Ухвала суду № 77690680, 07.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5339/18

УХВАЛА

07 листопада 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позову від 05.11.2018 року у справі №420/5339/18,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудований об'єкт за адресою: АДРЕСА_1

05 листопада 2018 року за вх. №33113/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради просить суд заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії суб'єктам державної реєстрації прав або нотаріусами з земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - НОМЕР_2.

Вказана заява обґрунтована тим, що Управлінням на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 11.06.2018 року № 000732 проведено позапланову перевірку вищезазначеного об'єкта. В Єдиному реєстрі дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутні відомості щодо одержання відповідачем права на виконання підготовчих або будівельних робіт за зазначеною адресою.

З посиланням на положення ч.1, ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України, Управління зазначає, що враховуючи наявні документи та факт виконання будівельних робіт, відповідно до вказаних норм будівельного законодавства, даний об'єкт вважається самочинним. Таким чином, як вказує заявник, за результатами проведеної перевірки, встановлено, що відповідачем фактично виконуються будівельно-монтажні роботи з будівництва житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 без отримання права на виконання таких робіт.

Посилаючись на положення п.3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад зміст проектної документації на будівництво», п.1 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» заявник зазначає, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 127250422 від 12.06.2018 року, на підставі договору купівлі-продажу № НОМЕР_3 від 07.03.20018 року, гр. ОСОБА_1 - власник 1/2 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1). Згідно з актуальними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 26.04.2018 року було проведено внесення запису про знищення об'єкту нерухомого майна на підставі листа № 180318 від 17.04.2018 року, виданого ОР БТІ, внаслідок чого об'єкт нерухомого майна було закрито.

Як вказує Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний об'єкт нерухомого майна унеможливлює його відчуження та виникнення пов'язаних із цим перешкод у виконані можливого рішення суду та спрямовано на запобігання здійсненню до набрання законної сили рішенням у справі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на новозбудоване майно. Заявник зазначає, що у разі, якщо до ухвалення рішення в справі буде здійснено державну реєстрацію прав, внесення зміни до запису Державного реєстру прав, внесення змін до Державного реєстру прав або зміниться власник відповідного об'єкту, реалізація Управлінням своїх повноважень щодо зобов'язання замовника знести самочинно збудований об'єкт значно ускладнить можливе виконання рішення, оскільки для реалізації таких повноважень також необхідно буде вирішувати питання щодо скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

За таких обставин, як стверджує Управління, належним заходом забезпечення позову є заборона суб'єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищезазначеного об'єкту нерухомого майна, що спрямовано на запобігання здійсненню до набрання законної сили рішенням у справі державної реєстрації речових прав на спірний об'єкт за іншими особами, ніж за відповідачем.

Вирішуючи заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради просить суд забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії суб'єктам державної реєстрації прав або нотаріусами з земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - НОМЕР_2.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідно до п.9 ч.1 ст.2 вказаного Закону реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Разом з цим, відповідно до ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

- виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

- акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Так, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не зазначає які саме реєстраційні дії на думку позивача необхідно заборони вчиняти та на яких суб'єктів державної реєстрації прав або нотаріусів така заборона повинна розповсюджуватись.

Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом.

В той же час, позивач у своїй заяві про забезпечення позову не наводить належних та достатніх доказів очевидності ознак здійснення самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 саме ОСОБА_1, оскільки Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, надана станом на 12.06.2018 року.

Тобто, станом на дату подання позовної заяви та станом на дату подання заяви про забезпечення позову, яка розглядається судом, заявником не надана актуальна інформація щодо власника земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - НОМЕР_2.

Суд зазначає, що з даною позовною заявою позивач звернувся ще 12.10.2018 року.

В той же час, із заявою про забезпечення позову, яка вирішується судом, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до суду лише 05.11.2018 року. При цьому обставини, які, як стверджує позивач слугували підставою для звернення до суду виникли після проведення перевірки ще у серпні 2018 року.

Отже, в даному випадку не вбачається об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення у справі, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

За наведених обставин, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову, з огляду на те, що на підтвердження своїх доводів, заявником не надано належних доказів, не конкретизовано які саме реєстраційні дії на думку позивача необхідно заборони вчиняти та на яких суб'єктів державної реєстрації прав або нотаріусів така заборона повинна розповсюджуватись, та не надано достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, суд доходить висновку, що заява Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позову від 05.11.2018 року у справі №420/5339/18 є недоведеною та непідтвердженою належними доказами, а тому у забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про забезпечення позову від 05.11.2018 року у справі №420/5339/18 шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії суб'єктам державної реєстрації прав або нотаріусами з земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - НОМЕР_2- відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Суддя О.М. Соколенко