Рішення № 77689686, 09.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2018 року 11:09Справа № 808/1287/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників:

позивача Коваленка С.Г.,

відповідача Лактіонової О.М., Супруна О.В.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗапорожСпецСплав»

до Запорізької митниці ДФС

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 11.03.2018 №UA112070/2018/000013/1.

Ухвалою суду від 11.04.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 07 травня 2018 року до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2018.

Ухвалою суду від 11.05.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 06.06.2018.

06 червня 2018 року підготовче судове засідання відкладено на 04.07.2018.

Ухвалою суду від 04.07.2018 відмовлення у задоволенні клопотання Запорізької митниці ДФС про залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, ухвалою суду від 04.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 30.07.2018.

Ухвалою суду від 30.07.2018 судом замінено первинного позивача - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 на належного позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗапорожСпецСплав», а також залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4. Крім того, судом відкладено підготовче судове засідання на 10.09.2018.

В судовому розгляді адміністративної справи 10.09.2018 оголошено перерву до 01.10.2018.

Крім того, ухвалою суду від 01.10.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 09.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.02.2018 відповідно до контракту №1605-17/1 від 16.05.2017 та інвойсу №VOBU 0001/17 від 26.09.2017 митним брокером ФОП ОСОБА_4, для митного оформлення вольфраміту, подано тимчасову митну декларацію. Вказує, що митна декларація та додані до неї документи містили достатні відомості для поміщення у заявлений митний режим імпорту під зобов'язання подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати тимчасової митної декларації. Зазначає, що оскільки ТОВ «ЗапорожСпецСплав» та ФОП ОСОБА_4 не володіли точними відомостями про характеристику товару, а саме про кількість вмісту оксиду вольфраму WO3, з якого і визначається вартість партії товару, було прийнято рішення про подання саме тимчасової митної декларації, яка була прийнята митним органом, а товар випущено у вільний обіг.

Позивач зазначає, що 05.02.2018 митним органом митне оформлення по декларації закінчено та виконано всі митні формальності, в тому числі проведено контроль митної вартості і визнана митна вартість в розмірі 210 доларів за 1% WO3 в сировині, а товар випущений в вільний обіг зі статусом «український товар».

Вказує, що 28.02.2018 ФОП ОСОБА_4 подано до митного органу додаткову митну декларацію, в якій було зазначено більш точні відомості про товар задекларований за тимчасовою митною декларацією. Разом з тим, не зважаючи на те, що митний орган вже закінчив процедуру митного контролю під час прийняття тимчасової митної декларації та випустив товар у вільний обіг, відповідачем направлено на адресу брокера лист, в якому декларанту запропоновано подати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки подані документи містять розбіжності.

Позивач вказує, що відповідач був позбавлений права починати спочатку проведення перевірки правильності заявленої митної вартості товару та витребувати додаткові документи, оскільки під час оформлення тимчасової декларації жодних сумнівів щодо митної вартості товару не виникало. Зазначає, що не зважаючи на протиправність вимог митного органу, позивачем було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, проте, подані документи фактично залишились митним органом без уваги, а на адресу декларанта надійшло інше повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Представник позивач підтримав позицію викладену в письмових поясненнях та вказав на те, що митний орган не мав права повторно проводити перевірку правильності визначення митної вартості товару та витребувати додаткові документи. Вважає спірне рішення таким, що прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що митним брокером ОСОБА_4, з яким ТОВ «ЗапоріжСпецСплав» укладено договір доручення про надання митних брокерських послуг, надіслано до митного оформлення митну декларацію, режим ІМ 40 ТН, на товар - вальфрамова руда (вольфрамит). Даний товар оформлено відповідно до вимог статті 260 Митного кодексу України під зобов'язання подання додаткової декларації до 21.03.2018. Зазначає, що в подальшому до митного органу надійшла митна декларація в режимі ІМ 40 ДТ до якої було надано пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Вказує, що за результатами розгляду додаткової декларації митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, що перешкоджають митному оформленню товару за митною вартістю визначеною декларантом, у зв'язку з чим декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідач зазначає, що декларантом подавалась до митного органу додаткові документи, проте, за результатами розгляду поданих документів та інформації наявної у митного органу щодо митної вартості подібного товару на рівні 245 доларів США було прийнято рішення про коригування митної вартості товару за шостим резервним методом.

Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що перевірка заявленої митної вартості є обов'язком митного органу, який в свою чергу реалізується шляхом проведення перевірки відомостей зазначених в митній декларації та доданих до неї документах, разом з тим, під час розгляду документів поданих позивачем через митного брокера було встановлено недоліки у таких документах, які перешкоджали оформленню товару за митною вартістю визначеною декларантом. Вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа в наданих письмових пояснення позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що документи подані до митного оформлення вольфраміту, який прибув для ТОВ «ЗапоріжСпецСплав» містили достатні відомості для поміщення їх у заявлений режим імпорту. Вказує, що в подальшому декларантом подано додаткову митну декларацію типу «ІМ40ДТ» до якої додано всі необхідні документи для оформлення товару за митною вартістю визначеної декларантом, тобто за ціною контракту. Зазначає, що під час прийняття та оформлення митних декларацій від 05.02.2018 та від 28.02.2018 система АСАУР не сформувала ніяких додаткових заходів митного контролю, проте, інспектор митниці безпідставно та необґрунтовано витребував у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Вказує, що не зважаючи на безпідставність вимоги про надання додаткових документів, декларантом було надано додаткові документи до митного органу, проте і додатково подані документи не були прийняті митним органом.

Вважає прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товару безпідставним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, просить задовольнити позовні вимоги.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16 травня 2017 року між компанією «VOLTACO BURUNDI S.P.R.L.» - продавець та ТОВ «ЗапоріжСпецСплав» - покупець укладено контракт №1605-17/1, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець покупає вольфрамову руду (вольфраміт), найменований далі сировина.

05.02.2018 митним брокером ОСОБА_4, з яким ТОВ «ЗапоріжСпецСплав» укладено договір доручення про надання брокерських послуг, до митного контролю та оформлення надіслано засобами електронного зв'язку митну декларацію з довідковим номером 379, режим ІМ 40 ТН, якій присвоєно номер №UA112070/2018/001533 на товар: «Вольфрамова руда (вольфрамит). Кількість триоксиду вольфраму (WO3) в тоні сировини 57,72%».

Вказаний товар оформлено відповідно до статті 260 МК України під зобов'язання про подання додаткової декларації до 21.03.2018, а товар випущено у вільний обіг.

28 лютого 2018 року до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв'язку митну декларацію з довідковим номером 386, режим ІМ 40 ДТ, якій присвоєно номер №UA112070/2018/002931 на товар: «Вольфрамова руда (вольфрамит). Кількість триоксиду вольфраму (WO3) в тоні сировини 57,72%».

До митного оформлення вказаного товару до митного органу надано разом з митною декларацією: пакувальний лист від 26.09.2017 №б/н; комерційний інвойс від 26.09.2017 №VOBU0001/17; коносамент Bill of Lading від 26.01.2018 №8ІF1802; коносамент Bill of Lading від 24.12.2017 №963934975; автомобільну транспортну накладну CMR від 31.01.2018 №8427; Cargo Manifest від 26.01.2018 №б/н; платіжні документи від 30.06.2017 №4, від 12.07.2017 №5, від 21.07.2018 №6, від 28.07.2017 №7, від 18.08.2017 №8; контракт від 16.05.2017 №1605-17/1; додаткову угоду від 26.09.2017 №1; додаток від 26.09.2017 №2.

Також додаткового було подано витяг з сайту Asianmetal.com від 28.02.2018.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, митний орган дійшов висновку, що документи надані до митного контролю та митного оформлення, не містять всіх відомостей відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару (відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості) та містять наступні розбіжності: відповідно до умов поставки CIF необхідне здійснення страхування, однак страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування не надані до митного оформлення.

Крім того, митним органом було вказано декларанту на те, що:

- надані до митного оформлення платіжні доручення від 30.06.2017 №4, від 12.07.2017 №5, від 21.07.2018 №6, від 28.07.2017 №7, від 18.08.2017 №8 не завірені відповідно до пункту 3.2 постанови Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008;

- відповідно до п.4 контракту від 16.04.2017 №1605-17/1 передплата становить 95% від суми, однак згідно платіжних документів покупцем оплачено 105500 доларів США, що становить 99,986% від суми;

- згідно до п.6 контракту від 16.05.2017 №1605-17/1 товар запаковано в металеві бочки, та ціна пакування включена в ціну товару, однак за фактично товар надійшов в мішках типу «Біг-Бег».

У зв'язку із виявленням, на думку митного органу, недоліків у поданих декларантом документах, відповідач запропонував позивачу додатково подати: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На виконання вимог митного органу декларантом додатково подано: повідомлення від 05.03.2018 №б/н; додаткову угоду від 27.09.2017 №2; лист від 26.09.2017 №0153; лист від 22.08.2017 №0125; банківський платіжний документ від 31.07.2017, від 30.06.2017, від 21.08.2017, від 24.07.2017, від 12.07.2017; лист від 05.03.2018 №0503/18-1; лист від 30.08.2017 №58-В; згода №12314/2017 від 07.03.2018; додаток від 02.08.2017 №1; додаток від 07.03.2018 №7; протокол від 12.02.2018 №30.

11 березня 2018 року Запорізькою митницею ДФС здійснено коригування заявленої митної вартості товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару із застосування резервного методу.

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Під час судового розгляду адміністративної справи встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару став висновок митного органу про те, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що заявлені неповні відомості про митну вартість товару відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України.

Крім того, у спірному рішення митним органом вказано не те, що враховуючи вимоги статті 64 МК України використана наявна інформація отримана з відкритих джерел мережі Інтернет, а саме витяг з сайту Asianmetal.com від 28.02.2018, щодо вартості вольфрамової руди на рівні 245 доларів США за 1 відсоток оксиду вольфраму на тону.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною 2 статті 257 МК України визначено, що електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що первинно декларантом до митного оформлення було подано тимчасову митну декларацію, у зв'язку з тим, що декларант не володів точними відомостями про характеристики товарів, а саме про кількість вмісту оксиду вольфраму WO3.

В свою чергу, вартість імпортованого товару - триоксиду вольфраму (WO3) була визначена за угодою сторін на рівні 210 доларів США за 1 відсоток WO3 в тоні сировини.

Відповідно до ч.1 ст.260 МК України, якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Згідно ч.2 ст.260 МК України якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією органом доходів і зборів бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення органу доходів і зборів за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, цей строк продовжується органом доходів і зборів, але не більше ніж на 15 днів.

Частиною 8 статті 260 МК України визначено, що орган доходів і зборів не має права відмовити в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ч.10 ст.260 МК України, оформлення органом доходів і зборів тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що митним органом була прийнята митна декларація за №UA112070/2018/001533, довідковий номер 379, режим ІМ 40 ТН, а товар випущено у вільний обіг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подана тимчасова митна декларація відповідала вимогам Митного кодексу України та містила дані, достатні для поміщення товару у заявлений митний режим.

Також, під час прийняття тимчасової митної декларації №UA112070/2018/001533 митним органом не було виказано жодних зауважень щодо документів поданих до тимчасової митної декларації, а також про те, що заявлена у тимчасовій декларації митна вартість не підтверджується наданими документами.

Відповідно до положень статті 76 МК України, товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів. Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Відповідно до ч.1 ст.255 МК України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.255 МК України, у разі якщо товар декларується з використанням попередньої або періодичної митних декларацій, митне оформлення за цими деклараціями завершується у строк, що не перевищує чотирьох робочих годин з моменту їх подання.

Відповідно до ч.5 ст.255 МК України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Так, відповідно до статті 4 МК України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань держаної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з приписами статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що митне оформлення товару було завершено з моменту випуску товару у вільний обіг та проставлення відбитка печатки на митній декларації.

Отже, на переконання суду, митний орган після прийняття тимчасової митної декларації не може переглядати правомірність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та встановлювати нові невідповідності поданих документів, які не були дослідженні під час прийняття тимчасової митної декларації.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу і на зміст виявлених митним органом недоліків, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду. Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності, витребуванню підлягають не будь-які документі згідно з законодавчо визначеним переліком, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей.

Щодо встановленої митним органом розбіжності «надані до митного оформлення платіжні доручення від 30.06.2017 №4, від 12.07.2017 №5, від 21.07.2018 №6, від 28.07.2017 №7, від 18.08.2017 №8 не завірені відповідно до пункту 3.2 постанови Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008», суд зазначає, що вказана розбіжність жодним чином не перешкоджає митному органу перевірити правильність визначення заявленої митної вартості товару.

Стосовно розбіжності «відповідно до п.4 контракту від 16.04.2017 №1605-17/1 передплата становить 95% від суми, однак згідно платіжних документів покупцем оплачено 105500 доларів США, що становить 99,986% від суми», суд зазначає, що декларантом було надано до митного органу пояснення, в яких зазначено, що передоплата здійснювалась з урахуванням ціни на вольфраміт у 100 доларів США, проте, у зв'язку із зростанням цін на вольфраміт на світовому ринку було змінено домовленість щодо вартості ціни на товар на ціну в 210 доларів США на умовах поставки CIF Odessa, у зв'язку з чим було також зменшено розмір об'єму поставки з 24 тон на 8,705 тон (а.с.16-17).

Щодо встановленого митним органом порушення «згідно до п.6 контракту від 16.05.2017 №1605-17/1 товар запаковано в металеві бочки, та ціна пакування включена в ціну товару, однак фактично товар надійшов в мішках типу «Біг-Бег», суд зазначає наступне.

Так, суд зазначає, що 27.09.2018 між компанією «VOLTACO BURUNDI S.P.R.L.» та ТОВ «ЗапорожСпецСплав» укладено додаткову угоду №2К до контракту №1605-17/1 від 16.05.2017, відповідно до пункту 5.2 поставка сировини здійснюється в 10-ти тонних контейнерах.

Крім того, згідно 6.1 Додаткової угоди, сировина запаковується в поліпропіленові мішки масою 95-97 кг та данні мішки розміщуються в поліпропіленові біг-бег масою до 1 тони. Тара не повертається.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що декларантом додатково наданими документами було усунуто ті недоліки, які були виявлені митним органом.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивачем до митного оформлення не надано документів пов'язаних із страхуванням вантажу, оскільки поставка товару здійснювалась на умовах поставки CIF (Cost, Insurance and Freight) Одесса.

Умови поставки CIF передбачає, що продавець виконав постачання коли товар завантажений на транспортний засіб в порту відвантаження, а продажна вартість включає в себе вартість товару, фрахт або транспорті витрати, а також вартість страхування при перевезенні.

Отже, вартість страхування сплачується продавцем та входить до вартості товару, у зв'язку з чим суд вважає, що не надання документів із страхування вантажу за даних умов не перешкоджають визначенню митної вартості товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, доведення неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару та доведення правомірності прийнятті рішення про коригування митної вартості товару покладається на митний орган.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що заявлені неповні відомості про митну вартість товару відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України.

При цьому, рішення митного органу про коригування митної вартості товару не містить конкретного та чіткого посилання на те, які неповні відомості заявлені декларантом з урахуванням того, що позивачем подавались до митного органу додаткові документи.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗапорожСпецСплав».

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що судовий збір в розмірі 1762,00 грн. сплачувався первинним позивачем - ФОП ОСОБА_4, то судові витрати підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Керуючись статтями 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗапорожСпецСплав» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.03.2018 №UA112070/2018/000013/1.

3. Судові витрати в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (51939, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ 39477764).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 06.11.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко