Рішення № 77677386, 22.10.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

22.10.2018

Справа №488/1480/17

Провадження №2/489/840/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Животовою А.В.,

за участю: позивача – ОСОБА_2, представника позивача – ОСОБА_3, відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 761 доларів США, та 11 000 грн. 00 коп., що разом становить в гривневому еквіваленті 132053 грн. 60 коп., боргу за договорами позики від 09.04.2015 року, 03.06.2015 року, 01.07.2015 року, 29.08.2015 року, оскільки останній не виконує зобов’язань щодо повернення боргу за розписками.

Від відповідача надійшли письмові заперечення по справі. Відповідно до яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що він є власником яхти. У 2015 році він, позивач та друг позивача – ОСОБА_5 вирішили організувати похід на яхті на острів Мальорка до Іспанії, де в подальшому там відкрити бізнес. Після ретельного підготування яхти, в червня 2015 року він та ОСОБА_2 відправилися на яхті до Туреччини м. Стамбул, де до них приєднався ОСОБА_5 та його дружина. Після проходження по островам, через тиждень ОСОБА_5 зі своєю дружиною покинули борт яхти. Після чого він мав намір повернутися до України, однак ОСОБА_2 наполягав на тому, щоб піти до Анталії. Так як ОСОБА_2 в категоричній формі не бажав повертатися до України, тому він вимушений був просити свого брата ОСОБА_6 прилетіти до Туреччини з грошима для повернення додому. Навіть на переоформлення «Судової ролі» позивач не з’явився. Наприкінці вересня 2015 року під час повернення додому, він з братом попали в шторм, було пошкоджено парус яхти, у зв’язку з чим потрібно було замінити парус, який обійшовся вартістю 3500 доларів США. Вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню.

Від позивача надійшла відповідь на заперечення відповідача. Відповідно до якої, позивач зазначає, що згідно розписок відповідачу було передано відповідачу грошові кошти в сумі 11 000 грн. та 3761 доларів США, загальна сума в гривневому еквіваленті 140026 грн. 88 коп. Відповідач брав й нього гроші в борг на ремонт яхти. Ті гроші, які він дав в борг відповідачу знаходилися на його депозитному рахунку.

Позивач неодноразово звертався до суду з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до яких позивач остаточно просить стягнути з відповідача грошові кошти у загальній сумі 171586 грн. 00 коп. , що складається з: суми боргу – 155352,00 грн.; суми судового збору – 1034 грн., суми сплаченого авансового внеску за виконавчі дії службою ДВС Корабельного району м. Миколаєва – 3200,00 грн.; адвокатські послуги – 7000,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Посилаючись на те, що на сьогоднішній день курс долара зріс, а також зросла сума банківського депозитного проценту, оскільки кошти, які були запозичені ОСОБА_4 знаходилися на депозитному рахунку позивача.

Від відповідача надійшли заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог. Відповідно до яких відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Посилаючись на те, що позивач не надав суду доказів того, який саме курс долара був на момент первинної подачі позовної заяви, не надано доказів того, що позивач має депозитний рахунок, з якого в певний час знімалися кошти, не надано документів про сплату судового збору саме у розмірі 1034,00 грн., не надано довідки щодо офіційного курсу валют з НБУ. Щодо стягнення з нього на користь позивача правничої допомоги, він не згоден з даною вимогою, оскільки в матеріалах справи не містяться договір про надання правової допомоги, розрахунку суми гонорару, свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, квитанції до прибуткового касового ордеру. У зв’язку з чим вважає, що сума, яку позивач просить стягнути є надуманою та не відповідає дійсності.

29 серпня 2017 року до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач зазначає, що він є власником яхти МКЛ-0209-К, що підтверджується свідоцтвом № 031329 про придатність малого судна до плавання, судновим білетом серії БР № 023856 та технічним талоном №261882 про проведення технічного огляду малого судна (а.с. 24). В 2015 році ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли рішення організувати похід на яхті на острів Мальорка до Іспанії для подальшого відкриття бізнесу, але для цього необхідно було встановити додаткове обладнання на яхту. Відтак всі втрьох в рівних частинах почали приймати участь в даному проекті. В червні 2015 року позивач та відповідач відправилися до Туреччини до міста Стамбул, де до них приєднався ОСОБА_5 з дружиною, але відмовившись від проекту покинули борт яхти, після чого позивач та відповідач відправились до Анталії, для того, щоб заробили грошей на наданні послуг туристам. 01 вересня 2015 року ОСОБА_4 вирішив повернутися на України, але позивач був проти. Після отримання відмови позивача повернутися до України, ОСОБА_4 попросив свого брата йому допомогти.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Як вбачається із розписки від 09 квітня 2015 року, ОСОБА_4 засвідчив, що отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5% на рік, з поверненням суми боргу в строк до 01.10.2015 р..

Розпискою від 03.06.2015 року ОСОБА_4 засвідчив, що отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10% на рік, з поверненням суми боргу в строк до 30.08.2015 р..

Розпискою від 01.07.2015 року ОСОБА_4 засвідчив, що отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 3300 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10% на рік, з поверненням суми боргу в строк до 30.09.2015 р..

Розпискою від 09.08.2015 року ОСОБА_4 засвідчив, що отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 461 доларів США, з поверненням суми боргу в строк до 01.10.2015 р..

У відповідності до вимог ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В ході розгляду справи відповідач зазначив, що ніяких розписок він не писав.

З метою встановлення відомостей про те ким були підписані та складені спірні розписки, суд, за клопотанням відповідача ухвалою від 28 квітня 2018 року призначив судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставив питання щодо виконання підписів на розписках від 09.04., 03.06., 01.07. та 29.08.2015 року. Сторони були попереджені про наслідки ухилення від проведення експертизи. Обов’язок оплати коштів за проведення експертизи був покладений на відповідача.

10 листопада 2018 року цивільну справу було повернуто до суду з повідомленням про неможливість проведення експертизи у зв’язку з відсутності її оплати з боку ОСОБА_4.

Статтею 109 ЦПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З огляду на пояснення сторін та досліджені докази суд вважає встановленим факт укладання між позивачем та відповідачем договору позики, підтвердженням якого є розписки від 09.04.2015 року, 03.06.2015 року, 01.07.2015 року, 29.08.2015 року, іншого відповідачем суду доведено не було.

Офіційний курс валют станом на час розгляду справи 22.10.2018 року становить 1 долар США – 28,18грн., що підтверджується скріншотом з офіційного сайту Міністерства Фінансів України.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано розрахунок боргу станом на 01.11.2018 року з урахуванням розміру процентів та просить стягнути з відповідача бог на загальну суму 155352,00 грн..

Даний розрахунок заборгованості судом не береться до уваги, оскільки він складений позивачем на майбутнє, тобто станом на 01.11.2018 року.

Також позивач просить про стягнення з відповідача на його користь сплачену суму авансового внеску за виконавчі дії службою ДВС Корабельного району м. Миколаєва у розмірі 3200,00 грн..

Відповідно до квитанції № 0.0.816607938.1 від 27.07.2017 року ОСОБА_2 сплачено авансовий внесок за виконавчі дії службою ДВС Корабельного району м. Миколаєва у розмірі 3200,00 грн.

Дана квитанція судом не береться до уваги, оскільки зазначені витрати не пов’язані з позиками, не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, питання щодо стягнення чи повернення авансового внеску вирішується під час виконавчого провадження державним виконавцем.

Суд не приймає докази подані відповідачем на іноземній мові, оскільки офіційно затвердженого перекладу цих документів ОСОБА_4 не надав, їх зміст суду не відомий.

Пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд не бере до уваги, оскільки вони не були безпосередніми свідками під час складання розписок, твердження щодо надіслання коштів відповідачу та супроводжування ОСОБА_6 ОСОБА_8 у плаванні при поверненні в Україну не спростовують та не підтверджують факти отримання відповідачем позики, отже не мають доказової сили.

Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу у спростування доводів позивача щодо надання йому позики.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню борг за розписками у розмірі 116984грн. 98 коп., яка складається з: 8000грн (розписка від 09.04.2015 року) + 3000грн. (розписка від 03.06.2018року) +3300дол США*28.18 (курс долару станом на 22.10.2018 року (розписка від 01.07.2015 року)+461Долар САШ * 28.18 (курс долару станом на 22.10.2018 року).

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 5000,00 грн., суд приходить до наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У зв’язку з тим, що позивачем не надано доказів щодо спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, позивач взагалі не пояснює, які саме дії призвели до моральних страждань та в чому виражається моральна шкода, а тому виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат пов’язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ,4 ,5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження судових витрат, суду надано договір про надання юридичної допомоги № 103 від 02.11.2017 року, договір доручення про надання правової допомоги від 21.02.2018 року в якому зазначені суми гонорару, а саме: 2000,00 грн. – ознайомлення з матеріалами справи; 2000,00 грн. – після розгляду справи в судах всіх інстанцій, 400,00 грн. – за кожне судове засідання (п. 4.2, 4.3), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 686, ордер серії МК № 66472 від 02.11.2017 року., прибутковий касовий ордер № 5 від 21.02.2018 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 5 від 21.02.2018 року про сплату ОСОБА_2 за надання юридичних послуг у розмірі 7000,00 грн. скріпленою печаткою адвоката ОСОБА_9.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно сягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.. Вказана сума є достатньою для відшкодування судових витрат, з врахуванням складності справи та часу на її підготовку та проведення, обсягу робіт, виконаних адвокатом.

Частина 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлює, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, у разі задоволення позову – на відповідача, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1034 грн. 00 коп..

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про стягнення боргу – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики в розмірі 116 984 гривен 98 копійок (сто шістнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят чотири гривни дев’яносто вісім копійок)

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривен).

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1034 грн. 00 коп. (тисяча тридцять чотири гривни).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «06» листопада 2018 року.