Рішення № 77690879, 08.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3318/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунька О.В.,

представника позивача - Багно В.С. (на підставі ордеру та угоди),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІ-ТАЛ» до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності № 37526925 від 11.10.2017 року,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ-ТАЛ» (надалі по тексту - позивач або ТОВ «ВІ-ТАЛ») звернулося до суду із позовом до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича (надалі по тексту - відповідач), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Іскрова Олега Вікторовича № 37526925 від 11.10.2017 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю загальною площею 448,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що 05 жовтня 2017 року ТОВ «ВІ-ТАЛ» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна у статутний капітал набуло права власності на нежитлові приміщення загальною площею 891,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_3. Право власності позивача на зазначені приміщення було зареєстровано 06 жовтня 2017 року під номером запису про право власності № 22708804. До складу нежитлових приміщень входить приміщення будівлі під літ. «Н» загальною площею 456,1 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також технічним паспортом, виготовленим 09.08.2016 року ТОВ «Регіон Консалт Сіті». Позивачу стало відомо, що на цю саме будівлю площею 456,1, кв.м. тією ж датою, 06.10.2017 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим Олегом Вікторовичем було зареєстровано право власності іншої особи, ОСОБА_3, але під іншою адресою: АДРЕСА_2. В подальшому, 11 квітня 2018 року будівлю за адресою: АДРЕСА_2 було відчужено шляхом укладення договору купівлі-продажу, а право власності зареєстровано за ОСОБА_6. Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 129823870 від 05.07.2018 року. Позивач вказує, що державну реєстрацію права власності як на новозбудований об'єкт було здійснено без отримання довідки з адресного реєстру міста Одеси про резервування адреси об'єкта нерухомого майна, що є прямим порушенням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Наслідком такого порушення стала державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за неправильною адресою та виникнення ситуації, коли один об'єкт нерухомості має дві різні адреси. Окрім цього позивач зазначає, що акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 10.03.1999 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2, як новозбудований, не відповідає вимогам законодавства, встановленим до документа, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Позивач зазначає, що Відповідачем було порушено законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме неправомірно зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна як новозбудований на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства, а також за відсутністю повного переліку документів, які вимагаються.

Ухвалою судді від 10 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08 серпня 2018 року о 09 год. 20 хв.

Ухвалою судді від 10 липня 2018 року витребувано з відділу адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України в Одеській області інформацію щодо місця реєстрації ОСОБА_3 (остання відома адреса: АДРЕСА_4) та ОСОБА_4 (остання відома адреса: 65088, АДРЕСА_1), а також зобов'язано Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради надати до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля загальною площею 448,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

31 липня 2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. № 22152/18 від 31.07.2018 року), згідно якого, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись в цілому на те, що нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5, та за адресою: АДРЕСА_3, не є тотожними об'єктами нерухомості, або співвідносяться як головна річ та її складова частина. Відповідач зазначає, що станом на 25 липня 2018 року згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно жодних змін до права власності ТОВ «ВІ-ТАЛ» на вказані нежитлові приміщення, або до технічних характеристик цього об'єкту не вносилось. Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор не має такого повноваження та/або обов'язку здійснювати виїзд на фактичне місце розташування об'єкту нерухомого майна, права на які заявлено на реєстрацію та проводити огляд стану об'єкту та перевіряти його місце розташування, відомостям, що вказані у поданих документах. Під час проведення оскаржуваної державної реєстрації прав державний реєстратор має можливість виходити виключно із відомостей, що містяться у документах, поданих для проведення такої реєстрації. Також відповідач у відзиві просить закрити провадження по справі посилаючись на те що спірні правовідносини носять не публічний, а приватноправовий характер та відповідно вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвалою суду від 08 серпня 2018 року зобов'язано Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради надати до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна: нежитлова будівля загальною площею 448,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6.

15 серпня 2018 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № 23802/18 від 15.08.2018 року), згідно якої позивач в цілому зазначає, що будівля яка визначена у технічному паспорті від 07.03.2015 року під літ. «А», площею 448,4 кв.м. та відповідно до вказаного технічного паспорту нібито знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 насправді є нежитловим приміщенням, визначеним у технічному паспорті під літ. «Н», площею 456,1 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Окрім цього державний реєстратор Іскров О.В. не перевірив подані йому на реєстрацію документи на відповідність вимогам законодавства та не встановив відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами.

Ухвалою суду від 16 серпня 2018 року зобов'язано Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської надати належним чином оформлену інформацію на підтвердження юридичного факту виготовлення 07.03.2015 року Технічного паспорту на нежитлове приміщення загальною площею 448,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у разі якщо цей факт підтверджується, надати належним чином засвідчені копії документів щодо його реєстрації та видачі.

30 серпня 2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшло заперечення на відповідь на відзив (вхід. № 25390/18 від 30.08.2018 року), згідно якого відповідач загалом вказує, що посилання позивача відносно тотожності спірних об'єктів керуючись виключно відомостями, що вказані у технічному паспорті від 09.08.2016 року, виготовленому ТОВ «Регіон Консалт Сіті» та технічному паспорті від 07.03.2015 року, виконаному КП «БТІ Одеської міської ради», не підтверджують твердження позивача щодо незаконності проведення оскаржуваної реєстрації та не надають можливість стверджувати про неправомірність дій державного реєстратора.

Ухвалою суду від 07 вересня 2018 року зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії матеріалів за результатами розгляду заяви ТОВ «Ві-Тал», направленої до Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області (ЄО № 21108 від 19.07.2018 року); витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12018160470001168 від 03.04.2018 року за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України та належним чином оформлену інформацію відносно статусу ОСОБА_3 у зазначеному кримінальному провадженні, а також інформацію щодо наявності у зазначеному кримінальному провадженні, як доказу, оригіналу Технічного паспорту на нежитлове приміщення загальною площею 448,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, виданого 07.03.2015 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 жовтня 2018 року о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові та у відповіді на відзив.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, докази належного повідомлення наявні в матеріалах справи.

Від державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича 31 липня 2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю (вх. № 22932/18 від 31.07.2018 року).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, а також заперечення на відповідь на відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ТОВ «ВІ-ТАЛ» на підставі Рішення загальних зборів учасників ТОВ «ВІ-ТАЛ» №05/10 від 05 жовтня 2017 року (т.2 а.с.11-14), акту приймання-передачі нерухомого майна від 05 жовтня 2017 року прийняло до свого статутного капіталу нежитлові приміщення загальною площею 891,5 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_7, м. Одеса та складаються з:

- нежитлового приміщення, загальна площа - 100,8 кв.м., літ. «И»;

- нежитлового приміщення, загальна площа - 22 кв.м., літ. «Л»;

- нежитлового приміщення, загальна площа - 74,8 кв.м., літ. «М»;

- нежитлового приміщення, загальна площа - 456,1 кв.м., літ. «Н» (т.2 а.с. 13).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 99608185 від 06.10.2017 року право власності позивача на зазначені нежитлові приміщення було зареєстровано 06 жовтня 2017 року о 14:12:23 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 999691251000 (т.2 а.с. 40).

До заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24532287 від 06 жовтня 2018 року, було надано: квитанції щодо сплати адміністративного збору за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, протокол № 1 Установчих зборів Учасників ТОВ «ВІ-ТАЛ» від 03.12.2017 року, протокол Загальних зборів Учасників ТОВ «ВІ-ТАЛ» №05/10 від 05.10.2017 року, Рішення загальних зборів учасників ТОВ «ВІ-ТАЛ» №05/10 від 05.10.2017 року, акт приймання-передачі нерухомого майна у Статутний капітал ТОВ «ВІ-ТАЛ» від 05 жовтня 2017 року, довідка про балансову вартість нерухомого майна станом на 04.10.2017 року. Від 05.10.2017 року. (т.2 а.с. 5-14)

Також судом встановлено, що згідно реєстраційної справи № 999691251000 на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_8, зазначена реєстраційна дія була вчинена враховуючи висновок експерта ОСОБА_8 щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна - адміністративно-виробничих приміщень, що розташовані за адресою АДРЕСА_9, загальною площею 18635,70 кв.м. на чотири об'єкта нерухомого майна в окремі одиниці та автономного їх існування (т.2 а.с. 30-32) та довідки з адресного реєстру міста Одеса № 371705/1 від 08 серпня 2016 року (т.2 а.с.34).

Судом, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 100072133 від 11.10.2017 року (т.1 а.с.170), встановлено, що 06 жовтня 2017 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим Олегом Вікторовичем зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 448,4 кв.м. за ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_10, м. Одеса та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37526925 від 11.10.2017 року. (т.1 а.с. 169).

До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24538384 від 06 жовтня 2018 року зареєстрованої о 16 год. 34 хв. 16 с. надано: акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 10.03.1999 року, технічний паспорт на нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_11 від 07.03.2015 року (т.1 а.с.155, 158-168).

В подальшому на підставі укладення договору купівлі-продажу від 11 квітня 2018 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив 1/2 (одну другу) частку нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13, м. Одеса, загальною площею 448,4 кв.м., розташовану на земельній ділянці площею 483 кв.м. (т.1, а.с. 183-186).

Позивач, вважаючи рішення державного реєстратора Іскрова Олега Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 37526925 від 11.10.2017 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_5, протиправним та таким що підлягає скасуванню звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, вирішуючи спір по суті в межах заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року (далі Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснюють державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори), які є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначається Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року (далі Порядок № 1127).

Згідно п. 2 Порядку № 1127 новозбудований об'єкт - завершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше.

Відповідно до п. 41 Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Як встановлено судом о 16 год. 34 хв. 16 с. 06 жовтня 2017 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим Олегом Вікторовичем було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщене, загальною площею 448,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10.

Разом з тим, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 99608185 від 06.10.2017 року право власності за позивачем на зазначені нежитлові приміщення було зареєстровано 06 жовтня 2017 року о 14 год. 12 хв. 23 с. за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 999691251000.

Тобто, зазначені обставини свідчить про подвійну реєстрацію на один й той самий об'єкт нерухомого майна.

Суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення державний реєстратор не використав відомості, що містяться в Державному реєстрі прав.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Згідно п.12 Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено відповідно до законодавства, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів).

Державним реєстратором не було прийнято до уваги наявну в Державному реєстрі прав інформацію щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення як об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 999691251000.

Згідно Положення «Про адресний реєстр міста Одеси», затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №809 від 28.07.2009 року, надання та зміна адрес здійснюються адміністратором Адресного реєстру - комунальним підприємством «Право».

Відповідно до п.1.1 п 1.2 Положення, адресний реєстр міста - це електронна база даних, яка містить відомості про адреси об'єктів нерухомого майна, розташованих на території міста Одеси. Держателем адресного реєстру є юридичний департамент Одеської міської ради, який розробляє організаційні, методологічні принципи ведення адресного реєстру та забезпечує його функціонування, координує діяльність виконавчих органів Одеської міської ради, комунальних підприємств, установ та організацій з питань ведення адресного реєстру.

Згідно п. 2.13, 2.14 Положення, зміна адрес здійснюється відповідно до правил їх надання. Порушення правил надання адрес, передбачених пунктами 2.3 - 2.12 цього Положення, не тягне переоформлення правовстановлювальних документів на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться в експлуатації, та інших документів, у яких використовується адреса об'єкта.

Пунктом 3.2. Положення визначено, що надання та зміна адрес без їх попереднього резервування забороняється.

Судом встановлено що, згідно довідки з Адресного реєстру міста Одеси № 371705/1 від 08 серпня 2016 року за нежитловими приміщеннями об'єкту нерухомого майна № 850214451101 зарезервовано наступну адресу: АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 228). При цього, згідно відповіді комунального підприємства «Право» № 189 від 24 травня 2018 року у комунальному підприємстві «Право» відсутні звернення щодо підтвердження адреси: АДРЕСА_5, відповідна довідка з Адресного реєстру м. Одеси не видавалась (т.1, а.с. 38) та в Адресному реєстрі міста Одеси наявна адреса: м. Одеса, вул. АДРЕСА_15, а адреса: м. АДРЕСА_14 - відсутня, що також підтверджується листом КП «Право» № 256 від 22.08.2018 року (т.2 а.с. 127).

Суд звертає також увагу на те що, згідно інформації з технічного паспорту від 07.03.2015 року приміщене за адресою: АДРЕСА_5 є нежитловим, та кадастровий номер земельній ділянці за такою адресою не присвоювався, а державна реєстрація права власності на неї не проводилась та у рішенні про державну реєстрацію прав та обтяжень Відповідача № 37526925 від 11.10.2017 року кадастровий номер земельній ділянці за адресою АДРЕСА_5 не зазначено.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 повинно було бути проведено лише після надання державному реєстратору документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, з'ясування права сторони на використання земельної ділянки. При цьому згідно відповіді Департаменту Комунальної власності Одеської міської ради інформація стосовно прийняття рішення Одеською міською радою щодо надання у користування або у власність та оформлення правоустановчих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 відсутня (т.1 а.с.40).

Відповідно до п. 1 Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 05.08.1992 року (яке діяло на момент прийняття в експлуатацію спірних нежитлових приміщень) закінчені будівництвом (реконструкцією, реставрацією) та підготовлені до експлуатації згідно із затвердженим проектом об'єкти державного замовлення пред'являються замовником (забудовником) та підрядчиком для прийняття їх в експлуатацію державним приймальним комісіям.

Згідно п.3.4-3.6 ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 48 від 05 жовтня 1994 року (яке діяло на момент прийняття в експлуатацію спірних нежитлових приміщень) державні технічні комісії, які призначаються районними та міськими виконкомами Рад народних депутатів, приймають рішення про введення в експлуатацію промислових підприємств з кількістю працюючих в одну зміну більше 5 чоловік та виробничих приміщень і цехів площею понад 500 метрів. В усіх інших випадках прийняття об'єкта до експлуатації здійснюється державними технічним комісіями, які призначаються за дорученням районних та міських виконкомів органами Державного архітектурно-будівельного контролю. Головою державної технічної комісії призначається представник органу, який призначив комісію.

Відповідно до п. 3.10, 3.11 ДБН А.3.1-3.94, акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив цю комісію. Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є рішенням про готовність до ведення в експлуатацію об'єкта, підставою для включення даних про його введення в державну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об'єкт.

Щодо акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 10.03.1999 року, який було надано державному реєстратору Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрову Олегу Вікторовичу, та враховуючи який було прийнято рішення про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_3 (т.1 а.с. 158) судом встановлено, що згідно цього акту державну технічну комісію було призначено рішенням Малиновської районної державної адміністрації, та головою комісії був представник іншого органу, ніж той, що призначив комісію, що суперечить п. 3.6 ДБН А.3.1.-3-94, натомість державна технічна комісія для визначення готовності об'єкту до експлуатації мала б призначатися органом Державного архітектурно-будівельного контролю за дорученням виконкому.

При цьому судом встановлено, що акт державної технічної комісії від 10.03.1999 року не було затверджено органом, який призначив комісію - Малиновською районною адміністрацію, що підтверджується відсутністю відмітки про його затвердження (т.1 а.с. 158).

На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявна відповідь Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради № 1967-11.1-34 від 22.05.2018 року, згідного якої в документах Малиновської районної адміністрації за 1999 рік розпорядження про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом нежитлового приміщення до експлуатації від 10.03.1999 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 не знайдено (т.1 а.с.39).

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача відносно того, що акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 10.03.1999 року, з урахуванням якого відповідачем було прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю за адресою: м. АДРЕСА_14 не відповідає вимогам законодавства, встановленим до документа, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п.12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

З встановлених судом обставин вбачається, що всупереч зазначених вимог, державний реєстратор не надав належної оцінки невідповідності відомостей про речові права, наданих ОСОБА_3, відомостям, що містяться у Державному реєстрі прав, зокрема, наявній у Державному реєстрі інформації про зареєстроване право ТОВ «ВІ-ТАЛ». Реєстратор не використав відомості Державного реєстру, всупереч імперативної норми ч. 3 ст.10 Закону.

Відповідно до п.18 Порядку, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Як встановлено судом, суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами вбачаються з інформації з Державного реєстру та підтверджуються наданими письмовими доказами.

Крім того суд не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву відносно тог, що нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 та нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. АДРЕСА_15 не є тотожними об'єктами нерухомості, та не співвідносяться як головна річ та її складова частини, враховуючи висновок експерта (спеціаліста) № 13-08/18 від 13.08.2018 року, згідно якого «нежитлова будівля літ. «А» загальною площею 448,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2, (номер запису про право власності - 22781242 від 06.10.2017 року) тотожна іншому об'єкту нерухомого майна, а саме нежитловому приміщенню літ. «Н», загальною площею 456,1 кв. м., яке входить до складу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 (номер запису про право власності - 22708804 від 06.10.2017 року)»; «нежитлова будівля літ. «А» загальною площею 448,4 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення літ. «Н», загальною площею 456,1 кв. м., яке входить до складу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_6 - являє собою один об'єкт нерухомого майна - обидві надані документації (технічний паспорт), відноситься до одного об'єкту, незважаючи на те, що мають різні адреси. Другого (іншого) об'єкта нерухомого майна з технічним та геометричним параметрами описаними у наданій експерту документації не існує» (т.1 а.с. 229-238).

Встановлені судом факти та обставини також підтверджуються інформаційною довідкою № 129823870 від 05.07.2018 року, згідно якої розміщена земельна ділянка з кадастровим номером: НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_5/1, є сусідньою земельною ділянкою з тою, на якій розташовані належні ТОВ «ВІ-ТАЛ» нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3. Цей факт також підтверджується роздруківкою з Публічної кадастрової карти України (т.1 а.с. 222- 24) та наявним в матеріалах справи додатком до висновку експерта (спеціаліста) № 13-08/18 від 05.09.2018 року, в якому зазначено що: «представлені геоподоснови описують одну й ту ж територію (в т.ч. комунікації, будівлі та споруди), геоподоснови повністю ідентичні за винятком номера будинку обстежуваного об'єкта. Виходячи з вищевикладеного, випливає, що будинок АДРЕСА_16 і будинок АДРЕСА_17, являють собою один і той же об'єкт.» (т.1 а.с. 111-116).

Крім того, судом встановлено, що інвентаризаційна справа на об'єкт нерухомості по АДРЕСА_19, у м. Одесі, загальною площею 448,4 кв.м. в архіві КП «БТІ» Одеської міської ради не зареєстрована, Технічний паспорт на нежитлове приміщення загальною площею 448,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 не виготовлявся КП «БТІ» Одеської міської ради та не зареєстровано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича № 37526925 від 11.10.2017 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежитлову будівлю загальною площею 448,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 прийнято всупереч вимог чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає, що дії відповідача під час реєстрації права власності ОСОБА_3 є протиправними, оскільки не відповідають принципам добросовісності, розсудливості, наслідком чого стало недотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення.

Згідно положень постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №20 від 18 вересня 2015 року "Про огляд практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", преамбулою Закону № 1952-ІУ передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Закон № 1952-ІУ регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За нормою пункту 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-ІУ (в редакції від 1 січня 2013 року) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно

Згідно ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно ч.1ст.77 Кас України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, зо своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Тал» до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності № 37526925 від 11.10.2017 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37526925 від 11.10.2017 року щодо державної реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Одеська область, АДРЕСА_5.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ві-Тал» (код ЄДРПОУ 35640121) сплачений судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 08 листопада 2018 року.

Суддя С.О. Cтефанов