Вирок № 77687558, 06.11.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/2527/17

Провадження №11-кп/772/636/2018

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача: ОСОБА_2

суддів: Нешик Р.І., Спринчука В.В.

за участю секретаря: Олійник Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду кримінальне провадження № 12016020080000465 за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області Янківа О.Ф. на вирок Барського районного суду Вінницької області від 13.03.2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, розлученого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Речові докази по кримінальному провадженню, які зберігаються на майданчику тимчасово затриманих транспортних засобів Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області: автомобіль марки ВАЗ-2108 державний номер 79-287 ВІ повернуто власнику ОСОБА_3, велосипед повернуто власнику ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1494,64 судових витрат, пов’язаних із залученням експертів Вінницького НДЕКЦ МВС України.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

За участю прокурора Кузьміна С.В., обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

06.11.2016 року близько 18:00 год. водій ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки ВАЗ-2108 державний номер 79- 287 ВІ, рухаючись по автодорозі вулиці Радгоспній в с. Міжлісся Барського району Вінницької області, в напрямку вулиці Степова с. Міжлісся на перехресті рівнозначних автодоріг вулиць Медвецького - Радгоспна, праворуч по ходу свого руху та допустив зіткнення із велосипедистом ОСОБА_4, яка рухалася зі вулиці Польової по вулиці Медвецького села Міжлісся. Внаслідок даної пригоди велосипедист ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 266 від 09.12.2016, отримала тілесні ушкодження у вигляді вбитого перелому плеча в середній третині по передній поверхні правого та лівого колінних суглобів по передній поверхні лівої гомілки в середній третині. Вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості належать: Синці по передній поверхні правого плеча в середній третині по передній поверхні правого та лівого колінних суглобів, по передній поверхні лівої гомілки в середній третині за ступенем тяжкості, як усі так і кожен окремо належать до легких тілесних ушкоджень; вбитий перелом правої променевої кістки в типовому місці без зміщення в момент заподіяння не супроводжувалися небезпечними для життя явищами та за ознакою тривалого розладу здоров’я ( більше 21 дня) належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи №63 6а від 13.09.2017р.: - «у дорожній ситуації, що склалась, в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.10.1 Правил дорожнього руху України, а при умові засліплення ще й вимогами п. 19.3 Правил дорожнього руху України; - «у дорожній ситуації, що склалась, в діях водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а при умові засліплення ще й вимогами п. 19.3 Правил дорожнього руху України»; - «у дорожній ситуації, що склалась, з технічної точки зору, технічна можливість попередження даної дорожньо-транспортної пригоди у водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3, полягала у виконанні останнім вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а при умові засліплення ще й вимогами п. 19.3 Правил дорожнього руху України».

Таким чином, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.9, п. 10.1 та 19.3 Правил дорожнього руху України, де вказано:

- п. 2.9 «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 19.3 «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення».

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. п. 2.9, п. 10.1 та 19.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв’язку з наслідками.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок скасувати, в частині призначеного покарання, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

В мотивувальній частині вироку зазначити про наявність обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_3 – вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння. В решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд не навів належних мотивів, у зв’язку з чим дійшов висновку про недоцільність призначати ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також не враховано ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення та особу обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з мотивів, зазначених у ній, та просить про ухвалення нового вироку і призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки, обвинуваченого ОСОБА_3, який не заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та пояснив, що він не керує зараз автомобілем, відшкодував потерпілій заподіяну шкоду, дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 404 КПК України, та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України, обґрунтований доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались.

З матеріалів провадження вбачається, що вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині доведеності його вини, кваліфікації дій, учасниками провадження не оскаржується, тому апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції в цій частині.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Що стосується призначеного судом покарання то на думку апеляційного суду доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості є обґрунтованими.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває, повністю визнав свою вину у вчиненні вказаного злочину, взяв до уваги клопотання потерпілої про те, щоб суворо не карати обвинуваченого та не позбавляти його волі, а також обставини, які пом`якшують покарання – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданої шкоди і відсутність обтяжуючих покарання обставин, та дійшов висновку про призначення покарання у виді штрафу.

Разом з тим, суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_3 у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, при цьому жодним чином не мотивував своє рішення про незастосування до обвинуваченого додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, місцевий суд призначаючи покарання не врахував передбачену п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжуючу вину обставину, а саме вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, хоча вироком ОСОБА_3 засуджений за вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та з даним обвинуваченням погодився сам ОСОБА_3 під час досудового слідства та судового розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі врахував обтяжуючу обставину, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, та те, що внаслідок вживання алкоголю та подальшого халатного відношення до вимог Правил дорожнього руху призвело до отримання потерпілою ОСОБА_4 середньої та легкої тяжкості тілесні ушкодження.

Таким чином, суд в порушення вимог ст. 65 КК України безпідставно визначив ОСОБА_3 основне покарання без призначення додаткової міри покарання, передбачене санкцією частини статті Особливої частини КК України (частини 1 статті 286 КК України), з якою було пов'язано вчинення злочину, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Враховуючи те, що додаткове покарання має важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів обвинуваченим, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому основне покарання без призначення додаткової міри покарання є необґрунтованим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі винного внаслідок м'якості.

При визначені строку додаткового покарання, апеляційний суд враховує щире каяття обвинуваченого, та вважає застосування мінімального строку достатнім для його виправлення.

З наведених підстав апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасувати вирок в частині призначеного покарання та призначити новим вироком ОСОБА_3 покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах мінімального строку, визначеного санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, яке буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 407, 409, 413, 414, 418, 420 КПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовільнити.

Вирок Барського районного суду Вінницької області від 13.03.2018 року в частині призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на протязі 3 місяців.

Судді:

В.П. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Спринчук

Згідно з оригіналом: