Ухвала суду № 77681124, 31.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/520/18 Справа № 711/1513/18 Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарях ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6,з участю прокурорівОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинуваченого ОСОБА_9,

захисника ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12018251010000035 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_11 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2018 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, -

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на 9 років позбавлення волі;

Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 процесуальні витрати на користь держави в сумі 2574 грн.

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2018 року ОСОБА_9 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, 31.12.2017 близько 22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на кухні в квартирі АДРЕСА_1, маючи умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, підійшов до свого знайомого ОСОБА_12 та на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження, а саме : наніс останньому удар кулаком в обличчя, перетягнув його за ноги до вхідних дверей даного житла, де продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу наніс чисельні удари руками і ногами по голові та тулубу, внаслідок чого останній перестав чинити опір, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник. Своїми діями ОСОБА_9 спричинив потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми у виді синців на голові, крововиливів в м’які покрови голови та крововиливів під оболонки головного мозку, що в свою чергу призвело до стиснення головного мозку і які згідно висновків експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від отримання яких останній помер в нічний час 02.01.2018.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи його незаконним, просив скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження відносно нього, оскільки не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді та вичерпані можливості їх отримання.

Апелянт зазначає, що вирок суду був винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права. На його думку суд першої інстанції безпідставно віднісся критично до його показань.

Судом не було враховано, що свідок ОСОБА_13 давала неправдиві показання, оскільки перебувала в близьких стосунках з ОСОБА_14, вони того дня, втрьох, разом з потерпілим вживали спиртні напої в його квартирі. ОСОБА_14, коли виявилось, що ОСОБА_15 помер, зник з квартири і його не розшукували працівники поліції.

Вказує, що інкримінований йому злочин він не вчиняв, жоден свідок по справі прямо не вказував на його причетність до вчинення злочину. Стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу його винуватості.

В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, вважає вирок суду незаконним, просить його скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України – 10 років позбавлення волі. В обгрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких в наслідок підвищеного рівня суспільної небезпеки, оскільки посягає на життя та здоров’я людини, відсутність каяття з боку обвинуваченого, не усвідомлення ним протиправності своїх дій та наслідків.

Також зазначає, що судом безпідставно визнано недопустимим доказам протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13, оскільки на думку суду , протокол складено з порушенням вимог ст. 104 КПК України, а саме : в ньому маються виправлення відомостей щодо одного понятого та відсутні відомості щодо присутності іншого понятого. Натомість прокурором в судовому засіданні 20.04.2018 вказувалось на те, що під час даної слідчої дії застосовувалась відеозйомка, відеозапис якої на час розгляду справи судом першої інстанції перебував на судово-психологічній експертизі, про що сторона захисту була повідомлена під час виконання вимог ст. 290 КПК України. Крім того, свідок ОСОБА_13 в ході її допиту судом першої інстанції повідомила, що при проведенні слідчого експерименту були присутні два поняті та слідча дія фіксувалась за допомогою технічних засобів.

Також, судом першої інстанції не взято до уваги висновок судово-медичної експертизи № 03-01/9/2 від 16.02.2018, який зроблений з врахуванням обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, просили її задовольнити, в задоволенні апеляційної скарги прокурора – відмовити; думку прокурора Рідзель О.В., яка підтримала подану апеляційну скаргу прокурора, просила її задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_9 відмовити; думку потерпілої ОСОБА_15, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; переглянувши вирок районного суду відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були належним чином дотримані.

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 121 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_9 своєї вини у пред’явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 121 КК України, його винуватість в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_16, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_15, даними в суді першої інстанції про те, що потерпілий ОСОБА_16 є її онуком. Обвинуваченого ОСОБА_9 знає і бачила раніше, він проживав разом з її онуком, оскільки йому не було де жити. Під час проживання вони пиячили разом, були випадки коли ОСОБА_9 вчиняв бійки. 01.01.2018 вона спілкувалась спочатку з ОСОБА_13 – співмешканкою онука, а потім з ним, по голосу він їй здався кволим, на що він відповів, що прихворів. 02 січня 2018 року їй зателефонував якийсь чоловік та повідомив, що її онук помер чи вбитий. Коли приїхала до квартири онука, то двері були незамкнені на ключ, а прикриті. В квартирі не було нікого. Онук був мертвий, на його обличчі були сліди ушкоджень.

Показаннями свідка ОСОБА_13, даними в суді першої інстанції про те, що обвинуваченого та потерпілого знає, з потерпілим вона зустрічалась. 31.12.2017 вона разом з ОСОБА_16 та ОСОБА_14 перебували в квартирі ОСОБА_16. Цього ж дня, близько 22-23 години до них прийшов ОСОБА_9 та приніс спиртні напої. ОСОБА_16 пояснив, що він колись у нього проживав. Всі були нетверезі, сиділи на кухні та випивали. Причин для конфлікту не було. Приблизно через 30 хвилин ОСОБА_9 здалося, що ОСОБА_16 його образив якоюсь п’яною розмовою, після чого він його вдарив. У ОСОБА_16 не було сили, так як був дуже п’яний. ОСОБА_9 дуже розлютився, стягнув ОСОБА_16 на підлогу та витягнув в коридор, де почав його бити, в більшості - ногами взутими у взуття по голові, також удари приходились по тулубу, бив хвилин 10-15. Декілька ударів він наніс як ОСОБА_14, так і їй. Потім він заспокоївся. ОСОБА_16 поклали на ліжко. Вона, для того щоб заспокоїти ОСОБА_9, запропонувала йому випити, що вони й зробили. Вона зі ОСОБА_9 випили по одній чарці горілки, після чого приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_9 пішов з квартири. ОСОБА_16 не хотів викликати швидку медичну допомогу. 01.01.2018 ОСОБА_16 розмовляв із своєю бабусею, сказав їй, що захворів. В цей день вони всі похмелялись горілкою, яку приніс ОСОБА_14. Лягли спати близько 21 год. Вона спала біля ОСОБА_16. 02.01.2018 о 09 год. вони прокинулись і ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_16 мертвий.

Даними протоколу огляду місця події від 02.01.2018 та таблицею фотозображень до нього, згідно даних якого, в квартирі АДРЕСА_2 було виявлено труп потерпілого ОСОБА_16 з тілесними ушкодженнями.

Даними протоколу огляду трупа від 02.01.2018, згідно яких, на тілі потерпілого ОСОБА_16 виявлено тілесні ушкодження з детальним їх описом щодо розмірів та локалізації.

Даними висновку експерта №03-01/9 від 02.01.2018 згідно яких причиною смерті є черепно-мозкова травма у вигляді синців на голові, крововиливів в м'які покрови голови та крововиливів під оболонки головного мозку, що в свою чергу призвело до стиснення головного мозку, яка виникла від дії тупих предметів, в проміжок часу, що вимірюється годинами та десятками годин до моменту настання смерті, або в час, що наближений до вказаного, що підтверджується даними судово-медичної експертизи, проведеної у відділенні судово-медичної гістології, та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Вказана черепно-мозкова травма має прямий причинний зв'язок з настанням смерті.

Крім вказаної черепно-мозкової травми виявлені синці та садна на тулубі та кінцівках, що виникли від дії тупих предметів, в термін до 2 діб до настання смерті, або в час, що наближений до вказаного, та носять ознаки легких тілесних ушкоджень.

Можливість виконання цілеспрямованих дій після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_16 не виключається за умови перебування його у свідомості.

Можливість виникнення вказаних тілесних ушкоджень від падіння з положення стоячи виключається.

Під час проведення судово-медичної експертизи трупа було виявлено більше 15 тілесних ушкоджень, що могли виникнути не менше ніж від 15 травматичних впливів, та синці та садна на кінцівках, що може свідчити про можливу боротьбу чи самооборону.

Ступінь розвитку трупних явищ вказує, що смерть настала за 10-12 годин до моменту проведення експертизи трупа в морзі або в час наближений до вказаного.

Даними протоколу пред’явлення особи для впізнання від 03.01.2018 та таблицею зображень до нього, згідно даних якого свідок ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_9, як особу, яка спричинила тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_16 31.12.2017 в квартирі АДРЕСА_3.

Даними висновку судово-психіатричної експертизи № 43 від 31.01.2018, згідно якої ОСОБА_9, на період часу до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, з урахуванням знаходження його в стані простого алкогольного сп’яніння, був здатен і здатен на сьогодні усвідомлювати свої дії та керувати ними

Аналіз наведених доказів в їх сукупності з доказами, на які маються посилання у вироку суду, свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, і його дії за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 щодо невчинення ним відносно потерпілого ОСОБА_16 інкримінованого йому кримінального правопорушення, є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими в судовому засіданні, які узгоджуються між собою, а тому розцінюються колегією суддів як обраний ним спосіб захисту.

Колегія суддів вважає, що показання свідка ОСОБА_13, які вона безпосередньо давала в судовому засіданні є чіткими, послідовними, узгоджуються з висновком експерта №03-01/9 від 02.01.2018 та іншими доказами по справі, є об’єктивними та достовірними і викривають злочинні дії обвинуваченого щодо заподіяння потерпілому ОСОБА_16 умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, тому суд першої інстанції , давши їм відповідну оцінку, вірно поклав в основу вироку.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 від 03.01.2018 недопустимим доказом, оскільки він складений з порушенням та не відповідає положенням ст. 104 КПК України, а саме: має виправлення щодо одного понятого, та відсутність будь-яких відомостей щодо присутності другого понятого під час проведення даної слідчої дії, та як наслідок – не прийняття висновку експерта № 03-01/9/2 від 16.02.2018, який зроблений з урахуванням обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_13 від 03.01.2018.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в протоколі проведення слідчого експерименту від 03.01.2018 за участі свідка ОСОБА_13, в графі «У присутності понятих» під № 1 мається виправлення, тобто вилучення прізвища, ім’я, по батькові та адреси проживання понятого. При цьому жодних виправлень щодо зазначення правильного прізвища, ім’я, по батькові та адреси проживання понятого, належним чином завіреного слідчим та особою понятого немає. Фактично зі змісту вступної частини протоколу даної слідчої дії вбачається, що вона проводиться за участі одного понятого, наявність в заключній частині протоколу двох підписів в графі «поняті» не може бути оцінено колегією суддів, оскільки не зрозуміло - які особи їх поставили.

Що стосується посилання прокурора, як на підтвердження присутності двох понятих при проведенні вказаної слідчої дії, на відеозапис слідчого експерименту, який на момент розгляду провадження судом першої інстанції перебував у експертній установі при проведенні судово-психологічної експертизи, то колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів кримінального провадження та звукозапису судових засідань вбачається, що дійсно слідчим було призначено судово-психологічну експертизу за матеріалами відеозапису слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13 На момент розгляду даного кримінального провадження судом першої інстанції вказана експертиза не була проведена, відеозапис слідчої дії – слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_13 не був предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції. В ході судового розгляду, в тому числі і при з’ясуванні судом питання про наявність будь-яких заяв чи клопотання перед закінченням судового слідства у справі та про можливість його закінчення, прокурором у кримінальному провадженні не заявлялось клопотань про доцільність відкладення розгляду кримінального провадження до проведення експертизи та необхідності безпосереднього дослідження відеозапису проведеного слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції повторно досліджує обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Оскільки про наявність відеозапису слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 учасникам судового провадження було відомо до ухвалення судового рішення по справі, і він не був предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції та про необхідність його дослідження учасники судового провадження в суді першої інстанції не заявляли відповідних клопотань, тому суд апеляційної інстанції, за вказаних умов, позбавлений можливості його досліджувати.

Доводи прокурора про присутність двох понятих під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 не підтверджені матеріалами кримінального провадження, а прокурором як особою, на яку покладено обов’язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, та обов’язок доказування належності та допустимості доказів сторони обвинувачення, не доведено протилежне.

Посилання прокурора, як на доказ присутності при проведенні слідчого експерименту двох понятих на відеозапис слідчого експерименту, який не був предметом дослідження судом першої інстанції, та вимога прокурора про необхідність його дослідження судом апеляційної інстанції, є безпідставними та суперечить вимогам ч. 3 ст. 404 КПК України відповідно до яких суд апеляційної інстанції досліджує обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження та судового розгляду захист ОСОБА_9 здійснював професійний захисник – адвокат ОСОБА_17, всі процесуальні дії, які проводилися за участю ОСОБА_9 здійснювались за обов’язкової участі захисника. Жодних заяв чи клопотань про застосування до ОСОБА_9 незаконних методів досудового розслідування чи порушення його права на захист, ні самим обвинуваченим, ні його захисником не заявлялось, а тому вказані доводи обвинуваченого розцінюються колегією суддів як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_9 про фабрикування кримінального провадження органом досудового розслідування відносно нього не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому не можуть слугувати підставою для скасування вироку суду першої інстанції.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_9 щодо надання свідком ОСОБА_13 неправдивих показань є безпідставними та не підтверджені будь-якими об’єктивними даними, оскільки вказаний свідок була безпосереднім очевидцем вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 злочину, її показання у колегії суддів не викликають сумнівів в їх достовірності , вони є послідовними та незмінними, як під час досудового слідства, так і в суді, та узгоджуються з доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, які покладені в основу обвинувального вироку суду. Крім того, вказаний свідок судом першої інстанції була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу суду неправдивих показань, а будь - яких даних, які б свідчили про її зацікавленість в безпідставному притягненні ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності колегією суддів не встановлено.

З урахування зазначеного, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про невідповідність вироку суду першої інстанції вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, є безпідставними, оскільки вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 щодо скасування вироку суду та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону органом досудового розслідування та судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження, які б слугували підставами для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про м’якість призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, то колегія суддів виходить з наступного.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

При призначенні покарання ОСОБА_9 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 65,66,67 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеристики по місцю проживання та роботи, його вік, відсутність сталих соціальних зв’язків, наслідки вчиненого ним злочину, думку потерпілої щодо необхідності призначення обвинуваченому найсуворішого покарання, категоричну позицію обвинуваченого щодо невизнання своєї вини, обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння та за відсутності пом’якшуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання в межах ч. 2 ст. 121 КК України у виді 9 років позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання у виді 9 років позбавлення волі відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, належним чином мотивоване, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання у виді 10 років позбавлення волі, тобто - в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.

Доводи прокурора про неврахування судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 в повній мірі тяжкості та рівня суспільної небезпечності вчиненого злочину, відсутність каяття обвинуваченого, є безпідставними, оскільки вказані обставини судом першої інстанції були в достатній мірі враховані при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, яке призначено майже в максимальних межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч. 1 ст.407, ст.ст. 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2018 року щодо ОСОБА_9 – залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурора Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_11 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :