Рішення № 77676416, 29.10.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/13221/18

н/п 2/640/2778/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримання виплати заробітної плати при звільненні працівника, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому з подальшим уточненням просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в розмірі 88799,07 грн., та середній заробіток за час затримки при звільненні в розмірі 24667,30 грн. В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. 31.08.1971 року позивача було прийнято на роботу до інституту «Південдіпрошахт, де вона працювала на різних посадах до 16.04.2018 року, а в подальшому була звільнена з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату за 19 місяців, а саме за період 2016-2018 років, та заборгованість складає 88799,07 грн. 04.04.2018 року позивач звернулась до Київського районного суду м. Харкова із заявою про видачу судового наказу, за результатом розгляду якої 13.04.2018 року було видано судовий наказ, який в подальшому ухвалою суду від 05.07.2018 року був скасований. Позивач неодноразово зверталась до керівника підприємства з проханням провести з позивачем повний розрахунок, але по теперішній час коштів від підприємства отримано не було. Також, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки при звільненні, виходячи з розміру середньоденного заробітку в сумі 352,39 грн.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Позивач в судове засідання не з’явилась, повідомлялась в установленому законом порядку, надала до суду заяву про проведення судового засідання за своєю відсутністю, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» в судове засідання не з’явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчить зворотнє повідомлення, на попереднє судове засідання представником відповідача було подано заяву про відкладення розгляду справи, яке було задоволено.

26.07.2018 року вказана позовна заява надійшла до суду та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 31.07.2018 року вказану заяву було залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 95, 175 ЦПК України. 17.08.2018 року позивачем було усунуто вказані недоліки зазначені в ухвалі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.08.2018 року було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивач працювала в ДП «Проектування будівництв підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», та 16.04.2018 року була звільнена за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію.

Відповідно до копії наданого до суду розрахункового листка за лютий 2018 року борг за підприємством на кінець місяця із заробітної плати складає 88799,07 грн. Вказаний розрахунок відповідачем спростований не був, та доказів, що вказаний розрахунок є недостовірним та неналежним доказом до суду також надано не було., та позивачем була надано довідку за підписом керівника та головного бухгалтера ДП «ПБПВП «Південдіпрошахт», в якій зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 із виплати зарплати з жовтня 2016 року по 31 січня 2018 року складає 84711,97 грн. Також наданий розрахунковий лист та довідка підтверджують арифметичний розрахунок

та доводить обґрунтованість позиції позивача про існуючу заборгованість із заробітної плати. Крім того, нарахування заробітної плати підтверджується наданими до суду індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5.

Позивач зверталась до суду із заявою про виачу судового наказу, проте ухвалою суду від 05.07.2018 року судовий наказ від 13.04.2018 року був скасований.

Працівники ДП «ПБПВП «Південдіпрошахт» звертались зі скаргами щодо невиплати їм заробітної плати, та ХМП №2 було зареєстровано кримінальне провадження №42018221080000081 від 13.03.2018 року за ч.1 ст. 175 КК України, проте заборгованість на даний час залишається не погашеною.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У даному випадку позивач обмежений у можливості надати інші докази, ніж розрахункові листи, оскільки саме відповідач є власником відповідних документів про нарахування та сплату позивачу заборгованості по заробітній платі.

Виходячи з наведених норм цивільного процесуального права, оскільки позивач об'єктивно позбавлений вільного доступу до доказів про розмір заборгованості, саме на відповідача покладається тягар спростування наданих позивачем розрахункових листів, які були видані йому саме відповідачем.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці»).

Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що "в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат".

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації,

провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом пятим п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він визначав суми стягнення. Оскільки справляти і сплачувати ПДФО та військовий збір це обов’язок роботодавця, у резолютивній частині судового рішення визначають суму без їх утримання.

Затримка виплати повного розрахунку при звільненні, стороною позивача заявлена за період з моменту звільнення по день звернення до суду з вказаним позовом, що становить 24667,30 грн., виходячи із середньоденного заробітку 352,39 грн., який був розрахований саме відповідачем, про що надано до суду відповідну довідку від 21.02.2018 року №/33-39. Підстав вважати вказаний розрахунок або довідку недійсними у суду не має. Таким чином, середній заробіток розраховується наступним чином: 352,39 грн. (середньоденний заробіток) * 70 (кількість робочих днів за період з 17.04.2018 року по 26.07.2018 року).

Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості із заробітної плати та сума середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, які зазначені позивачем у позовній заяві є обгрунтованими, та підстав їм не довіряти у суду не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною пятою статті 97 Кодексу законів про працю встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною шостоюстатті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, та такими, що не спростовані відповідачем в повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати в розмірі 1134 грн. 66 коп.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримання виплати заробітної плати при звільненні працівника – задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, невиплачену заробітну плату в розмірі 88799 (вісімдесят вісім тисяч сімсот дев’яносто дев’ять) гривень 07 коп.

Стягнути з державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 24667 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят сім) гривень 30 коп.

Стягнути з державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, на користь держави судовий збір в розмірі 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) гривень 66 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач – ОСОБА_1, місцеперебування: АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1.

Відповідач – державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», місцезнаходження: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 5, код ЄДРПОУ 00167606.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2018 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ