Рішення № 77674809, 31.10.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1219/18

Пров. № 2/544/526/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 жовтня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі

головуючого - судді Сайко О.О.

за участю секретаря – Костенко Т.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2, представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин по вул. Соборна, 41, розглянувши цивільну справу за позовом ОБЛАСНОГО КОМУНАЛЬНОГО ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА «ЛУБНИТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення місць загального користування будинку,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Лубнитеплоенерго» (далі - ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго») звернулося до суду з позовом, просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за опалення місць загального користування у будинку за період з жовтня 2013 року по квітень 2017 року в розмірі 4123,34 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. У цьому будинку діє внутрішньо-будинкова система централізованого опалення. Згідно з вимогами будівельних норм щодо питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі гідравлічно ув’язані між собою для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення до вказаного багатоквартирного будинку. 28.03.2002 відповідач звернувся до позивача із заявою про видачу технічних умов на відключення квартири від ЦО будинку, які були виготовлені 03.04.2002. Відповідач погодилася на видані їй технічні умови, встановивши систему індивідуального опалення та відключивши квартиру від внутрішньо-будинкових мереж опалення. На підставі акту обстеження 18.02.2013 року виконано розрахунки кількості теплової енергії на опалення місць загального користування відносно квартири відповідачів, згідно яких, починаючи з лютого 2013 року проводиться нарахування плати за опалення місць загального користування. Плата нарахована тільки за опалювальний період відповідно до чинних тарифів на теплову енергію. Між сторонами відсутній письмовий договір про надання послуг з опалення місць загального користування, проте позивачем такі послуги надаються, а відповідач ними користується, від них не відмовляєся і тому зобов'язаний проводити їх оплату.

У зв'язку з несплатою опалення місць загального користування будинку по кожному місяцю опалювальних періодів з жовтня 2013 року по квітень 2017 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 4123,34 грн грн. На вимоги позивача проводити оплату спожитої теплової енергії відповідач не реагує, заборгованість не погашає.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що основним показником, який покладений в основу розрахунку є кількість фактично спожитої теплової енергії. З доданих позивачем матеріалів не вбачається, що відповідач дійсно отримала теплову енергію у обсязі, зазначеному в розрахунку. Тоді як з довідки КП «Каштан» вбачаються значні втрати теплової енергії, яка надходить до споживача, оскільки протягом 10 років не здійснювалось заходів з утеплення місць загального користування будинку. Крім того, позивач при розрахунку заборгованості не врахував, що відповідач відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» та його сім`я має 50% знижку плати за користування комунальними послугами як багатодітна родина. Не погоджується відповідач і з частиною вимог про відшкодування суми сплаченого судового збору за видачу судового наказу в сумі 689 грн, оскільки його відшкодування в позовному провадженні не передбачено. Просив також застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідно до законодавства, під час надання пільг та субсидій встановлюються державні соціальні стандарти у сфері житлово-комунального обслуговування, до числа яких відноситься соціальна норма житла та соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги. Житлово-комунальні послуги з теплопостачання щодо оплати яких держава надає пільги, поділяються на послуги з централізованого (у разі використання теплової енергії для централізованого опалення) та індивідуального опалення житла (у разі використання природного газу або електричної енергії для індивідуального опалення). Відповідач перебуває на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають пільги, як багатодітна сім?я, та користується 50-відсотковою знижкою плати за користування послугами з індивідуального газового опалення. Тому доводи відповідача щодо надання пільг з централізованого опалення та включення місць загального користування до опалювальної площі житла, на яку надається знижка при розрахунку плати за опалення, є безпідставними.

Щодо заперечень відповідача про невжиття заходів до утеплення місць загального користування у будинку, де проживає відповідач, зазначив, що в матеріалах справи є довідка балансоутримувача цього будинку, якою ці обставини спростовуються. Крім того, ці обставини не є безумовною підставою для звільнення відповідача від плати за надані послуги з опалення місць загального користування, оскільки останній не звертався до обслуговуючого підприємства з відповідними зверненнями щодо неналежної якості наданих послуг.

Заперечував також позивач щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки подання позивачем заяви про видачу судового наказу про стягнення з відповідача плати за опалення місць загального користування будинку та його видача судом 29.08.2016 року перервало перебіг строку позовної давності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд уважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1. У вказаному будинку на момент виникнення спірних правовідносин діяла система централізованого опалення, послуги з постачання яких надає ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» (а.с.6).

28.03.2002 відповідач звернулася до ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» із заявою про видачу технічних умов на відключення квартири від ЦО будинку, які були виготовлені 03.04.2002 (а.с.9-10).

Відповідач погодилася на видані їй технічні умови, встановивши систему індивідуального опалення та відключивши квартиру від внутрішньо-будинкових мереж опалення (а.с.11).

08 серпня 2012 року було складено акт обстеження місць загального користування житлового будинку по вул. Європейська, 64 у м. Пирятині Полтавської області, за підписами інженера ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» та головного інженера КП «Каштан», яким встановлено в під'їзді будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, наявність опалювальних приладів, їх технічна характеристика, встановлено технічну характеристику, довжина і діаметр розподільчих трубопроводів у підвалі (а.с.12).

На підставі вказаного акту обстеження, 18 лютого 2013 року виконано розрахунки кількості теплової енергії на опалення місць загального користування відносно квартири відповідача, згідно яких з лютого 2013 року проводиться нарахування плати за опалення місць загального користування (а.с.13-14).

Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 ( далі –Правила).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 5 частини третьої 3 статті 20, пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Загальними умовами виконання зобов'язання, що встановлені статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 28 Правил споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Згідно пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 № 359 затверджено ОСОБА_3 розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (далі - МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2 ОСОБА_3).

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Методики встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у пунктах 2.1.-2.2. Методики.

З наведеного вбачається, що для споживачів послуг з централізованого опалення квартири кількість спожитої теплової енергії для її оплати, визначається згідно пункту 12 Правил; а для споживачів, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, кількість теплової енергії спожитої на опалення місць загального користування для її оплати, визначається згідно пунктів 2.1.-2.2. Методики.

Встановлено, що у будинку, в якому знаходиться квартира відповідача на момент виникнення спірних правовідносин діяла система централізованого опалення (коли від централізованого теплопостачання відключилися не всі споживачі) при відсутності приладів обліку теплової енергії на місцях загального користування. При цьому квартиру відповідачів відключено від системи центрального опалення будинку та переведено на індивідуальне опалення. Таким чином, розрахунки, надані позивачем, проведені із застосуванням формули, передбаченої п. 2.1.4 ОСОБА_3, відповідно до якого у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулою (2.3). Згальна кількість теплової енергії на опалення МЗК визначається за формулою QМЗК = SQКМЗК + Qвтр., де SQКМЗК- кількість теплової енергії на опалення окремого к-того приміщення МЗК, Гкал; Qвтр. - утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі.

Доводи представників відповідача про те, що оскільки балансоутримувачем будинку не вживалося заходи з утеплення місць загального користування у будинку по вул. Європейська, 64 у м. Пирятині Полтавської області, то відповідач, в силу пункту 12 Правил звільняється від оплати наданих послуг постачання, не узгоджуються із змістом вищевказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та із встановленими судом обставинами. Зокрема, встановлено, що квартиру відповідача відключено від системи центрального опалення та переведено на індивідуальне опалення, у багатоквартирному будинку відсутній окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування. Крім цього, ці доводи представників відповідача спростовуються також наявною в матеріалах справи довідкою КП «Каштан» (балансоутримувача будинку) від 14.03.2018 №10 (а.с.8).

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 на те, що після відключення будинку по вул. Європейська, 64від системи центрального опалення, середня температура у місцях загального користування не змінилася, а також на ті обставини, що відповідач має окремий вихід до своєї квартири, не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, відсутні докази звернення відповідача до ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» щодо неналежної якості послуг теплопостачання місць загального користування.

Таким чином, судом встановлено, що розрахунки, надані позивачем, проведені із застосуванням формули, передбаченої пунктом 3 ОСОБА_3 відносно квартири відповідача, з урахуванням тривалості опалювальних періодів та діючих тарифів на теплову енергію (а.с.15-27). З розрахунків убачається, що в результаті витрат теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування житлового будинку та витрат теплової енергії, яка витрачається розподільчими трубопроводами опалення, що припадають на квартиру відповідача, сума заборгованості нарахувань за послуги з опалення місць загального користування за період з жовтня 2013 року по квітень 2017 року становить 4123,34 грн (а.с.38-39). При цьому належних та допустимих доказів на спростування вказаних розрахунків відповідачем не надано.

За змістом ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про неправильне нарахування позивачем заборгованості відповідача без урахування наданих їй законом пільг, суд зазначає наступне.

Відповідач ОСОБА_2 та її сім?я відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» користується пільгами як багатодітна родина, зокрема у вигляді 50% знижки плати за користування комунальними послугами.

Згідно із статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 2 частини 3 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що багатодітним сім’ям надаються такі пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.

Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю.

З метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» постановою Кабінета Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 409 встановлено державні соціальні стандарти у сфері житлово-комунального обслуговування, до числа яких відносяться соціальна норма житла та соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії.

Аналіз цих нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що житлово-комунальні послуги з теплопостачання щодо оплати яких держава надає пільги, поділяються на послуги з централізованого (у разі використання теплової енергії для централізованого опалення (теплопостачання)) та індивідуального опалення житла (у разі використання природного газу або електричної енергії для індивідуального опалення).

Оскільки відповідач користується 50-відсотковою знижкою плати за користування комунальними послугами з індивідуального опалення, доводи щодо надання їй пільг з централізованого опалення та включення місць загального користування до опалювальної площі житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, є безпідставними.

З огляду на те, що до опалювальної площі житла, на яку відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» відповідачу надається знижка при розрахунках плати за опалення, не входить площа місць загального користування багатоквартирного будинку, підстав для перерахунку розміру заборгованості відповідача суд не вбачає.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача суд зазначає таке.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго» раніше зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за опалення місць загального користування за період з жовтня 2010 по липень 2016 року. Судовий наказ був виданий Пирятинським районним судом Полтавської області 02.09.2016 та за заявою боржника скасований ухвалою суду від 07.10.2016 (а.с.33).

Враховуючи те, що судовий захист прав позивача про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог ЦПК України 2004 року міг бути реалізований як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України 2004 року, перериває перебіг строку позовної давності.

У справі № 6-1763цс16 Верховний Суд України 24 травня 2017 року виклав правовий висновок про те, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається.

З огляду на викладене суд вважає, що видачею судового наказу перебіг позовної давності до вимог позивача перервався, тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає. Доводи представника відповідача про те, що виданий судовий наказ був скасований ухвалою суду на перебіг позовної давності не впливає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами ч.2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред’явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 279 ЦПК України, ст.ст. 319, 322, 509, 526 ЦК України, ст.ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОБЛАСНОГО КОМУНАЛЬНОГО ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА «ЛУБНИТЕПЛОЕНЕРГО до ОСОБА_2 – задовольнити.

Стягти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користьОБЛАСНОГО КОМУНАЛЬНОГО ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА «ЛУБНИТЕПЛОЕНЕРГО», розташованого за адресою вул. Чкалова, 17, м. Лубни Полтавської області (МФО 331467, код 05541083, р/р 26034001821471 АТ «Ощадбанк» м. Полтава) заборгованість за опалення місць загального користування в сумі 4 123 (чотири тисячі сто двадцять три ) грн. 34 коп.

Стягти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користьОБЛАСНОГО КОМУНАЛЬНОГО ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВОГО ГОСПОДАРСТВА «ЛУБНИТЕПЛОЕНЕРГО», розташованого за адресою вул. Чкалова, 17, м. Лубни Полтавської області (МФО 331467, код 05541083, р/р 26034001821471 АТ «Ощадбанк» м. Полтава) в повернення сплаченого судового збору в сумі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві ) грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - О.О.Сайко