Рішення № 77688879, 08.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2018Справа №910/11283/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

про стягнення 31 151,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" (надалі - ПАТ "СК "Альфа Страхування") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (надалі - ТДВ "СТ "Домінанта") про стягнення 31 151,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "СК "Альфа Страхування" на підставі договору №046.1353352.777 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 22.09.2017 та у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля DAF CF 65.250, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля DAF ХF, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом Krone, державний номер НОМЕР_3, водієм якого скоєно ДТП, застрахована ТДВ "СТ "Домінанта" на підставі договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/002151236 (автомобіль) та №АМ/002151235 (напівпричеп), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 31 151,00 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2018 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 28.08.2018) відкрито провадження у справі №910/11283/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 06.09.2018 була надіслана відповідачу 07.09.2018 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03056, м. Київ, провулок Індустріальний, буд. 23.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 11.09.2018 з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку від 10.09.2018 та на конверті на відповідному конверті "вибули".

За приписами ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 06.09.2018 є 10.09.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

22.09.2017 між ПАТ "СК "Альфа Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро Вин" страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір №046.1353352.777 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом DAF CF 65.250, державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до розділу "Строк дії" Договору строк його дії встановлено з 26.09.2017 по 25.09.2018.

03.03.2018 о 07:50 год. на 21 км автодороги М-06 Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля DAF CF 65.250, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля DAF ХF, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом Krone, державний номер НОМЕР_3, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем DAF ХF з напівпричепом Krone та рухаючись заднім ходом, не переконався в безпечності маневру та що це не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем DAF CF 65.250, у зв'язку з чим обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пп. «б» п. 2.3, п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 у справі №369/2952/18, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №0258.206.18.01.01 від 13.04.2018, розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №0258.206.18.01.01 від 13.04.2018, виставленого ФОП ОСОБА_2 рахунку №SC0000000083 від 03.04.2018 та на підставі заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 03.03.2018 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 31 151,00 грн. вказаній страхувальником у заяві щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 11.04.2018 особі - ФОП ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням №9080 від 18.04.2018.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2018 у справі №369/2952/18 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль DAF ХF, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом Krone, державний номер НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю DAF CF 65.250, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_1.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем DAF ХF, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом Krone, державний номер НОМЕР_3, - ОСОБА_1, встановлена у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи (з наданих позивачем витягів з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України) цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля DAF ХF, державний номер НОМЕР_2, станом на дату настання спірної ДТП була застрахована ТДВ "СТ "Домінанта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/002151236, а внаслідок експлуатації напівпричепу Krone, державний номер НОМЕР_3, - на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/002151235.

Полісом №АМ/002151236 передбачено, що франшиза становить 0, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн., а полісом №АМ/002151235 передбачено, що франшиза становить 0, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн.

Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 03.03.2018.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На підтвердження розміру витрат, завданих спірною ДТП автомобілю страхувальника за Договором, позивачем було надано суду:

- акт огляду пошкодженого ТЗ/направлення на СТО, в якому зафіксовано наявність наступних пошкоджень у зв'язку з настанням спірної ДТП: деформація переднього номерного знаку; зламана рамка переднього номерного знаку; тріснута решітка капоту; вирваний замок; зламаний повітровідбійник передній лівий (дефлектор); подряпини накладної капоту;

- виставлений ФОП ОСОБА_2 рахунок №SC0000000083 від 03.04.2018 на суму 31 151,00 грн. без ПДВ;

- страховий акт №0258.206.18.01.01 від 13.04.2018;

- розрахунок страхового відшкодування до страхового акту №0258.206.18.01.01 від 13.04.2018, з якого вбачається, що розрахунок позивачем вартості відновлювального ремонту у розмірі 131 151,00 грн. здійснювався із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (визначений позивачем у розмірі 0);

- заяву страхувальника щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 11.04.2018, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро Вин" просило страховика перерахувати страхове відшкодування ФОП ОСОБА_2;

- платіжне доручення №9080 від 18.04.2018 на суму 31 151,00 грн. з призначенням платежу - страхове відшкодування за автомобіль DAF, НОМЕР_1, згідно страхового акту №0258.206.18.01.01 від 13.04.2018, страхувальник ТОВ "Бюро Вин", рахунок №SC0000000083 від 03.04.2018 без ПДВ.

З аналізу ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України та ст.ст. 25, 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.

Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до Свідоцтва НОМЕР_4 про державну реєстрацію транспортного засобу DAF CF 65.250, державний номер НОМЕР_1, цей транспортний засіб є спеціалізованим вантажним фургоном-рефежератором, який не є виробництва країн СНД.

Отже, коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників автомобіля DAF CF 65.250, державний номер НОМЕР_1, строк експлуатації якого не повинен перевищувати 4 роки.

Як вбачається, зі Свідоцтва НОМЕР_4 рік випуску автомобіля DAF CF 65.250, державний номер НОМЕР_1, - 2011, а відтак станом на дату настання спірної ДТП (03.03.2018) строк його експлуатації складав повних 6 років, отже визначення позивачем коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 0 є необґрунтованим.

Здійснивши власний перерахунок за наданими позивачем вихідними даними (на підставі долучених до позовної заяви документів), судом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля DAF CF 65.250, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає суму 30 216,47 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 30 216,47 грн.

З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. №0258/2018 від 19.04.2018), в якій просив здійснити відшкодування у розмірі

31 151,00 грн. на рахунок ПАТ "СК "Альфа Страхування" за вказаними у даному листі реквізитами.

Про звернення із вказаною заявою (вих. №0258/2018 від 19.04.2018) (її надсилання) до відповідача стверджував позивач у своїй позовній заяві, а ТДВ "СТ "Домінанта" не скористалось своїм правом на спростування таких тверджень.

Крім того, на відповідній заяві міститься відмітка про її одержання від 20.04.2018.

Частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

При цьому, у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

З огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо одержання заяви про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих. №0258/2018 від 19.04.2018), суд дійшов висновку, що строк виконання ТДВ "СТ "Домінанта" зобов'язання з виплати страхового відшкодування за полісами №АМ/002151236 та №АМ/002151235 є таким, що настав.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача, що ТДВ "СТ "Домінанта" не здійснило відшкодування шкоди (в тому числі, після звернення позивача до суду із даним позовом).

За таких обставин, враховуючи встановлений судом розмір відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу, визначені полісами №АМ/002151236 та №АМ/002151235 розміри лімітів відповідальності (100 000,00 грн.) та франшизи (0), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 30 216,47 грн.

Зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 30 216,47 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ "СТ "Домінанта" на користь ПАТ "СК "Альфа Страхування" страхового відшкодування у розмірі 30 216,47 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (03056, м. Київ, провулок Індустріальний, буд. 23; ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22; ідентифікаційний код 30968986) суму страхового відшкодування у розмірі 30 216 (тридцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 1 709 (одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 14 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 08.11.2018.

Суддя Р.В. Бойко