Ухвала суду № 77690006, 07.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 листопада 2018 року СєвєродонецькСправа № 812/1518/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою у справі № 1240/1518/18 за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідачем 25.10.2018 за вх. № 28707/2018 до суду подано клопотання про визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою, в обґрунтування якого зазначено, що за наявними в головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області даними системи «Аркан», ОСОБА_1 здійснив перетин пункту пропуску в напрямку «виїзд» 09.09.2017 на територію непідконтрольну українській владі. В підтвердження даного факту на лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24.09.2018 № 12821/07, Департаментом інформаційних систем та електронних реєстрів, надано відповідь від 16.10.2018 № 33759/04-23, в якій зазначено, що позивач 09.09.2017 перетнув державний кордон та вибув на територію непідконтрольну українській владі. При цьому, зазначають, що позовну заяву складено та підписано позивачем - 24.05.2018. Співставленням викладених даних в наявності підстави вважати, що ОСОБА_1 не міг подати позовну заяву до суду, оскільки на цей час він не перебував на контрольованій українською владою території.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить із наступного.

Згідно частини другої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Вказане також кореспондується зі статтею другою Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм слідує, що громадянам України, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, та реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, громадянам України гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на території України, та реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією.

Оскільки жодним нормативно-правовим актом не обмежено право громадянина України свободи пересування та вільного вибору місця проживання на території України, представником відповідача не надано належних та допустимих доказів в підтвердження факту виїзду позивача на територію, що не контролюється Урядом України, суд не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин, що передували підписанню позовної заяви, та встановлення факту відповідності підпису позивача.

Крім того, суд зазначає, що визнання явки в судове засідання учасника справи, є правом суду, а не обов'язком, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача про визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою у справі № 1240/1518/18 за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Є.О. Кисельова