Рішення № 77675276, 02.11.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/590/18

Провадження № 2/565/315/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі

головуючого судді Зейкана І.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Бірюк Л.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представників третьої особи

ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету

Вараської міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третьої особи ОСОБА_7,

представника третьої особи

ОСОБА_7 ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 565/590/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернулась ОСОБА_1 з позовними вимогами до Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі – ОСОБА_9), зокрема, просить визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_9 від 20.03.2018 року № 50 «Про визначення способу участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_10Е.».

У позовній заяві ОСОБА_1 заявлені вимоги обґрунтовує тим, що з 23 листопада 2009 року до 14 квітня 2012 року вона та ОСОБА_7 перебували у шлюбі. Від шлюбу мають дитину - дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. З ОСОБА_7 проживають окремо, дитина проживає із нею. Спорів стосовно місця проживання дитини не було. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 взагалі перестав спілкуватися із нею та фактично відмовився від ОСОБА_10.

ЇЇ теперішній чоловік ОСОБА_11 прийняв ОСОБА_10, як рідну, між ними фактично з перших днів спілкування зав’язалися дружні стосунки і він неодноразово піднімав питання про те, щоб удочерити ОСОБА_10. З даного приводу чоловік неодноразово , в усному порядку звертався до працівників органу опіки та піклування, але такі перемовини позитивних результатів не дали.

22.12.2017 року вона звернулася до начальника служби у справах дітей з письмовою заявою про надання висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_10

І тільки після того, як ОСОБА_7 викликали на засідання комісії з питань захисту прав дитини щодо розгляду питання про позбавлення його батьківських прав, на адресу ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради надійшли заяви від ОСОБА_12 (бабуся) від 12.01.2018 року, ОСОБА_13 (тітка) від 11.01.2018 року, ОСОБА_7 від 23.01.2018 року з проханням визначити спосіб і порядок участі ОСОБА_7 у вихованні дочки ОСОБА_10. Тобто тільки через 6 років тато вирішив спілкуватися з дочкою та розпочати її виховання.

Рішенням виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області № 50 від 20 березня 2018 року «Про визначення способу участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_10Е.» визначено спосіб участі батька ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_10 без присутності матері ОСОБА_1 таким чином: другі вихідні місяця з 11-00 год суботи до 19-00 год неділі; половина осінніх, зимових та весняних канікул; спільний відпочинок під час відпустки; необмежене спілкування з дитиною засобами телефонного та поштового зв’язку; залишати дитину на ночівлю за своїм місцем проживання з урахуванням бажання дитини; узгоджувати з матір’ю дитини обставини, що мають значення для організації побачень з дитиною.

Вважає, що визначений ОСОБА_9 спосіб участі батька ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_10Е не відповідає фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства України і базується на безпідставних висновках відповідача в порушення вимог Сімейного кодексу України , Закону України «Про охорону дитинства», Цивільного кодексу України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 , Декларації прав дитини, а саме рішення виконавчого комітету Вараської міської ради від 20.03.2018 року № 50 підлягає визнанню незаконним та скасуванню з огляду на наступне.

Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вараської міської ради Рівненської області при розгляді питання щодо способу участі батька ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_10 надала перевагу інтересам та самоствердженню в суспільстві громадянина ОСОБА_7 над психологічною рівновагою, інтересам та потребами малолітньої дитини ОСОБА_10

Так комісійне рішення служби про порядок участі ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_10 було прийняте на підставі заяви ОСОБА_7 поданої до служби у справах дітей 23.01.18 року.

Стверджує, що Комісія зобов’язана виносити обґрунтовані рішення по заяві лише при наявності фактів, підтверджуючих зміст заяви. Тобто при фактичному обмеженні батька в спілкуванні з дитиною. зазначає, що ОСОБА_7 не подав доказів вчинення йому перешкод у спілкуванні з дитиною. В заяві відповідач посилається на нібито телефону розмову у грудні 2017, в якій ОСОБА_1 з незрозумілої причини відмовила ОСОБА_7 в спілкуванні з дитиною, також на його прохання не надала копію свідоцтва про народження. Отже сам ОСОБА_7 стверджує, що обмеження в спілкуванні почались з грудня 2017 року після телефонної розмови, а не раніше.

Комісія не взяла до уваги надану медичну картку дитини, де вказано, що дитина перебувала на лікарняному в періоди: 04.12.17-12.12.17, 02.01.18-09.01.18, 26.02.18-06.03.18. Комісія не запитувала у ОСОБА_7, чи навідував дитину в той час, чи привітав зі святами, чи пропонував допомогу в лікуванні, знаючі про її стан здоров’я.

В порушення ст.171 Сімейного кодексу України, на комісію не було запрошено ОСОБА_10 для надання можливості висловити свою думку стосовно участі батька в її вихованні.

Всупереч п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини (затв. Пост. КМУ №866 від 24.02.2008) «У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини працівник служби у справах захисту дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини» службою не було проведено спільної бесіди з обома батьками щодо вирішення спору щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.

В порушення її прав, як матері малолітньої дитини , вона жодного разу не була належним чином повідомлена про час та порядок проведення засідання виконавчого комітету по розгляду проекту рішення по визначенню порядку участі у вихованні та спілкуванні ОСОБА_7, але разом з тим працівники служби довели до її відома, що її участь в засіданні не є обов’язковою.

У позові також стверджує, що комісія не врахувала практичного виконання такого рішення щодо подальшого стану дитини. Так, визначені в рішенні періодичність та години спілкування не враховують інтереси матері та дитини, не підтверджується зі сторони ОСОБА_7 можливість здійснення спілкування з донькою в такий спосіб - не було пред’явлено комісії графік робочого часу, графік відпусток. Заперечення матері щодо ночівлі за місцем проживання батька до уваги взято не було (однокімнатна квартира, в якій мешкає пенсіонерка з сином, окреме ліжко для дитини придбане лише у лютому 2018, надані пояснення від свідків зі сторони ОСОБА_7 свідчать про негативне ставлення цих осіб до матері та вітчима, ставиться під сумнів добровільне бажання ОСОБА_10 вважати ОСОБА_11 своїм батьком). До того ж зі слів ОСОБА_10 зі сторони родичів батька постійно стверджується, що у неї тільки батько ОСОБА_7, ОСОБА_11 для неї ніхто, принижується роль матері у вихованні дитини. Небажання позивача як матері надавати можливість спілкування ОСОБА_7 без її присутності також не було враховано, всупереч її побоюванням психологічного тиску на дитину.

Про психологічний тиск на дитину зі сторони родичів батька також свідчить той факт, що після початку розгляду справи про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_7, останній несподівано почав шукати зустрічі з донькою за місцем її навчання у навчальний час в класі під час перерв (зустрічі відбулися 15.01.18 - перший раз, 24.01.18, 25.01.18).

При вирішенні питання про визначення способу участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_10 не враховано, що батько протягом 6 років матеріально дитину не забезпечує. Комісія не взяла до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, проігнорувала особисту прихильність дитини до батьків. З дня подачі заяви про позбавлення батьківських прав три рази відвідував дитину за місцем її проживання: 09.02.18., 27.02.18, 04.03.18 року.

Від відповідача ОСОБА_9 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю. Відзив обґрунтовує тим, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Позивач у своєму позові просить визнати незаконним рішення Відповідача у зв'язку із нагромадженням нормативних актів та недотриманням вимог чинного законодавства. Однак дане твердження Позивача не варте уваги, зважаючи на наступне.

Пунктом 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, передбачено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини перелік документі, передбачений цим пунктом. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок. На розгляд ОСОБА_9 винесено проект рішення від 14.03.2018 року №52 «Про визначення способу участі батька ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні малолітньої дитини ОСОБА_10Е.». Будучи належним чином повідомленими про дату та час проведення засідання виконавчого комітету Вараської міської ради, а також про те, що на засіданні буде розглядатись вищеназваний проект рішення, на саме засідання виконкому ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_7, не з’явилися. Натомість під час розгляду даного питання та прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_9 було з’ясовано, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вараської міської ради, яка рекомендувала прийняти таке рішення, були присутні: ОСОБА_1, ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_8 Відповідно заслухавши і батька, і матір малолітньої дитини ОСОБА_10, дослідивши документи, які здобуто працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради при з'ясуванні обставин справи, під час обстежень умов проживання батька, матері, при проведенні бесід з учасниками справи, а також іншими особами, яким можна присвоїти процесуальний статус «свідка», перевіривши обставини, викладені в заяві та поясненнях, як ОСОБА_7А, так і ОСОБА_1, комісія прийшла до такого висновку та необхідності встановити такий спосіб участі батька ОСОБА_7 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_10

Підстав для відхилення висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради «Про визначення способу участі батька ОСОБА_7, який проживає окремо від малолітньої дитини ОСОБА_10, у вихованні та спілкуванні з нею» не було.

Зазначає, що твердження позивача, що батько ОСОБА_7 не виконує належним чином свої батьківські обов’язки стосовно дитини ОСОБА_10 є такими, що вводять суд в оману.

В процесі з'ясування всіх обставин справи та й при зверненні позивача до суду, виконавчим комітетом Вараської міської ради не добуто, а позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують недоцільність або неможливість організації зустрічей батька з донькою. Громадянин ОСОБА_7 за місцем своєї роботи характеризується позитивно, шкідливі звички відсутні, має умови проживання задовільні, за ухилення від виконання батьківських обов’язків стосовно своєї дитини правоохоронними органами до адміністративної відповідальності не притягувався, жорстоко з дитиною не поводиться, загрози для життя та здоров’я дитини не створює.

Від ОСОБА_7, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, до суду подані письмові пояснення, у який просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю. Пояснює, що твердження позивача про те, що він не брав участь у вихованні та матеріальному забезпеченні доньки ОСОБА_10 не відповідають дійсності. Вказав, що у дійсності весь свій вільний час проводив з донькою, організовував та проводив святкування її днів народжень за своїм місцем проживання. Донька періодично на один-два тижні фактично проживала разом з ним і у цей період перебувала на його утриманні. Позивач з грудня 2017 року забороняє бачитись з донькою ОСОБА_10, мотивуючи тим, що начебто донька не хоче сама бачитись.

15.01.2018 року намагався побачитись з дитиною в школі за місцем її навчання, але у цей час прийшов чоловік позивача ОСОБА_11 та почав висловлювати у його адресу погрози з метою, щоб він припинив спілкування з дитиною. Також, в агресивній формі погрожував ОСОБА_10 фізичним покаранням, аби вона також припинила спілкуватись з ОСОБА_7 Внаслідок чого дитина налякалась, почала плакати і взагалі відмовилась говорити з будь-ким.

Також, до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради, у який просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю у зв’язку з безпідставністю. У поясненнях послалась на обставини, аналогічні за змістом до обставин, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала дала пояснення аналогічні за змістом до обставин, якими обґрунтовувала позов. Підставами для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення ОСОБА_9 вважає те, що не врахована думка дитини щодо способу участі ОСОБА_7 у її вихованні, те, що заява ОСОБА_7 про вчинення нею перешкод у вихованні дитини з грудня 2017 року є недостовірною, а також всупереч вимог ст.. 158 СК України та п.п.73, 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 (далі - Порядок), не вивчене ставлення батька до дитини.

Відповідаючи на поставлені питання пояснила, що вважає, що графік не відповідає інтересам дитини, оскільки дитина ОСОБА_10 буде виведене із стану емоційної рівноваги у разі коли буде проводити половину канікул із батьком ОСОБА_7 Вказала, що до цього дитина залишалась у бабусі на суботу-неділю раз на півроку. Підтвердила, що була присутня на засіданнях комісії на яких розглядались питання щодо способу участі ОСОБА_7 у вихованні дитини, але вважає, що повідомлення її звичайним листом про засідання є неналежним, та доводить, що її повинні були запросити рекомендованим листом з повідомленням або по телефону.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позицію позивача щодо задоволення позовних вимог та додатково пояснила, що відповідачем не дотримано п. 73 Порядку, не було взято до уваги виконання батьківських обов’язків ОСОБА_7

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Пояснила, що позивачем не наведено жодної норми закону, яка була порушена відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення.

Сторони були повідомлені про засідання ОСОБА_9, але не з’явились. Від позивача надійшло лише одне зауваження щодо графіку участі ОСОБА_7 у вихованні дочки ОСОБА_14, а саме просила перенести години побачень у суботу з 10.00 на 11.00, мотивуючи тим, що дитина на вихідних довго спить. Таке зауваження позивача було враховане, що підтверджується графіком затвердженим оскаржуваним рішенням ОСОБА_9. Вказала, що перешкоди батьку у побаченнях з дитиною виявились у тому, що він бачився з дитиною лише за місцем її проживання, а хотів бачитись і за своїм місцем проживання.

Представник третьої особи ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що на розгляді у ОСОБА_4 у справах дітей ОСОБА_9 перебувало звернення ОСОБА_7 щодо участі у вихованні дитини ОСОБА_10. У зв’язку з цим були проведені бесіди з батьками, дитиною, обстежені умови проживання. На засіданні комісії були присутні батьки, вітчим дитини ОСОБА_11, які висловили свої думки з приводу участі ОСОБА_7 у вихованні дитини. Від матері надійшло заперечення лише щодо годин передачі дитини батьку в суботу. Графіком було запропоновано на 10 год. 00 хв., проте ОСОБА_1 послалась на те, що дитини довго спить на вихідних і попросила передавати дитину на 11 год. 00 год. ця її пропозиція була врахована. Інших зауважень не надходило.

Комісія досліджувала стан здоров’я батька на основі довідок від лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, а також на основі пояснень ОСОБА_7 Стан здоров’я дитини враховувався зі слів батьків. Крім того, до комісії входить лікар-педіатр Голюк, якому відомо про стан здоров’я всіх дітей. У випадку необхідності він повідомляє про наявність хвороб. У цьому випадку від нього зауважень не надходило.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_6, просила відмовити у позові повністю та пояснила, що прихильність дитини до батьків та відношення батьків до дитини встановлювалось на підставі пояснень дитини та пояснень батьків. Стан здоров’я дитини враховувався комісією зі слів батьків. Зокрема, обговорювалось питання щодо простудних захворювань. Відомостей про наявність у дитини інших хвороб під час збирання інформації не отримано.

Батьком до комісії подані довідки лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, які підтверджували, що він на обліку не перебуває. Інформації про наявність інших хвороб не отримано.

Третя особа ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що до грудня 2017 року брав участь у вихованні дитини. Займався з дитиною уроками по математиці, читанню. Ходив гуляти, купував морозиво. У грудні 2017 року зателефонував ОСОБА_1 щоб побачитись з дитиною. Проте, вона відповіла, що поки не вирішиться питання про позбавлення батьківських прав дитину не буде давати. У зв’язку з цим звернувся у ОСОБА_4 у справах дітей для встановлення графіку участі у вихованні дитини. Після цього бачився з дочкою лише у неї дома і присутності позивача і спілкування з дочкою знімали на відео. Працівники ОСОБА_4 у справах дітей спілкувались з ним з приводу відносин між ним і дитиною. Заперечував проти задоволення позову.

Представник ОСОБА_7 ОСОБА_8 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову за недоведеністю та безпідставністю. Вказала, що ОСОБА_7 звертався до ОСОБА_4 у справах дітей, у якій просив бачитись з дитиною щодня. Проте, його заява була задоволена лише частково. При цьому були враховані думки ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_11, які були присутні на засіданні комісії щодо встановлення способу участі її довірителя у вихованні дочки ОСОБА_14.

Дослідивши позовну заяву, відзив, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, допитавши свідків та дослідивши подані письмові докази судом встановлено наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії 1-ГЮ № 120199, виданого 14.06.2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_15 є батьками ОСОБА_10, яка народилась 09.06.2010 року.

Рішенням Кузнецовського міського суду від 03.04.2012 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_15 розірваний та неповнолітню ОСОБА_10 залишено на проживання разом з матір’ю, що підтверджується дослідженою копією такого рішення.

12.07.2014 року, ОСОБА_15 у зв’язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_11, змінила прізвище на ОСОБА_11. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-ГЮ № 095413, виданого Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Кузнецовського міського управління юстиції у Рівненській області.

23.01.2018 року ОСОБА_7 звернувся із заявою до ОСОБА_4 у справах дітей ОСОБА_9 про встановлення способу і порядку його участі у вихованні дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією такої заяви.

Заява мотивована тим, що у грудні 2017 року зателефонував до ОСОБА_1 з проханням надати копію свідоцтва про народження дитини, з метою пред’явити його за місцем роботи та отримати подарунок на дитину. Проте, вона відмовила та вказала, що більше не дозволить спілкуватись з дочкою.

У заяві просив з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров’я та особистого бажання встановити йому побачення п’ять разів на тиждень, з понеділка до п’ятниці після занять у школі за місцем навчання доньки або за місцем його проживання без присутності ОСОБА_1, спільний відпочинок кожні другі вихідні, тобто субота та неділя, осінні, зимові та весняні канікули, половина літніх канікул включно з ночівлею дитини у нього, необмежене спілкування з донькою особисто через засоби телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв’язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.

Відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вараської міської ради, вище згадане звернення ОСОБА_7 розглянуте вказаною комісією 13.03.2018 року.

За результатами розгляду комісія вирішила клопотати перед ОСОБА_9 прийняти рішення про визначення способу участі батька ОСОБА_7 у вихованні дитини ОСОБА_10 таким чином:

-другі вихідні місяця з 11.00 год. до 19.00 год. неділі;

-половина осінніх, зимових та весняних канікул;

-спільний відпочинок під час відпустки;

-необмежене спілкування з дитиною засобами телефонного та поштового зв’язку.

Батькові ОСОБА_7 залишати малолітню ОСОБА_10 на ночівлю за своїм місцем проживання з урахуванням бажання дитини. Батькам ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за два дні до зустрічі батька з донькою обмінюватись інформацією щодо фактичного місця проживання та перебування дитини, враховувати при цьому стан її здоров’я, розпорядок дня та інші обставини, що мають значення для організації побачень з нею. У разі, якщо побачення не відбулось у визначений день та час повністю або частково, то цей час переноситься на інший зручний для дитини і батька час та день.

Рішенням ОСОБА_9 від 20.03.2018 року № 50 «Про визначення способу участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_10Е.», визначено спосіб участі ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_10, який запропонований комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вараської міської ради від 13.03.2018 року.

Позивач не погодилась з рішенням ОСОБА_9 та звернулась до суду з позовом про визнання його незаконним та скасування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування може бути визнане незаконним та скасоване лише за умови, якщо воно суперечить Конституції та Законам України.

У позовні заяві ОСОБА_1 вказує на те, що в порушення ст.. 171 СК України, комісією не було запрошено ОСОБА_10 для надання можливості висловити свою думку стосовно участі батька в її вихованні, прихильності до батьків, чи бажає вона проводити час з ОСОБА_7 в спосіб вказаний в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У судовому засіданні представники третьої особи ОСОБА_6М та ОСОБА_5 стверджували, що дитина ОСОБА_10 була заслухана та висловила свою думку щодо участі у її вихованні батька ОСОБА_7 від час обстеження умов за місцем її проживання. Така обставина підтверджується копією Акту обстеження умов проживання № 32 від 27.02.2018 року. Так в акті зафіксовано, що малолітня дитина ОСОБА_10 пояснила, що спілкується зі своїм татом але рідко, бажає бачитись з татом у вихідні дні. Акту підписаний, у тому числі ОСОБА_1 без зауважень.

Статтею 171 СК України не передбачено, що дитина безпосередньо повинна бути вислухана саме на засіданні комісії, а також не визначено наскільки поширено (детально) має бути викладена думка дитини. Зважаючи на викладене, суд вважає, що дитина реалізувала своє право на висловлення думки щодо участі у її вихованні ОСОБА_7

Як на іншу підставу задоволення позову ОСОБА_1 посилається на порушення ОСОБА_4 у справах дітей ОСОБА_9 п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.02.2008 року. Зокрема на те, що службою не було проведено спільної бесіди з обома батьками щодо вирішення спору про участь батька у спілкуванні та вихованні дитини, а у судовому засіданні представник позивача, крім того, заявила, що всупереч цього пункту ОСОБА_4 у справах дітей ОСОБА_9 не було вивчено ставлення батька до дитини.

Так, відповідно до абз. 2 п. 73 Порядку, працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини. До уваги береться, у тому числі, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини.

Представник ОСОБА_4 у справах дітей ОСОБА_9 ОСОБА_6 пояснила, що прихильність батька до дитини встановлена на підставі бесіди з дитиною, яка проведена 27.01.2018 року під час обстеження умов проживання та на підставі бесід з батьками.

В судовому засіданні досліджені копії пояснень ОСОБА_7 від 06.03.2018 року та копія пояснень ОСОБА_1 від 26.02.2018 року, у яких вони викладають свої думки щодо способу участі ОСОБА_7 у вихованні малолітньої ОСОБА_10 Крім того, факт проведення бесіди працівників служби у справах дітей з ОСОБА_7 підтверджується дослідженою у судовому засіданні копією Акту від 23.01.2018 року та факт проведення бесіди з ОСОБА_1 – копією Акту від 26.02.2018 року.

Витягом з протоколу № 3 засідання комісії з питань захисту прав дитини при ОСОБА_9 від 13.03.2018 року доводиться обставина, що під час розгляду звернення ОСОБА_7 були присутні як ОСОБА_7 так і ОСОБА_1 і висловлювали свої думки з приводу розглядуваного питання.

Таким чином, доводи позивача про порушення ОСОБА_4 у справах дітей ОСОБА_9 п.73 Порядку, у межах викладених у позовній заяві безпідставні та необґрунтовані.

Окремо, як на підставу задоволення позову позивач посилається на ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в якій визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються приватним питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. У зв’язку з цим вказує, що спілкування з ОСОБА_7 перешкоджатиме нормальному вихованню дитини, порушить її звичайний спосіб життя та може мати негативні психологічні розлади. Проте до суду позивачем та її представником не подано жодного доказу на підтвердження вказаних обставин, які можуть настати внаслідок виконання оскаржуваного рішення.

Також, представником позивача доводилось, що ОСОБА_4 у справах дітей ОСОБА_9 не враховано стану здоров’я дитини та батька ОСОБА_7, який під час спільного проживання з ОСОБА_1 хворів гепатитом та підозрює його у схильності до вживання наркотичних засобів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Всупереч цього, позивач та її представник не подали до суду доказів хвороб у ОСОБА_7

Крім того, на пропозицію суду повідомити, що саме із стану здоров’я дитини не враховано ОСОБА_4 у справах дітей ОСОБА_9, представник позивача пояснила, що їй цього не відомо. До того ж, зі змісту п. 3 рішення ОСОБА_9 від 20.03.2018 року, випливає, що відповідач врахував можливі зміни у стані здоров’я та зобов’язав батьків, перед зустріччю батька з донькою, обмінюватись інформацією та враховувати при цьому стан її здоров’я.

Протягом судового засідання позивач та її представник посилались на те, що ОСОБА_1 не чинить перешкод ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_10, проте зі змісту позовної заяви випливає, що позивач, підтримуючи позовні вимоги, не бажає допускати ОСОБА_7 до участі у вихованні їхньої спільної дочки.

Допитані у судовому засіданні як свідки члени комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Вараської міської ради ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтвердили дотримання вимог законодавства під час розгляду звернення ОСОБА_7 щодо встановлення способу його участі у вихованні дитини ОСОБА_10

Свідки ОСОБА_18, яка перебуває у тісних дружній відносинах з позивачем, ОСОБА_19, хресна мама малолітньої ОСОБА_10, ОСОБА_20, матір позивача та ОСОБА_21, чоловік позивача, не повідомили суду фактичних даних, які мали б значення для вирішення справи. Їхні показання стосувались переважно того, що ОСОБА_7 раніше брав незначну роль у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини.

Інші обставини, на які посилалась позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у позові та у судовому засіданні стосувались незгоди їх із графіком, який затверджений оскаржуваним рішенням. Проте, вимоги щодо зміни способу участі ОСОБА_7 до суду не надходили, а тому суд не досліджує такі обставини.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_9 від 20.03.2018 року № 50 «Про визначення способу участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_10Е.», а отже приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 158, 171 СК України, ст..ст. 12, 81, 89, 258, 264-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Вараської міської ради від 20.03.2018 року № 50 «Про визначення способу участі батька ОСОБА_7 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_10Е.».

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1.

Представник позивача: ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2.

Відповідач: Виконавчий комітет Вараської міської ради, місце знаходження Рівненська область, м. Вараш, м-н. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 03315879.

Представник відповідача ОСОБА_3, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт громадянина України серії МЮ № 148159.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради, місце знаходження Рівненська область, м. Вараш, м-н. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 38468963.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, а саме ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради ОСОБА_5, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт громадянина України серії СР № 550924.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, а саме ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради ОСОБА_6, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт громадянина України № 002112687.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_7, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_8, м-н. Будівельників, 20/1, кв.10, паспорт громадянина України серії МЮ № 204901.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, а саме ОСОБА_7 – ОСОБА_8, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_9, паспорт громадянина України серії МЮ № 123655.

Повне рішення складено 7 листопада 2018 року.

Головуючий суддя І.Зейкан