Рішення № 77691049, 07.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2784/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м.Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Аракелян М.М.

За участю секретаря – Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою Державної екологічної інспекції в Одеській області до Державного закладу “Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій “Люстдорф” Міністерства охорони здоров’я України про застосування заходів реагування,-

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної екологічної інспекції в Одеській області, в якому позивач просить суд винести постанову про застосування заходів реагування до Державного закладу “Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій “Люстдорф” Міністерства охорони здоров’я України, а саме призупинити господарську діяльність до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 30.11.2017 року №710, та відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017року №652 проведено планову перевірку Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров'я України. За результатами перевірки складено ОСОБА_3, в якому зафіксовано, що господарська діяльність ДЗ «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф») - в порушення норм законодавства України здійснюється без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

З цих підстав, посилаючись на ст. 16 Конституції України, ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», та згідно до ч. 5. ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», представник позивача вказує на наявність підстав для застосування заходів реагування до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров’я України, шляхом призупинення господарської діяльності до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року адміністративний позов залишено без руху у зв’язку недодержанням вимог ст.ст. 160, 161, 171 КАС України, та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду позовної заяви приведеної у відповідність ч.5 ст. 160 КАС України з зазначенням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідача, документу на підтвердження повноважень ОСОБА_4, доказів сплати судового збору з доказами його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.

06 липня 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову з додатками (вх.№19430/18).

Ухвалою суду від 30.07.2018 року відкрито провадження у справі №815/2784/18. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.08.2018 року.

28 серпня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25066/18), в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначив, що Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров’я України є цілорічним неприбутковим закладом який лікує дітей віком від 6 до 14 років с захворюваннями на кістковий туберкульоз та опорно-рухового апарату. В закладі постійно знаходяться на лікуванні понад 210 дітей з усієї України, у тому числі діти інваліди. Актом № 28/12 Державної екологічної інспекції в Одеській області виявлено порушення: «відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин». Об’єктом викидів є газова топочна, яка рахується на балансі дитячого закладу. Топочна працює з листопаду по березень включно для обігріву головного корпусу в холодні дні. Для нагріву води та підтримки температурного режиму в закладі працюють сонячні батареї. Під час проведення перевірки газова топочна не працювала, що вказано в ОСОБА_3. В ОСОБА_3 перевірки відсутні будь які зауваження щодо забруднення навколишнього середовища, окрім відсутності дозволу. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин отримано у 2009 році і термін дії до 27.03.2014 року. Після вказаного терміну в зв’язку з відсутністю спеціаліста згідно постанов КМУ № 943 від 22.10.208, №65 від 01.03.2014р «Про економію бюджетних коштів» в частині щодо заборони збільшення чисельності працівників адміністрацією закладу проводилися роботи щодо запобігання забруднення навколишнього середовища. З метою запобігання спричинити небезпеку для життя, здоров’я чи для довкілля закладом щорічно укладаються договори щодо технічного обслуговування та ремонту обладнання газової топочної та газосигналізаторів. Як зазначив представник відповідача, протягом всього періоду в податкову інспекцію подавалася «Податкова декларація екологічного податку», «розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища», проводились розрахунки «за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелами забруднення» та сплачувались податки. 14.07.17 наказом № 56 по дитячому закладу було призначено відповідальну особу з організації екологічної безпеки. Початком роботи по отриманню дозволу стало надання Департаменту екології та природних ресурсів «звіту по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин», що підтверджується листом Департаменту від 18.01.2018 року. 04 червня 2018 року відповідачем до Одеської обласної державної адміністрації надано пакет документів з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який листом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 15.06.18 було повернуто до опрацювання. Представник відповідача зазначив, що 16.08.2018 року відповідачем було надано доопрацьований пакет документів з урахуванням зауважень до Департаменту екології та природних ресурсів з метою отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

З огляду на зазначене, представник відповідача вважає, що підстави для застосування заходів обмежень чи зупинення діяльності дитячого закладу відсутні.

У підготовчому засіданні 30.08.2018 року за клопотанням представника відповідача було оголошено перерву до 10.09.2018 року, у зв’язку з необхідністю направлення відзиву на позовну заяву позивачу.

Підготовче засідання, призначене на 10.09.2018 року, перенесено на 27.09.2018 року у зв’язку з знаходженням судді Аракелян М.М. у відпустці з 10.09.2018 року по 14.09.2018 року включно.

14 вересня 2018 року від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи з додатками (вх.№26942/18).

Ухвалою суду від 27.09.2018 року закрито підготовче провадження у справі №815/2784/18 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.10.2018 року.

10 жовтня 2018 року від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи з додатками (вх.№30102/18).

Судове засідання, призначене на 18.10.2018 року, перенесено на 23.10.2018 року, у зв’язку з знаходженням судді Аракелян М.М. у відпустці з 18.10.2018 року по 19.10.2018 року включно.

Судове засідання, призначене на 23.10.2018 року, перенесено на 29.10.2018 року у зв’язку із зайнятістю судді Аракелян М.М. в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.10.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи та оцінивши надані учасниками справи докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2018 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 30.11.2017 року №710, та відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 року №652 видано наказ №325 від 10.05.2018 року «Про проведення планової перевірки», яким вирішено провести у термін з 14.05.2018 року по 25.05.2018 року планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним закладом «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров'я України за адресою: 65037, м. Одеса, вул. Зої Космодемянської, буд. 1.

Про проведення планового заходу контролю відповідача було проінформовано повідомленням від 13.03.2018 року №844/12

Відповідно до наказу №325 від 10.05.2018 року та на підставі направлення на проведення планової перевірки від 10.05.2018 року №240 у встановлений термін було проведено перевірку відповідача.

За результатами перевірки складено ОСОБА_3 №28/12 від 25.05.2018 року, в якому зафіксовано, що на балансі санаторію знаходиться газова топочна (розташовані газові прилади: Ferolli Pegasus F2N85T – 2 шт. по 89 кВТ), на час перевірки котельня не працює.

Відповідно до опису виявлених порушень перевіркою встановлено порушення ст.ст. 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речови у атмосферне повітря.

Посадовими особами Державної екологічної інспекції в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення №000339 від 25.05.2018 року відносно інженера з охорони праці Дитячого санаторію «Люстдорф» ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 164 КУпАП України, в якому зазначено, що ОСОБА_2 допустив здійснення господарської діяльності (працювання газової топочної) у санаторії «Люстдорф» за відсутністю дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря.

Копію вищевказаного акту перевірки від 25.05.2018 року отримано головним лікарем – ОСОБА_3, що підтверджується його особистим підписом в акті.

Пояснень, заперечень або зауважень до акту відповідачем не надавалось.

Посилаючись на ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 року №652 з урахуванням встановлених в ході перевірки порушень, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування заходів реагування до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний» санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоровя України шляхом призупення господарської діяльності до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Суд не погоджується з правовою позицією позивача та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до ст.34 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з ч. 1 ст.35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів..

За змістом частини першої ст.20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, з-поміж іншого належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Із наведеного нормативного регулювання вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Держекоінспекцію та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб’єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275, Держекоінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Державна екологічна інспекція в Одеській області (далі - Держекоінспекція) діє на підставі Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017 року №652 (далі - Положення), згідно якого Держекоінспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі та їй підпорядковується.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення встановлено, що Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, в тому числі, законодавства про поводження з відходами, охорону атмосферного повітря.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно п.5 розділу ІІ Положення Держекоінспекція має право, зокрема, звертатися до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об’єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Частинами 5,6 статті 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно ч.ч.7-12 ст.11 Закону До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп. Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об'єкт якого належить до другої групи, - десять років, об'єкт якого належить до третьої групи, - необмежений. Перелік установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обгрунтовують обсяги викидів для підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови: неперевищення протягом строку їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин. У разі зміни параметрів джерел викидів, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, заходів із зниження їх кількості до зазначених дозволів вносяться зміни. Якщо за результатами спостережень за станом атмосферного повітря або розрахунковими даними встановлено зони, де внаслідок причин об'єктивного характеру встановлено перевищення нормативів екологічної безпеки, приймається рішення про поетапне зниження викидів забруднюючих речовин підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності. Тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 12 ЗУ “Про охорону атмосферного повітря” передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Відповідно до положень ч.ч.6,7 ст.7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” 05.04.2007 р. №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п’яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Так, відповідно до висновків акту перевірки №28/12 від 25.05.2018 року встановлена відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, що порушує ст.ст. 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та стало підставою для звернення позивачем до суду з даним адміністративним позовом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерела №5110136900-82, виданий Державному закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров`я України 27.03.2009 року з терміном діх 5 років ( з 27.03.2009 по 27.03.2014 року).

Разом з тим судом встановлено, що відповідачем вживаються заходи щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерела, що підтверджується наступним.

Так, наказом Головного лікаря ДЗ «Дитячий спеціалізованийвід 14 липня 2017 року №56 «Про призначення відповідальної особи з організації екологічної безпеки та проведенню повітря-охоронних заходів у санаторію «Люстдорф» призначено відповідального за контроль та дотримання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, проведення повітря-охоронних заходів, екологічну безпеку в санаторії – ОСОБА_2

Судом встановлено, що 11.01.2018 року відповідачем було надано Департаменту екології та природних ресурсів Звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 18.01.2018 року №7611/02/241.

З метою отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами 04 червня 2018 року відповідачем до Одеської обласної державної адміністрації було надано пакет документів, який було повернуто на доопрацювання відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 15.06.18 року

16 серпня 2018 року відповідачем було надано доопрацьований пакет документів з урахуванням зауважень до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заяви від 17.09.2018 року та опису вхідного пакету документів на тримання адміністративної послуги (Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами) від 21.09.2018 року №Д1-130029-ю/л.

Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №302 встановлено єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідно до п.2 Порядку Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до

законодавства належить до першої групи, - Мінприроди запогодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями,органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри

за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Згідно з п. 4. Порядку для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення

атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності,пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх

створення;проводить оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією

запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного

повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею

громадськості відповідно до законодавства.

Суб'єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

Відповідно до п. 5 Порядку суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає Мінприроди, а суб'єкт господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, - дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи,підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються

обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне

повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Згідно з пп. 6, 7 Порядку Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу.

Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно. У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень.

Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організовують проведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб'єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це орган, який видав дозвіл. Орган, який видав дозвіл, аналізують зауваження та у разі необхідності пропонує суб'єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що орган, який видав дозвіл, протягом 30календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі

відсутності зауважень видає дозвіл. У разі наявності зауважень документи повертаються суб'єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання. Рішення про видачу дозволу надсилається органом, який видав дозвіл, суб'єкту господарювання та Держсанепідслужбі або її територіальним органам.

Cудом встановлено, що відповідачем надано відповідний пакет документів для отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин, однак рішення щодо його видачі не прийнято компетентним органом на момент розгляду справи по суті.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відповідачем здійснюються всі необхідні організаційні заходи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Відповідач аргументує свою позицію, зокрема, тим, що листом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.01.2009 року №1127/11/10-09 надано роз’яснення в галузі охорони атмосферного повітря відповідними контролюючим органам, зокрема територіальним органам Державної екологічної інспекції України.

Серед іншого в листі зазначено, що у разі, коли у суб’єкта господарювання відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин, однак триває процес розгляду та погодження матеріалів, які обґрунтовують обсяги викидів, для отримання відповідного дозволу, питання про застосування до цих суб’єктів обмеження чи зупинення їх діяльності необхідно вирішувати з дотриманням принципів пропорційності та обґрунтованості. У разі, коли з дій суб’єкта вбачається, що він вживає всіх належних від нього заходів задля як найшвидшого отримання відповідного дозволу, то спонукати його до дій, які він і без того вчиняє, є невиправданим і не відповідає принципам обґрунтованості та пропорційності. У зв’язку з цим підстав для застосування санкцій у вигляді обмеження чи зупинення діяльності суб’єкта господарювання не буде.

Суд констатує, що за змістом ст.ст.11,12 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин тягне застосування заходів у вигляді обмеження, тимчасової заборони (зупинення) або припинення господарської діяльності за умови, що в момент перевірки зафіксовано роботу відповідного джерела викидів, наявність викидів.

При цьому заходи реагування за змістом норм законодавства (ст.12 Закону) застосовують стосовно господарської та інших видів діяльності, пов’язаних із порушенням умов і вимог викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а не господарської діяльності взагалі, як то вимагає позивач в позовній заяві.

В даному випадку спірне припинення діяльності могло стосуватися виключно газової топочної (котельня), яка на час перевірки не працювала, тобто не здійснювала викидів в атмосферне повітря.

Отже спірні заходи реагування позивач просить застосувати за підставами, що не узгоджуються із змістом виявленого порушення Закону, а саме - за відсутність дозволу на викиди в атмосферне повітря, а не у зв’язку із експлуатацією на час перевірки джерела викидів без наявності дозволу та відповідними викидами в атмосферне повітря.

Принцип рівності сторін у процесі є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).

Позивачем не обґрунтовано та не доведено, що виявлені в ході перевірки порушення, а саме відсутність у відповідача дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є безумовною підставою для зупинення господарської діяльності відповідача в розумінні норм ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Тим більше, обираючи обмежувальний захід впливу, позивачем залишено поза увагою принципи пропорційності та збалансованості, які повинні використовуватись в ході діяльності контролюючих органів, оскільки не враховано специфіку господарської діяльності Санаторію, який є лікувальним закладом спеціального профілю для важкохворих дітей.

Суд зазначає, що принцип пропорційності є складовою принципу верховенства права.

Сам же принцип пропорційності має також три підпринципи: – адекватність (міра адекватна для досягнення завчасно встановленої цілі, якщо бажаний результат може бути досягнуто тільки за умови звертання до цієї міри); – необхідність (міра є законною з найменш можливими обмеженнями при умові досягнення легітимної цілі); – пропорційність як сувора вимога (серйозність втручання та серйозність причин, які виправдовують це втручання, повинні бути пропорційними одна до іншої).

Принцип пропорційності розвинув Європейський суд з прав людини в рішенні Handyside v. the United Kingdom (ECHR 5. – 1976. – para.18), де Суд відзначив, що кожна «спеціальна процедура», «умова», «обмеження» чи «покарання», які покладені, повинні бути пропорційні легітимній меті, що переслідується.

Пропорційність stricto sensu або «пропорційний результат» є найважливішою складовою принципу пропорційності. Згідно принципу пропорційності stricto iuris для того, щоб виправдати певні обмеження прав, має існувати відповідне відношення («пропорційні» у вузькому сенсі слова) між результатом, який досягається при задоволенні легітимної мети, та шкодою, яка завдається правам через використання законних засобів. Обмеження прав, яке не буде пропорційним stricto iuris, якщо шкода, заподіяна при обмеженні прав буде більшою за ту користь, що буде досягнута. При чому суть балансу полягає в найменшому обмеженні прав та найбільшому результаті для суспільства, а не в досягненні результату будь-якою ціною чи недопущенні обмеження прав.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував у своїх рішеннях, що встановлюючи пропорційність втручання, слід також брати до уваги характер і суворість накладеного на заявника покарання (див. рішення у справі "Сейлан проти Туреччини", [GC], N 23556/94, п. 49, ECHR 1999-IV). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З урахуванням викладеного, оскільки виявлені в ході перевірки порушення, які спричинили звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду, наразі перебувають у процесі усунення, що займає певний, законодавчо визначений час, з незалежних від відповідача причин, суд дійшов висновку, що застосування заходів реагування до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров’я України у вигляді зупинення господарської діяльності відповідача до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є необґрунтованим та не відповідає принципу пропорційності, адже завдана в результаті їх застосування шкода буде значно перевищувати результат для суспільства в цілому та окремих категорій громадян зокрема, а також для захисту атмосферного повітря від забруднюючих речовин.

Мета застосування штрафних заходів реагування не може, на думку суду, вважатись легітимною, оскільки не має в своїй основі запобігання шкоди життю та здоров’ю людей, охороні повітря, не спрямована на досягнення найбільш корисного результату.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що мета застосування спірних санкцій – вжиття превентивних мір, усунення умов, які несуть ризик спричинення шкоди повітрю та природі в цілому, однак позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань на підтвердження дійсної наявності таких умов.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції в Одеській області до Державного закладу “Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій “Люстдорф” Міністерства охорони здоров’я України про застосування заходів реагування відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 07 листопада 2018 року

Суддя М.М. Аракелян

.