Рішення № 77690686, 06.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2938/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Рябека Р.М.,

представника відповідача - Федчун Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального некомерційного підприємства "Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги "Гребінківської районної ради Полтавської області до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправними та скасування акту, припису та постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2018 року Комунальне некомерційне підприємство "Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гребінківської районної ради Полтавської області (надалі по тексту - позивач, КНП "Гребінківський ЦПМСД") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ1466/163/АВ від 16.07.2018, припису про усунення виявлених порушень №ПЛ 1466/163/АВ/П від 16.07.20108 та постанови про накладення штрафу у повноваженими посадовими особами №ПЛ/1500/163/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в розмірі 893520,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані припис та постанову винесено на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудових договорів з найманими фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Позивач пояснював, що з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 було укладено цивільно-правові договори про надання послуг, що не заборонено чинним законодавством. Оскільки висновки відповідача, про які зазначено в акті перевірки, зроблено без урахування всіх істотних обставин, винесена акт інспекційного відвідування позивача, припис про усунення виявлених порушень та постанова про накладення штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гребінківської районної ради Полтавської області залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

26.09.2018 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків акту перевірки. Пояснював, що характер відносин, які склались між КП "Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гребінківської районної ради Полтавської області та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 є саме трудовими, а не цивільно-правовими. Таким чином, позивачем порушено приписи ст. 265 КЗпП України, а саме не оформлено належним чином трудові відносини з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 шляхом укладення трудового договору у відповідності до ст. 24 КЗпП України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 02.03.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області отримано від Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області листа від 26.02.2018 №494/06-45, яким надано інформацію щодо застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше року за даними звітів за 2017 рік.

Згідно додатку №2 до вказаних страхувальників по Гребінківському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Полтавської області станом на 01.01.2018 віднесено КП "Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гребінківської районної ради Полтавської області, у якого 4 застраховані особи виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами більше року /а.с. 13 т. 2/.

У зв'язку з надходженням листа Гребінківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено наказ №108-П від 03.07.2018 "Про проведення заходів державного контролю", відповідно якого, посадовим особам Управління наказано провести інспекційні відвідування, зокрема, КП "Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гребінківської районної ради Полтавської області.

Відповідно до направлення на проведення заходу державного контролю №1118 від 03.07.2018 головному державному інспектору Управління Держпраці у Полтавській області Москаленко О.І. було доручено провести позапланову перевірку на предмет додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці суб'єктом господарювання - КП "Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гребінківської районної ради Полтавської області, що знаходиться за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пров. Спортивний, 11 /а.с. 16 т. 2/.

В подальшому на підставі наказу від 03.07.2018 №108-П, направлення на проведення заходу державного контролю №1118, головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Москаленко О.І. проведено інспекційне відвідування КНП "Гребінківський ЦПМСД" на предмет додержання ним вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 16.07.2018 №ПЛ1466/163/АВ /а.с. 20-37 т. 1/

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17 червня 2015 року.

З опису виявленого порушення слідує, що в ході інспекційного відвідування виявлено допущення КНП "Гребінківський ЦПМСД" працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Так, цивільно-правові договори, які укладалися щомісячно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9., ОСОБА_4, ОСОБА_10 мають ознаки трудових відносин, а саме:

1) ОСОБА_3 - з 01.04.2017 - по 01.04.2018

В пункті 1.1. цивільно-правових договорів визначено, що замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з забезпечення і підтримки нормального безаварійного стану електрообладнання, проведення планового огляду і ремонту електричного обладнання, виявляти причини зносу або поломки та усувати їх у найкоротші терміни, здійснювати регулювання роботи електричних приладів.

В пункті 1.2. договорів визначено, що Замовник зобов'язується створити електрику необхідні умови для виконання ним своїх обов'язків і сплатити обумовлену вартість.

Пунктом. 2.1. цивільно-правових договорів обумовлено сплату конкретної суми за виконану роботу, зокрема з листопада 2017 року по березень 2018 року - по 2250 грн. (ст. 94 КЗпП України).

В пункті 2.2. визначено, що оплата за цим Договором здійснюється щомісячно до 30- го числа місяця, в якому здійснюються заходи, шляхом перерахування Замовником обумовленої суми коштів на рахунок Виконавця.

В актах здавання - приймання виконаних робіт, що укладалися щомісячно, значиться, що роботи згідно з цивільно-трудовою угодою та відповідно до розрахунку договірної ціни на виконання робіт виконано якісно і в повному обсязі, при цьому не зазначено як обсяг виконаних робіт, так і сума винагороди за виконану роботу.

2) ОСОБА_4 з 01.02.2017 по 01.07.2017, з 13.02.2018 по 28.02.2018, з 18.06.2018 по 30.06.2018;

3) ОСОБА_7 - з 01.01.2017 по 31.01.2017;

4) ОСОБА_12 з 01.01.2017 по 01.07.2017, з 13.02.2018 по 26.02.2018;

5) ОСОБА_9 - з 01.01.2017 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 01.05.2017, з 01.06.2017 по 01.04.2018 та з 01.05.2018 по 09.05.2018;

6) ОСОБА_11 з 01.01.2017 по 01.09.2017, з 01.11.2017 по 01.07.2018;

7) ОСОБА_5 -з 01.01.2017 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 09.05.2018;

8) ОСОБА_10 - з 01.01.2017 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 01.05.2018, з 01.05.2018 по 01.09.2018.

В пункті 1.1. цивільно-правових договорів з охорони об'єкта визначено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов 'язання виконувати роботи з організації забезпечення схоронності майна, охорони матеріальних цінностей власника від розкрадання та дотримання пропускного режиму.

В пункті 1.2. договорів визначено, що Замовник зобов'язується створити охороні необхідні умови для виконання ним своїх обов'язків і сплатити обумовлену вартість.

Пунктом 2.1. цивільно-правових договорів з охорони об'єкта обумовлено сплату конкретної суми за виконану роботу, зокрема: для ОСОБА_10 з січня 2017р. по квітень 2018р. - по 2600 гри.; для ОСОБА_6 з липня 2017р. по грудень 2017р. - 3200 грн., з січня 2018р. по квітень 2018р. - 3723 грн.; для ОСОБА_4 з лютого 2017р. по червень 2017р. - 2000 грн.; для ОСОБА_8 з лютого 2017р. по червень 2017р. - 2000 грн.; для ОСОБА_5 з січня 2017р. по травень 2018р. - 2600 грн.; для ОСОБА_9 з січня 2017р. по березень 2018р. - 2600 грн.

В пункті 2.2. цивільно-правових договорів з охорони об'єкта, укладених з громадянами ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4 визначено, що оплата за цим договором здійснюється щомісячно до 30-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони майна, шляхом перерахування Замовником обумовленої суми коштів на рахунок Виконавця.

Пунктом 2.2. цивільно-правових договорів з охорони об'єкта, укладених з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 значиться, що оплата за цим Договором здійснюється щомісячно до 10-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони майна, шляхом перерахування Замовником обумовленої суми коштів на рахунок Виконавця.

В актах здавання - приймання виконаних робіт, що укладалися щомісячно, значиться, що роботи згідно з цивільно-трудовою угодою та відповідно до розрахунку договірної ціни на виконання робіт виконано якісно і в повному обсязі, при цьому не зазначено як обсяг виконаних робіт, так і сума винагороди за виконану роботу.

Враховуючи викладене вище, відповідачем зроблено висновок, що відносини за цивільно-правовими договорами укладеними Комунальним закладом «Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Гребінківської районної ради Полтавської області з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_5. ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9 ОСОБА_4, ОСОБА_10 фактично є трудовими, а сторони цивільно-правових договорів є роботодавцем та найманим працівником.

16 липня 2018 року інспектором Управління Держпраці у Полтавській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ1466/163/АВ/П, яким КНП "Гребінківський ЦПМСД" зобов'язано усунути порушення вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України стосовно працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_5. ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_9 ОСОБА_4, ОСОБА_10 /а.с. 38-44 т. 1/.

02 серпня 2018 року заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_13 прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ1500/163/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на КНП "Гребінківський ЦПМСД" накладено штраф у сумі 893520,00 грн на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України /а.с. 48-49 т. 1/.

Позивач не погодився із актом інспекційного відвідування позивача, приписом про усунення виявлених порушень, постановою про накладення штрафних санкцій та оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року .

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р "Питання Державної служби з питань праці" на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

В цьому випадку Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та має права на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року /надалі - Порядок № 295/.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені в пункті 5 Порядку №295, відповідно до якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Пунктом 19 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування /пункт 23 Порядку №295/.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року /надалі - Порядок № 509/, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади .

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу /пункт 8 Порядку № 509/.

З 1 січня 2017 року збільшена фінансова відповідальність роботодавців за порушення законодавства з питань оплати праці з метою запобігання "тіньової" зайнятості, легалізації заробітної плати.

Так, Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 265 Кодексу законів про працю України, згідно з якими, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року в Україні встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі 3723 гривні.

Відповідач постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.08.2018 за порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України, у відповідності до ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосував до КНП "Гребінківський ЦПМСД" штраф в розмірі 893 520 гривень (3723 грн. х 30 х 8 кількість працівників).

Суд зауважує, що постанови про накладення штрафу за порушення вимог ст. 24 КЗпП України вносяться у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Законодавством визначено досить суворі фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками, метою винесення постанов є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства, які мають на меті забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.

Однак оскаржувані припис та постанова винесені відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин КНП "Гребінківський ЦПМСД" з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з якими укладено цивільно-правові угоди /а.с. 54-236 т.1/, які на думку органу Держпраці має ознаки трудового договору, що не відповідає законодавчо встановленій меті її винесення та, як наслідок, винесено за відсутності підтвердженого факту допущення позивачем вимог трудового законодавства.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Як встановлено судом, між КНП "Гребінківський ЦПМСД" (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) укладено цивільно-правові договори /а.с. 54-236 т.1/. Відповідно до предмету вказаних угод, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи з забезпечення і підтримки нормального безаварійного стану електрообладнання, проведення планового огляду і ремонту електричного обладнання, виявляти причини зносу або поломки та усувати їх у найкоротші терміни; здійснювати регулювання роботи електротехнічних приладів у строк, вказаний у договорі.

В пункті 1.2. договорів визначено, що Замовник зобов'язується створити електрику необхідні умови для виконання ним своїх обов'язків і сплатити обумовлену вартість.

Пунктом. 2.1. цивільно-правових договорів обумовлено сплату конкретної суми за виконану роботу, а в пункті 2.2. визначено, що оплата за цими договорами здійснюється щомісячно до 30- го числа місяця, в якому здійснюються заходи, шляхом перерахування Замовником обумовленої суми коштів на рахунок Виконавця.

Також між КНП "Гребінківський ЦПМСД" (замовник) та ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (виконавці) укладено цивільно-правові договори з охорони об'єкта, відповідно до предмету яких, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з організації забезпечення схоронності майна, охорони матеріальних цінностей власника від розкрадання та дотримання пропускного режиму за адресою: Полтавська область, м. Гребінка, пер. Спортивний, 11, у строк, вказаний у договорі.

В пункті 2.2. цивільно-правових договорів з охорони об'єкта, укладених з громадянами ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4 визначено, що оплата за цим Договором здійснюється щомісячно до 30-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони майна, шляхом перерахування Замовником обумовленої суми коштів на рахунок Виконавця.

Пунктом 2.2. цивільно-правових договорів з охорони об'єкта, укладених з громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 значиться, що оплата за цим Договором здійснюється щомісячно до 10-го числа місяця, в якому здійснюються заходи охорони майна, шляхом перерахування Замовником обумовленої суми коштів на рахунок Виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦКУ).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1-2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Про укладання усних договорів та їх виконання свідчать наявні документи бухгалтерського обліку, обов'язковість складання яких передбачена вказаним Законом (акти виконаних робіт, рахунки на оплату, платіжні доручення).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору /стаття 902 ЦК України/.

Якщо договором передбачено надання послуг за таку плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором /частина перша статті 903 ЦК України/.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами /стаття 905 ЦК України/.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд вважає за потрібне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору-кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 18 січня 2018 року у справі № 350/403/16-ц.

Як слідує зі змісту цивільно-правових договорів, метою їх укладання є виконання її стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом договору є виконання конкретних послуг по організації забезпечення схоронності майна, охорони матеріальних цінностей власника від розкрадання та дотримання пропускного режиму та із забезпечення і підтримки нормального безаварійного стану електрообладнання, проведення планового огляду і ремонту електричного обладнання підприємства. Фактично громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 виконувалась індивідуально визначена робота.

Крім того, цивільно-правовими договорами передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Отже, вказані положення договорів не передбачають сплату страхових внесків та надання гарантій, пільг, компенсацій, допомоги, характерних для трудового законодавства, та дозволяють виконавцям самостійно організовувати виконання роботи і не підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Також встановлено, що послуги за цими договорами надаються протягом терміну дії договорів, що свідчить про строковість та обмеженість в часі надання послуг. Таким чином, після виконання визначених робіт відносини між сторонами договору припинилися.

Пунктами 2.1 договорів сторони погодили, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду згідно акту виконаних робіт.

Так, актами здавання-приймання виконаної роботи за цивільно-правовими договорами встановлено, що роботи виконано якісно і в повному обсязі та визначено конкретну суму винагороди за виконаний обсяг робіт.

Отже, результати робіт надавалися по мірі виконання робіт та оплачувалися за договірною ціною пропорційно до обсягу виконаних робіт. А відтак, оплачувався не процес праці, а її результати, які визначалися після закінчення робіт і складання актів здавання-приймання виконаної роботи, на підставі яких проводилася оплата.

Також за умовами вищевказаних договорів не встановлена відповідальність сторін за невиконання умов договору, тоді як відповідальність працівників у трудових відносинах регулюється лише імперативними нормами законів та не може визначатися і змінюватися роботодавцем і працівником та КНП "Гребінківський ЦПМСД" не бере на себе жодних зобов'язань по забезпеченню умов праці, не надає виконавцям відповідний інвентар та не забезпечує засобами індивідуального захисту (у непогоду тощо).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договори, які укладені КНП "Гребінківський ЦПМСД" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, за своїм змістом є цивільно-правовими договорами, а відносини, що склалися між сторонами цих договорів, - суто цивільно-правовими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із критеріїв правомірності рішень чи дій суб'єктів владних повноважень є використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Як зазначено судом вище, повноваження притягати до фінансової відповідальності роботодавців за порушення законодавства з питань оплати праці надано відповідачу з метою запобігання "тіньової" зайнятості та легалізації заробітної плати.

У даному випадку судом не встановлено ухилення підприємства позивача від легалізації заробітної плати вищеназваного працівника: трудові права останніх дотримано, всі загальнообов'язкові відрахування проведено бухгалтерією підприємства.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що відповідач скористався своїми повноваженнями не з тією метою, з якою йому таке повноваження надано, а лише за формальними підставами. А відтак, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ1466/163/АВ від 16.07.2018, то слід зазначити наступне.

За правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В силу вимог частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою цієї статті встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Правові засади діяльності Управління Держпраці у Рівненській області визначаються Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, згідно з якими державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу Держпраці надано можливість здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю та у разі виявлення порушень законодавства складати акти та виносити приписи щодо усунення таких правопорушень.

Відповідно до пункту 19 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт.

Таким чином, акт є службовим документом, який містить інформацію про певні обставини, встановлені під час проведення ревізії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що акт інспекційного відвідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжує правових наслідків для фізичної особи-підприємця, а тому не є предметом оскарження з таких мотивів.

Самі по собі акти ревізії, документи перевірок, тощо не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, такі документи стверджують факт проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства і є лише носіями доказової інформації.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №822/2087/17. Аналогічна позиція була викладена в постанові Верховного Суду України 10 вересня 2013 року №21-237а13.

З огляду на це позовна вимога про визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ПЛ1466/163/АВ від 16.07.2018 є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що КНП "Гребінківський ЦПМСД" при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 16926,80 грн., і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Полтавській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 15 164,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального некомерційного підприємства "Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гребінківської районної ради Полтавської області (провулок Спортивний, буд.11, м. Гребінка, Гребінківський район, Полтавська область, 37400, ідентифікаційний код 38540913) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправними та скасування акту, припису та постанови про накладення штрафу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Полтавській області від 16 липня 2018 року №ПЛ1466/163/АВ/П.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області від 02 серпня 2018 року №ПЛ1500/163/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Стягнути на користь Комунального некомерційного підприємства "Гребінківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гребінківської районної ради Полтавської області (ідентифікаційний код 38540913) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 15 164,80 грн. (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08 листопада 2018 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва