Ухвала суду № 77676867, 26.10.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5023/18

Провадження № 2/487/2177/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., за участю секретаря Ігнатьєва А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про відібрання дитини та повернення батькові, визначення місця проживання дитини разом з батьком,

В С Т А Н О В И В :

01.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради в особі Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про відібрання дитини та повернення батькові, визначення місця проживання дитини разом з батьком.

У своєму позові позивач зазначив, що він з 2014 року по 2018 рік перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4. 12.08.2017 року у них народилася донька ОСОБА_1 Вітторія. З часу народження дитини, ОСОБА_4 знаходилася на стаціонарному лікуванні в лікарні м.Неаполь з приводу туберкульозу легень. Дитина потрапила під ураження туберкульозом легень від матері, тому була госпіталізована до відділення педіатрії в Італії. До січня 2018 року дитина та дружина проходили тривале медичне лікування та знаходилися під медичним наглядом італійських лікарів. Але у березні 2018 року, ОСОБА_4 разом зі своєю матір’ю ОСОБА_3 та донькою без його згоди повернулися до України та припинили лікування. Одразу після припинення лікування , 08.04.2018 року ОСОБА_4 померла. Про смерть дружини він дізнався лише у травні 2018 року. Приїхавши до м.Миколаєва, він наполягав на повернення йому доньки, але ОСОБА_3 відмовлялася віддати йому дитину.

Посилаючись на викладене просив відібрати малолітню дитину ОСОБА_1 Вітторію, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та передати батькові ОСОБА_1, визначивши місце проживання дитини з батьком.

24.10.2018 року, через канцелярію Заводського районного суду м.Миколаєва була подана заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та будь якій особі вивозити ОСОБА_1 Вітторію, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі м.Миколаєва Миколаївської області та зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у побаченнях ОСОБА_1 зі своєю дитиною ОСОБА_1 Вітторією, ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначений ним час.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо вино буде прийняте на його користь, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 Вітторії, ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3, визначивши її місце проживання з батьком ОСОБА_1.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що забезпечення позову у обраний ОСОБА_1 спосіб – шляхом заборони ОСОБА_3 та будь якій особі вивозити ОСОБА_1 Вітторію, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі м.Миколаєва Миколаївської області та зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у побаченнях ОСОБА_1 зі своєю дитиною ОСОБА_1 Вітторією, ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначений ним час фактично вирішує спір по суті, що є неприпустимим з огляду на приписи ч.10 ст.150 ЦПК України.

Таким чином, з урахуванням наведених обставин, суд приходить до висновку, про те, що в задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги.

СУДДЯ: Ж.П.ПАВЛОВА