Рішення № 77691225, 08.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4030/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0162111203 від 16.07.2018, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 23360231 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті камеральної перевірки від 16.07.2018 № 20286/15-32-12-03/40874863 висновки щодо виявлених порушень, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, перевіркою встановлено відсутність права ТОВ «Фінсервіс Пром» на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2017 р. та відсутність права на нарахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 23360231 грн. Зокрема, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) протягом січня-лютого 2017 р. є імпорт синтетичного полотна, біжутерії, швацької фурнітури, бірки та ін. з Китаю, Тайваню, Кореї, Турції - залишки. Позивач зазначає, що Товариство при здійсненні імпорту товарів дотримано всі необхідні митні формальності з питань державної митної справи та сплачено податкові зобов'язання з ПДВ за оформленими відповідно до вимог законодавства митними деклараціями, у зв'язку із чим виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту ПДВ. При цьому дані всіх електронних декларацій містяться в електронних системах, адміністратором яких є органи ДФС, тобто у відповідача в наявності є всіх необхідні дані для здійснення належного контролю за правильністю та достовірністю заявленого до відшкодування ПДВ. Натомість, фіскальний органі в ході здійснення камеральної перевірки дійшов хибного висновку про не підтвердження заявленої до відшкодування суми ПДВ. При цьому вказаний висновок побудований виключено на припущеннях, так як в його основу покладено аналіз бази ЄРПН щодо придбаних позивачем у ТОВ «Завод Полімер» послуг зі зберігання до липня 2017 р. і, оскільки в подальшому послуги зі зберігання відсутні, дійшов висновку про відсутність послуг з перевезення продукції. Крім того, в акті перевірки зазначено, що платником податків не надано документальне підтвердження залишків відповідної продукції, послуг з її зберігання, транспортування та ін., що не узгоджується із видом проведеної, а саме камеральної перевірки, в ході якої перевіряються виключно дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Надання ж будь-яких документів платником податків для цілей камеральної перевірки податковим законодавством не передбачено. Крім того, відповідачем зроблено висновок про відсутність факту використання придбаної продукції у господарській діяльності через те, що відповідна продукція не приймала участь у проведенні експортних операцій (фактичний перетин кордону України відсутній), що на думку позивача не відповідає приписам п.187.8 ст.187 ПК України.

Ухвалою судді від 27.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче за засідання на 17.09.2018 о 11:00 год.

17.09.2018 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що в ході камеральної перевірки аналізом баз ЄРПН встановлено, що послуги зі зберігання ТОВ «Фінсервіс Пром» придбавало у ТОВ «Завод «Полімер» до липня 2017 р. - в подальшому послуги зі зберігання відсутні, а також відсутні послуги з перевезення продукції. Документальне підтвердження залишків відповідної продукції, послуг з її зберігання, послуг із транспортування ТОВ «Фінсервіс Пром» не надавались. На підставі викладеного перевіряючими зроблено висновок, що по ТОВ «Фінсервіс Пром» на момент проведення камеральної перевірки не встановлено використання відповідної продукції (синтетичного полотна, біжутерії, швацької фурнітури, бірки та ін. з Китаю, Тайваню, Кореї, Турції) в оподаткованих операціях. Крім цього, відповідна продукція не приймала участі у проведенні експортних операціях (фактичний перетин кордону України відсутній) та внесена до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (згідно із додатком № 3 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2017 р. на загальну суму ПДВ у розмірі 23360231 грн.). Вищезазначене свідчить про відсутність завершення господарських операцій з придбання та реалізації продукції в адресу нерезидентів або резидентів України та унеможливлює право на відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства ТОВ «Фінсервіс Пром» по декларації з ПДВ за квітень 2017 р. - тобто відсутній факт використання у господарській діяльності. У зв'язку із цим ТОВ «Фінсервіс Пром» не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2017 року) у розмірі 23360231 грн.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Завальнюка І.В. у відрядженні, підготовче засідання, призначене на 17.09.2018, перенесено на 20.09.2018 о 11.00 год.

Підготовче засідання, призначене на 20.09.2018, відкладено для забезпечення явки повноважного представника позивача на 27.09.2018 о 09:30 год.

У підготовчому засіданні, призначеному на 27.09.2018 о 09:30 год., представником позивача надано відповідь на відзив, у зв'язку із чим засідання відкладено за клопотанням представника відповідача на 11.10.2018 о 11:00 год. - для ознайомлення зі її змістом.

08.10.2018 до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 11.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.10.2018 о 11:30 год.

12.10.2018 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява із додатковими доказами.

В судовому засіданні 23.10.2010 оголошено перерву до 01.11.2018 о 12:00 год. для надання додаткових доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до п.200.10 ст.200 розділу V ПК України та в порядку ст.76 глави 8 розділу ІІ Кодексу співробітниками ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ від 19.05.2017 № 1700097051, яку поновлено (визнано податковою звітністю) 16.07.2018 на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду № 815/3086/17 від 26.10.2017, за результатами якої складено акт від 16.07.2018 № 20286/15-32-12-03/40874863.

Проведеною камеральною перевіркою встановлено, що в порушення пп.184.8 ст.184, п.200.1 ст.200, абз. б) п.200.4 ст.200 ПК України та пп.4 та 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, ТОВ «Фінсервіс Пром» не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2017 року) в розмірі 23360231 грн.

На підставі вищевказаного акту камеральної перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2018 № 0162111203, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 23360231 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Зі змісту акту камеральної перевірки 16.07.2018 № 20286/15-32-12-03/40874863 вбачається, що аналізом відображення показників даних податкової звітності з податку на додану вартість від 19.05.2017 № 1700097051 встановлено відхилення, а саме причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) протягом січня-лютого 2017 р. є імпорт синтетичного полотна, біжутерії, швацької фурнітури, бірки та ін. з Китаю, Тайваню, Кореї, Турції - залишки.

Аналізом баз ЄРПН встановлено, що послуги зі зберігання ТОВ «Фінсервіс Пром» придбавало у ТОВ «Завод «Полімер» до липня 2017 р. - в подальшому послуги зі зберігання відсутні, а також відсутні послуги з перевезення продукції. Документальне підтвердження залишків відповідної продукції, послуг з її зберігання, послуг із транспортування ТОВ «Фінсервіс Пром» не надавались.

На підставі викладеного перевіряючими зроблено висновок, що по ТОВ «Фінсервіс Пром» на момент проведення камеральної перевірки не встановлено використання відповідної продукції (синтетичного полотна, біжутерії, швацької фурнітури, бірки та ін. з Китаю, Тайваню, Кореї, Турції) в оподаткованих операціях. Крім цього, відповідна продукція не приймала участі у проведенні експортних операціях (фактичний перетин кордону України відсутній) та внесена до розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (згідно із додатком № 3 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2017 р. на загальну суму ПДВ у розмірі 23360231 грн.).

На 6 арк. акту камеральної перевірки 16.07.2018 № 20286/15-32-12-03/40874863 зазначено, що вищезазначене свідчить про відсутність завершення господарських операцій з придбання та реалізації продукції в адресу нерезидентів або резидентів України та унеможливлює право на відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства ТОВ «Фінсервіс Пром» по декларації з ПДВ за квітень 2017 р. - тобто відсутній факт використання у господарській діяльності.

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 по справі № 812/872/17, К/9901/3488/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, викладені в акті камеральної перевірки від 16.07.2018 № 20286/15-32-12-03/40874863 висновки про те, що придбана ТОВ «Фінсервіс Пром» продукція не використовувалась платником податків у господарській діяльності з тих підстав що, зокрема платником податків до камеральної перевірки не надано документального підтвердження її зберігання / перевезення після липня 2017 р. (що взагалі поза межами предмету перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ по декларації від 19.05.2017 № 1700097051) вимогам ПК України не відповідають та прямо їм суперечать.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Поряд із тим, суд враховує, що згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Кодексу.

Відповідно до п.187.8 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Разом з цим відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені митними деклараціями.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 ПКУ).

Таким чином, при ввезенні товарів на митну територію України право на податковий кредит за такою операцією виникає лише у покупця, який зазначений одержувачем товарів у МД, на дату сплати податкових зобов'язань згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПКУ на підставі митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства.

Отже, сума ПДВ, сплачена при ввезенні на митну територію України продукції включається до складу податкового кредиту платника податку на підставі належним чином оформленої митної декларації.

Згідно з пп. б) п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пп.4 п.5 розділу V Наказу Мінфіну «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» № 21 від 28.01.2016, сума, обчислена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1; сума від'ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20; сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

З огляду на матеріали справи, ТОВ «Фінсервіс Пром» протягом січня-лютого 2017 р. придбавало продукцію (синтетичні полотна, біжутерію, швацьку фурнітуру, бірки та ін.) з Китаю, Тайваню, Кореї, Турції, на підтвердження чого позивачем до суду надані копії електронних митних декларацій (т.І, а.с. 27-213).

В усіх випадках в графі «Одержувач» МД зазначено ТОВ «Фінсервіс Пром» і на цій підставі позивачем сплачені відповідні суми до Державного бюджету України (Отримувач - Київська міська митниця ДФС; призначення платежу *;350;40874863; попередня оплата за митне оформлення) згідно платіжних доручень (т.І, а.с. 214-233), в тому числі суми податку на додану вартість.

У звітній податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 р. ТОВ «Фінсервіс Пром» в графі 20.2.1 «Сума від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р.20.2.1 + п.20.2.2) на рахунок платника у банку» вказано 23360231 грн.

Однак, в ході камеральної перевірки встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Фінсервіс Пром» анульовано 05.04.2018, однак відповідно до п.184.8 ст.184 ПК України при наявності нереалізованої продукції мало б нарахувати податкові зобов'язання на відповідну суму ПДВ в розмірі 23360231 грн., яке заявлено до відшкодування.

З цього приводу позивачем надано пояснення, що ТОВ «Фінсервіс Пром» не здійснювало декларування податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ 05.04.2018; податкова декларації з ПДВ за відповідний період позивачем не подана.

Відповідно до п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Згідно з п.184.7 ст.184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Відповідно до п.184.8 ст.184 ПК України у разі якщо платник податку, реєстрація якого анулюється, має податкові зобов'язання за результатами останнього податкового періоду, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, а в разі його відсутності у строки, визначені цим Кодексом, платник зобов'язаний погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, залишатиметься така особа зареєстрованою як платник цього податку на день сплати такої суми податку чи ні.

Вирішуючи спір, суд враховує, що між ТОВ «Фінсервіс Пром» та ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 17 січня 2017 року укладений договір №170120172, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку, або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно квитанції №1 щодо направлення Товариством до органів ДФС податкових накладних, протягом лютого - квітня 2017 року податкові документи в електронному вигляді у Товариства не приймалися з підстав можливого припинення дії Договору про визнання електронної звітності. При цьому 17 січня 2017 року між Товариством та ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області укладений договір №170120172 про визнання електронної звітності, а при спробі укласти новий договір 18.04.2017 року, він не був прийнятий з підстав дії договору №170120172 від 17.01.2017 року, про що свідчить відповідна квитанція.

Враховуючи неможливість подати до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді, Товариством подано зазначені декларації за лютий, березень, квітень 2017 року разом із додатками в паперовій формі.

Так, 20.03.2017 позивачем подана до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2017 року з додатком №2, що підтверджується відбитком штампу податкового органу про отримання зазначеної звітності.

Крім того, Товариством 19.04.2017 подані до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області декларації з податку на додану вартість за лютий, березень 2017 року з додатками.

Також, 19.05.2017 Товариством подані до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 року з додатками, що підтверджується відбитком штампу податкового органу про отримання зазначених документів.

При цьому, декларація з податку на додану вартість за квітень 2017 року подана із додатком 3 (розрахунок суми бюджетного відшкодування) та додатком 4 (заява про повернення суми бюджетного відшкодування), на яких наявні відбитки штампів податкового органу про їх прийняття.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 815/3086/17,ТОВ «Фінсервіс Пром» не могло подати декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 року в електронній формі з незалежних від нього причин, оскільки при наявності укладеного між ним та ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 17 січня 2017 року договору №170120172 про визнання електронних документів, за даними квитанцій №1 вбачалося припинення дії цього договору, однак при укладенні нового договору 18.04.2017, позивач отримав квитанцію №1 про неможливість прийняття цього документу з підстав дії попереднього договору.

В даному випадку, позивач був обмежений в своєму праві на надання звітності в електронному вигляді з незалежних від нього причин, а оскільки подання звітності є обов'язком платника податків, ним 20.03.2017, 19.04.2017 та 19.05.2017 подана до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкова звітність з податку на додану вартість за звітні періоди лютого, березня, квітня 2017 року разом із додатками у паперовій формі.

Однак, зазначена звітність позивача в паперовій формі не була прийнята ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області та не визнана податковою звітністю з підстав порушення вимог оформлення документів податкової звітності, передбачених ст. 48 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість", згідно листів ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 22.03.2017 №3814/10/15-53-08-03 та від 26.05.2017 №5739/10/15-53-12-03.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про подання Товариством податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 року за встановленою формою та наявністю всіх обов'язкових реквізитів, у зв'язку із чим, встановивши факт неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2017 року, суди прийшли до висновку, що такі податкові декларації з додатками до них слід вважати поданими у момент їх фактичного отримання відповідачем, тобто: 20 березня 2017 року, 19 квітня 2017 року, 19 травня 2017 року.

При цьому, судами зазначено, що в результаті протиправної відмови контролюючого органу у прийнятті податкових декларацій позивача, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС України в Одеській області в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування внесені дані щодо дати надіслання платнику податків територіальним органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації № 1700083368 - 26.04.2017 та № 1700097051 - 26.05.2017, що позбавило платника податків права на відшкодування заявлених сум.

Особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 79 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.

Частиною четвертою статті 78 КАС України установлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що передумовою для анулювання реєстрації платника ПДВ в цьому випадку є повне погашення платником податкових зобов'язань за останній звітний період. При цьому, сума податкового зобов'язання платника може бути зарахована в суму зменшення бюджетного відшкодування, якщо такий платник має право на відповідно бюджетне відшкодування.

Згідно позиції відповідача, ТОВ «Фінсервіс Пром» на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ 05.04.2018 повинно було задекларувати податкові зобов'язання з ПДВ, зважаючи на встановлену контролюючим органом в ході камеральної перевірки 16.07.2018 відсутність використання придбаних в січні, лютому 2017 р. товарів в рамках господарської діяльності, зокрема з тієї підстави, що в липні 2018 р. закінчився договір щодо зберігання, а також з урахуванням ненадання доказів реалізації придбаної протягом січня, лютого 2017 продукції.

З цього приводу суд зазначає про необґрунтованість доводів відповідача, оскільки пункти 184.7 - 184.9 статті 184 ПК України визначають податкові наслідки анулювання реєстрації платника ПДВ і за обставин справи жодним чином не можуть впливати на результати підтвердження права, заявленого в травні 2017 р. (за рік до анулювання ліцензії платника ПДВ), на відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку.

При цьому відповідно до п.184.9 ст.184 ПК України у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Відтак, відшкодування ПДВ здійснюється особі, реєстрація якої анульована, незалежно від того, чи залишається така особа платником ПДВ на момент одержання відшкодування.

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

За приписами пунктів 200.10 - 200.12 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Втім, контролюючий орган обмежився припущеннями, зробленими всупереч чинному податковому законодавству за результатами камеральної, а не документальної перевірки, вважаючи власні умовиводи про невикористання придбаної продукції у господарській діяльності, а відтак про наявність обов'язку визначити податкові зобов'язання по придбаних в січні, лютому 2017 р. товарах, виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг, - достатніми для відмови Товариству у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на приписи п.184.7, п.184.8 ст.184 ПК України, оскільки зазначеними нормами визначено податкові наслідки анулювання реєстрації платника ПДВ, яка за обставин справи відбулась 05.04.2018, а камеральній перевірці підлягала податкова декларація від 19.05.2017 № 17000970512017 з додатками №2, №3, №4, яка згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 по справі № 815/3086/17 визнана поданою за квітень 2017 року - 19.05. 2017.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про відсутність права Товариства на бюджетне відшкодування з огляду на невикористання відповідної продукції (синтетичні полотна, біжутерія, швацька фурнітура, бірки та ін.) у власній господарській діяльності лише з тих підстав, що до камеральної перевірки не надано документального підтвердження залишків відповідної продукції, послуг з її зберігання, послуг із транспортування тощо.

В першу чергу, як зазначено судом вище, платник податків, щодо якого проводиться камеральна перевірка і від якого взагалі не витребовуються документальні підтвердження будь-яких фактів не тільки не зобов'язаний, але й не має змоги надати такі документи.

В той же час, представник позивача в ході судового розгляду справи пояснив, що придбаний товар зберігається на складському приміщенні, на підтвердження чого надав копію договору оренди № 18/1 від 18.01.2017, відповідно до якого ТОВ «Завод Полімер» передало ТОВ «Фінсервіс Пром» складське приміщення загальною площею 120 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Проселочна, 10-а, ТОВ «Завод Полімер».

При цьому, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Однак податковий орган не перевірив принаймні, чи включена вартість придбаних товарів до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів. Натомість вважав достатнім констатувати зворотне, базуючись виключно на власних припущеннях, без встановлення фактичних обставин.

Також, представником позивача до суду надані копії контракту № 0401-2017 від 04.01.2017 та договору поставки № НН28 від 07.02.2017, інвойсів (рахунок-фактура - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар, та який може бути використаний як супровідний документ) № BTF-F/43/1 від 03.02.2017, № BTF-F/1/1 від 18.01.2017, № 1-F/11/1 від 14.02.2017, на підставі яких здійснювалося придбання товарів (імпорті), з якого до Державного бюджету України сплачені відповідні суми податку на додану вартість. Зокрема, з наданих інвойсів вбачається, що імпорт товарів, з якого сплачені суми ПДВ, здійснювався саме на виконання вищезазначених контракту та договору поставки.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Принцип рівності сторін у процесі є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).

Під час судового розгляду представник податкового управління не довів правильність висновків за результатами камеральної перевірки та не підтвердив законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі зазначеної перевірки. Наведені представником відповідача доводи судом визнані неспроможними та не заслуговуючими на увагу, оскільки останні не ґрунтуються на приписах чинного податкового законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0162111203 від 16.07.2018, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 23360231 грн., діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку із чим останнє підлягає скасуванню.

Крім того, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 350403,47 грн. - за подання до суду адміністративного позову, позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС в Одеській області сплачені позивачем судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 1а; 40874863) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0162111203 від 16.07.2018.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінсервіс Пром» судові витрати у розмірі 350403,47 грн. (триста п'ятдесят тисяч чотириста три грн. 47 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.11.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.