Рішення № 77685157, 29.10.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15216/18

пр. № 2/759/6712/18

29 жовтня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коваль О.А.,

секретаря судово засідання Грень О.О.,

за участю позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві за участю сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2018 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, просить суд збільшити розмір аліментів на утримання дитини, стягнувши з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини в сумі 77782 грн. 36 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 28 жовтня 1994 року сторони перебували в шлюбі, в якому у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В подальшому шлюб між ними було розірвано, стягнуто в відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Позивач вважає, що стягнутий судом розмір аліментів не може забезпечити гармонійного розвитку дитини, отже його слід збільшити.

Крім того, позивач зазначає, що протягом 2017-2018 років понесла додаткові витрати, пов'язані з вихованням та лікуванням спільної з відповідачем дитини в сумі 77782грн. 36 коп., тому просить ці витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року справу було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с. 38).

В судовому засіданні в приміщенні Святошинського районного суду міста Києва позивач позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

В своїх поясненнях позивач зазначила, що в зв'язку із загальним здорожчанням рівня життя, інфляцією, стягнутої раніше суми аліментів недостатньо для належного утримання дитини.

Крім того, позивач зазначила, що несе додаткові витрати ну дитину, зокрема витрати на відвідування секції карате, плавання, лікування у стоматолога, відпочинок, подорожі до Болгарії та Італії, дозвілля, придбання дивану для дитини, одягу тощо. За 2017-2018 роки сума додаткових витрат на дитину склала 77782 грн. 36 коп.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Посилався на те, що ним укладено новий шлюб, в якому у нього народилася ще одна дитина, що стягнутий рішенням суду розмір аліментів сплачує регулярно, приділяє увагу вихованню сина, в зв'язку з чим також несе додаткові витрати. Наявний на даний час рівень його доходів не дозволяє йому збільшити розмір витрат на оплату аліментів на утримання дитини від шлюбу з позивачем.

Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах докази дійшов наступних висновків.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року у справі № 759/11459/17 (провадження 2/759/4774/17) було розірвано раніше укладений 28 жовтня 1994 року, актовий запис № 913, між сторонами шлюб (а.с. 6).

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 17.11.2005 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в місті Києві (а.с. 10).

Зазначеним вище рішенням Святошинського районного суду міста Києва було стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання їх неповнолітнього сина - ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. 00 коп. починаючи з 28 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Отже, аналіз положень даної норми дозволяє зробити висновок, що питання розміру аліментів, так само як і питання збільшення або зменшення їх розміру, законодавство в першу чергу повинно розглядатися в двох аспектах: суб'єктивному - тобто з урахуванням особи дитини та її особистих потреб, та об'єктивному - тобто з урахуванням можливостей платника таких аліментів.

Таким чином, в суб'єктивному аспекті, вирішуючи питання зміни розміру аліментів слід встановити, яким чином змінилися особисті потреби дитини з моменту встановлення певної суми аліментів на її утримання чи то за домовленістю між батьками, чи то за рішенням суду.

Судом встановлено, що аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. 00 коп. було присуджено на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, позивачем не наводиться, а судом не встановлено обставин, які б могли свідчити про істотну зміну потреб неповнолітнього сина сторін, які відбулися після ухваленням судом попереднього рішення про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні.

Таким чином, станом на момент розгляду справи судом розмір аліментів, які стягнуто з відповідача на користь його неповнолітнього сина відповідає приписам ст. 182 Сімейного кодексу України.

З об'єктивної сторони питання збільшення або зменшення розміру аліментів повинно розглядатися з точки зору відповідних можливостей платника аліментів.

В своїх поясненнях позивач зазначає, що відповідач працевлаштувався на нову роботу, де отримує підвищену зарплатню.

В той же час судом встановлено, що відповідач уклав новий шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 від 19.05.2018 року, виданим Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Також, у відповідача народилася ще одна дитина, що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 11.07.2018 року, виданим Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Щодо збільшення доходів відповідача суд позбавлений можливості встановити динаміку таких змін, оскільки наявною в матеріалах справи Довідкою про доходи ОСОБА_3 від 08.10.2018 року, виданою Приватним підприємством «А.Т.Н.», підтверджується лише розмір заробітної плати, яку отримує відповідач на момент розгляду справи судом. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року у справі № 759/11459/17 (провадження 2/759/4774/17), яким з відповідача було стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. 00 коп., розмір доходів відповідача на момент стягнення з нього аліментів не встановлювався. В свою чергу позивач документів на підтвердження зміни розміру доходів відповідача до суду не надала, клопотання про витребування документів, які б могли підтвердити цю обставину не заявляла.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, оскільки позивач у належний спосіб не довела суду існування обставин, які б свідчили про істотну зміну потреб її неповнолітньої дитини та істотну зміну можливостей відповідача щодо сплати ним підвищеного розміру аліментів, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року у справі № 759/11459/17 (провадження 2/759/4774/17), які стягуються з ОСОБА_3 на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2000 грн. 00 коп. щомісячно до 3000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили слід відмовити.

Крім того, в судовому засіданні позивач просила стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання їх з відповідачем неповнолітнього сина в сумі 77782 грн. 36 коп.

З пояснень позивача виходить, що зазначені витрати було зроблено нею протягом 2017-2018 року, зокрема на оплату за відвідування секції карате, плавання, лікування у стоматолога, відпочинок, подорожі до Болгарії та Італії, дозвілля, придбання дивану для дитини, одягу тощо.

Судом встановлено, що неповнолітній син сторін, - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує секцію карате, бере участь у спортивних змаганнях, зборах. Пов'язані з цим витрати несе позивач, що підтверджується Довідкою, виданою ФОП ОСОБА_5 (а.с. 11).

Зокрема, за 2017-2018 рік позивачем було понесено витрати на оплату щомісячних тренувань в сумі 4950 грн.00 коп.; придбання необхідної захисної амуніції (кімоно Емпі) в сумі 1200 грн. 00 коп.; відвідування тематичних семінарів в сумі 2100 грн. 00 коп.; начально-тренувальні збори (м. Варна, Болгарія) в сумі 10240 грн.00 коп. - разом в сумі 18490 грн. 00 коп.

Згідно пояснень відповідача він був обізнаний про відвідування неповнолітнім сином сторін секції карате, але з розміром понесених витрат не погодився, причини своєї незгоди суду пояснити не зміг.

Також, судом встановлено, що в липня 2018 року позивачем було понесено витрати в сумі 9500 грн. 00 коп. на оплату туристичної путівки для неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Дитячого оздоровчого комплексу «Бригантина», що підтверджується Договором на придбання путівки в ДОК «Бригантина» від 07.07.2018 року. Згідно п. 2.2.2 зазначеного Договору покупець, тобто позивач, зобов'язався оплатити повну вартість путівки в момент підписання Договору (а.с. 12).

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що йому відомо про відпочинок його сина в Дитячому оздоровчому комплексі «Бригантина» влітку 2018 року. Але проти такого розміру оплати цього відпочинку заперечував, мотивуючи це тим, що на його думку існують інші, більш дешевші види відпочинку. Зазначив, що пропонував позивачу в інший спосіб організувати літній відпочинок їх сина, зокрема шляхом відвідування його батьків, які проживають в сільській місцевості, направлення дитини до дитячого табору, але доказів на підтвердження своїх заперечень не надав.

Також, судом встановлено, що 26 грудня 2017 року позивачем було понесено додаткові витрати на придбання для неповнолітнього сина сторін велосипеду з додатковими аксесуарами загальною вартістю 3313 грн. 00 коп.(а.с. 17).

Також, судом встановлено, що починаючи з серпня 2018 року позивачем було понесено додаткові витрати на отримання неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, спортивно-оздоровчих послуг у спортивному клубі «Sport Life» в загальному розмірі 4000 грн. 00 коп. (а.с. 18-19).

Також судом встановлено, що починаючи з жовтня 2017 року позивачем було понесено додаткові витрати на отримання неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, спортивно-оздоровчих послуг (плавання) у спортивному клубі «Sport Life» в загальному розмірі 6650 грн.00 коп. (а.с. 20-24).

Також судом встановлено, що 14 жовтня 2017 року позивачем було понесено додаткові витрати на придбання для неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дивану загальною вартістю разом з доставкою 5118 грн. 00 коп., що підтверджується товарним чеком та Накладною від 14.10.2018 року (а.с. 25-26). Необхідність такого придбання позивач обгрунтоввував тим, що диван, на якому спав син сторін перебував у неналежному стані, мав конструктивні дефекти та пошкодження, що не ускладнювало його використання за призначенням.

Також судом встановлено, що позивачем було понесено додаткові витрати на лікування неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Так, матеріалами справи підтверджується, що на ліки та діагностично-лікувальні процедури позивачем було витрачено грошові кошти в сумі 991 грн. 34 коп.(а.с. 27)

Також судом встановлено, що позивачем було понесено додаткові витрати на відвідування неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, розважальних заходів в театрі та кінотеатрі в сумі 260 грн.00 коп. (а.с. 29).

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). При цьому розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Аналіз даної норми стаття 185 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок про наявність відповідного ступеню дискреції суду при вирішенні питання розподілу між батьками додаткових витрат на утримання дитини. Для вирішення цього питання суд повинен встановити наявність певних особливих обставин, з урахуванням яких такий поділ цих витрат було б зроблено.

В судовому засіданні судом не було встановлено жодних особливих обставин, які б могли вплинути на розподіл між батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, додаткових витрат на його утримання. Враховуючи це суд виходить із загального норми ст. 141 Сімейного кодексу України, відповідно до якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Таким чином, суд доходить висновку, що зазначені вище додаткові витрати на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід розподілити між сторонами в рівних частках по ? частині.

Заперечення відповідача проти задовлення позову в цій частині з посиланням на його фінансові можливості, наявність у нього дітей від іншого шлюбу та відсутність необхідності цих витрат суд визнає необґрунтованими, оскільки перелічені вище витрати було зроблено позивачем з урахуванням потреб неповнолітнього і вони були спрямовані на його особистісний розвиток, задоволення його фізичних та духовних потреб. В свою чергу відповідач жодним чином не довів, що ці витрати не відповідають інтересам його сина, є надмірними. Судом встановлено, що відповідач був обізнаний про наявність цих додаткових витрат. В той же час обставин, які б свідчили, що відповідач в активній формі заперечував проти їх здійснення судом не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, додаткові витрати на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме витрати на відвідування ним секції карате в сумі 18490 грн.00 коп., витрати на відпочинок в ДОК «Бригантина» в сумі 9500 грн.00 коп., витрати на придбання велосипеду в сумі 3313 грн.00 коп., витрати на отримання спортивно-оздоровчих послуг у спортивному клубі «Sport Life» в загальному розмірі 4000 грн. 00 коп., витрати на отримання спортивно-оздоровчих послуг (плавання) у спортивному клубі «Sport Life» в загальному розмірі 6650 грн.00 коп., витрати на придбання дивану загальною вартістю разом з доставкою 5118 грн. 00 коп., витрати на ліки та діагностично-лікувальні процедури в сумі 991 грн. 34 коп., витрати на відвідування розважальних заходів в театрі та кінотеатрі в сумі 260 грн.00 коп. слід розподілити між сторонами в рівних частинах по ? частині.

З огляду на зазначене вище, стягненню з відповідча на користь позивача підлягає частина понесених нею додаткових втрат на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 18490 грн.00 коп. + 9500 грн. 00 коп. + 3313 грн.00 коп. + 4000 грн.00 коп. + 6650 грн.00 коп. + 5118 грн.00 коп. + 991 грн.34 коп. + 260 грн.00 коп./2 = 21977 грн.17 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення іншої частини додаткових витрат на утримання дитини, зокрема витрат на подорож неповнолітнього до Італійської Республіки в загальній сумі 6627 грн. 66 коп. та витрат на придбання одягу в загальній сумі 6658 грн.36 коп. суд вирішив відмовити, оскільки позивачем в належний спосіб не було доведено, що заначені витрати було зроблено саме нею. Пояснення відповідача з приводу цих витрат, що вони були зроблені старшою донькою позивача, яка мешкає в Італійській Республіці, не знайшли свого спростування в ході розгляду справи.

В задовленні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на отримання неповнолітнім спортивно-оздоровчих послуг у спортивному клубі «Sport Life» в загальному розмірі 3900 грн.00 коп. судом також вирішено відмовити, оскільки як вбачається з товарного чека б/н від 19.08.2017 року (а.с. 20) ці витрати було здійснено на користь позивача.

В задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на придбання планшету марки «Apple» з аксесуарами загальною вартістю 12292 грн.00 коп. суд також вирішив відмовити, оскільки такі витрати не можна віднести до витрат, пов'язаних з особливими обставинами та спрямованими на розвиток здібностей дитини. Крім того, відсутні докази, що саме дитині придбавався планшет марки «Apple» і що саме дитина його використовує в діяльності, яка спрямована на розвиток здібностей дитини.

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору, в такому разі судовий збір по справі необхідно стягнути у дохід держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст. 141, 180, 182, 183, 184, 185 СК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-83, 141, 200, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Чернігів, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки м. Київ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2) суму додаткових витрат на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 21 977 (двадцять одна тисяча дев"ятсот сімдесят сім) грн. 17 (сімнадцять) коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Чернігів, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення повного тексту судового рішення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.А. Коваль

Повний текст судового рішення складено 31.10.2018.