Ухвала суду № 77680126, 07.11.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6386/18

Провадження 1-кп/635/894/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі:

прокурора Гудзя В.В.,

захисника адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

представника потерпілого захисника адвоката ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

законних представників потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8,

секретаря судового засідання Ус Ю.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали кримінального провадження 120182200000000639 від 17.06.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

УСТАНОВИВ:

до Харківського районного суду Харківської області надійшов зазначений обвинувальний акт, при розгляді якого у підготовчому судовому засіданні прокурор, потерпілі, представники потерпілих, обвинувачена та захисник просили призначити справу до судового розгляду, посилаючись на відповідність обвинувального акту вимогам закону.

Перевіривши зміст обвинувального акту суд прийшов до висновку про не відповідність обвинувального акту вимогам закону і не погоджується із думкою учасників судового розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, а згідно ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Зазначені норми закону у сукупності дають суду підстави вважати, що для виконання припису п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладення формулювання обвинувачення обвинувальний акт, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в обов’язковому порядку окремо повинен містити короткий зміст обвинувачення, а саме твердження про те, що особа обвинувачується у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним Кодексом України. При цьому формулювання обвинувачення повинно містити конкретне визначення об’єкту, об’єктивної та суб’єктивної сторони складу злочину, відомості про суб’єкт злочину та інші обов’язкові та другорядні кваліфікуючі ознаки складу злочину.

При аналізі змісту обвинувального акту суд встановив, що він містить обставини, які прокурор вважає доведеними та містить правову кваліфікацію, проте прокурором не внесено в обвинувальний акт формулювання обвинувачення, а також в обвинувальному акті відсутні посилання на конкретне місце вчинення злочину із зазначенням адреси, назви атовшляху, километру на якому сталося ДТП.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Отже, порядок висунення обвинувачення складається із складання обвинувального акту, вручення його підозрюваного з одночасним переданням обвинувального акту до суду, а формулювання обвинувачення повинно бути внесено в обвинувальний акт до його вручення підозрюваному та передачі обвинувального акту суду.

В даному випадку без формулювання обвинувачення суд не може призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки відсутній предмет судового розгляду – відсутнє обвинувачення, а підозра не є предметом судового розгляду. Крім того, викладення формулювання обвинувачення при судовому розгляді законом не передбачено. Такі висновки суду ґрунтується на положеннях ст. 337 КПК України, яка встановлює, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Крім того, такий обвинувальний акт суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі «ОСОБА_4 проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Також слід врахувати, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Вищезазначені твердження, зокрема знайшли своє відображення в ухвалі Апеляційного суду Херсонської області від 05.08.2015 р. у справі №11-кп/791/676/15, в ухвалі Апеляційного суду Харківської області від 06.08.2015 р. у справі 11-кп/790/1470/15.

Підсумовуючи наведене суд вважає, що в даному випадку відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення порушує право на захист ОСОБА_2, не дає можливості визначити межі судового розгляду, тому обвинувальний акт відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Разом з тим, обґрунтування на які посилається прокурор у своєму клопотанні містять лише припущення про наявність визначених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, тоді як в силу норм ч. 1 ст. 184 КПК України, до якої відсилає ст. 200 КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу має містити виклад обставин, на підставі яких слідчий чи прокурор дійшли висновку про наявність ризиків, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Натомість, будь-яких доказів, якими б було підтверджено існування перелічених ризиків в частині 1 статті 177 КПК України, прокурором суду не надано.

В судовому засіданні були встановлені об’єктивні дані які свідчать про те, що обвинувачений при проведенні досудового розслідування та в суді добросовісно та належним чином виконував свої процесуальні обов’язки, з’являвся до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, не перешкоджав встановленню істини по справі і не вчинив жодної дії, яка б свідчила про те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а тому в задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

обвинувальний акт у кримінальному провадженню 120182200000000639 від 17.06.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – повернути прокурору.

В задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Харківський районний суд Харківської області, а в частині вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Назаренко О.В.