Ухвала суду № 77682789, 06.11.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37210/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань - Чепізі Є. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Валевського Олександра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_5 без вилучення паспортного документа у виконавчому провадженні № 55451850 з примусового виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, третя особа Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Печерського РВ ДВС міста Київ ТГУЮ у м. Києві Валевського О. О. звернувся до суду з вказаним поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні № 55451850 ОСОБА_5, відкритого для примусового виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року, яким частково змінено рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року.

Положенням цивільного процесуального закону, а саме частиною першою ст. 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Державний виконавець у судове засідання не з'явився, будучи повідомленим належним чином.

Суд, вивчивши подання, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення матеріальної шкоди та судових витрат і постановлено нове, яким присуджено стягнути з відповідача ОСОБА_5 суму відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 24907, 75 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 591, 58 грн на користь кожної з позивачів, у частині відшкодування моральної шкоди - залишено без змін /т. ІІ а. с. 89-101/.

27 грудня 2017 року позивачам видано виконавчі листи, з якими вони 28 грудня 2017 року звернулися до Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві /т. ІІ а. с. 144 (зворотній бік заяви), 145, 215/.

Постановою від 28 грудня 2017 року державного виконавця Валевського О. О. відкрито виконавче провадження № 55451850 про стягнення з боржника ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 суми у розмірі 5 591, 58 грн /т. ІІ а. с. 219-220/.

Також постановою державного виконавця від 28 грудня 2017 року накладено арешт на все рухоме майно боржника із забороною його відчужувати /т. ІІ а. с. 223-224/.

Викликом державного виконавця від 22 січня 2018 року зобов'язано боржника з'явитися до виконавця протягом трьох робочих днів з моменту отримання виклику щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, а також надати пояснення та документи /т. ІІ а. с. 221-222/.

Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 05 липня 2017 року на запит Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 09 червня 2017 року № 6056/2, боржник кордон України перетинала двічі: на виїзд 18 липня 2016 року та виїзд 24 липня 2016 року /т. ІІ а. с. 226/.

Відомості про перетин державного кордону України боржником протягом наступних років суду не надано, копії матеріалів виконавчого провадження подані разом з подання державного виконавця їх не містять.

Із інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - фізичної особи за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, сформованої 26 вересня 2018 року, 19 травня 2017 року постановою державного виконавця Кравцової О. С. накладено арешт на все нерухоме майно боржника /а. с. 231-232/.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою, третьою вказаної статі Закону визначено обов'язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 19 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За приписами частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання державного виконавця, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з'ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.

Майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, що означає здатність нести юридичну відповідальність за рахунок власного майна.

Звертаючись до суду із поданням про обмеження виїзду боржника за межі України, державний виконавець обґрунтував звернення до суду з поданням тим, що у порядку примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводяться заходи щодо забезпечення виконання рішення суду: накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, направлено запити до компетентних органів з метою встановлення наявності майна, за рахунок якого можливо звернути стягнення, проте, вимоги державного виконавця щодо виконання судового рішення, подання декларації проігноровані, сума боргу у розмірі 7 908, 44 грн залишається несплаченою.

Крім того, встановлено, що складений державним виконавцем акт від 20 вересня 2018 року, за адресою: АДРЕСА_1, є неналежним доказом, оскільки складений лише самим державним виконавцем без участі понятих, залучення яких є обов'язковим відповідно до частини другої ст. 22 «Про виконавче провадження», відповідно до якої присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна /а. с. 233/.

Таким чином вбачається, що більша частина боргу перед стягувачами боржником погашена, сума боргу,за твердженням державного виконавця станом на день звернення до суду із поданням, становить 7 908, 44 грн, окрім того відомості щодо перетину боржником державного кордону України подані станом лише на перше півріччя 2017 року, тому не можуть прийматися судом до уваги.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.

Звертаючись до суду з даним поданням, головний державний виконавець посилався на ті підстави, що боржником не вчиняються дії для виконання виконавчого документа, що трактується не інакше, як ухилення від погашення існуючої заборгованості та переховування майна, на яке передбачено звернення стягнення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини першої ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у пункті 18 частини третьої ст. 11 Закону № 606-ХІV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде встановлено протилежне. Наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Як вбачається із змісту подання державного виконавця, боржник погашала борг, а станом на час звернення до суду наявна заборгованість лише на суму 7 908, 44 грн, при цьому суду не надано доказів того, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язання, не надано доказів того, що вона вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, зокрема, що боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця, або доказів, які дають підстави вважати, що боржник має намір ухилитися від виконання виконавчого напису шляхом залишення території України, а також доказів того, що вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боржником суми боргу, а тому висновок про умисні дії боржника щодо уникнення виконання судового рішення є передчасним та неспівмірним з огляду на надані суду письмові докази.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», ст. 1-22, 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Валевського Олександра Олександровича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_5 без вилучення паспортного документа у виконавчому провадженні № 55451850 з примусового виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, третя особа Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя І. В. Литвинова