Постанова № 77681532, 06.11.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопда 2018 року м. Чернівці

Справа № 723/1234/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

секретар: Скакун К.В.

за участю: представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, головуючий у І-й інстанції – Дедик Н.П.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») у квітні 2018 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 07 березня 2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, станом на 31 березня 2018 року у нього утворилась заборгованість перед банком в розмірі 22 086,74 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом – 2 985,75 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом – 17 573,05 грн, а також штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу (фіксована частина) – 500 грн та штрафу (процентна складова) – 1 027,94 грн.

______________

Провадження № 22-ц/794/981/18 Категорія:27 Доповідач Литвинюк І.М.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

На зазначене рішення АТ КБ «Приватбанк»,яке є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк», подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Аргументує апеляційну скаргу тим, що строк позовної давності не пропущено, оскільки отримані позичальником кредитні кошти до теперішнього часу банку не повернуті, тим самим кредитний договір від 07 березня 2007 року не є розірваним чи припиненим. Відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом.

На апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги по стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом. Оскільки до звернення позивача до суду спливла позовна давність до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та аргументи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж здійснений 13 лютого 2015 року, а позов подано 08 квітня 2018 року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07 березня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 4 800 гр. на строк 12 місяців - з 07 березня 2007 року по 07 березня 2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 800 грн в обмін на зобов’язання позичальника з повернення кредиту, сплату відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка», Стандарт») строки.

За Умовами договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця з 5 по 10 число, в сумі 491,65 грн для погашення заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, інших витрат. При порушенні позичальником зобов’язань із погашень кредиту, він сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 11,83% на місяць від суми залишку непогашеної заборгованості. Відсоткова ставка за кредитом може змінюватися в залежності від змін облікової ставки НБУ чи в інших випадках відповідно до п. 3.3 Умов. Для користування кредитними коштами відповідач отримав кредитну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» «Стандарт», Тарифами складає між ним та Банком Договір.

Судом встановлено, що в період дії кредитного договору ОСОБА_2 не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 31 березня 2018 року має заборгованість 22 086,74 грн, яка складається з наступного: 2 985,75 грн – заборгованість за кредитом; 17 573,05 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500 грн – штраф (фіксована частина); 1 027,94 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

За нормами Правил користування платіжною карткою, у редакції, що була чинною на час укладення кредитного договору, строк дії картки вказаний на лицевій стороні картки (місяць і рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця (пункт 3.1.1). Після закінчення терміну дії відповідна карта продовжується банком на новий термін (шляхом надання клієнту карти з новим терміном дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення терміну дії) не поступила письмова заява держателя про закриття карткового рахунку, а також при умовах наявності коштів на картковому рахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картковому рахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором (пункт 3.1.3).

У цій справі сторони погодили, що строк дії договору відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а ст. 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність щодо неустойки (пені та штрафу).

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, який співпадає із строком дії картки (стаття 261 ЦК України).

Водночас, відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж відповідачем було здійснено 15 лютого 2015 року. З позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося 08 квітня 2018 року (а.с.24), тобто пропущено загальний трирічний строк позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що на час звернення позивача до суду з даним позовом сплинув строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі, що відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим фактичним обставинам справи та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

У пунктах 91-93 постанови ОСОБА_3 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Тобто відсотки банком нараховані взагалі безпідставно.

Будь-яких даних стосовно того, що карта № 4149 4373 0214 1856 перевипускалася, банком не надано.

Вищенаведеним спростовуються посилання ПАТ КБ «Приватбанк» на те, що правовідносини від 2007 року були продовжені на такий же строк і правовідносини між сторонами тривають до повного погашення клієнтом кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2018 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: М.І. Кулянда

ОСОБА_4