Рішення № 77689042, 06.11.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2018 Справа №914/1749/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів

до відповідача: Комунального закладу Львівської обласної ради “Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій “Журавно”, смт.Журавно Жидачівського району Львівської області

про стягнення заборгованості.

Ціна позову – 10858,82грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 – представник;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник.

Заяв про відвід не поступало, та в судовому засіданні присутніми представниками сторін не заявлено.

Розгляд справи судом.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” до Комунального закладу Львівської обласної ради “Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій “Журавно” про стягнення заборгованості у сумі 10858,82грн., з якої 10448,94грн. – основний борг, 220,08грн. – інфляційні втрати та 189,80грн. – 3% річних.

Ухвалою суду від 25.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 06.11.2018р.

В судове засідання 06.11.2018р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.

17.10.2018р. від відповідача через канцелярію суду подано відзив за вх.39103/18 на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги.

В судове засідання 06.11.2018р. відповідач явку повноважного представника забезпечив, який надав пояснення по справі та визнав позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом, на виконання вимог ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні встановлено, що представник відповідача не обмежений у повноваженнях на подання до суду заяви про визнання позову, а визнання ним позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами, та представнику відповідача роз'яснено наслідки визнання позову.

Враховуючи викладене, беручи до уваги визнання відповідачем позову в повному обсязі, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення в підготовчому засіданні.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив природний газ, а відповідач прийняв його на загальну суму 52957,76грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ЗЛВ00007731 від 31.01.2018р. на суму 52957грн. 76коп. (з ПДВ), який підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, та визнано відповідачем.

Відповідно до картки рахунку за грудень 2017р. – січень 2018р. відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений природній газ згідно акту приймання-передачі №ЗЛВ00007731 від 31.01.2018р. на загальну суму 42508,82грн.

Позивач у позовній заяві зазначає що, відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, оплати за отриманий природний газ в розмірі 10488,94 не здійснив та просить стягнути вказану заборгованість.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості в розмірі 10448,94грн. за поставлений природній газ згідно акта приймання-передачі природного газу №ЗЛВ00007731 від 31.01.2018р. в розмірі 10448,94грн. не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 10448,94грн., яка визнана відповідачем.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Пунктом 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз’яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, за прострочення оплати нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 220грн. 08коп. та 3% річних у розмірі 189грн. 80коп. за період з 01.02.2018р. по 09.09.2018р. (розрахунки наведено в позовній заяві).

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань суду не надано, позовні вимоги визнано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За умовами ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради “Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій “Журавно” (81780, Львівська область, Жидачівський район, смт.Журавно, вул.Зелена, буд. 2, ідентифікаційний код 20760931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” (79039, м.Львів, вул.Золота, буд.42, ідентифікаційний код 39594527) 10448,94грн. – основного боргу, 220,08грн. – інфляційних втрат, 189,80грн. – 3% річних та 1762грн. 00коп.– судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено 08.11.2018р.

Суддя Іванчук С.В.