Ухвала суду № 77687175, 07.11.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9363/18

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2018 року м. Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Степаненко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чмих І.С.,

прокурора Луговського І.С.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12018250000000021 від 31.01.2018, відомості за яким внесені за ч.5 ст. 191 КК України, щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого генеральним директором ТОВ «ЗДРАВО», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в:

Своє клопотання слідчий мотивує тим, що органом досудового розслідування здобуті докази того, що ОСОБА_1, будучи генеральним директором ТОВ «ЗДРАВО», а від так будучи службової особою в силу покладених на нього службових обов’язків за Статутом Товариства, достовірно знаючи, що ТОВ «ЗДРАВО», згідно з митною декларацією №UA125030/2017/112973 від 20.07.2017 імпортовано медичне обладнання - томограф комп'ютерний модель AN АТОМ 16 (в розібраному стані згідно пакувального листа виробника від 23.05.2017, виробник Shenzhen Anke High-Tech Co., Ltd 26 Yanshan Road, Shekou, Shenzhen 518067 P.R. China) у кількості 1 одиниця за фактурною вартістю 225 000 доларів США та заявленою митною вартістю 6 061 429,15 грн., з метою заволодіння бюджетними коштами на користь ТОВ «ЗДРАВО», проігнорував вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і медичні вироби» та наказу Міністерства охорони здоров’я України від 18.08.2014 №574 «Про затвердження положення про реєстр оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядок внесення до нього змін та форм декларації зміни оптово-відпускної ціни на лікарський засіб та виріб медичного призначення», яке регламентує питання ціноутворення на вироби медичного призначення (медичні вироби), які придбаваються повністю або частково за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, в невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, надав усну вказівку підпорядкованим йому працівникам, а саме керівнику Департаменту медичного обладнання ОСОБА_6 та організатору із збуту ОСОБА_7 скласти та підписати від імені ТОВ «ЗДРАВО» (як Постачальника) виконавчу документацію щодо поставки зазначеного вище медичного обладнання в сумі 10754000,00 грн., завірити їх печаткою ТОВ «ЗДРАВО» та подати зазначені документи на підпис головному лікарю КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої допомоги» ОСОБА_8, який в свою чергу не був обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_1 На підставі вищевказаних складених документів Головним управління Державної казначейської служби України в Черкаській області 12.09.2017 відповідно платіжного доручення №1196 від 08.09.2017 на банківський рахунок ТОВ «ЗДРАВО» були перераховані кошти в сумі 10754000,00 грн. Таким чином ОСОБА_1 з корисливих мотивів в період часу з травня 2017 року по вересень 2017 року заволодів коштами місцевого бюджету м. Черкаси в сумі 3120296,74 грн., що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №537/18-23 від 15.06.2018.

В обґрунтування необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу як тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 3120296,74 грн. слідчий та прокурор як в клопотанні так і в судовому засіданні назвали наступні ризики, визначені ст. 177 КПК України, як то підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину; незаконно впливати на свідків, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити нове кримінальне правопорушення.

Вислухавши доводи сторін обвинувачення і захисту, дослідивши надані докази, вважаю, що клопотання не обґрунтоване, а від так не підлягає задоволенню.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

За правилами ч. 2 ст. 177 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх вищевказаних обставин.

Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя встановлює наступне:

Статтею 276 КПК України передбачені випадки повідомлення про підозру, зокрема даною нормою вимагається наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч.1 цієї норми).

За положеннями ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Як зазначено у підозрі причетність ОСОБА_1 до інкримінованого злочину доводиться існуванням його усної вказівки своїм підлеглим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скласти та підписати від імені ТОВ «ЗДРАВО» (як Постачальника) виконавчу документацію щодо поставки зазначеного вище медичного обладнання в сумі 10 754 000,00 грн.

Дослідивши відомості за показаннями свідка ОСОБА_6, які викладені у відповідному протоколі, останній ніякої інформації, яка могла підтвердити цей факт, не повідомив. Інша особа – ОСОБА_7, яка зазначена в обвинуваченні, яка також діяла нібито за «вказівкою» ОСОБА_1 взагалі не допитана. А тому якими доказами керувались процесуальні особи, які формулювали та підписували зміст повідомлення про підозру (ст. 277 КПК), слідчому судді не доведено.

Не прослідковується інформація про причетність ОСОБА_1 до подій, зазначених у підозрі і в показаннях інших свідків та письмових документав, на які посилається прокурор.

Видача доручення ОСОБА_1 №3 від 01.03.2017 ОСОБА_6 не може бути доказом факту надання «усної вказівки», на що вказує прокурор, так як такий документ надає виключне право повіреному на вчинення від імені довірителя всіх або частину юридичних дій, і не може доводити суб’єктивну сторону, зокрема прямий умисел і корисливий мотив ОСОБА_1, який, нібито, за версією сторони обвинувачення проявився через видачу доручення.

Крім того варто зауважити, що оцінка висновкам експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №537/18-23 від 15.06.2018 має бути надана з урахуванням доказів, наданих стороною захисту. Також слідчим суддею враховано, що правовідносини, з якими пов’язана подія кримінального правопорушення, має договірний характер і на теперішній час не визначено у порядку, передбаченому законом, недійсність таких документів.

Необхідно також зазначити, що на даній стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не пред'являв до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду, а тому з урахуванням наданих прокурором доказів обґрунтування підозри ОСОБА_1 слідчий суддя, керуючись висновки Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", не встановив інформації, яка могла переконати слідчого суддю як об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_1 міг вчинити вищеописаний злочин.

Крім того, відповідно до положень статті 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу обов'язково повинно містити посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів.

Прокурором підтверджено, що до сьогодні випадки порушення процесуальної поведінки ОСОБА_1 відсутні, а застосування такого запобіжного заходу покликана запобіганню таких ризиків на майбутнє.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються.

Так задекларований стороною обвинувачення ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду жодними доказами не підтверджений. Такими доказами могли б бути показання свідків про намір особи переховуватись, придбання квитків, зміна місця проживання підтверджені документально тощо. Водночас такий ризик спростовується міцними і стійкими соціально-побутовими зв’язками, а саме тим, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання і роботи, сім'ю, утримує трьох дітей та матір похилого віку.

Знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, спростовуються проведеними слідчими діями, за якими вже вилучені документи за судовими дозволами на тимчасовий доступ до них (ухвали слідчих суддів Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.04.2018 та 25.09.2018) та проведеним дозволеним обшуком за ухвалою того ж суду від 15.03.2018.

Також не підтверджений ризик незаконного впливу на свідків, який міг би бути підтверджений самими свідками.

Відсутня інформація перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також не надані докази, що підозрюваний вчиняв або вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод слідству.

Стосовно загрози втечі слідчий суддя зазначає, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Проте такі посилання сторони обвинувачення ґрунтуються лише на припущеннях слідчого та прокурора та спростовуються вищенаведеним.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи – «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Таким чином такі встановлені обставини як відсутність негативної репутації та належна процесуальна поведінка підозрюваного свідчать про те, що ОСОБА_1 здатний до самокерованої належної поведінки без застосування забезпечувальних заходів.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 9, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

У клопотанні старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_9