Постанова № 7767537, 03.02.2010, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2009 року справа 2а-28986/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання Ворошило О.Є.

за участю сторін:

позивача ТОВ «Юнона»: представників Прилипа Ю.Ю., Метьолкіна М.М.

від відповідача: ДПІ в м. Сєвєродонецьку: представників Морєвої О.Є., Керницької Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку, Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2009 року ТОВ «Юнона» звернулося до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку, Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001522301/0 від 15.12.2009 року, № 0001532301/0 від 15.12.2009 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що ДПІ в м. Сєвєродонецьку були винесені податкові-повідомлення рішення № 0001522301/0 від 15.12.2009 року, № 0001532301/0 від 15.12.2009 року., згідно акту перевірки № 3290/23-23477650 від 02.12.2009 року.

На підставі вказаного акту ДПІ встановило, що ТОВ «Юнона» не надало первинні документи, що підтверджують транспортні послуги, повязані з фінансово-господарською діяльністю підприємства, що не відповідає дійсності. ТОВ «Юнона» не здійснює господарську діяльність з надання транспортних послуг.

Згідно Статуту підприємства, ТОВ «Юнона» здійснює господарську діяльність не повязану з перевезенням вантажів та інших транспортних послуг. Товариство користується послугами, які надаються іншими підприємствами, що підтверджується первинними документами, (договір, акт виконаних робіт, звіт про виконання робіт) відповідно до п. 2.1. розділу 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

При проведенні перевірки ТОВ «Юнона» були надані первинні документи, тобто договори, акти виконаних робіт, які підтверджують отримання товариством від інших підприємств транспортних послуг.

Застосування норм Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, до ТОВ «Юнона» є недоречним та неприпустимим, так як вказані норми розповсюджуються на підприємства, які здійснюють діяльність з надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та, згідно ст.. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ДПІ не має права перевіряти виконання вказаних Правил.

Просили суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001522301/0 від 15.12.2009 року, № 0001532301/0 від 15.12.2009 року.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали і пояснили що відповідно до п.2 ст. 3, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07. 1999 року, № 996 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. У разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у даному випадку товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат та податкового кредиту.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля від 29 грудня 1995 року №488/346 зі змінами та доповненнями і введеного в дію з 01 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма субєктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації.

ТОВ «Юнона» на перевірку не надано жодної товарно-транспортної накладної, або копій супроводжувальних документів, та звітів по надання транспортних послуг.

З урахуванням вимог діючих законодавчих та нормативних документів у звязку з відсутністю первинної транспортної документації, яка підтверджує отримання транспортних послуг за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 р. від ТОВ «Крісел Ко», від ТОВ «Комерційне підприємство «Олива», від ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД», ТОВ «Юнона» не мало підстав віднести такі витрати до складу валових витрат та податкового кредиту.

За рахунок відображення у податковому обліку операцій з отримання транспортних послуг та вантажно-розвантажувальних робіт, по яким не надані первинні документи, що підтверджують факт отримання послуг та їх зв'язок з фінансово-господарською діяльністю підприємства ТОВ «Юнона» вчинило порушення:

? п.п. 5.1., 5.2.1, 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року № 334, підприємством занижено податок на прибуток на 343 750 грн.;

? п.п. 7.4.4., п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 275000 грн.

на підставі викладеного просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Сєвєродонецьку складено акт від 02.12.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона», код ЄДРПОУ 23477650 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 р.» (аркуш справи 42-63).

ДПІ в м. Сєвєродонецьку стосовно ТОВ «Юнона» винесені податкові повідомлення-рішення № 0001522301/0 від 15.12.2009 року на суму 519153 грн.; № 0001532301/0 від 15.12.2009 року на суму 323097 (аркуш справи 4-5).

ТОВ «Комерційне підприємство «Олива» уклало договір з ТОВ «ЮНОНА» № 2303-07 від 23.03.2007 року на виконання послуг по перевезенню будівельного матеріалу та вантажно-перевантажним роботам на суму 60000 грн.. Такі послуги були здійснені, про що свідчить звіт про надання послуг в квітні місяці 2007 року, акт про виконання транспортних послуг, податкова накладна від 27.04.2007 року (аркуш справи 6-7)

ТОВ «Кисел Ко» уклало договір з ТОВ «ЮНОНА» № ДГ-17/08-06 від 17.08.2006 року на виконання послуг по перевезенню будівельного матеріалу та вантажно-перевантажним роботам. Такі послуги були здійснені, про що свідчить звіт про надання послуг в серпні-вересні місяцях 2006 року, акт про виконання транспортних послуг, податкова накладна від 30.10.2006 року (аркуш справи 8-9).

ТОВ «Кисел Ко» уклало договір з ТОВ «ЮНОНА» № ДГ- 27/11-06 від 27.11.2006 року на виконання послуг по перевезенню будівельного матеріалу та вантажно-перевантажним роботам. Такі послуги були здійснені, про що свідчить звіт про надання послуг в грудні місяці 2006 року, акт про виконання транспортних послуг, податкова накладна від 27.10. 2006 року (аркуш справи 8-9).

ТОВ «Комерційне підприємство «Олива» уклало договір з ТОВ «ЮНОНА» № 0510-06 від 05.10.2006 р. на надання послуг по перевезенню будівельного матеріалу та вантажно-перевантажним роботам. Такі послуги були здійснені, про що свідчить звіт про надання послуг в жовтні-листопаді місяцях 2006 року, акт про виконання транспортних послуг, податкова накладна від 30.11. 2006 року (аркуш справи 12-13).

ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» уклало договір з ТОВ «ЮНОНА» № 19/2007/У від 19.06.2007 р. на надання послуг по перевезенню будівельного матеріалу та вантажно-перевантажним роботам. Такі постлуги були здійснені, про що свідчать звіти про надання послуг в липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2007 року, акти про виконання транспортних послуг, податкові накладні від 25.07.2007, від 31.08.2007 року, від 27.09.2007 року, від 31.10. 2007, від 26.11.2007, від 29.12.2007 року (аркуш справи 14-26).

Згідно Статуту підприємства, ТОВ «Юнона» здійснює господарську діяльність не повязану з перевезенням вантажів та інших транспортних послуг (аркуш справи 28-29).

На підставі довідки з ЄДРПОУ ТОВ «Юнона» має правовий статус юридичної особи і ідентифікаційний код 23477650 (аркуш справи 39,41).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 16630882 ТОВ «Юнона» є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 234776512142 (аркуш справи 40)

ТОВ «Юнона», відповідно до договорів підряду, має стосунки с такими підприємствами, як нафтобаза Херсонської області , смт. Партизани, філія № 20 «Миколаївський», нафтобаза Херсонської області, м. Нова Каховка, «Лисичанськнафтопродукт» та інші, що співпадає зі звітами виконання послуг по перевезенню будівельного матеріалу та вантажно-перевантажним роботам на вказані підприємства (аркуш справи 70-7, 73-75,79).

Розрахунки за перевозку вантажів були здійснені позивачем у готівковій формі, на що була надана авансова звітність, про цей факт не заперечують сторони та підтверджується письмовими доказами додатком до акту перевірки № 4, та копією протоколу обшуку (аркуш справи 80, 96-98).

У частині другій ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що наявні у справі матеріали, а саме договори, укладені між ТОВ «Юнона» (Замовник) та Товариствами « Комерційне підприємство «Олива», ТОВ «Кісел К», ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД» (Перевізник), відповідні акти виконаних робіт та податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено і відповідачем не заперечується, що валові витрати підтверджені наданими позивачем рахунками за транспортні послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт по перевезенню вантажів та податковими накладними, які були досліджені відповідачем (стор. 10 -11 акта перевірки, додаток № 4 до акта перевірки); крім того, придбання транспортних послуг відображено у звітах про надання транспортних послуг.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід зазначити, що п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Таким чином, цілком правомірним є підтвердження валових витрат позивача у спірний період наданими первинними документами бухгалтерського обліку і, відповідно, правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по оплаті транспортних послуг.

Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем п. 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», яким передбачено обов'язкове застосування для всіх суб'єктів господарської діяльності товарно-транспортних накладних форми N 1-ТН (яка, на думку відповідача, разом з подорожнім листом є єдиним документом, що підтверджує правомірність віднесення до складу валових витрат витрати по оплаті транспортних послуг), оскільки вищезазначений наказ в порушення вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.92 N 493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Не можуть бути взяті до уваги і доводи відповідача щодо відсутності у підприємств - ТОВ « Комерційне підприємство «Олива», ТОВ «Кісел К», ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД», що надавали транспортні послуги, відповідних документів на здійснення перевезення вантажів, та вказані підприємства не знаходяться за місцем реєстрації, оскільки надані суду копії актів не підписані взагалі посадовими особами та не мають відповідних печаток, по деяким підприємствам взагалі перевірка не проводилася ( аркуш справи 88-94).

У спірний період вказані підприємства були зареєстровані як платники податку на додану вартість і порушень правил ведення податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з позивачем актами перевірок не встановлено.

До того ж, встановлення зазначених фактів не входить до предмету доказування у даній справі (предметом спору є правомірність віднесення до валових витрат витрати позивача по оплаті транспортних послуг).

Що стосується правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у зв'язку з придбанням транспортних послуг, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом встановлено підтвердження витрат позивача по сплаті податку належно оформленими податковими накладними ТОВ « Комерційне підприємство «Олива», ТОВ «Кісел К», ТОВ «Бізнес-Престиж ЛТД».

Таким чином, на підставі викладеного суд прийшов до висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству і підлягають скасуванню.

Згідно ст.. 94 КАС України судові витрати слід віднести за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 17-18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юнона» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку, Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001522301/0 від 15 грудня.2009 року, № 0001532301/0 від 15 грудня 2009 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 08 лютого 2010 року.

СУДДЯ Т.І. КОВАЛЬОВА