Рішення № 77688892, 30.10.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.2018 Справа № 920/509/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/509/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Івана Сірка, 7, м. Суми, 40035, код 23293513),

до відповідача: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код 03352455),

про стягнення заборгованості з електричної енергії згідно договору про постачання електричної енергії № 13К від 30.06.2005, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань, на загальну суму 62 169 432,51 грн,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність №10-19/17-Д/86 від 14.05.2018;

від відповідача – не з’явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.07.2018 провадження у справі №920/509/18 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначене на 16.08.2018.

В судовому засіданні 16.08.2018 було оголошено перерву в розгляді справи до 30.08.2018 за клопотанням позивача.

У зв’язку з відпусткою судді Коваленко О.В. судове засідання 30.08.2018 не відбулось, строк проведення підготовчого провадження у справі №920/509/18 відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 12.09.2018 було продовжено на 30 днів, підготовче засідання призначено на 11.10.2018.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 11.10.2018 було закрите підготовче провадження, справу №920/509/18 призначено до судового розгляду по суті на 22.10.2018.

В судовому засіданні 22.10.2018 оголошено перерву в розгляді справи по суті до 29.10.2018.

29.10.2018 суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі до 30.10.2018 до 10 год. 50 хв.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 62 169 432 грн. 51 коп., з яких: по активній електричній енергії заборгованість в сумі 50 197 433,40 грн. відповідно до умов договору про постачання електричної енергії №13К від 30.06.05 р., заборгованість в розмірі 552 315,08 грн. по акту про порушення № 072718 від 18.09.2017, пеня в сумі 2 710 451,55 грн., 3% річних в сумі 1 730 337,77 грн., інфляційні нарахування в сумі 6 978 894,71 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 616 700 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідачем подано відзив на позов від 09.08.2018, в якому він визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 50 197 433,40 грн., а також просить суд зменшити розмір пені на 100% у зв’язку з тим, що здійснення своєчасної оплати за поставлену позивачем електроенергію залежало виключно від розрахунків споживачів з Відповідачем за надані ним послуги з водовідведення та водопостачання. КП «Міськводоканал» Сумської міської ради забезпечує питною водою та водовідведенням підприємства, організації, установи та населення м. Суми. Близько 85 відсотків послуг надається населенню м. Суми, які несвоєчасно здійснюють розрахунки за спожиті послуги. Масова, систематична несплата населенням рахунків за послуги з водопостачання та водовідведення негативно впливає на фінансовий стан підприємства, у зв'язку з цим підприємство не мас фінансової можливості своєчасно проводити розрахунки по грошовим зобов'язанням. Крім того, зазначив про те, що відповідачем проводилась перевірка нарахування позивачем штрафних санкцій та встановлено, що сума інфляційних нарахувань за розрахунками відповідача складає 6 938 300 грн. 62 коп., а 3% річних за розрахунками відповідача складає 1730238 грн. 61 коп. Відповідач також вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 552 315 грн. 08 коп. по акту про порушення та просить відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Позивачем подано відповідь №17/10743 від 30.08.2018 на відзив відповідача, в якому просить суд відмовити відповідачу в клопотанні про зменшення розміру пені та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

30 червня 2005 року між ВАТ «Сумиобленерго» (в подальшому – ПАТ «Сумиобленерго») і ДКП «Міськводоканал» (в подальшому – «КП «Міськводоканал» Сумської міської ради») було укладено договір про постачання електричної енергії №13 К (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а останній оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно розділу 2 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією ( далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 2.2.3 Договору встановлено, що споживач зобов’язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків»

Відповідно до п. 1 додатку № 4 до Договору розрахунковим періодом вважається період з 01 числа місяця до 30 (31) числа місяця включно. Рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений відповідачем у таких співвідношеннях: до 11 числа календарного місяця, наступного за розрахунковим 10% від фактично спожитої електроенергії; до 21 числа - 40 % від фактично спожитої енергії; до 31 (30) числа - 50% від фактично спожитої електричної енергії.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що зобов’язання по Договору виконувались ним належним чином, про що свідчать акти про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії за загальний період з липня 2015 року по травень 2018 року /т. 1, а.с. 39-70/, які підписані представниками сторін належним чином та без зауважень. За спожиту електроенергію відповідачу були виставлені до сплати рахунки на загальну суму 151 228 210 грн. 30 коп. /т.1. а.с. 71-98/, які в порушення взятих на себе зобов’язань відповідачем оплачувались не в повному обсязі та несвоєчасно, сплативши позивачу лише 101 030 776 грн. 90 коп., у зв’язку з чим станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію складає 50 197 433 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 50 197 433 грн. 40 коп. підтверджується письмовими матеріалами справи: актами про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії за період з липня 2015 року по листопад 2015 року, з березня 2016 року по вересень 2016 року, з грудня 2016 року по вересень 2017 року, з грудня 2017 року по січень 2018 року, з березня 2018 року по травень 2018 року /т. 1, а.с. 39-70/; та виставленими рахунками /т.1. а.с. 71-98/: № 13-40/363 від 03.08.15 на суму 3 657 374 грн. 76 коп.; № 13-40/413 від 03.09.15 на суму 5 474 521 грн. 08 коп.; № 13-40/385 від 02.10.15 на суму 2 919 699 грн. 95 коп.; № 13- 40/410 від 01.12.15 на суму 3 970 851 грн. 01 коп.; № 13-40/407 від 03.11.15 на суму 3 216 143 грн. 84 коп.; № 13-40/435 від 04.04.15 на суму 3 605 876 грн. 26 коп.; № 13-40/443 від 05.05.16 на суму 3 394 220 грн. 54 коп.; № 13-40/350 від 01.06.16 на суму 3 949 462 грн. 37 коп.; № 13-40/407 від 04.07.16 на суму 3 904 313 грн. 58 коп.; № 13-40/364 від 02.08.16 на суму 4 172 395 грн. 96 коп.; № 13-40/387 від 02.09.16 на суму 4 102 742 грн. 69 коп.; № 13- 40/399 від 03.10.16 на суму 4 147 677 грн. 55 коп.; № 13-40/423 від 03.01.17 на суму 4 906 896 грн. 07 коп.; № 13-40/439 від 02.02.17 на суму 5 026 477 грн. 74 коп.; № 13-40/471 від 02.03.17 на суму 4 610 156 грн. 40 коп.; № 13-40/525 від 04.04.17 на суму 4 898 031 грн. 30 коп.; № 13-40/460 від 03.05.17 на суму 4 273 189 грн. 76 коп.; № 13-40/416 від 01.03.17 на суму 4 325 153 грн. 70 коп.; № 13-40/492 від 04.07.17 на суму 4 425 396 грн. 18 коп.; № 13- 40/432 від 01.08.17 на суму 4 251 799 грн. 87 коп.; № 13-40/529 від 04.09.17 на суму 4 244 720 грн. 95 коп.; № 13-40/410 від 02.10.17 на суму 4 315 483 грн. 81 коп.; № 13-40/516 від 03.01.18 на суму 3 435 834 грн. 72 коп.; № 13-40/503 від 02.02.18 на суму 5 743 528 грн. 37 коп.; № 13-40/578 від 03.04.18 на суму 5 359 526 грн. 32 коп.; № 13-40/550 від 03.05.18 на суму 5 415 266 грн. 78 коп.; № 13-40/381 від 01.06.18 на суму 5 495 781 грн. 64 коп., а також не заперечується відповідачем, позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 552 315 грн. 08 коп. заборгованості по акту про порушення, обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині тим, що у відповідності до пп. 5 п. 8.1 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до електричних установок споживача для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, контрольного огляду електричних мереж від межі балансової належності до точки обліку та технічної перевірки засобів обліку споживача відповідно до умов укладених договорів, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку та умов договору, виконання інших робіт відповідно до договору.

18.09.2017 представниками ПАТ «Сумиобленерго» в присутності представника КП «Міськводоканал» СМР було проведено позапланову технічну перевірку розрахункового обліку електроенергії КП «Міськводоканал» СМР за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, встановленого в комірці № 9 ЗРУ-6 кВ ПС «Компресор». При проведенні перевірки було виявлено наступне: за наявного навантаження струмоприймачів Тополянської ВНС у вторинних колах трансформатора струму по фазі «А» відсутній струм. При цьому у відповідності до акту технічної перевірки лічильник електричної енергії працював невірно, не враховував спожиту електричну енергію в повному обсязі, та за таких обставин є порушенням п.п. 3.1, 3.3 і 10.2.26 ПКЕЕ.

Згідно п. 4.4 Договору у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності уповноважених представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.

У зв’язку з виявленим порушенням розрахункового обліку представниками позивача було складено акт про порушення № 072718, який підписаний представником відповідача ОСОБА_2 без зауважень.

05.09.2011 для обліку електричної енергії та її розрахунку КП «Місьводоканал» СМР було забезпечено автоматизованою системою комерційного обліку електричної енергії (далі за текстом – «АСКОЕ»), що підтверджується копією акту введення в експлуатацію АСКОЕ /т.1. а.с.169/. Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки підтверджує придатність встановленого АСКОЕ для обліку електричної енергії до 11.04.2020 /т.1. а.с. 170/.

Дані АСКОЕ по споживачу КП «Міськводоканал» СМР Тополянська ВНС (лічильник CTK3-10Q2T4Mt № 53780) підтверджують, що в період з 23 год. 00 хв. 01.07.2017 по 30.09.2017 був відсутній струм у вторинних колах трансформатора струму по фазі «А».

За таких обставин та за відсутності вини споживача у тимчасовому порушенні розрахункового обліку комісією ПАТ «Сумиобленерго» з розгляду акту про порушення № 072718 від 18.09.17 прийнято рішення про донарахування обсягу електричної енергії (активна е/е) в сумі 552 315,08 грн. у відповідності до розрахунку, який є додатком до протоколу комісії /т.1 а.с. 166/.

Сума нарахування внаслідок даного порушення, рахунок № 13-40/23 від 17.01.2018, був вручений представнику споживача начальнику ВГЕ ОСОБА_3 17.01.18 /т.1. а.с. 168/. У відповідності до зазначеного рахунку остаточний розрахунок мав бути виконаний відповідачем в строк до 16.02.18.

Проте, даний рахунок у встановлений строк відповідач не сплатив і на сьогодні він залишається не сплаченим.

Відповідач, в свою чергу, просить суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог в частині стягнення не облікованої активної електричної енергії у зв’язку з відсутністю його вини в порушенні розрахункового обліку та зазначає про те, що на його думку, помилково взятий розрахунковий термін у 91 день.

Проте, судом встановлено, що автоматизованою системою обліку електроенергії, в період з 23 год. 00 хв. 01.07.2017 по 30.09.2017 (91 день 1 год.) зафіксоване порушення розрахункового обліку, а саме, був відсутній струм у вторинних колах трансформатора струму по фазі "А".

Крім того, к відповідності до протоколу засідання комісії по розгляду акту про порушення № 072718 від 18.12.17 представник відповідача повідомив про згоду з порушенням розрахункового обліку та запропонував обсяг електричної енергії, використаної від дня порушення обліку до дня його відновлення, обрати за середньо добовим обсягом споживання електричної енергії наступного після відновлення розрахункового обліку періоду /т.1, а.с.164-165/.

Під час виконання умов укладеного договору про постачання електричної енергії, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 6.20 ПКЕЕ у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку, за згодою сторін, може бути визначений на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розрахований постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду.

Датою початку періоду порушення розрахункового обліку вважається перший день поточного розрахункового періоду, у якому було виявлено порушення обліку, або час та день, зафіксовані засобом обліку (автоматизованою системою обліку).

За день відновлення обліку приймається день складення спільного акта про покази засобів обліку після завершення ремонтних та налагоджувальних робіт схеми обліку.

Розрахунковий період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, визначається за згодою сторін.

Таким чином, у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку, а саме з першого дня поточного розрахункового періоду, у якому було виявлено порушення обліку - 01.07.2017, до дня відновлення розрахункового обліку - 30.09.2017, може бути розраховано постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії розрахункового періоду, наступного після відновлення розрахункового обліку періоду.

Дії ПАТ «Сумиобленерго» по визначенню розрахункового періоду для нарахування, також, відповідають роз’ясненням Національної комісії регулювання електроенергетики України в листі № 3939/1 1/17-09 від 16.06.2009.

У відповідності до пункту 6.40 ПКЕЕ у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006.

За пунктом 4.2.3 договору, пунктом 6.40 ПКЕЕ, самовільне внесення змін до схеми обліку електроенергії, пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, споживання електроенергії поза засобами обліку та інші умови.

визначені рекомендаціями НКРЕ, про які йдеться у відзиві на позовну заяву, застосовуються за наявності вини споживача.

Відповідно за наявності вини споживача розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. Під час нарахування відповідачу вартості не облікованої електричної енергії положення вказаної Методики застосуванню не підлягали.

Як вбачається пункти 6.20 та 6.40 ПКЕЕ є різними за змістом, застосовуються в різних випадках порушень ПКЕЕ та мають різну мету.

Окрім цього, пункт 4.2.4 договору дійсно передбачає, що споживач не несе відповідальності перед постачальником у відповідності до вимог пунктів 4.2.1-4.2.3 договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії непереборної сили.

Проте вину постачальника у порушенні розрахункового обліку або те, що обліку був порушений внаслідок дії непереборної сили відповідач не доводить.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 552 315 грн. 08 коп. заборгованості по акту про порушення.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 710 451 грн. 55 коп. пені, нарахованої за загальний період з липня 2017 року по травень 2018 року у відповідності до вимог п. 4.2.1. Договору, в якому сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків», відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені визначається в окремому рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виставлені рахунки на оплату пені на загальну суму 2 710 451 грн. 55 коп. /т.1. а.с. 98-109/, які отримані відповідачем, проте станом на день розгляду справи відповідачем не сплачені.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань» вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, виконаний позивачем та встановлено, що штрафна санкція розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань» та в межах строків, передбачених ч. 6. ст. 232 ГК України.

Враховуючи те, що судом вище вже було встановлено факт неналежного виконання грошового зобов’язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування пені в розмірі 2 710 451 грн. 55 коп.

В той же час, суд приймає до уваги те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 100%, посилаючись на те, що КП «Міськводоканал» Сумської міської ради забезпечує питною водою та водовідведенням підприємства, організації, установи та населення м. Суми. Близько 85 відсотків послуг надається населенню м. Суми, які несвоєчасно здійснюють розрахунки за спожиті послуги. Масова, систематична несплата населенням рахунків за послуги з водопостачання та водовідведення негативно впливає на фінансовий стан підприємства, у зв'язку з цим підприємство не мас фінансової можливості своєчасно проводити розрахунки по грошовим зобов'язанням. Здійснення своєчасної оплати за поставлену Позивачем електроенергію залежало виключно від розрахунків споживачів з Відповідачем за надані ним послуги з водовідведення та водопостачання. Сума пені, нарахована позивачем, є результатом неналежної оплати споживачами вартості спожитих послуг з водопостачання і водовідведення, що підтверджується Постановою КМУ від 4 червня 2015 р. № 375 «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню», якою затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Аналогічна позиція викладена в постанові КМУ від 18 травня 2017 р. № 332 про субвенції на 2017рік, в постанові КМУ від 28.03.2018 № 214. Законом про державний бюджет на 2016 рік бюджетну програму з надання субвенції на погашення різниці в тарифах не передбачено, що не сприяє виконанню Закону України від 16.07.2015 № 626 «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг».

Фактичне відшкодування державою різниці в тарифах на даний час не проведено, що підтверджується Рішенням Рахункової палати від 23.02.2016року №3-3 «Про результати аудиту ефективності використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню», висновком якого є те, що Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерством фінансів України, місцевими органами виконавчої влади не забезпечено повною мірою в 2014 та 2015 роках досягнення мети надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за КПКВК 2761520 - погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та водовідведення для населення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю їх фактичної вартості затвердженим тарифам. Обсяг заборгованості держави перед КП «Міськводоканал» Сумської міської ради з різниці в тарифах станом на 01.04.2017 р. складає - 46,6 млн. грн.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 р. N 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2 710 451 грн. 55 коп., спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Наведене безумовно свідчить про те, що нарахована позивачем неустойка (пеня) у розмірі 2 710 451 грн. 55 коп. не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання за договором.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень доказів суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання на 50%.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов’язання по Договору, відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем строків оплати наданої послуги та враховуючи інтереси обох сторін, суд дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру стягуваної неустойки (пені) до 50 %.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 355 225 грн. 78 коп. пені.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 1 730 337 грн. 77 коп. – 3% річних та 6 978 894 грн. 71 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з липня 2015 року по травень 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Згідно правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідні рахунки на оплату 3% річних та інфляційних збитків були виставлені та отримані відповідачем, про що свідчать їх копії, які містяться в матеріалах справи /т.1 а.с. 110-161/.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків, судом встановлено, що позивачем арифметично невірно нараховано зазначені штрафні санкції, а отже обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 730 238 грн. 61 коп. – 3% річних, 6 938 300 грн. 62 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період прострочення виконання з липня 2015 року по травень 2018 року.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код 03352455) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Івана Сірка, 7, м. Суми, 40035, код 23293513) 50 197 433 грн. 40 коп. заборгованості по активній електричній енергії, 552 315 грн. 08 коп. заборгованості по акту про порушення, 1 355 225 грн. 78 коп. пені, 1 730 238 грн. 61 коп. – 3% річних, 6 938 300 грн. 62 коп. інфляційних збитків, 616 268 грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 08.11.2018 р.

Суддя ОСОБА_4