.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №132/3150/18

Провадження №1-кп/127/901/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів: Бойка В.М., Воробйова В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

прокурора Шиманського В.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

здійснивши розгляд у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.03.2018 р. за № 12018020000000115, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою, вважає, що ризики, які існували на час застосування стосовно останнього запобіжного заходу не відпали, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки, прокурором не надано доказів на підтвердження існування ризиків для кримінального провадження. Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Строк утримання ОСОБА_3 під вартою спливає 10.11.2018 р.

Згідно з ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Главою 18 чинного кримінально-процесуального закону регламентовано питання щодо запобіжних заходів та затримання особи. При цьому питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані ст. 177 КПК України. Зокрема, з ч. 1 ст. 177 КПК України випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи (умисному вбивстві), раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності у зв’язку з вчиненням насильницьких злочинів (проти життя та здоров’я особи), на даний час свідки у кримінальному провадженні не допитані. Таким чином, суд приходить до переконання, що наявні ризики позапроцесуального впливу обвинуваченого на них. Посилання обвинуваченого та його захисника на неможливість перебування під вартою суд оцінює критично, як такі, що не були підтвердженні об’єктивними доказами.

З урахуванням викладеного та з огляду на положення ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд приходить до переконання, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а саме спробам ОСОБА_3 незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти нові злочини. За таких обставин, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 331, 371 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою, – продовжити на 60 днів, з 08 листопада 2018 року до 06 грудня 2018 року.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: