Ухвала суду № 77677837, 07.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 1512/7579/2012

Провадження № 4-с/520/68/18

УХВАЛА

07.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

представника заявника – ОСОБА_1

представника ДВС – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ « Ощадбанк» на дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області про визнання неправомірної та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу та зобов’язання розпочати примусове виконання,

ВСТАНОВИВ:

До суду 12.09.2017 року, в інтересах Одеського обласного управління Публічного акціонерного товариства « державний ощадний банк України» , звернувся представник, діючий на підставі довіреності, який просив визнати рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області ОСОБА_3 щодо повернення виконавчого листа від 15.01.2013 року №1512/7579/2012 стягувачу без прийняття до виконання неправомірним; скасувати Повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 21 серпня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання щодо виконавчого листа № 1512/7579/2012, виданого 14.06.2017 року Київським районним судом м. Одеси, про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором та зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 прийняти до виконання та розпочати примусове виконання виконавчого листа № 1512/7579/2012, виданого 14.06.2017 року Київським районним судом м. Одеси, про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_4 ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у розмірі 355174,60 євро та 4650,32 гривень.

Скарга обґрунтована тим, що відділом примусового виконання , від якого надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу - виконавчого листа по цивільної справі № 1512/7579/2012, стягувачу без прийняття до виконання, було порушено вимоги Закону України « Про виконавче провадження».

Представник державної виконавчої служби у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та пояснював, що державний виконавець, який виніс постанову про повернення виконавчого документа у зв’язку із тим, що виконавчий документ пред’явлений не за підвідомчістю, діяв у відповідності до вимог Закона України « Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 05.10.2017 року було відмовлено у задоволенні скарги (а/с22), та постановою апеляційного суду Одеської області від 05.04.2018 року ухвала районного суду була скасована у зв’язку із неповнотою досліджених доказів ( відсутністю огляду матеріалів виконавчого провадження) , та справа направлена для продовження розгляду ( а/с 73).

Як встановлено у судовому засіданні 14.06.2017 року Київським районним судом м.Одеси було видано дублікат виконавчого листа № 1512/7579/2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором №2321-н від 21.03.2008 року у сумі 355174,60 євро та 4650,32 гривень, що еквівалентно 3755613,75 гривень, який було направлено на виконання до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області, однак головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, своїм повідомленням від 21.08.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - оскільки порушено підвідомчість виконання, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження, а також пропущено строк на виконання рішення суду. При винесенні вказаного повідомлення державний виконавець посилалась на п.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5- відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України Автономної Республіки Крим, областях містах Києва та Севастополі підвідомчі рішення за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов’язання становить від десяти до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, так згідно виконавчого документу необхідно стягнути суму у розмірі 3755613,75 гривень з фізичної особи. Також виконавець посилався на сплив строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання, оскільки рішення суду набрало законної сили 28.01.2013 року дублікат виконавчого листа отриманий банком 14.06.2017 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно вимог 383, 384 ЦПК та зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Як слідує з норм ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За нормами ст.18 цього ж закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Так, за ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

У виконавчому листі №1512/7579/2012 сума, що підлягає стягненню з боржників визначена в іноземній валюті у сумі 355174,60 євро та в її гривневому еквіваленті у розмірі 3755613,75 гривень, рішення судом винесено 15.01.2013 року, а дублікат виконавчого листа пред’явлено до виконання 10.08.2017 року, коли офіційний курс євро значно більший, в силу чого заявникові слід звернутись з відповідною заявою про роз’яснення виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.01.2013 року.

Стаття 12. Закону України «Про виконавче провадження» наголошує на те, що строки пред’явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку: Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців; Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття; а також стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання, у зв’язку з чим заявнику слід звернутись з відповідною заявою про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, яки були надані до суду державним виконавцем, приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Фактично підставою повернення виконавчого листа державним виконавцем були дві обставини: розмір заборгованості у виконавчому документу розраховувався з урахуванням зазначеного еквіваленту у гривнях ( без розрахунку вартості заборгованості зазначеної у іноземної валюті) та на думку виконавця виконавчий документ подано із порушенням строку його пред’явлення.

Що стосується розміру заборгованості визначеного у виконавчому документу реченням : «заборгованості за кредитним договором №2321-н від 21.03.2008 року у сумі 355174,60 євро та 4650,32 гривень, що еквівалентно 3755613,75 гривень» судом враховується наступне:

Загальні положення виконання грошового зобов’язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Дана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду України від 4 липня 2011 року в справі № 3-62гс11, від 26 грудня 2011 року в справі №3-141гс11 та від 7 жовтня 2014 року в справі №3-133гс14 та підтверджена нещодавньою судовою практикою Верховного суду України від 08.02.2017 р. у справі № 6-1905цс16.

Таким чином, судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню за виконавчим листом, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті, з розрахунком розміру заборгованості на момент відкриття виконавчого провадження із перерахунком у подальшому на час виконання рішення.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні богу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Судом при розгляді даної справи враховується, що на момент винесення постанови державним виконавцем та на момент винесення першої ухвали по цієї скарги Верховний суду України висловлював іншу думку стосовно подібних правовідносин: так у постановах Верховного суду України від 13.09.2017 р. у справі № 6-1445цс17 та 28.09.2016 р. у справі № 6-2159цс16, Верховний суд прийшов до висновку: « оскільки рішенням суду борг стягнуто в доларах США із зазначенням гривневого еквіваленту за курсом Національного банку України на час вирішення спору, а законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду (гривневий еквівалент), то виконавче провадження підлягає закінченню за умови оплати боржником заборгованості саме у національній валюті».

04 липня 2018 року ОСОБА_7 Верховного Суду в рамках справи № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18 (ЄДРСРУ № 75296546) погодилась з висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про необхідність відступити від правової позиції Верховного Суду України щодо застосування пункту 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17 та зазначила у правових висновках, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні, перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Враховуючи, що правові висновки визначені ОСОБА_7 Верховного Суду, є джерелом права, яке має обов’язковість для застосування судами при розгляді подібних правовідносин, суд застосовує саме даний висновок Верховного Суду при розгляді даної справи.

Крім того виходячи з матеріалів виконавчого провадження та пояснень учасників справи суд вважає не доведеними пояснення виконавчої служби про наявність пропуску строку подання кредитором спірного виконавчого документу, а тому вважає прийнятною заяву заявника про відсутність підстав з боку державного виконавця по поверненню виконавчого документу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 447,450,451,353,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ « Ощадбанк» на дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області про визнання неправомірної та скасування повідомлення від 21.08.2017 року, винесеного головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області ОСОБА_3, про повернення виконавчого документу – виконавчого листа від 15.01.2013 року №1512/7579/2012 та зобов’язання розпочати примусове виконання по даному виконавчому документу.

Визнати рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеській області ОСОБА_3 щодо повернення виконавчого листа від 15.01.2013 року №1512/7579/2012 стягувачу без прийняття до виконання неправомірним.

Скасувати Повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 21 серпня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання щодо виконавчого листа № 1512/7579/2012, виданого 14.06.2017 року Київським районним судом м. Одеси, про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.

Зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 прийняти до виконання та розпочати примусове виконання виконавчого листа № 1512/7579/2012, виданого 14.06.2017 року Київським районним судом м. Одеси, про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором у розмірі 355174,60 євро та 4650,32 гривень.

Повний текст ухвали буде виготовлений протягом п’яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини ухвали до 12.09.2018 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Суддя Луняченко В. О.

Повна ухвала виготовлена 12.09.2018 року