Рішення № 77690150, 30.10.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м.Кропивницький Справа № 1140/2371/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого-судді Ю.П. Пасічник

за участю секретаря судового засідання Побочій О.В.

представників позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілпродакшен" (вул. О. Паршутіна, 13, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25014, код ЄДРПОУ 39759892) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень?-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оілпродакшен" (надалі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2018р. №№00000091404, 00000101404, 00000111404, 00000131404.

Ухвалою суду від 28.08.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.1а.с.1).

Ухвалою суду від 25.09.2018р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (т.2а.с.148).

В судовому засіданні 30.10.2018р., відповідно до ч. 3 ст.243 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частин рішення, складення рішення у повному обсязі відкладено до 09.11.2018 року (т.3а.с.81).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.04.2015р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт №68/11-28-14-04/39759892 від 10.05.2018р.

В ході перевірки встановлено завищення податку на прибуток всього у сумі 178119,00грн., заниження податку на додану вартість всього у сумі 12303641,00 грн., а також встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в результаті чого нараховано пеню в сумі 79853,41 грн.

Висновки щодо завищення податку на прибуток всього та заниження податку на додану вартість гуртуються на тому, що господарські операції позивача та ТОВ «Гранум Нотус» є фіктивними.

Нарахування пені за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» здійснено у зв’язку з несвоєчасним поверненням валютної виручки від контрагента позивача Balmeronia Enterpraises Ltd (Кіпр) за контрактом від 11.04.2016р. №11/04 на поставку шроту соняшникового.

На підстав висновків акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджуючись з висновками відповідача вказує, що господарські операції підтверджено належними чином оформленими первинними документами, а висновки відповідача сформовано на припущеннях, які не могли бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Щодо порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивач, з посиланням на лист НБУ від 10.08.2016р. №22-0003/67025, вказує, що строки повернення валютної виручки Правлінням НБУ було змінено з 90 календарних днів до 120, а тому повернення валютної виручки здійснено в межах встановлених НБУ строків.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Відповідачем, 11.09.2018р. подано відзив на позов вимоги якого не визнаються з тих підстав, що приймаючи оскаржувані рішення посадові особи відповідача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені ПК України, висновки посадових осіб відповідача ґрунтуються на тому, що ТОВ «Гранум Нотус» створено лише з метою оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, та мінімізації сплати податків іншими суб’єктами господарювання (т.1а.с.172-179).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 22.04.2015р. по 31.12.2017р., валютного – за період з 22.04.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 22.04.2015р. по 31.12.2017р.

За результатами перевірки складено акт №68/11-28-14-04/39759892 від 10.05.2018р. (т.2а.с.1-120).

Висновками акту перевірки встановлено порушення, в т.ч.:

- п.п.134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1.2., 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна України від 05.06.1995р. №168/704, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіна України від 07.02.2013р. №73, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом Мінфіна України від 31.01.2000р. №20, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіна України від 29.11.1999р. №290, в результаті чого:

завищено податок на прибуток всього в сумі 178119 грн., в т.ч. за 2015р. – 99935 грн., 2016р. – 41019 грн., 2017р. – 37165 грн.;

- п. 185.1. с. 185, п. 194.1. ст. 194, п. 198.1., 198.3. ст. 198 ПК України, в результаті чого:

занижено податок на додану вартість всього у сумі 12303641 грн., в т.ч. за вересень 2015р. – 7331597 грн., жовтень 2015р. – 4972044 грн.,

завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за вересень 2015р. у сумі 16719 грн.;

- ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контракту від 11.04.2016р. №11/04 укладеному з Balmeronia Enterpraises Ltd (Кіпр).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 25.05.2018 р. №00000091404, яким зменшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств суму 178119 грн. (т.1а.с.98,99);

- від 25.05.2018р. №00000101404, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 15379551 грн. (за основним платежем – 12303641 грн., штрафними санкціями – 3075910 грн.) (т.1а.с.100,101).

- від 25.05.2018р. №00000111404, яким встановлено завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту на суму 16719 грн. (т.1а.с.102,103);

- від 25.05.2018р. №00000131404, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків по експортним операціям, в сумі 79853,41 грн. (т.1а.с.104,105).

Визначаючи позивачеві грошові зобов’язання за платежем податок на прибуток, податок на додану вартість та встановлення завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту, відповідач дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Гранум Нотус» не опосередковувались реальним виконанням операції, яка становила предмет договору між позивачем та його контрагентом, а останній створений лише з метою оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, та мінімізації сплати податків іншими суб’єктами господарювання.

Вказані висновки гуртуються на тому, що за результатами опрацювання податкової інформації встановлено , що у ТОВ «Гранум Нотус» відсутні будь-які складські приміщень, відсутній автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, відповідачем проведено аналіз інформації щодо придбання ТОВ «Гранум Нотус» насіння соняшнику у ТОВ «Деал Трейдінг» та ТОВ «Алькада», яке в подальшому було передане на переробку позивачеві, та встановлено відсутність руху активів, що на думку відповідача, свідчить про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гранум Нотус».

З метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гранум Нотус», а отже, правомірності формування даних податкового обліку по взаємовідносинах з вказаними підприємством, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

-зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

-збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

-збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

-зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

-ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано копії фінансово-господарських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Гранум Нотус».

01.09.2015р. між позивачем (виконавець) та ТОВ «Гранум Нотус» (замовник) укладено договір на переробку давальницької сировини насіння соняшнику №2608П (т.1 а.с.12-19).

За умовами договору (розділ 7) постачання сировини здійснюється на умовах DAP, Інкотермс 2010, а всі транспортні витрати несе замовник.

На підтвердження передачі насіння соняшнику на переробку позивачем надано акти приймання-передачі сировини для переробки за період з 01.09.2015р. по 17.09.2015р., та зведений акт від 30.09.2015р. (т.1а.с.28-45).

Протягом вересня 2015р. позивачем здійснено переробку давальницької сировини, а продукти переробки олію соняшникову та шрот передано ТОВ «Гранум Нотус», що підтверджується накладними на передання готової продукції після переробки (т.1а.с.46-73).

30.09.2015р. між позивачем та ТОВ «Гранум Нотус» складено акт №52, яким зафіксовано факт надання послуг по переробці давальницької сировини, вартість яких склала 1011477,5 грн. (т.1а.с.27).

Вищевказані господарські операції знайшли своє відображення у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2015р. (т.1а.с.87-96).

Протягом жовтня 2015р. позивачем надавались послуги з переробки насіння соняшнику.

На підтвердження передачі насіння соняшнику на переробку позивачем надано акти приймання-передачі сировини для переробки за період з 01.10.2015р. по 09.10.2015р., та зведений акт від 31.10.2015р. (т.1а.с.116,118-125).

Протягом жовтня 2015р. позивачем здійснено переробку давальницької сировини, а продукти переробки олію соняшникову та шрот передано ТОВ «Гранум Нотус», що підтверджується накладними на передання готової продукції після переробки (т.1а.с.126-145).

31.10.2015р. між позивачем та ТОВ «Гранум Нотус» складено акт №110, яким зафіксовано факт надання послуг по переробці давальницької сировини, вартість яких склала 703458,50 грн. (т.1а.с.117).

Вищевказані господарські операції знайшли своє відображення у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за жовтень 2015р. (т.1а.с.156-165).

Відповідачем юридична оцінка вказаним документам не надавались, а висновки посадових осіб відповідача фактично ґрунтуються на податковій інформації отриманій від органу ДФС у якому перебуває на обліку ТОВ «Гранум Нотус» (т.2а.с.225-332).

Наданими доказами та в ході розгляду справи відповідачем не спростовано факт наявності насіння соняшникового переданого позивачеві на переробку та продуктів переробки - олії та шроту, а лише вказувалось, що вказаний товар має невстановлені джерела походження.

01.09.2015р. між позивачем та ТОВ «Гранум Нотус» укладено договір поставки №010915 за умовами якого ТОВ «Гранум Нотус» зобов’язалось передати позивачеві шрот соняшника (т.1а.с.20-24).

Факт передачі позивачеві шроту підтверджено видатковими накладними №0000153 від 30.09.2015р. та №0000175 від 30.10.2015р. (т.1а.с.74, 146).

Згідно рахунків фактур №№0000143 від 30.09.2015р. та №0000147 від 30.10.2015р. загальна вартість шроту соняшникового, який передано позивачеві становить 1714936 грн. (т.1а.с.75,147).

30.09.2015р. та 31.10.2015р. між позивачем та ТОВ «Гранум Нотус» укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 60 ЦК України (т.1а.с.25,26).

За умовами угод грошові зобов’язання ТОВ «Гранум Нотус» за послуги переробки насіння соняшнику в сумі 1714936 грн. припиняються за рахунок грошових зобов’язань позивача з поставки шроту соняшникового на таку ж суму.

Доводи відповідача, з посилання на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо відсутності зареєстрованого за ТОВ «Гранум Нотус» нерухомого майна, як на підставу фіктивності господарських операцій позивача з вказаними контрагентом, судом до уваги не приймаються оскільки, вказана інформація жодним чином не спростовує факт здійснення господарської операції, яка підтверджена належними чином складеними первинними документами (т.2а.с.162).

Крім того, відповідач, з посиланням на інформацію Регіональних сервісних центрів МВС (т.2а.с.178-224,233-246) щодо відсутності відомостей про зареєстровані за ТОВ «Гранум Нотус» транспортних засобів судом до уваги не приймаються, оскільки, як вже встановлено судом за умовами договору на переробку давальницької сировини насіння соняшнику №2608П (т.1 а.с.12-19), обов’язок перевезення давальницької сировини лежав на ТОВ «Гранум Нотус», а тому позивач не мав будь-яких обов’язків з перевезення вантажу, а отже не міг та не повинен був контролювати дотриманням перевізниками, з якими він не перебуває в договірних відносинах, правил та умов перевезення вантажу.

Також, відповідач, зазначаючи про фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Гранум Нотус», аналізує не тільки взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом, а й взаємовідносини ТОВ «Гранум Нотус» зокрема, з ТОВ «Алькада», ТОВ ОСОБА_4».

Разом з тим, суд зазначає, що між позивачем та вказаними підприємствами будь-яких господарських операцій не проводилось, а тому позивач не зобов’язаний нести відповідальність за дотриманням податкової дисципліни суб’єктами господарювання до яких він не має жодного відношення.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину контролюючі органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів (п. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

При цьому, одним з основних завдань контролюючих органів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права здійснення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем до доведено належними доками правомірність своїх висновків та законність податкових повідомлень-рішень від 25.05.2018р. №№00000091404, 00000101404, 00000111404, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2018р. №00000131404, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків по експортним операціям, в сумі 79853,41 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до п. 1 Постанови правління НБУ від 7 червня 2016 року № 342, яка набрала чинності 09.06.2016р., встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою правління НБУ від 28 липня 2016 року № 361, яка набрала чинності 29.07.2016р., внесено зміни до Постанови правління НБУ від 7 червня 2016 року № 342, а саме, у пункті 1 цифри "90" замінено цифрами "120".

Враховуючи вищевказані нормативні акти НБУ, в період з 09.06.2016р. до 29.07.2016р. строк повернення валютної виручки становив 90 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2016р. між позивачем (постачальник) та Balmeronia Enterpraises Ltd (Кіпр) (покупець) було укладено контракт №11/04 про поставку шроту соняшника (т.2а.с.126-132).

За умовами контракту покупець сплачує 95% вартості товару протягом 2-х банківських днів з моменту отримання від продавця комерційного рахунку, остаточний розрахунок протягом 2-х банківських днів з моменту прибуття товару в порт ОСОБА_3, Іллічівськ.

На виконання умов контракту позивачем відвантажено товар, що підтверджується митною декларацією від 24.04.2016р. №500040605/2016/001815 (т.2а.с.133,134).

З урахуванням умов контракту, дати відвантаження товару, законодавчо встановлених термінів розрахунків за операціями з експорту товарів (90 днів), кінцевий термін розрахунку мав становити 23.07.2016р.

Згідно банківських виписок остаточний розрахунок з позивачем проведено 05.08.2016р. тобто, з пропуском 13 календарних днів (т.2а.с.136,137).

Доводи позивача, щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах Постанови правління НБУ від 28 липня 2016 року № 361, якою збільшено термін повернення валютної виручки до 120 календарних днів, судом до уваги не приймаються оскільки вказана постанова набрала чинності вже після закінчення граничного терміну проведення розрахунків, а тому відповідачем правомірно нараховано пеню в розмірі 79853,41 грн., що підтверджено розрахунком пені (т.1а.с.105).

При цьому, посилання позивача, як на підставу звільнення від відповідальності, на положення ст. 58 Конституції України є безпідставним, оскільки в даному випадку Постанова правління НБУ від 28 липня 2016 року № 361 визначає лише інші умови повернення валютної виручки, а не встановлює чи скасовує відповідальність в разі порушення цих умов. Відповідальність за порушення правил повернення валютної виручки (пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки) визначена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та залишається незмінною з моменту набрання чинності вказаним Законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 25.05.2018р. №00000131404, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків по експортним операціям, в сумі 79853,41 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 234813,64 грн. Враховуючи принцип пропорційності розподілу судових витрат, в разі часткового задоволення позову, витрати які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі становлять 233616,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілпродакшен" (вул. О. Паршутіна, 13, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25014, код ЄДРПОУ 39759892) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.05.2018 року №00000091404, №00000101404, №00000111404.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілпродакшен" (вул. О. Паршутіна, 13, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25014, код ЄДРПОУ 39759892) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 233 616,10 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 08.11.2018р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_5