Рішення № 77680014, 29.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3883/17

Провадження № 2/645/327/18

РІШЕННЯ

іменем України

29 жовтня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі :

головуючого – судді Бабкової Т.В.,

при секретарі – Малій О.Л.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 – на підставі довіреності від 08.09.2017 року ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та додаткових витрат на дитину,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (з урахуванням уточнень від 13.12.2017 року), в якому просить стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн., щомісячно, починаючи з 01.02.2015 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_3 додаткові витрати на неповнолітнього сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 6000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що 19.09.1993 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 зареєстрований шлюб. Від даного шлюбу мають дітей – повнолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони припинили сімейні стосунки та проживають окремо понад 4 роки. З цього часу відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 не надає. У відповідача відсутній стабільний та постійний заробіток, проте наявна у власності нежитлова будівля, розташована за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 16, літ. «А1», загальною площею 386,2 кв. м. Вказаний об’єкт нерухомості відповідач здає в оренду, а також використовує самостійно, отримуючи неоприбуткований та неконтрольований дохід. За таких обставин позивачка просить визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Щодо додаткових витрат позивач вказує на те, що неповнолітній ОСОБА_5, з метою розвитку здібностей, відвідує спортивну секцію карате, вартість якої у місяць складає 400 грн., потребує спортивного одягу та знарядь для зайняття спортом. Дитина також додатково та поглиблено вивчає англійську мову, додаткові зайняття якої коштують 750 грн. за 1 місяць. Для вивчення англійської мови позивач постійно купує підручники, відеоматеріали та зошити. Крім цього, ОСОБА_5 навчається у комп’ютерній школі, вартість занять у місяць становить 900 грн. У зв’язку із навчанням дитині необхідно придбання сучасного комп’ютеру. Крім того, неповнолітній ОСОБА_5 потребує витрат на відпочинок, посилене харчування та прийом вітамінізованих препаратів. З врахуванням наведеного на додаткові витрати щомісячно, починаючи з 01.02.2015 року і до досягнення дитиною повноліття, позивачка просить стягнути з ОСОБА_3 6000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Зокрема, позивачка пояснила, що після припинення спільного проживання однією сім’єю вона тривалий час сподівалася на обіцянки відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання сина, від вказаного обов’язку відповідач всіляко ухилявся. А тому аліменти підлягають стягненню з 01.02.2015 року. Відповідач здійснює підприємницьку діяльність, яка полягає в тому , що він надає в оренду приміщення в належній йомі на праві власності нежитловій будівлі, розташованій за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 16, літ. «А1», надані з його боку дані про розмір орендної плати не відповідають дійсності, є заниженими, а окреме приміщення, в якій розташована баня, відповідач самостійно надає громадянам в платне користування.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що відповідач проти позову заперечує, вважає обґрунтованим задоволення позову виключно в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у мінімальному розмірі, починаючи з моменту подання позову.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі.

Представником відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_7, який діє на підставі довіреності від 25.10.2017 року, подано заперечення на позов, з яких вбачається, що ОСОБА_3 є приватним підприємцем, основним видом якого є здача комерційної нерухомості. Так, відповідно до договору оренди від 01.07.2016 року, ОСОБА_3 здає в оренду приміщення за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 16, загальний дохід відповідача складає 3400 грн. При цьому відповідач сплачує податки відповідно до діючого законодавства у розмірі 704 грн. щомісячно. Таким чином, чистий дохід відповідача складає 2696 грн. Враховуючи, що такий дохід відповідача є постійним, є можливим стягнення аліментів у розмірі 25 % від чистого доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З Крім того, просив врахувати, що у відповідача є самотня непрацездатна мати, якій необхідний догляд, отримання відповідної медичної допомоги, купівля ліків. Вимога позивача щодо стягнення аліментів раніш ніж подання позову до суду суперечить положенням ст. 191 СК України. Вказує, що відповідач ніколи не ухилявся від сплати аліментів, навпаки до моменту подання позову частина орендної плати 3000 грн. отримувалася позивачкою.

13.12.2017 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1

22.02.2018 року надійшла заява позивача ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи письмових доказів на підтвердження позовних вимог в частині додаткових витрат на неповнолітнього сина.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22.02.2018 року клопотання представника відповідача про об’єднання позовних вимог або зупинення провадження по даній справі залишено без задоволення.

06.04.2018 року надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_7, який діє на підставі від 25.10.2017 року, про зобов’язання позивача направити відповідачу докази щодо стягнення додаткових витрат.

15.05.2018 року представником відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_7 подано заперечення на позов.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.08.2018 року витребувано з Державної Прикордонної служби України інформацію стосовно чисельності подорожей ОСОБА_1 за кордон.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 19.06.1993 року перебували в зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про укладення шлюбу серії ІV-ВЛ № 271866, видане 19.06.1993 року Палацом новонароджених та одружень «Орджонікідзевський», актовий запис № 506), а.с. 3.

Вказані особи є батьками неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії 1-ВЛ № 284418, видане 03.08.2004 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану № 3 Харківського обласного управління юстиції, актовий запис № 2838), а.с. 4.

13.02.2017 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ спільного сумісного майна.

Судом встановлено, що після фактичного припинення сімейних відносин неповнолітня дитина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття, а тому є підстави для стягнення із відповідача аліментів на утримання його дитини.

Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Згідно ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При цьому розмір аліментів на одну дитину, в редакції Законів № 2901-IV від 22.09.2005, № 2037-VIII від 17.05.2017, який набув чинності 08.07.2017 року, не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд зазначає, що згідно положень ч.2 ст.184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Суд визначає розмір аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України.

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати стан здоров'я та матеріальний стан сторін, стан здоров'я дітей, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та інших непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до положень ст. ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця серії В02 № 219724, ОСОБА_3 є фізичною особою – підприємцем, при цьому видом підприємницької діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а.с. 18, 50.

Відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 386,2 кв.м в літ. «А-1», що розташовані за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 16, а.с.48.

Факт надання в оренду окремих приміщень зі складу тих, що перебувають у власності відповідача, в процесі розгляду справи з його боку не заперечувався.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано суду договір оренди від 01.07.2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 надає в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 16, за що отримує орендну плату 3000 грн. щомісяця. Договір оренди діє з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, а.с. 19-20.

Крім того, відповідно до договорів оренди робочого місця від 01.07.2017 року, ОСОБА_3 надає в оренду робочі місця ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 16, за що встановлена орендна плата 200 гр. з кожного в місяць, а.с. 21-23, 24-26.

З боку відповідача було визнано, що вказані договори оренди не охоплюють усі нежитлові приміщення, що перебувають у його власності за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 16, решта приміщень використовується ним також для здійснення підприємницької діяльності.

Крім того встановлено, що ОСОБА_3, як фізична особа – підприємець, перебуває на єдиній системі оподаткування, розмір його чистого прибутку не є стабільним, документально не підтверджений.

З врахуванням наведеного вище, твердження представника відповідача, що розмір щомісячного доходу відповідача становить суму орендної плати за договорами, що зазначені вище, за відрахуванням податків фізичної особи – підприємця, не є переконливими.

Більш того, допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_10, який є батьком позивачки, пояснив суду, що тривалі роки він приймає участь у здійсненні ОСОБА_3 підприємницької діяльності, яка пов’язана з використанням нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, Садовий проїзд, 16, частину приміщень ОСОБА_3 надає в оренду, в значній частині влаштований банний комплекс, який відвідують споживачі. Зазначена у договорах оренди сума орендної плати є заниженою, крім того баня надає значний матеріальний дохід.

Покази свідка ОСОБА_10 узгоджуються з показами допитаної як свідка ОСОБА_11, матері відповідача ОСОБА_3 Вказаний свідок підтвердила, що ОСОБА_3 частину приміщень надає в оренду під кафе та перукарню, в значній частині влаштований банний комплекс, який відвідують споживачі. Крім того, свідок пояснила, що суми, які син надає їй в якості матеріальної допомоги, та суми орендних платежів, які з його дозволу деякий час отримувала позивачка, є більшими, ніж розрахунки доходів відповідача, здійснені його представником.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, здійснює підприємницьку діяльність, перебуває на єдиній системі оподаткування, щомісячний розмір його прибутку документально не підтверджений, дійсний розмір його витрат перевищує документально підтверджений розмір його доходу, у власності відповідача перебувають значні за обсягом нежитлові приміщення, крім того він як водій користується транспортним засобом.

З огляду на наведене, виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, рівного обов’язку матері та батька щодо утримання дитини, наявності у відповідача на утриманні непрацездатної матері, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а аліменти за минулий час можуть бути присуджені , якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не зміг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Та обставина, що мати сама утримувала дитину, не пред’являючи жодних претензій до батька, не є підставою для присудження аліментів за минулий час.

Будь-який даних, що позивачка ОСОБА_1 вживала відповідних заходів щодо одержання аліментів від відповідача до 07.09.2017 року, тобто до моменту звернення до суду із зазначеним позовом, суду не надано. Більш того, наявні пояснення учасників справи та свідків, що за обопільною домовленістю позивачка ОСОБА_1 отримувала частину орендної плати від орендарів деяких нежитлових приміщень, що перебувають у власності відповідача, для задоволення особистих матеріальних потреб та потреб дітей.

Крім того, відповідно до вимог ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року, до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо) можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Отже, законодавцем закріплено правило, відповідно до якого той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою вище статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою.

Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий батько зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягнення коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

З огляду на вказані вище вимоги Закону, позивачем мають бути доведені особливі обставини, які спонукали її до додаткових витрат на дитину.

Такими обставинами, на думку суду, можуть бути несподіване захворювання, для лікування якого необхідна значна сума коштів, а також необхідність розвитку здібностей дитини, яка їх має, зокрема, до музики, до спорту, тощо.

Саме такі обставини можуть вважатись особливими, їх понесення будь-яким з батьків зумовлює участь іншого в оплаті цих витрат.

Суд вважає, що у витратах, понесених при звичайному способі життя, навіть якщо вони і є додатковими, однак не зумовлені вказаними вище особливими обставинами, участь другого з батьків обов'язковою не є.

Саме до таких звичайних витрат суд в даній справі відносить витрати позивачки на одяг сину , відповідно до наданих нею чеків, а.с.76.

Проте, в процесі судового розгляду було встановлено та підтверджено довідкою Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 38 Харківської міської ради Харківської області від 26.10.2018 року № 136, що ОСОБА_5, учень 9-А класу, навчається в Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 38 Харківської міської ради Харківської області з 1-го класу. Учень зарекомендував себе як відповідальна дитина. Активно бере участь в житті класу та школи. Серафим брав участь у Всеукраїнській учнівській олімпіаді з інформатики та посів четверте місце. Є активним учасником інтерактивних конкурсів «Бобер», «Левеня», «Кенгуру». Результатом участі є дипломи високого рівня.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 поглиблено вивчає англійську мову та навчається у комп’ютерній школі, завдяки чому проявляє високий рівень знань, здобуває відзнак на Всеукраїнських учнівських олімпіадах.

Відповідними доказами підтверджено, що ОСОБА_5 з 04.09.2017 року по 23.01.2018 року навчається в Учбовому центрі комп’ютерних технологій «Кит», оплата за місяць становить 900 грн., а.с. 75.

На підтвердження оплати за зайняття англійською мовою та навчання в комп’ютерній школі позивачем надано відповідні квитанції: оплата за навчання в учбовому центрі комп’ютерних технологій «Кит» у розмірі 900 грн. (а.с. 75), оплата за січень 2018 року за навчання в Family English school у розмірі 620 грн. (а.с. 77), оплата за грудень 2017 року за навчання в Family English school у розмірі 620 грн. (а.с. 78), покупка гарнітури проводної на суму 2999 грн. (а.с. 80), витрати на комп’ютерне навчання у розмірі 3600 грн. (а.с. 80), товарний чек № 007 від 04.09.2018 року за навчання англійської мови для школярів за вересень на суму 700 грн. (а.с. 190), квитанція за навчання ІТ групи Web 14 на суму 2400 грн. (а.с. 191), а всього на загальну суму 11830 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в ухвалі від 08.12.2010 року, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ними (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.

Всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини по справі (стан здоров'я, матеріальний та сімейний стан, наявність на утриманні інших осіб тощо), суд приходить до висновку про те, що батьки зобов'язані нести додаткові витрати на утримання дитини у рівних частках, а тому частково задовольняє позовні вимоги позивачки в частині стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину та стягує одноразово з відповідача ОСОБА_3 додаткові витрати, понесені в минулому періоді на утримання неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 5915 грн. (11830 : 2 = 5915 ).

У відповідність до положень ч.1 п.1) ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.51 Конституції України ст. ст. 182,183, 185, 191 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та додаткових витрат на дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 07.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за період з 07.09.2017 року по 29.10.2018 року додаткові витрати на неповнолітню дитину – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5915 (п*ять тисяч дев’ятсот п’ятнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі аліментів за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1.

Відповідач – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2.

Повне судове рішення складено 07.11.2018 року.

Суддя