Рішення № 77678094, 31.10.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/19027/17

Пр. №2о/521/211/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі

головуючого судді – Сегеди О.М.,

за участю присяжних - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі – Романюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_4 про оголошення особи померлою, заінтересовані особи: Малиновський районний у м. Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Третя одеська державна нотаріальна контора,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що вона є рідною матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка до 2007 року проживала та була зареєстрована в квартирі №14, по вул. Академіка Філатова, 20, в м. Одесі.

Заявниця зазначала, що в 2007 році ОСОБА_5 виїхала на постійне місце проживання до ОСОБА_6, де вийшла заміж за громадянина ОСОБА_6 на ім’я Зефер. Перебуваючи у ОСОБА_6 донька постійно виходила з нею та родичами на зв’язок по телефону. Остання телефонна розмова з донькою відбулася у жовтні 2011 року і з тих пір ніяких відомостей від неї не надходило, останнє місце її перебування заявниці невідомо.

Вказувала, що 5 лютого 2013 року враховуючи відсутність інформації про місце перебування доньки та з метою її розшуку, вона звернулася з відповідною заявою зареєстрованою за №1641 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області, де їй було видано талон-повідомлення №000435.

В ході проведення розшукових дій посадовими особами Малиновського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області було встановлено, що на ім’я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований закордонний паспорт серії СС №838151 і вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того, до консульства Турецької республіки був направлений запит про надання ОСОБА_5 документів на тимчасове або постійне проживання на території Турецької республіки, однак відповіді на вказаний запит отримано не було. Також відповідний запит щодо встановлення місця перебування ОСОБА_5 було направлено до Міністерства закордонних справ України, який згідно листа-відповіді від 15 вересня 2017 року було перенаправлено до посольства України в Турецькій республіці, але відповідь на даний запит не отримано.

Стверджувала, що з лютого 2013 року у місці постійного проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, немає відомостей про її місце перебування протягом трьох років.

Посилаючись на ст. 46 ЦК України заявник просила суд оголосити її доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлою.

Представник заявника ОСОБА_4, діючий за довіреністю від 13 жовтня 2017 року в судовому засіданні підтримав заяву ОСОБА_4 про оголошення особи померлою та просив суд її задовольнити (а.с. 5).

Представник Малиновського районного у м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з’явився, надав до канцелярії суду заяву, якою просив справу розглянути за його відсутності (а.с. 87).

Представник Третьої одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, надав до канцелярії суду заяву, якою просив справу розглянути за його відсутність (а.с. 99).

Суд, перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява ОСОБА_4 про оголошення особи померлою задоволенню підлягає, з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників, справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожувала їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.

Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Таким чином, рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Виняток встановлений у ч. 2 ст. 46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісти, у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після сплину двох років від дня закінчення воєнних дій; неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_4 є рідною матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 20).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі №14, по вул. Академіка Філатова, 20, в м. Одесі, що підтверджується копією паспортів громадян України (а.с. 21-22).

Встановлено, що 05 лютого 2013 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до Малиновського РО, яку було прийнято о/у СУР Малиновського РО ОГУ ГУ МВД України в Одеській області старшим сержантом міліції ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №1641, що підтверджується талоном-повідомлення №000435 (а.с. 26).

14 лютого 2013 року о/у СУР Малиновського РО ОГУ ГУ МВД України в Одеській області старшим сержантом міліції ОСОБА_7 були розглянути матеріали ЖЕУ за №1641 від 05 лютого 2013 року та винесено висновок про відсутність складу кримінального правопорушення (а.с. 27).

З висновку о/у СУР Малиновського РО ОГУ ГУ МВД України в Одеській області старшим сержантом міліції ОСОБА_7 від 14 лютого 2013 року вбачається, що ОСОБА_5, донька заявниці, в 2007 році виїхала на постійне місце проживання до ОСОБА_6, де вийшла заміж за громадянина ОСОБА_6 на ім’я Зефер та народила там трьох дітей. В жовтні 2011 року заявниця останній раз спілкувалася з донькою по телефону, після чого зв’язок було втрачено. Також, з даного висновку вбачається, що заявниця з 2007 року по 2011 рік відносини з донькою не підтримувала і спілкувалася з нею по телефону приблизно один раз на рік.

Крім того, в ході проведення розшукових дій посадовими особами Малиновського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області було встановлено, що на ім’я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований закордонний паспорт серії СС №838151 (а.с. 134) і вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_4 також вказувала, що при спілкуванні з донькою, остання не скаржилася на те, що відносно неї скоєні противоправні дії.

У висновку зазначено, що до консульства Турецької республіки був направлений запит з метою встановлення отримання ОСОБА_5 документів на тимчасове або постійне проживання на території Турецької республіки, однак відповіді на вказаний запит отримано не було. Відповідний запит щодо встановлення місця перебування ОСОБА_5 було направлено також до Міністерства закордонних справ України, який згідно листа-відповіді від 15 вересня 2017 року було перенаправлено до посольства України в Турецькій республіці, але відповідь на даний запит не отримано.

Судом встановлено, що 25 квітня 2011 року померла ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 23).

При житті, а саме 25 червня 2003 року ОСОБА_8 оформила заповіт, яким все своє майно, у тому числі належну їй на праві власності квартиру №123, по вул. Академіка Вільямса, 54/3, в м. Одесі заповіла в рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 24).

27 січня 2012 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори на ім’я ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину квартиру №123, по вул. Академіка Вільямса, 54/3, в м. Одесі (а.с. 25).

Ухвалою суду від 19 вересня 2018 року за заявою ОСОБА_4 була витребувана спадкова справа щодо майна ОСОБА_8, яка померла 25 квітня 2011 року (а.с. 107).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 є рідною донькою ОСОБА_8, а ОСОБА_5 онукою померлої. (а.с. 125, 126).

Встановлено, що ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 шляхом звернення 25 жовтня 2011 року із заявою про прийняття спадщини до Третьої одеської державної нотаріальної контори (а.с. 131).

Зі змісту заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини вбачається, що підпис останньої було засвідчено віце - консулом Генерального консула України в Стамбулі (Турецька Республіка).

В процесі розгляду справи ОСОБА_4 пояснила суду, що оголошення ОСОБА_5 померлою, необхідно їй для оформлення спадщини на ? частини квартири №123, по вул. Академіка Вільямса, 54/3 в м. Одесі.

Зі змісту заяви ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_5 виїхала на постійне місце проживання до Турецької Республіки, де вийшла заміж і народила трьох дітей. Тобто, ОСОБА_5 добровільно залишила своє місце постійного проживання в м. Одесі та переїхала на постійне місце проживання до Турецької Республіки.

Факт її знаходження та перебування в Турецькій Республіці підтверджується її заявою про прийняття спадщини від 25 жовтня 2011 року.

Крім того, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 з 2007 року по 2011 рік відносини з донькою не підтримувала і спілкувалася з нею по телефону приблизно один раз на рік.

Отже, дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 з 2007 року по теперішній час не цікавилась і не цікавиться життям доньки в Турецькій Республіки. Згідно ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертає увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо на підставі незаперечних доказів стверджується, тобто доводяться обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.

Статтею 306 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів про наявність обставин, що загрожували смертю, або дають підставу припускати загибель ОСОБА_5, суду заявником не надано.

Суд вважає, що ОСОБА_4 не зазначено жодної підстави для оголошення ОСОБА_5 померлою, а наявність обставин, які б мали загрожувати останній смертю або дають підставу припускати загибель від певного нещасного випадку, заявником не доведено.

Відсутність телефонних дзвінків не свідчить про те, що ОСОБА_5 померла.

Крім того, заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, чи зверталася вона до органів РАЦС з питання перевірки наявності актового запису про смерть ОСОБА_5; які заходи вживала заявниця для встановлення місця знаходження ОСОБА_5, а також не наведені факти, що посвідчують неможливість встановлення місцеперебування ОСОБА_5

За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_4 про оголошення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлою, відсутні.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 46, 47 ЦК України, ст.4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 315-319, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_4 про оголошення особи померлою, заінтересовані особи: Малиновський районний у м. Одесі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Третя одеська державна нотаріальна контора – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2018 року.

Суддя: О.М. Сегеда

Присяжні: ОСОБА_2

ОСОБА_3