Рішення № 77686899, 07.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14399/18

н/п 2-а/640/498/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ОСОБА_4 митниці ДФС від 02.08.2018 року №0254/80700/18 про ПМП прийняту заступником начальника ОСОБА_4 митниці ДФС – начальником УПМП та взаємодії ОСОБА_5, якою позивача було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 362743,62 грн., а справу закрити. В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. 02.08.2018 року заступником начальника ОСОБА_4 митниці ДФС – начальником УПМП та взаємодії ОСОБА_5 було винесено оскаржувану постанову відносно позивача за ст. 485 МК України, відповідно до якої 09.01.2018 року до митного поста «Харків-автомобільний» ОСОБА_4 митниці ДФС декларантом ПП «Торговий дім «Золота миля» ОСОБА_3 для митного контролю та митного оформлення було подано електронну митну декларацію №UA807190/2018/000331 в режимі «ІМ 40 ДЕ» на товар: «тверда фракція пальмоядрової олії «Goldchoc 555», який являє собою гідрогенізований, рафінований, відбілений, дезодорований пальмоядровий стеарин з вмістом вільних жирних кіслот 0,01%, призначений для виробництва харчових продуктів, в упаковці масою нетто 20 кг-44400 кг. Без вмісту животних жирів. Не в первинній упаковці. Дата виробництва – 11.2017р. Кінцевий термін використання – 11.2018р. Виробник: «P.T. MUSIM MAS», Індонезія. Країна виробництва: ID. Торгівельна марка: Goldchoc 555. Декларантом (позивачем) було визначено код згідно УКТ ЗЕД – 1516 20 98 13, та відповідно застосовано ставку мита-0%. Натомість ОСОБА_4 митницею ДФС рішенням від 19.01.2018 р. №КТ- UA807000-0013-2018 було змінено код зазначеного товару на 1517 90 99 11, та застосовано ставку мита у розмірі 5%. Жодних інших порушень, допущених позивачем при оформленні вищезазначеної митної декларації, крім невірного визначеного коду товару, в тому числі при заповненні графи 31, яка містить опис товару, під час проведення перевірки відповідачем виявлено не було. Сам по собі факт невірного визначення коду товару за УКТЗЕД у митній декларації, за умови подання декларантом правдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, не утворює склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Також зазначення невірного коду не може бути доказом того, що дії особи були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Представником відповідача ОСОБА_4 митницею ДФС було подано відзив на позов, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що у зв’язку з невірним зазначенням коду УКТ ЗЕД збільшилась ставка мита, що призвело до недобору митних платежів на загальну суму 120914,54 грн., тобто позивачем були вчинені дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, що складає склад порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України. А тому, ОСОБА_4 митниця ДФС під час винесення оскаржуваного рішення діяла в рамках чинного законодавства України, а тому вимоги позивача є незаконними, необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позов, оскільки в діях позивача відсутня об’єктивна та суб’єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 485 МК України, також оскаржувана постанова прийнята з порушенням строку,

визначеного ч.1 ст. 467 МК України, оскільки граничний термін накладення стягнення на позивача – 19.07.2018 року, а оскаржувана постанова винесена 02.08.2018 року.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 митниці ДФС ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав зазначених у відзиві на адміністративний позов.

10.08.2018 року до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зуб Г.А.

15.08.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження, та витребувано у ОСОБА_4 митниці ДФС належним чином завірену копію матеріалів митної справи №0254/80700/18.

Судом встановлено, що позивач є декларантом ПП «Торговий дім «Золота миля».

Стаття 458 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статей 10, 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення дміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно зі ст. 319 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція статті 485 МК України передбачає адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Отже, з об'єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб’єктивної – у формі умислу.

Відповідно до ст. 262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Згідно з ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частинами 3, 5 статті 265 МК України передбачено, що підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в органах доходів і зборів України.

Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Відповідно до ч.1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням

яких покладено на органи доходів і зборів.

Частиною 8 ст. 257 МК України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом.

Зокрема, відповідно до п.п. г п.5 ч.8 ст. 257 МК України, до декларації декларантом вносяться відомості про код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ч.8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частиною 4 статті 266 МК України визначено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2018 року позивачем як декларантом ПП «Торговий дім «Золота миля» до митного поста «Харків-автомобільний» було подано ЕМД №UA807190/2018/000331 в режимі типу «ІМ 40 ДЕ» на товар: «тверда фракція пальмоядрової олії «Goldchoc 555» - являє собою гідрогенізований, рафінований, відбілений, дезодорований пальмоядровий стеарин з вмістом вільних жирних кислот 0,01%, призначений для виробництва харчових продуктів, в упаковці масою нетто 20 кг-44400 кг. Без вмісту животних жирів. Не в первинній упаковці. Дата виробництва – 11.2017р. Кінцевий термін використання – 11.2018р. Виробник: «P.T. MUSIM MAS», Індонезія. Країна виробництва: ID. Торгівельна марка: Goldchoc 555. Декларантом (позивачем) було визначено код згідно УКТ ЗЕД – 1516 20 98 13, та відповідно застосовано ставку мита-0%, заявлена митна вартість – 2015242,17 грн.

У процесі митного контролю системою управління ризиків було згенеровано форми контролю: 905-3 з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, та 107-3 (контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД).

З метою вирішення правильності класифікації товару згідно УКТЗЕД 09.01.2018 направлено запит до відділу класифікації товарів УАМП ОСОБА_4 митниці ДФС №6.

19.01.2018 року митним постом було отримано Рішення про визначення коду товару №КТ- UA807000-0013-2018, згідно якого було змінено код товару згідно з УКТ ЗЕД на НОМЕР_1, до якого застосовується розмір ставки мита на імпорт в Україну товару – 5%. А тому, заявлення позивачем у МД недостовірної інформації по товару вплинуло на класифікацію товару згідно з УКТЗЕД. За фактом зміни коду товару змінюються заходи тарифного регулювання, а саме ставка ввізного мита змінюється з 0% на 5%. Заходи нетарифного регулювання при цьому не змінились. Враховуючи викладене, сума недоборів митних платежів, що підлягає сплаті становить 120914,54 грн.

Частиною 13 статті 264 МК України визначено, що документи, відомості про які зазначені в митній декларації, повинні зберігатися декларантом або уповноваженою ним особою протягом не менше ніж 1095 днів. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації, за знищення або втрату документів, відомості про які зазначені в митній декларації, до закінчення строку зберігання, передбаченого цією частиною.

За вказаним фактом відносно позивача було складено протокол про ПМП №0254/80700/18 від 08.02.2018 року за ст. 485 МК України, примірник якого позивач отримав 08.02.2018 року.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів митної справи №0254/80700/18, ПП «Торговий дім «Золота миля» оскаржила до суду рішення ОСОБА_4 митниці ДФС про визначення коду товару від 19.01.2018 року № КТ-UA807000-0013-2018. Рішенням ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року було визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_4 митниці ДФС про визначення коду товару № КТ- UA807000-0013-2018 від 19.01.2018 року. Постановою ОСОБА_4 апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 року вказане рішення було залишено без змін. Таким чином, визначений код товару УКТ ЗЕД, який було зазначено ОСОБА_4 митницею ДФС рішенням від 19.01.2018 року було скасовано, тому підстав на даний час вважати, що позивач зазначив не вірний код товару у суду не має.

Постановою заступника начальника ОСОБА_4 митниці ДФС від 02.08.2018 року в справі про порушення митних правил №0254/80700/18 року визнано винним позивача у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді 300% несплаченої суми митних платежів, що складає 362743 грн. 62 коп.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, графа 31 МД повинна містити такі відомості про товар: опис товару відповідно до товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнання та віднесення до коду згідно з УКТЗЕД.

Позивачем в митній декларації у графі 31 вказаний опис товару, в тому числі згідно із товаросупровідними документами. Отже, позивачем не було надано до митного органу недостовірних документів для визначення коду товару, недостовірної інформації або приховування будь-якої інформації, необхідних для класифікації товару,

оскільки при визначенні митницею коду товару були використані товаросупровідні документи надані позивачем.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 69 МК України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

За змістом ст.485 Митного кодексу України склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов'язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинене тільки з умисною формою вини.

В даному випадку сам по собі факт зазначення позивачем невірного коду товару в декларації не може бути доказом того, що її дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Доказів того, що позивач заявив неправдиві відомості щодо істотних умов зовнішньо-економічного договору, ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, надав неправдиві дані, необхідні для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості з метою звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, суду відповідачем не надано.

Крім того, неправильне визначення коду УКТЗЕД декларантом без наявності умислу та спеціальної мети не є окремим видом порушення митних правил та само по собі не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, якщо інші відомості, необхідні для його визначення, є достовірними та зазначені декларантом в ЕМД.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Правопорушення, за вчинення яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не є триваючими, оскільки можуть бути скоєні виключно у момент подання митному органу митної декларації. Посилання представника відповідача, що днем виявлення правопорушення є день складання протоколу про ПМП є необгрунтованим, та таким, що суперечить приписам МК України.

Оскільки про факт декларування товару за кодом УКТ ЗЕД відповідачу стало відомо в момент прийняття відповідної митної декларації до митного оформлення, тобто 09.01.2018 року, а не з моменту виявлення та відображення цих обставин. З урахуванням наведеного, шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення за фактом подання позивачем митної декларації, що мав місце 09.01.2018 року, станом на дату винесення оскаржуваної постанови, тобто 02.08.2018 року, сплинув.

За приписами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно з п.п. а п. 1 ч.1 ст. 291 МК України обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 289 МК України обов'язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.

Положеннями ч.14 ст. 354 МК України визначено, що в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Отже, враховуючи вищенаведене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі – закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наведених вище підстав, а в задоволенні позовної вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправної суд відмовляє, оскільки приписи ст. 286 ч.3 КАС України передбачають визначені наслідки розгляду справи з приводу рішень суб’єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил – задовольнити частково.

Постанову ОСОБА_4 митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0254/80700/18 від 02 серпня 2018 року за ст. 485 МК України у відношенні ОСОБА_3 – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення – закрити.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до ОСОБА_4 апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2018 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ