Ухвала суду № 77686094, 01.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/25546/18

Провадження № 1-кс/760/12814/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м. Київ

Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Вишняк М.В., при секретарі Моренко В.І., за участі: прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гречишкіна В.В., детектива Національного антикорупційного бюро України Бравермана С.О., адвокатів Посохова В.С. (свідоцтво № 3584 від 25.12.2008р. про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер та договір про надання правової допомоги) та Гончарова Е.В. (свідоцтво № 4195 від 26.10.2010р. про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер та договір про надання правової допомоги),

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Посохова Валентина Сергійовича, подане в інтересах ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», про скасування арешту майна та передачу майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в кримінальному провадженні № 52016000000000214 від 24.06.2016р., -

В С Т А Н О В И В:

До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Посохова В.С., подане в інтересах ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52016000000000214 від 24.06.2016р., накладеного ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07.03.2018р.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07.03.2018р., з метою забезпечення збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації, був накладений арешт, із забороною відчуження та розпорядження, на майно ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» (код ЄДРПОУ: 37947040), а саме на: 1) пасажирський термінальний комплекс, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 8998.8 кв. м., розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер: 1224504651101; нежитлові будівлі та споруди, об'єкти житлової нерухомості загальною площею 31269,8 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер: 885723851101; виробничо-відновлювальний комплекс - бази відпочинку «Політ», об'єкт житлової нерухомості, до складу якого входять котеджи «Б», «В», «Г», «Д», кожен з яких 54,8 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вулиця Приморська, 14-а, реєстраційний номер: 472561951237; 2) незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, що складається з літери «А3» - пасажирський термінальний комплекс, рік будівництва 2013, має загальну площу 26 304 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер 343417851101, та майно ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» (код ЄДРПОУ: 37102749) - 75% корпоративних прав на ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» (код ЄДРПОУ: 37947040).

На думку адвоката, при накладенні арешту на майно ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» та корпоративні права ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», слідчим суддею було проігноровано норми КПК України, що призвело до прямого втручання у гарантоване Конституцією України право власності та законну підприємницьку діяльність, у зв'язку з чим арешт підлягає скасуванню як необґрунтований.

Крім того, 12.10.2018р. та 18.10.2018р. адвокатом Посоховим В.С., в інтересах ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент», були поданні доповнення до клопотання про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 52016000000000214 від 24.06.2016р., які обґрунтовані тим, що, ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.03.2018р. вказані арештовані активи були передані в управління Національному агенству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. На думку, адвоката, вказана ухвала слідчого судді суперечить конституційним нормам і гарантіям щодо права приватної власності, створюючи підстави, фактично, для позбавлення особи права приватної власності шляхом відчуження (втрати права користування та розпорядження) активами в результаті управління арештованим майном. Крім того, дана ухвала слідчого суді суперечить завданням та меті застосування арешту як тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження, містить значну невизначеність подальшої долі майна. Тому, на його думку, при винесенні вказаної ухвали про передачу майна ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» в управління Національного агентства були порушені завдання та принципи кримінального провадження, у зв'язку з чим просив слідчого суддю скасувати вказану передачу майна, застосовану ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.03.2018р.

В судовому засіданні адвокати Посохов В.С. та Гончаров Е.В. підтримали подані клопотання та просили їх задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що прийняті рішення не відповідають практиці Європейського суду та порушують принципи верховенства права, розумності та справедливого балансу.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Гречишкін В.В. та детектив Національного антикорупційного бюро України Браверман С.О. заперечували проти задоволення клопотань адвокатів, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими, тому просили відмовити в задоволенні клопотань про скасування арешту майна та передачу його в управління.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотань, вважаю, що клопотання адвоката Посохова В.С. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52016000000000214 від 24.06.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ст. 366-1 КК України.

07.03.2018р. ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, за клопотанням старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Бравермана С.О., був накладений арешт, із забороною відчуження та розпорядження, на майно ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» (код ЄДРПОУ: 37947040), а саме на: 1) пасажирський термінальний комплекс, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 8998.8 кв. м., розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер: 1224504651101; нежитлові будівлі та споруди, об'єкти житлової нерухомості загальною площею 31269,8 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер: 885723851101; виробничо-відновлювальний комплекс - бази відпочинку «Політ», об'єкт житлової нерухомості, до складу якого входять котеджі «Б», «В», «Г», «Д», кожен з яких 54,8 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вулиця Приморська, 14-а, реєстраційний номер: 472561951237; 2) незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, що складається з літери «А3» - пасажирський термінальний комплекс, рік будівництва 2013, має загальну площу 26 304 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер 343417851101 та на майно ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» (код ЄДРПОУ: 37102749) - 75% корпоративних прав на ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» (код ЄДРПОУ: 37947040).

Підставою арешту вказаного майна було забезпечення цілісності та схоронності вказаного майна, оскільки за інших обставин дане майно може бути передане у власність іншим особам і призвести до втрати майна, так як ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент» на даний час належить 75% корпоративних справ на ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», що дає їм можливість самостійно розпоряджатися майном товариства та здійснювати його фінансово-господарську діяльність, про що також свідчить самостійне рішення ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент» під час загальних зборів ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» про передачу майна аеропорту у заставу для отримання кредиту в АТ «Укрексімбанк» у відповідності до договору від 16.10.2013р.

Крім того, про наявність ризиків втрати майна аеропорту та корпоративних прав на ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» також свідчить проект протоколу загальних зборів ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса», вилучений в електронному вигляді 17.11.2017р. під час обшуку за адресою: м. Київ, пр. Музейний, 4, де ТОВ «Одеса аеропорт Девелопмент», маючи 75% корпоративних прав, зловживаючи цією обставиною, прийняла рішення зменшити частку м. Одеси в ТОВ «Міжнародний аеропорт Одеса» з 25% до 9,57%.

За результатами розгляду клопотання про накладення арешту, слідчий суддя прийшовдо висновку, що вказане майно підлягає арешту, оскільки детективом було доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні детектива, крім того, слідчим суддею було враховано, що нерухоме майно, яке було визнане речовим доказом в кримінальному провадженні та корпоративні права на ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», відповідають критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому підлягали арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що арешт з метою збереження речових доказів був накладений обґрунтовано, а також, що таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження, тому, клопотання адвоката в частині скасування арешту з вказаного майна не підлягає задоволенню.

Однак, на думку слідчого судді, посилання в ухвалі суду на мету арешту, як забезпечення спеціальної конфіскації, є недоречним, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті (спеціальна конфіскація), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

Враховуючи ту обставину, що по даному кримінальному провадженні на даний час жодній особі не повідомлено про підозру, а також в клопотанні не було доведено, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених в ст. 96-2 КК України, тому накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, є необґрунтованим.

Проте, на думку слідчого судді на суть рішення це не впливає, оскільки арешт майна з метою збереження речових доказів відповідає вимогам КПК України, а відтак застосовано правомірно.

Що стосується розгляду клопотання адвоката Посохова В.С. в частині скасування передачі майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, застосованого ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.03.2018р., то слідчий суддя приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 ст. 9 КПК України передбачено, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд (Рішення від 06.03.2018р., справа № 243/6674/17-к, провадження № 51-499км17).

Стаття 13 Конвенції вимагає «ефективного засобу правового захисту у відповідному національному органі» кожному, чиї права і свободи, що викладені в Конвенції, було порушено. Хоча це формулювання є цілком зрозумілим правовим поняттям, при витлумаченні статті 13 Комісія і Суд зіткнулись з більшою кількістю проблем, у порівнянні з витлумаченням інших статей Конвенції. Суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини (1978).

У справі Сільвер та інші проти Сполученого Королівства (1983) Суд навів таке роз'яснення: «Коли особа, наводячи аргументи, звертається із заявою про порушення гарантованих Конвенцією прав і свобод, вона повинна мати засоби правового захисту у відповідному національному органі як для того, щоб її питання було вирішене, так і з метою одержання, в разі необхідності, компенсації».

На додаток до статті 13 Конвенції, два інші положення Конвенції також вимагають від держав запровадити засоби правового захисту для запобігання порушенню прав, які захищає Конвенція: пункт 4 статті 5 (habeas corpus) і пункт 1 статті 6 (справедливий судовий розгляд). Оскільки в цих двох положеннях йдеться саме про судовий захист прав, Суд, як правило, визнає такий рівень захисту більш надійним, ніж той, який пропонується у статті 13. В результаті Суд концентрує свою увагу на розгляді статті 5 або статті 6, на які робиться посилання, і потім часто визнає, що немає необхідності розглядати також питання про ефективні засоби правового захисту ( Де Вільде, Оомс та Версип проти Бельгії (1971) (стаття 13 перекривалась пунктом 4 статті 5) та Ейрі проти Ірландії (1979) (стаття 13 перекривалась пунктом 1 статті 6). Однак слід відзначити, що стаття 13 може бути єдиним прийнятним положенням у справах, в яких йдеться про брак ефективних засобів захисту при порушенні прав, які за Конвенцією не визначаються ні як кримінальні, ні як цивільні.

В даному випадку, діючим кримінально-процесуальним кодексом України, на противагу вирішенню іншого питання (накладення арешту та скасування арешту майна), не передбачено, ні в апеляційному, ні в іншому порядку перегляд рішення про передачу активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що істотно порушує право осіб на ефективний засіб юридичного захисту.

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду слідчим суддею питання щодо скасування передачі активів в управління Національного агентства України.

У рішенні по справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» Європейський суд з прав людини зазначив, що справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

За таких обставин, враховуючи, що питання про передачу активів в управління Національному агентству, відповідно до положень КПК України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є похідним і напряму залежить від арешту майна, який повинен передувати, тому слідчий суддя вважає за можливим, з метою забезпечення права осіб на ефективний засіб юридичного захисту, розглянути в цій частині клопотання адвоката Посохова В.С. та застосувати аналогію закону, за правилами, закріпленими в Главі 17 КПК України.

Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.03.2018р. було задоволено клопотання заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кривенка В.В. та передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) нерухоме майно, а саме: пасажирський термінальний комплекс, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 8 998,8 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер 1224504651101; нежитлові будівлі та споруди, об'єкти житлової нерухомості загальної площею 31 269,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер 885723851101; виробничо-відновлювальний комплекс - бази відпочинку «Політ», об'єкт житлової нерухомості, куди входять котеджі «Б», «В», «Г», «Д», кожен з яких 54,8 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вулиця Приморська, 14-а, реєстраційний номер 472561951237; незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, що складається з літери «А3» - пасажирський термінальний комплекс, рік будівництва 2013, має загальну площу 26 304 кв.м. (11169,8+5140,2+9674,5+319,5) розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер 343417851101, які належать на праві власності ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» (код ЄДРПОУ 37947040) та корпоративні права ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» (код ЄДРПОУ 37102749) на ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», що полягають у володінні та розпорядженні 75% статутного капіталу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», на які на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07.03.2018р. накладено арешт як на речові докази, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їх економічної вартості.

Відповідно до абзацу 7 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (надалі Закон) Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до статті 1 Закону, управління активами - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.

Статтею 21Закону передбачено, що управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Під час судового розгляду клопотання знайшли своє підтвердження доводи адвокатів з приводу того, що прийнятим рішенням про передачу активів ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» в управління Національному агенству, не було досягнуто основної умови такої передачі, зокрема, не забезпечено збереження та збільшення вартості переданих активів.

Так, з наданої слідчому судді копії претензії ТОВ «Чорноморгідробуд» від 03.10.2018р. щодо невиконання умов договору підряду від 25.08.2016р. № 2508-2016 вбачається, що дане товариство є генеральним підрядником з будівництва пасажирського термінального комплексу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» та згідно умов Договору підряду від 25.08.2016р., Підрядник, 03.09.2018р. направив Замовнику - ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» акт приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 98 275 136грн., які в супереч умов Договору підряду Замовником, станом на жовтень 2018р., не підписані, у зв'язку з чим ТОВ «Чорноморгідробуд» понесено збитки. Крім того, Підрядником заявлено про відшкодування Замовником збитків та додаткових фінансових витрат, які виникли у Підрядника, у зв'язку із припиненням будівництва та необхідністю вжити заходів для запобігання знищенню або пошкодженню об'єкта будівництва, які складають 10 363 433грн.

Також, з наданої слідчому судді копії претензії ТОВ «АЕРОПАРКІНГ» від 10.10.2018р. щодо невиконання умов договору оренди № 20/3-2017 від 01.02.2017р. вбачається, що дане товариство, відповідно до умов Договору, мало на меті в березні 2019р. здійснити пролонгацію Договору оренди № 20/3-2017 від 01.02.2017р., проте, у зв'язку з наявністю ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 29.03.2018р. про передачу майна в управління, ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» повідомило про неможливість здійснення такої пролонгації. Тому ТОВ «АЕРОПАРКІНГ» звернулося до ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» з вимогою про відшкодування витрат, понесених орендарями на проведення будівельно-ремонтних робіт приміщень, що становить 708 814.92грн.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що між ПАТ «Державний Експортно-Імпортний банк України» та ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» було укладено кредитний договір № 151413К6 від 16.10.2013р., відповідно до якого Позичальнику відкрито не відновлювану кредитну лінію з лімітом кредитування 30 000 000 доларів США, кредитні кошти надавалися Позичальнику з метою фінансування будівництва нового пасажирського термінального комплексу міжнародного аеропорту м. Одеса. У зв'язку із блокуванням будівництва, Позичальником понесені додаткові витрати на обслуговування кредитної лінії, зокрема, за період з 01.01.2018р. по 30.09.2018р. виплати за кредитним договором складають: 1 780 614.52 доларів США, що в еквіваленті становить 48 246 290.06грн., в якості погашення відсотків за користування ним та 1 732 673.30грн., в якості плати за обслуговування кредитної лінії (комісії за управляння кредитною лінією). Також Банк зазначає, що існує загроза невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, яка призведе до нанесення збитків власнику Банку - державі, в особі Кабінету Міністрів України.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що не було досягнуто мети передачі такого майна в частині збільшення економічної вартості активів, зокрема, отримання доходів від розпорядження вказаними активами, що підтверджується наданим листом з ТОВ «АВІАКОМПАНІЇ СКАЙАП» від 22.05.2018р. № 2018-05-193, відповідно до якого дане товариство відклало початок виконання рейсів в/з аеропорту «Одеса» до вирішення питання ризиків авіакомпаній, у зв'язку з накладеними арештами на майно ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», що свідчить про неможливість збільшення економічної вартості арештованого майна.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини при здійсненні правосуддя неодноразово звертав увагу на: структуру статті 1 Першого протоколу, а саме «три норми»: Ця стаття містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам - вона міститься в другому реченні частини першої. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети; ця норма міститься в частині другій.

Перед тим як з'ясувати, чи було дотримано першу норму, Суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм. Рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

З'ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з'ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (див. рішення у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі «Шассанью та інші проти Франції» (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у справі «"Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49.

Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу № 1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном. Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

Аналізуючи вказані норми, слідчий суддя приходить до висновку, що, основною метою застосування судом такого заходу обмеження права власності, як передача активів в управління Національному агенству, було забезпечення їх збереження та збереження їх економічної вартості.

Разом з тим, в даному випадку передача майна в управління Національну агентству не забезпечила збереження вказаних активів, на які накладено арешт, та їх економічної вартості, та не досягнуто основної мети управління ними, зокрема, збільшення їх вартості, а навпаки, після передачі активів в управління Національному агенству було припинено будівництво пасажирського термінального комплексу ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса», що призвело до збільшення видатків у ТОВ «Міжнародний аеропорт «Одеса» для забезпечення цілісності майна та виникнення значних додаткових фінансових (штрафних) зобов'язань перед третіми особами.

На підставі викладених обставин, слідчий суддя дійшов до висновку, що таке втручання не відповідає принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини та призвело до обмеження права власності осіб на безперешкодне користування своїм майном та особливого і надмірного тягарю для особи.

Тому, слідчий суддя вважає необхідним скасувати, застосовану ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.03.2018р., передачу активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

На думку слідчого судді, арешт накладений ухвалою від 07.03.2018р., із забороною відчуження та розпорядження, в даному випадку, повністю унеможливить та мінімізує ризики втрати майна та зменшення розміру частки комунальної громади, які були зазначені у клопотанні про накладення арешту.

Таким чином, це буде повною мірою відповідати меті арешту та принципам розумності та співрозмірності, та достатньою мірою гарантувати досягнення дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин, клопотання адвоката підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 100, 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Посохова Валентина Сергійовича, подане в інтересах ТОВ «Одеса Аеропорт Девелопмент» - задовольнити частково.

Скасувати застосовану ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.03.2018р. передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), нерухомого майна, а саме: пасажирського термінального комплексу, об'єкта житлової нерухомості, загальною площею 8 998,8кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер 1224504651101; нежитлових будівель та споруд, об'єктів житлової нерухомості, загальної площею 31 269.8кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер 885723851101; виробничо-відновлювального комплексу - бази відпочинку «Політ», об'єктів житлової нерухомості, куди входять котеджі «Б», «В», «Г», «Д», кожен з яких 54,8 кв.м., розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вулиця Приморська, 14-а, реєстраційний номер 472561951237; незавершеного будівництва, об'єкта житлової нерухомості, що складається з літери «А3» - пасажирського термінального комплексу, рік будівництва 2013, що має загальну площу 26 304кв.м. (11169,8+5140,2+9674,5+319,5), розташованого за адресою: м. Одеса, вулиця Центральний аеропорт, 2, реєстраційний номер 343417851101, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Одеса» (код ЄДРПОУ 37947040) та корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Аеропорт Девелопмент» (код ЄДРПОУ 37102749) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Одеса», що полягають у володінні та розпорядженні 75% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний аеропорт «Одеса», на які на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 07.03.2018р. накладено арешт як на речові докази, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження та збереження їх економічної вартості.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: М.В. Вишняк