Рішення № 77689560, 07.11.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2018 року м. Ужгород№ 807/648/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач - не з'явився;

представників відповідача - Васько М.І., Костак В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та його скасування, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, згідно якої просив суд: визнати протиправними дії Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області щодо розгляду заяви № 521 від 25.01.2018 року «про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1» та щодо надання відмови у видачі дозволу на вказану заяву з інших підстав, ніж ті які визначені статтею 118 Земельного Кодексу; Визнати протиправними та скасувати рішення Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 25.01.2018 року №521, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1; Зобов'язати Зарічанську сільську раду Іршавського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1; Зобов'язати Зарічанську сільську раду Іршавського району Закарпатської області, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_4 «про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1» та прийняття сільською радою рішення по ній: утриматись від вчинення, дій які не передбачені ст.118 Земельного Кодексу Украіни.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 26.12.2017 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, яка є вільною та межує з його дворогосподарством. В лютому 2018 року поштою від сільської ради на адресу ОСОБА_4 надійшло рішення від 25.01.2018 року із змісту якого вбачається, що сільська рада відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1. При цьому рішення про відмову обґрунтовано тим, що дана земельна ділянка відноситься до земель загального користування і не звільнена згідно з рішенням суду від 08.07.2013 року, та відносно даної земельної ділянки діє раніше прийняте рішення від 27.03.2015 року, яким свого часу Зарічанська сільська рада вже безпідставно відмовляла в минулому гр.ОСОБА_5, яка являється дочкою позивача у наданні такої ділянки до моменту звільнення такої на виконання рішення суду, яке позивачем в даному випадку в добровільному порядку не виконане та ст. 26 закону України «про місцеве самоврядування в Україні» та ст.12,83 Земельного кодексу Украйни. Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач вважає дії та рішення Зарічанської сільської ради такими, що грубо порушують діюче законодавство України, є протиправними та порушують законне право позивача на безоплатне отримання у власність (приватизацію) земельної ділянки для ведення садівництва, а відтак останній звернувся до суду, за захистом свого, як він вважає порушеного права.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялися судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи. Однак, 02.10.2018 року на адресу суду від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності на основі наявних в матеріалах справи доказах, позовні вимоги підтримує повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що позивач фактично самовільно захопив земельну ділянку площею 0,1813 га, розташовану в АДРЕСА_1 поруч з власною земельною ділянкою, яка відноситься до земель загального користування, що підтверджується рішенням Іршавського районного суду від 08 липня 2013 року у справі №301/1220/13, яке набрало законної сили. Станом на день розгляду даної адміністративної справи, ОСОБА_4 самовільно захоплену земельну ділянку так і не звільнив. Рішенням сесії Зарічанської сільської ради №572 «Про затвердження коригування кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом» від 06 листопада 2014 року було затверджено коригування кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом», в результаті якого було зменшено ширину дороги та охоронної зони канави. В результаті коригування кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом» було вивільнено земельну ділянку площею 2,26 га для ведення особистого селянського господарства та 0,2351 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Як випливає з вказаного рішення та кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом» взагалі відсутні земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення садівництва, а відтак відповідач в даному випадку діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, а тому правових підстав для задоволення даного адміністративного позову немає.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 26.12.2017 року ОСОБА_4 звернувся до Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, яка є вільною та межує з його дворогосподарством (а.с. 13).

В лютому 2018 року Зарічанська сільська рада Іршавського району Закарпатської області на адресу ОСОБА_4 надіслала рішення №521 від 25.01.2018 року із змісту якого вбачається, що сільська рада відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1. При цьому рішення про відмову обґрунтовано тим, що дана земельна ділянка відноситься до земель загального користування і не звільнена згідно з рішенням суду від 08.07.2013 року, та відносно даної земельної ділянки діє раніше прийняте рішення від 27.03.2015 року (а.с.12).

Не погоджуючись з таким рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом, за захистом, як він вважає, свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, з'ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, що визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивач фактично самовільно захопив земельну ділянку площею 0,1813 га, розташовану в АДРЕСА_1 поруч з власною земельною ділянкою, яка відноситься до земель загального користування, що підтверджується рішенням Іршавського районного суду від 08 липня 2013 року у справі №301/1220/13, яке набрало законної сили (а.с. 28-29). До цього часу ОСОБА_4 самовільно захоплену земельну ділянку так і не звільнив, а отже не виконав рішення суду, яке набрало законної сили.

Рішенням сесії Зарічанської сільської ради №572 «Про затвердження коригування кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом» від 06 листопада 2014 року було затверджено коригування кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом», в результаті якого було зменшено ширину дороги та охоронної зони канави (а.с. 27).

В результаті коригування кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом» було вивільнено земельну ділянку площею 2,26 га для ведення особистого селянського господарства та 0,2351 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Як випливає з вказаного рішення та кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом» взагалі відсутні земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення садівництва про що просив позивач у своїй заяві.

Як зазначає сам позивач у позовній заяві, відповідно до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як видно з рішення Іршавського районного суду від 08 липня 2013 року у справі №301/1220/13 земельна ділянка була самовільно захоплена позивачем. У зв'язку із прийняттям рішення сесії Зарічанської сільської ради №572 «Про затвердження коригування кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом» від 06 листопада 2014 року, частина самовільно захопленої позивачем земельної ділянки площею 0,1486га перейшла до земель запасу Зарічанської сільської ради за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а частина - площею 0,0246 га так і належить до земель загального користування. Крім цього,на обґрунтування свої правової позиції, відповідачем у справі надано план - схему території земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно якої вбачається, що позивачем по справі самовільно захоплено землі загального користування, а саме автомобільну дорогу, яка прилягає до земельної ділянки ОСОБА_4.(а.с. 95).

Відповідно до статей 18-20 Земельного кодексу України, кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне ці льове призначення. Під цільовим призначенням земельної ділянки слід ро зуміти встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органа ми влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Іншими словами, цільове призначення земельної ді лянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділян ки.

Зважаючи на норми вищевикладених статей Земельного кодексу України, а також те, що у зв'язку із прийняттям рішення сесії Зарічанської сільської ради №572 «Про затвердження коригування кварталу житлової забудови в ур. «За малим мостом» від 06 листопада 2014 року, частина самовільно захопленої позивачем земельної ділянки площею 0,1486га перейшла до земель запасу Зарічанської сільської ради за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а частина - площею 0,0246 га так і належить до земель загального користування, і цільове призначення вказаних земельних ділянок не змінювалось, суд приходить до переконливого висновку, що дії відповідача під час прийняття рішення Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 25.01.2018 року №521 та відповідно і саме рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1, відповідають вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельному кодексу України та Регламенту роботи Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, а отже правові підстави для визнання протиправними дій та скасування рішення відсутні.

Таким чином, оскаржуване рішення прийнято Зарічанською сільською радою Іршавського району Закарпатської області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, під час повторного розгляду заяви ОСОБА_4 «про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,09 для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1» та прийняття сільською радою рішення по ній: утриматись від вчинення, дій які не передбачені ст.118 Земельного Кодексу Украіни, суд зазначає наступне.

Правовідносини з надання дозволів на розробку проекту землеустрою, які є предметом судового розгляду, склалися у позивачів з Зарічанською сільською радою Іршавського району Закарпатської області.

Рішення суду про зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи про зобов'язання його ж вчинити певні дії може бути тільки наслідком встановлення судом порушення права позивача невірним (незаконним) рішенням/дією, або ж допущеною протиправною бездіяльністю. Такого в даній справі в ході судового розгляду не встановлено.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені позивачем позовні вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, підстави для задоволення позову відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Зарічанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та його скасування - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.11.2018 року.

СуддяМ.М. Луцович